Казковий Нойшванштайн: Як король Баварії присвятив замок Вагнеру і надихнув Disney

Ми звикли вважати, що королі зводили казкові замки для своїх коханих – фавориток або, на худий кінець, дружин. Однак замок Нойшванштайн – мабуть, самий знаменитий замок в Німеччині, що красується на заставці мультфільмів студії Disney, – останній баварський король Людвіг присвятив… композиторові Вагнеру.

Гравюра із зображенням внутрішнього оздоблення замку.

Нойшванштайн – найпопулярніший замок в Баварії, місце паломництва туристів. З точки зору архітектури він курйозним – запозичення з готики, Ренесансу, бароко, мавританської архітектури… В його основі – театральні декорації. Так-так, Нойшванштайн був живим, матеріальним втіленням ескізів театрального художника-оформлювача Крістіана Янка до опери «Лоенгрін» Вагнера. Згодом Янк був залучений до проектування замку разом з архітектором Едуардом Риделем.

Середньовічні мотиви в інтер’єрах замку.

Людвіг був фанатично захоплений музикою Вагнера, по-своєму закоханий у нього, надавав йому фінансову підтримку і вважав своїм близьким другом. У шістнадцять років він відвідав прем’єру «Лоенгріна» в Мюнхені – і це стало поворотним моментом в його долі. Під час своїх гірських прогулянок він полюбив представляти себе Лоенгріном і навіть замовив собі костюм, в якому здавався собі схожим на героя опери. Вагнеру ж Людвіг писав: «Замок буде священним і неприступним… тут ми будемо відчувати божественне дихання небес». І це правда – Нойшванштайн розташований в дивно красивому місці. Він височить на вершині скелі і чудово вписується в ландшафт. Звідки б не падало на нього погляд, Нойшванштайн прекрасний у будь-якому ракурсі і щоразу відкривається по-новому, то виблискує білизною на тлі гірського хребта, то нависає над ущелиною, то, зачарований своєю красою, дивиться в гірське озеро…

Деталі оздоблення, натхненні середньовіччям.

Людвіг був людиною замкненою і любив самотність (що вважалося дуже дивним для короля і, в результаті, стало одним з приводів для звинувачення в божевіллі). Він змушував своїх радників подорожувати в пошуках по-справжньому заповідного куточка – але ті так і не знайшли райського містечка для свого короля. Він планував купити безлюдний острів – але йому сказали, що, мабуть, таких на землі більше не залишилося. І король вирішив піти в гори – все його фантастичні замки знаходяться у віддаленні від міст, на островах, оточені лісом, або високо в горах. Нойшванштайн, незважаючи на юрби обложників його туристів, виглядає одночасно крихким і неприступним, немов віддзеркалення душі заглибленого в свої мрії Людвіга…
Нойшванштайн називають замком, але це лише данина його фантастичного, перебільшено «середньовічному» образу. Замок носить оборонний характер, повинен бути оточений ровом і суворою кам’яною стіною, тоді як Нойшванштайн – химерна архітектурна фантазія, покликана переносити романтичного Людвіга в світ вагнерівських творів.

Оздоблення каплиці і елементи дерев’яної різьби в неоготичному стилі.

Однак король не був, як би зараз сказали, дауншифтером і зовсім не бажав жити в справжньому середньовічному замку! Він обожнював комфорт та новітні винаходи, тому будівництво Нойшванштайна було справжньою революцією з технологічної і організаційної точки зору. На будівельному майданчику був задіяний паровий підйомний кран і локомобілі, до замку був підведений водопровід (ванні кімнати розташовані на кожному поверсі), організовано центральне опалення, електрика і навіть телефони.

Розкішні меблі в замку Нойшванштайн.

Крім того, будівництво Нойшванштайна тимчасово вирішило питання зайнятості для місцевих жителів, і Людвіг наполіг на строгому дотриманні техніки безпеки. Була створена страхова каса, будівельникам виплачували лікарняні і компенсації.
Перший камінь був закладений в 1869 році. Зовнішній вигляд замку незвичайний, але ще дивніше його внутрішнє оздоблення. Все в ньому, від люстр до гобеленів, буквально кожен стілець і кожна дверна ручка, пов’язане з операми Вагнера. Якщо спочатку замок все ж повинен був бути заміською резиденцією, де можна приймати людей і вести справи, то завдяки постійним поправками Людвіга і все новим і новим його ідеям інтер’єри Нойшванштайна придбали просто фантастичний, гротескний вигляд. Інтер’єри розробляв Юліус Хоффман, який після смерті Людвіга керував завершенням будівництва. Велика частина обробки була створена в німецьких майстерень, і чимала частка – саме в баварських.

Деталі оздоблення, нагадують про лицарські часи.

Усюди присутній образ лебедя в гобеленах і портьєрах, то у дерев’яному різьбленні, то в скульптурах. Серце замку – це співочий зал, де повинні були виконуватися опери Вагнера для найяснішого глядача – Людвіга Баварського. Правда, за життя Людвіг так і не почув змагання співаків, ця ідея знайшла втілення лише в наші дні. Зал оформлений гобеленами з сюжетами з життя лицаря Парсифаля, странствовавшему у пошуках святого Грааля.

Гравюра з зображенням співочої залу.

Останній король Баварії приділяв особливу увагу спалень і кабінетах – саме в них завжди максимально реалізовані його переваги. Особисті покої Людвіга виконані в готичному стилі, і навіть піч здається копіювала фасад якогось середньовічного собору. Тут є і глек для вмивання у формі лебедя, і фігурки лебедів на балдахине, і вишиті гербові лебеді… До спальні примикає невелика капела з витонченими вітражами, де Людвіг міг помолитися свого покровителя – святого Людовіка.

Гравюра із зображенням королівської спальні.

Фрагменти королівської спальні з неоготическими мотивами.

А ось їдальня на диво скромна і невелика – король вважав за краще здійснювати трапези на самоті. Є щось дуже демократична в тому, що для Людвіга «є в самоті» означало – в абсолютному самоті, без слуг. У двох інших його знаменитих замках проблема обслуговування вирішена підйомним столом, який «виїжджає» з нижнього поверху вже сервірованим, але в Нойшванштайн це виявилося неможливим. Але Людвіг гнув свою лінію – тому кухню з їдальнею пов’язує ручної ліфт.

Їдальня в замку Нойшванштайн.

Незважаючи на те, що за життя Людвіга замок не був завершений, він встиг випробувати всі містяться в ньому чудеса техніки, насолодитися прекрасними видами і, можливо, відчути себе тим, ким його вважали піддані «казковим королем». А після його смерті Нойшванштайн став натхненням для багатьох – наприклад, для студії Disney, неодноразово використовувала його образ в мультфільмах.

Текст: Софія Єгорова.