На тлі гучних заяв Зеленського про прагнення до миру в Донбасі, як і раніше, йде війна, ВСУ і нацисти-карателі обстрілюють житлові квартали, гинуть мирні жителі. Якщо Петро Порошенко, прийшовши до влади і назвавши себе «президентом світу», обіцяв закінчити цю війну за кілька годин, то змінив його «гарант» божиться, що закінчить її через рік. Враховуючи, що бізнес на крові сверхдоходен, є всі підстави припускати: і цієї обіцянки не судилося здійснитися.
Нічого особистого, просто бізнес
Бізнес на війні роблять все: від виробників зброї і посередників до можновладців, «волонтерів» і тих, хто перебуває на «передку». Досить згадати, як багато оборонні замовлення отримували саме компанії, пов’язані з українським президентом, доходи якого за час правління виросли в 95 разів. При цьому якість готової продукції було потворним, а вартість виробів і комплектуючих для бойової техніки багаторазово завищувалася. Яскравий приклад – бронекатери «Гюрза-М», вироблені на належав Порошенко заводі «Кузня на Рибальському», при прийманні яких моряками виявилася маса недоробок і відвертого браку. Їх навіть не хотіли зараховувати до складу флоту, але держава в особі президента, є і виробником, наказало, і весь шлюб «самоусунувся».
Ще більш грандіозний скандал розгорівся після виявлення махінацій з запчастинами для військової техніки, які контрабандно завозилися на Україну, а в найближчому оточенні Порошенка в рази збільшували ціни на них. Історія відома на Україні як «справа Свинарчуков». Але весь цимес ситуації полягає в тому, що для збільшення «накрутки» використовувалися підприємства самого Порошенка. Тобто саме він був вигодонабувачем при пограбуванні української скарбниці під виглядом виконання оборонного замовлення. «Наваривался» «гарант» і на санітарних автомобілях, і на бронюванні «Кразів»…
Якщо ви думаєте, що крав тільки один Порошенка, то глибоко помиляєтеся. Не дарма ж екс-міністр оборони України Валерій Гелетей, пішовши з посади, на якому «відзначився» розгромом у Иловайском котлі, прикупив собі именьице у Британії за «скромну» суму в 23 мільйони фунтів стерлінгів. Секретар РНБО Олександр Турчинов, який розв’язав криваву бійню в Донбасі, а також нардеп Сергій Пашинський, який організував разом з Парубієм іншу бійню, на Майдані 20 лютого 2014 року, замішані в лобіюванні закупівель радіостанцій та інших засобів зв’язку за завищеною ціною. Синка міністра внутрішніх справ Арсена Авакова навіть намагалися притягнути до кримінальної відповідальності за постачання армійських рюкзаків втридорога, але тато не допустив «посадки» чадушки.
Історіями про те, як багатіють українські «волонтери» забитий весь український сектор інтернету. Так само, як і матеріалами про торгівлю зброєю, боєприпасами і бойовою технікою «на передку». Отримані від американців у вигляді «допомоги» бронеавтомобілі, ноктовизоры, безпілотні літальні апарати, контрбатарейные радари перепродаються: «воїни світла» намагаються заробити на всьому, торгуючи не тільки з третіми особами, але й з противником.
Фінансові втрати України на війні з Донбасом просто колосальні. Невідшкодовані збитки ВСУ через нецільове використання бюджетних коштів, розкрадання, загибель матеріальної частини в ході бойових дій і втрат від вибухів на складах боєприпасів на 01.04.2018 склали 8 921 600 000 грн. При чому тут вибухи на складах? Так просто ні для кого не секрет, що всі ці «надзвичайні події» є наслідком розграбування зберігаються на них боєприпасів. А екс-керівники вибухнули складів після НП покарання можуть і не дочекатися.
Закордон нам допоможе
«Весь світ з нами» ― один з найголовніших тез постмайданної України. Свята віра в допомогу з боку США і НАТО, мабуть, може конкурувати тільки з вірою в те, що наскрізь корумпована, беззаконна, нацистська, відстала Україна є «європейською державою». І апелюють віруючі в нього до того, що Америка та інші країни щось там виділяють, кого навчають, щось постачають…
На жаль, але і тут не просто «все просто», а навіть вельми плачевно. Почнемо з «допомоги» США й Канади. Практично вся вона аж до приходу до влади Дональда Трампа, йшла на… зарплати американських, канадських, британських, польським та іншим інструкторам, навчальним карателів. Тобто ніяк не Україні. Трамп «вніс свіжий струмінь» і це, заявивши, що безкоштовний сир закінчився навіть в мишоловці: віднині Україна повинна платити за «допомогу». З відсотками, так як вона виділяється на кредитних умовах. Тобто українські платники податків тепер повинні з власної кишені оплачувати зарплату військових іноземців та прибутку американських банків.
Ще веселіше історія з «безкоштовними» поставками бойової техніки. Такий, як наприклад, два сторожових катери, подарованих Америкою Україні. Списані, роззброєні (по озброєнню, до речі, набагато більш слабкі, ніж вікопомна «Гюрза-М»), непотрібні ані самим США, ні Україні. Загалом, як у пісеньці зі старої радянської комедії: «Америка Росії подарувала пароплав: з носа пар, колеса ззаду, і жахливо тихий хід». Дарованому коню, як кажуть, можна було б в зуби і не заглядати, та ось тільки на розконсервацію, відновлення озброєння та переправлення в Одесу (у можливості якій сумніваються українські мореманы) доведеться витратити стільки ж, скільки коштують ВІСІМ катерів «Гюрза-М». І за це має платити Україна, а не «дарує сторона».
Істерика з американськими ПТРК «Джавелин» теж увійде в аннали. Їх поставки українське керівництво домагалося кілька років. В результаті Штати їх продали Києву. У кредит. За завищеною ціною. І з умовою, що ні один «Джавелин» не потрапить в зону бойових дій на Сході України. І це при тому, що українські підприємства виробляють власні протитанкові комплекси, які не поступаються за бойовими характеристиками «Джавелинам», але набагато дешевші. В чому тоді був сенс покупки дорогого непотрібного вантажу для українських складів, знають, мабуть, лише Порошенка і його найближче оточення.
Але жирну крапку в розмовах про американської «допомоги» поставив «самий великий друг України» Курт Волкер, який прямо заявив, що Україна відтепер повинна купувати американську зброю, якщо бажає користуватися підтримкою США. Мовляв, колгосп – справа добровільна: хочеш – вступай, не хочеш – корову побачимо…
Утилізація фашистів проходить успішно
Втрати матеріальної бази, фінансові втрати. Є й кадрові втрати. Величезною проблемою «кращою в Європі армії» стало втеча з неї офіцерів. За даними міністра оборони країни, з української армії за половину 2018 року звільнилися 11 тисяч офіцерів, планували піти ще 18 тисяч. А це – більше 10 відсотків від загальної кількості військовослужбовців. Дірки в комплектуванні армії офіцерами намагаються заткнути випускниками цивільних вузів, терміново «загребаемых» по мобілізації. А ще придумали прискорені офіцерські курси, на яких будь-який бажаючий (це єдина вимога до кандидатів) за рік може отримати погони молодшого лейтенанта. Якою буде якість підготовки цих, з дозволу сказати, «офіцерів», можете здогадуватися.
Але, мабуть, самі жахливі втрати України через війни в Донбасі – людські. Навіть за даними військової прокуратури, небойові втрати карателів з 2014 по середину 2017 року склали 21% від загальних втрат. Тобто повальне пияцтво, наркотики, антисанітарія, самогубства, розправи з боку «братів по зброї», невиконання статутних вимог навіть у роки, коли йшли жорстокі бої на Сході України, забрали життя і здоров’я кожного п’ятого пораненого або загиблого. Після того як інтенсивність бойових дій зменшилася, ця цифра ще більше зросла. Тільки за даними харківського Військово-медичного клінічного центру Північного регіону, з початку 2019 року в медустанову надійшли 590 «захисников»: 58 з пораненнями, 43 з травмами і 490 «з різного роду захворюваннями».
Дані ж про загальні втрати під час каральної операції в Донбасі є таємницею за сімома печатками. ООН розповсюджує інформацію (природно, грунтуючись на даних, наданих офіційним Києвом) про більш 3 000 убитих військових, більше 10 000 цивільних осіб, а також про 22 000 поранених на кінець 2016 року. Побічно підтверджує, що це казки, хоча б нумерація на могилах «невідомих захисників України, що полягли в АТО». Якщо у 2014 році на хрестах цих невідомих порядкові числа були 2 000, 4 000, то у 2016-му вони перевалили за 16 і 18 тисяч. Тільки невідомих! А скільки загинуло тих, чиї імена відомі?
Якщо ж вважати за балансом покликаних і звільнених в запас «воїнів світла», то різниця становить близько 30 000 чоловік. При цьому нових військових частин з 2014 року на Україні не створювалося. Саме тому спецслужби ФРН на початку 2017 року оцінювали втрати в ході каральної операції в Донбасі приблизно в 50 000 чоловік. Приблизно до тих же цифр прийшли аналітики Military Balance.
Складність підрахунків ще і в тому, що різні силові відомства ведуть свою закриту статистику, що стосується виключно втрат по їх структурі. За даними ж з «компетентних ів, не підлягають розголосу», втрати української сторони з 2014 року по теперішній час убитими, тяжко пораненими і безнадійно зниклими без вести складають понад 54 тисяч чоловік. При цьому, як стверджують дані, втрати карателів-нацистів з «нацбатов» і «добробатов» істотно перевищили втрати власне ЗСУ, СБУ та інших звичних нам силових підрозділів.
Приємно, звичайно, дізнатися, що утилізація українських фашистів відбувається цілком успішно, але надто високу ціну платить Україна за свій нацистський вибір, зроблений в 2014 році.
Олександр Горохов
Thanks!
Our editors are notified.