Чому Ердоган не купить у Росії Су-35 і Су-57

Сутичка Lockheed Martin, Boeing і ОКБ Сухого в турецькому небі

Останні події в тривалій історії з вибором винищувачів для ВПС Туреччини свідчать про те, що бізнес для США не менш, а може бути і більш важливий, ніж міжнародна політика. Ще зовсім недавно Трамп, розлючена з приводу закупівлі Анкарою російської ЗРС С-400, заборонив продавати Ердогану винищувачі п’ятого покоління F-35. І ось тепер, схоже, Вашингтон вирішив змінити гнів на милість.

Зміна настроїв була зумовлена тим, що Ердоган заявив про намір придбати у Росії Су-35 або Су-57. Якому саме з цих новітніх винищувачів ОКБ Сухого турецький президент віддасть перевагу, поки не повідомляється.

Заступник міністра оборони США Джон Руд, відповідаючи на питання журналістів про ставлення до планів Ердогана, який заявив, що Вашингтон буде закликати Анкару закуповувати тільки американську продукцію замість російської. «Це те, в якому напрямку ми будемо закликати Туреччину рухатися, на користь озброєнь, вироблених США, що приймає в розрахунок сумісність. Але, звичайно, Туреччина незалежна країна, яка може самостійно приймати рішення. Але ми готові до партнерства з ними з цього приводу».

Пасаж про те, що «Туреччина незалежна країна, яка може самостійно приймати рішення» залишаємо без коментарів. Але хотілося б почути з вуст другої людини в Пентагоні, які саме винищувачі готовий надати Анкарі Вашингтон. Джон Руд на це питання не відповів.

Спробуємо розібратися — а які ж саме літаки для ВПС Туреччини найбільш прийнятні? Так і треба оновлювати парк винищувальної авіації?

Перш за все, необхідно сказати, що серед винищувачів Туреччині немає турецьких літаків. Жодного. Точніше — немає розроблених турецькими конструкторами. Весь парк складається з американських машин, побудованих за ліцензіями за межами США. І велика їх частина зроблена на турецьких заводах.

Необхідно сказати і те, що є, можна сказати, музейні екземпляри. Тобто це літаки третього покоління, які дивно виглядають у військах досить просунутою у військовому відношенні країни. Це різні модифікації «Міражу» і «Тайгера», F-4 і F-5, які брали найактивнішу участь у В’єтнамській війні. І їх не так вже й мало — 94 машини. Від загальної кількості винищувачів, рівного 355, вони складають майже 30%. Ось їх-то і передбачалося замінити сотнею F-35. Так що оновлення майже третини винищувального парку — це завдання для Анкари невідкладна.

Але дивлячись чим заміняти. Турецькі ВПС побудовані досить дивно. Очевидно, керувалися принципом, щоб дешево і сердито. 225 інших машин — це легкі винищувачі F-16 різних модифікацій. Є досить старенька модифікація Block 30, але є і майже «свіжі» — Block 50, їх більшість. Тобто, немає жодного важкого винищувача. Правда, в російських ВПС перекіс в протилежну сторону — скоро, через старіння, зникнуть всі легкі винищувачі.

Так от, заміна «музейних експонатів», як було задумано до скандалу з С-400, на легкі винищувачі-бомбардувальники F-35 — це досить дивна, з точки зору теорії побудови винищувальної авіації, рішення. Теорія говорить, що у ВПС повинні експлуатуватися як легкі, так і важкі винищувачі.

Однак тут є один момент. Дивлячись з ким Туреччина передбачає воювати. F-35, і це зараз визнано дуже багатьма, за винятком компанії-виробника «Локхтд-Мартін», вийшов вельми посереднім. Якщо його використати проти армій, що володіють не найкращими засобами ППО і посередніми винищувачами, то воно й нічого — F-35 для цього цілком згодиться.

Але логічніше для Туреччини було б придбати що-небудь «поважче». Російські Су-35 і Су-57 саме такі. Однак нам цікаво, що США можуть запропонувати Туреччині, щоб оптимально вписалося у структуру ВПС. Можна припустити, що це міг би бути важкий винищувач F-15. «Чистих» винищувачів F-15C Eagle (Орел) — зараз вже не виробляють. Але продовжується випуск винищувача-бомбардувальника F-15E Strike Eagle («Ударний орел»). Так, він не дуже молодий, але все ще залишається досить грізною машиною. Авіоніка, звичайно, слабший, ніж у F-35, але льотні дані істотно вище. Завдяки чому приставку «винищувач» він заслужено носить більш, ніж F-35. Та й бойова навантаження більше.

Але зовсім скоро компанія Boeing почне серійно будувати перспективний багатоцільовий винищувач покоління 4++ F-15SE Silent Eagle («Безшумний орел»). У нього знижена радіолокаційну помітність, істотно посилені можливості авіоніки, бойова навантаження досягла 13 тонн, а бойовий радіус — 1500 км. І при цьому він має високу маневреність. І його вже почали розкуповувати. Так, Саудівська Аравія замовила 88 машин. Цей варіант і істотно дешевше для турків, ніж придбання сотні «вагітних пингвиних», як називають F-35 пілоти, і краще в бойовому відношенні.

Якщо у компанії Boeing все зійдеться, то є реальні характеристики літака зійдуться з заявленими в рекламних проспектах, то цей винищувач стане відповіддю США на російський Су-35С. Але, зрозуміло, в майбутньому, оскільки Су-35С вже експлуатується, а «Безшумний орел» існує поки що в єдиному екземплярі. Хоч з моменту першого польоту пройшло вже 9 років.

Існує ще один варіант, який Анкарі може запропонувати Пентагон. Виходячи з того, що у винищувальних військах Туреччини є тільки «легка кавалерія», можна запропонувати новітню модифікацію F-16 Block 70/72. Цей винищувач з’явився в середині цього десятиліття. Належить до покоління 4++. Стверджується, що його бортове радіоелектронне обладнання багато в чому запозичена у F-35, F-16 Block 70/72 в цьому відношенні мало чим поступається цій машині. У всякому разі, використовується та ж сама РЛС з активною фазованими антенними гратами.

Ну, а льотні характеристики практично такі ж, як і у що використовуються у ВПС Туреччини F-16 попередніх модифікацій.

Цілком зрозуміло, що командування турецькими Військово-повітряними силами має намір, закуповуючи нові літаки, зробити якісний стрибок. З F-16 Block 70/72 стрибка не вийде. Суттєве якісне просування вперед було б можливо у випадку придбання «Безшумних орлів».

Однак спочатку передбачався стрибок за допомогою винищувачів-бомбардувальників п’ятого покоління F-35. Плани були настільки серйозними, що на етапі розробки Туреччина стала інвестором, внісши в минулому столітті в бюджет «Локхід-Мартін» 175 млн. доларів. Більш того, турецькі компанії стали співвиконавцями виробництва — деякі вузли F-35 почали випускати саме тут.

Однак через «віроломною» закупівлі С-400 Вашингтон скасував поставку для Туреччини ста замовлених літаків. Так ось, у зв’язку з новим витком «віроломства», пов’язаних вже з російськими винищувачами, чи скасують своє рішення США? «Повернуть» чи туркам F-35?

Але Ердоган має намір закуповувати якийсь один з двох російських винищувачів? Шанси, звичайно, є, але вони не настільки великі. І тут справа не в якості літаків. А в термінах їх як придбання, так і освоєння. При закупівлі американських винищувачів F-15 F-16) ВВС особливо напружуватися не доведеться. Тому що не треба вибудовувати з нуля наземну інфраструктуру для їх обслуговування. Не треба навчати механіків і інженерів російським технічним стандартам та особливостей розподілу російської техніки. І не треба навчати пілотів працювати з досі незнайомими їм літаками.

Скільки на це може піти часу? Сотня зайвих літаків для Туреччини в Комсомольську-на-Амурі в зв’язку з завантаженістю виробництва плановими замовленнями може бути побудована років через п’ять, а то й більше. На навчання наземного персоналу і пілотів піде стільки ж часу. І це не два паралельні процеси. Повноцінне навчання може початися лише при отриманні значної кількості машин. Так що в цілому вийде років 7-8. Навряд чи турки мають намір стільки чекати.

І ще один момент, який стосується тактичної сумісності при проведенні повітряних операцій. Навряд чи вона буде висока між сотнею «сушок» і 255 F-16.

Так навіщо ж тоді Ердоган «нервує» американців, заявляючи про наміри скористатися російськими літаками? Мабуть, з міркувань дипломатичного торгу, частиною якого є і фінансовий торг в очікуванні укладення контракту з «Локхід-Мартін» або ж з «Боїнгом». В даному випадку торг не тільки доречний, але і дієвий. Наприклад, Болгарія змогла знизити суму контракту на купівлю 8 літаків F-16 Block 70/72 з 1,673 млрд. до 1,256 млрд доларів. А турки історично торгуватися вміють краще «братушек».