Стійкість держави та якість життя населення визначаються головним чином наявністю дієздатних державних структур і осудною еліти, здатної відстоювати державні інтереси. На Україні з самого початку якось не склалося з елітою. Державою весь час правили люди, які прагнуть використовувати його в своїх корисливих інтересах.
Цим скористався Захід і, багато років займаючись Україною, повністю підпорядкував її своїм інтересам. При цьому він вирішував дві задачі: по-перше, створення на Україні антиросійського плацдарму і, по-друге, отримання конкретних економічних дивідендів від цієї території.
Якщо по першій частині сказано і написано вже багато, то по другий якось сором’язливо замовчується жадібну прагнення Заходу поиметь Україну самим витонченим і потворним чином. Це одна з відповідей на питання, чому в Україні все так погано і чому вона впевнено перетворюється з найбільш економічно розвиненою республіки Радянського Союзу в забуту Богом територію з убогим і знедоленим населенням.
Отримати економічну вигоду Захід міг двома способами: розвивати економіку України, будуючи підприємства для виробництва високотехнологічної продукції, або використовувати українську територію як сировинний придаток і ринок збуту своєї продукції. Все залежало від того, що хотіли бачити в Україні: високорозвинена держава з сильною економікою або підмандатну територію, обслуговуючу метрополію.
За своїм науково-технічного потенціалу і ресурсів Україна підходила як до першого, так і до другого варіанту свого розвитку. Радянська Україна ― це не якась Румунія чи Болгарія: тут у радянські часи розроблялися і проводилися пасажирські та унікальні надважкі транспортні літаки, авіаційні двигуни, стратегічні ракети, гігантські кораблі, в тому числі і авіаносці, суднові двигуни, потужні турбіни і електрогенератори, бронетехніка для сухопутних військ, трактори сільськогосподарська техніка, вантажні і легкові автомобілі, автобуси, тепловози і вагони різного призначення, телевізори і холодильники, гірничошахтне обладнання.
На Україні був найбільший в Союзі кущ підприємств з виробництва електроніки і приладів для ракетно-космічної техніки, тут були зосереджені і найбільші металургійні підприємства, що виробляли високоякісні чорні і кольорові метали і металовироби ― від прокату до труб великого діаметру, а також підприємства розвиненою хімічної промисловості. Успішно працювали на Україні сотні академічних, науково-дослідних і проектних організацій практично по всіх напрямках науки і техніки. І багато чого тут ще було…
Ласий шматок представляли найбільші в світі запаси чорнозему, придатні для вирощування різноманітної сільськогосподарської продукції. Україна мала розвинену автомобільної, залізничної та портової транспортною інфраструктурою.
І все це при розумному підході можна було розвивати і використовувати.
З двох варіантів розвитку України Захід обрав другий – сільськогосподарська держава і сировинний придаток метрополії, де повинні господарювати західні корпорації. Об’єктивні факти однозначно підтверджують, що спочатку була прийнята саме така концепція розвитку України, і протягом багатьох років йшла і йде цілеспрямована багатопланова робота з деіндустріалізації країни і скорочення її населення.
Науково-технічний потенціал України будувався як частина єдиного індустріального комплексу з Росією, і в такому вигляді він Україні був не потрібен. Самостійно забезпечити його функціонування Україна не могла, зв’язки з Росією українська еліта свідомо розривала, а Заходу у зв’язку з прийнятою ним програмою розвитку України такий науково-технічний і людський потенціал був ні до чого. Конкурента на ринку треба було знищити і утилізувати, одночасно послабивши Росію, для чого були розроблені конкретні способи реалізації цієї задачі.
За останні майже тридцять років можна було, вклавши кошти і сучасні технології на базі існуючих або новостворених виробництв, створити сучасну індустрію, але нічого цього не зроблено. За ці роки не побудовано ніяких нових підприємств, тільки домагаються ще радянські. Сама держава злиденне і не спроможна інвестувати в розвиток індустрії, а західні інвестори в рамках загальної стратегії на утилізацію української промисловості ігнорують її своїми інвестиціями, розвиваючи тільки дрібне виробництво і в основному торгово-розважальні центри для реалізації завезеної із Заходу продукції.
Промисловість почали вбивати відразу ж в 90-е, нав’язавши під гаслами пошуку «ефективних власників» приватизацію, що закінчився повним знищенням науково-технічного потенціалу, від колишньої могутності залишилися тільки руїни. Україна зараз практично нічого з перерахованого вище не виробляє, а тільки купує все на Заході, який знищив конкурента і захопив ємний ринок для збуту своєї продукції.
На відкриття ринку України з боку країн Заходу і обмеження його для товарів з Росії була спрямована і підписана з Євросоюзом асоціація, сприяла втраті ринку Росії і остаточно знищила промисловість України. Ніяких економічних переваг Україна від підписання асоціації не отримала.
Захід не розглядав територію України та у створенні транспортних коридорів Європа ― Азія, у зв’язку з цим транспортна інфраструктура України приходить в непридатність і всі проекти, в тому числі новий «шовковий шлях», плануються в обхід України.
Для реалізації планів щодо створення з України сільськогосподарської держави заважала її надмірність населення: у 1991 році тут проживали 52 млн, а їх треба було годувати й утримувати. Для виробництва на Україні сільгосппродукції цілком достатньо 10-15 млн населення, решта є надлишковим. У цьому напрямку також розгорнулася робота з розмахом. Для зменшення чисельності населення існувало кілька способів. Це створення умов, при яких населення саме буде розбігатися з країни, залучення працездатних в інші країни кращими умовами праці і життя, прискорення процесів природного вимирання і організація масових вбивств, провокування збройного конфлікту. Всі ці способи були успішно задіяні.
Знищення промисловості вирішувало проблему скорочення населення, оскільки, позбавивши людей засобів до існування, їх змусили шукати роботу в інших країнах і почався масовий виїзд на заробітки на постійній або тимчасовій основі.
Цей процес був грамотно підтриманий добре продуманим способом залучення працездатного населення до Європи за допомогою так званого «безвізового режиму». На гуманітарних підставі вільного в’їзду в Європу відкрили безвізовий режим для громадян України, і мільйони почали виїжджати туди не в туристичних цілях, а на заробітки. Населення України було більш перспективно, воно працьовито, це не араби з Близького Сходу, які не хочуть працювати, вимагають собі посібників і не асимілюються з місцевим населенням. З України виїжджав народ невибагливий, європейської зовнішності, готовий працювати за мінімальну за європейськими мірками зарплату і легко ассимилирующийся в європейську середу.
У підсумку на заробітки за межі країни виїхало близько 9 млн людей, і далеко не всі хочуть повернутися додому, до того ж вони переводять на Україну щороку близько 14 млрд доларів, які дозволяють Україні та її населенню існувати.
Також було з розмахом організовано прискорення процесу природного вимирання населення. На Україну з США була десантована хтось Супрун, яка стала виконуючого обов’язки міністра охорони здоров’я і, незважаючи на всі спроби, її вже кілька років ніхто не може звідти прибрати. Більше того, її навіть рекомендують Зеленському залишити на своїй посаді.
Цю даму відразливою зовнішністю по праву нарекли «доктором смерть». Її руками система охорони здоров’я на Україні була зруйнована вщент, кількість лікарень і лікарів скоротилося до неможливості отримання медичних послуг значною частиною населення. Якість медичних послуг стало найнижчим, але при цьому платним. Все це, включаючи недоступність ліків з-за їх високої вартості, прискорило процес вимирання населення.
Паралельно Супрун вирішувала завдання монополізації українського ринку ліків американськими фармацевтичними компаніями. Під приводом корупції в системі закупівель ліків українські компанії-посередники були видавлені з цього ринку, їх місце зайняли американські компанії, ціни на ліки стали просто величезними і ще більш недоступними, а прибуток потекла в США.
Знайшли спосіб скорочення населення і шляхом організації масових вбивств, спровокувавши громадянську війну на Донбасі. Там дві озлоблених групи населення запекло вбивають один одного, а Захід роздуває цю пожежу і підкидає туди зброю. Розв’язана війна спричинила масову еміграцію біженців з цих регіонів в інші країни, обчислюється вже мільйонами.
Для придушення будь-яких сумнівів у «благі наміри» західних кураторів вони не гребували і прямим обманом, створюючи в українському суспільстві сприятливу думку про західному світі. Переконували всіх, що тільки там демократія і всі народи процвітають і тільки там можна домогтися успіхів у житті. З цією метою організували масовану пропаганду про «земний рай» в Європі, вип’ячували позитивні сторони і замовчували про всіх негативних моментах, специфічних для цього суспільства. Обіцяли всіляку підтримку і допомогу, якої українці так і не дочекалися.
Також серйозна увага приділялася формуванню «правильного» світогляду в отупевшего молодого покоління і позбавлення його адекватного уявлення про світі, для чого цілеспрямовано руйнувалася радянська система освіти, що дає базові знання про всіх науках. За підказкою західних фахівців була проведена реформа школи, при цьому навчання в ній збільшилася до 12 років, а кількість обов’язкових предметів з 22 скоротилася до 9!
Тепер такі предмети, як фізика, географія, алгебра, хімія та інші, окремо не вивчаються, а об’єднані в програми «Природа і людина», «Людина і світ», «Словесність» і т. п. Наприклад, фізику, хімію, біологію, астрономію і географію об’єднали в один предмет «Людина і природа». Можна уявити, який рівень знань у дітей і на що вони будуть здатні після школи. Зате різко збільшилась кількість годин на викладання зовсім несподіваних предметів. На фізкультуру і патріотичне виховання! Країні потрібні міцні дебіли, не здатні міркувати, а беззаперечно виконувати команди і бути готовими до фізичної праці.
Реалізувавши завдання деіндустріалізації України, для перетворення її в сільськогосподарську державу необхідно було створити ринок сільськогосподарської землі з метою передачі чорноземів не в руки населення, а західним корпораціям для отримання доходу з цієї землі
Без земельного кадастру неможливо було створити повноцінний ринок землі. Велика частина сільгоспугідь ще в середині 90-х була розподілена між сільськими жителями у вигляді паїв розміром 4-5 га, але право власності на землю не оформлялося і був накладений мораторій на продаж землі.
Необхідний був земельний кадастр, який прив’язував би кожен пай до конкретної місцевості з зазначенням географічних координат і визначав його власника. На початку 2000-х Євросоюз виділив Україні великі гроші на розробку земельного кадастру, і він був створений.
Ринок землі спробували організувати при Януковичі. У 2012 році був прийнятий в першому читанні закон про ринок землі, але остаточно його не затвердили. Причина була банальна: на більшу частину паїв право власності не було оформлено, багато власників паїв померли або покинули країну і ця земля опинилася нічийною. Але на Україні немає покинутих земель, всі обробляється і знімається врожай, а цілком конкретні люди отримують дохід.
На цю землю поклали око можновладці, навіть такі далекі від сільського господарства і не бідні люди, як Порошенко і Ахметов, які через місцеве начальство за корупційними схемами користуються такою землею і не хочуть ні з ким ділитися непоганим доходом.
Захід, природно, хоче володіти цією землею, щоб доходи не отримували якісь українські корупціонери, а західні корпорації, і це один з головних його принципів по відношенню до України. Васал повинен в першу чергу думати не про своє благополуччя, а забезпечувати хороший дохід своїм сюзеренам. Захід вустами Зеленського вже сказав, що ринок землі буде і це обов’язково відбудеться. Підійшов той етап, коли Україна з індустріальної держави остаточно повинна стати аграрною, і апетити справжніх господарів верноподданная українська влада з завзяттям продовжує задовольняти.
Треба віддати належне, Захід своєю системною роботою багато чого домігся на Україні. Промисловість практично ліквідована, населення, навіть за офіційними даними, становить 42 млн осіб, а фактично, за оцінкою фахівців, 25-30 млн, при цьому значна частина суспільства продовжує вірити шаленому маренні про безальтернативність європейського вибору України.
Для того щоб зупинити процес деградації України, внутрішніх ресурсів немає, українська еліта підпорядкована Заходу і реалізує його програму, не даючи піднятися контрэлите, душили її в зародку.
З Росією все зв’язку обірвані, вона офіційно визнана країною-агресором» і практично ніякого впливу на внутрішні політичні та економічні процеси на Україні не має. Росія може тільки погіршити ситуацію, припинивши постачання енергоносіїв і поставивши економіку України на межу колапсу.
Без повернення України в єдиний науково-технічний комплекс з Росією на умовах союзу або поглинання вона під керівництвом Заходу приречена на деіндустріалізацію і вимирання населення. Три десятиліття на її території реалізується цинічний план Заходу, і без зміни української еліти і зміни державного курсу цей план буде завершено.
Юрій Апухтін
Thanks!
Our editors are notified.