Чому закони та історична справедливість — на боці Росії
Арктика сьогодні все більше притягує до себе увагу світових держав і держав, розташованих поблизу північних морів. І це зрозуміло. По-перше, Арктика — це Північний морський шлях з його транзитними можливостями, по-друге, природні ресурси, по-третє — найважливіше у військово-стратегічному відношенні становище. Зараз Арктика стала ще однією точкою протистояння Росії та США. Це наочно продемонстрував, який відбувся нещодавно в Санкт-Петербурзі Арктичний форум.
Росія не збирається йти з Арктики
П’ятий Міжнародний арктичний форум зібрав понад 3600 учасників з усього світу. У роботі форуму брав участь президент Росії Володимир Путін. Приїхали і високопоставлені гості з північних країн — прем’єр-міністр Норвегії Ерна Сульберг, прем’єр-міністр Швеції Стефан Левен, президенти Ісландії Гудни Йоханнессон і Фінляндії Саулі Ниинисте. А ось представників вищого керівництва США, Канади і Данії — трьох основних, крім Росії, арктичних держав (Данія в цьому списку з-за володіння Гренландією), так і не було. І це не дивує — США з Росією «в контрах» не тільки Сирії, Венесуели і України. Москва зараз посилено протистоїть спробам Вашингтона «влізти» в Російську Арктику, вибивши для себе право безперешкодного використання Північного морського шляху.
Для Росії контроль над Арктикою життєво необхідний. Це і розвиток нових ресурсних проектів на кшталт «Ямал-СПГ», і випробування нових видів зброї. Але ще важливіше те, що в умовах глобального потепління Арктика може змінитися. Буде теплішати — будуть з’являтися нові можливості для використання північних територій в господарських цілях. Не дарма спікер Ради Федерації Валентина Матвієнко, відвідавши селище Сабетта на Ямалі, підкреслила, що Росія не піде з Арктики. Адже на Арктику, включаючи, до речі, і Північний морський шлях теж, наша країна має особливі права — і це зумовлено самою історією освоєння арктичних просторів, російським суверенітетом над північними прибережними територіями.
До речі, важливість Арктики для Росії визнають і самі американці. Наприклад, професор міжнародних відносин Університету Джорджа Вашингтона Роберт Орттунг підкреслює, що для Росії Арктика — частина національної ідентичності. І Росія, на відміну від Сполучених Штатів, дійсно являє собою арктичну країну. Адже у США лише один штат — Аляска — може бути віднесений до арктичних територій, а у Росії в Арктиці знаходяться дуже великі землі.
Тим не менш, США наполягають, що Північний морський шлях повинен належати «всьому людству», а не тільки Росії. Але розуміють під «людством», зрозуміло, тільки себе і в кращому випадку своїх союзників. При цьому американці люблять посилатися на міжнародне право, але насправді, якщо поглянути на ситуацію з точки зору законів і норм, що Росія керується саме ними, а не тільки власними інтересами.
Росія має повне право контролювати Північний морський шлях
Про правові нюанси використання Північного морського шляху «Вільній пресі» розповів адвокат Станіслав Дроботов.
— Чи мають іноземні кораблі, з точки зору міжнародного права, право на безперешкодний прохід по Північному морському шляху?
— Як ми знаємо, Росія і США сперечаються про судноплавство по Північному морському шляху дуже давно, приблизно з 1960-х років. У кожної зі сторін своя позиція з цього питання. Сполучені Штати прикриваються принципом «свободи морів», згідно з яким вони повинні мати повне право користуватися Північним морським шляхом. У нас інша позиція — адже Північний морський шлях проходить уздовж російського узбережжя. Оскільки ми живемо в Росії, ми, громадяни Російської Федерації, то ми повинні керуватися законами нашої країни. У ФЗ «ПРО внутрішніх морських водах, територіальному морі та прилеглій зоні Російської Федерації», який був прийнятий ще двадцять років тому, в 1998 році, Північний морський шлях трактується як «історично сформована національна транспортна комунікація Російської Федерації». І підкреслюється, що плавання СМП здійснюється у відповідності з нормами міжнародного права. Оскільки в арктичних протоках Росії міжнародне судноплавство не має усталеної практики, з правової точки зору вони не можуть вважатися міжнародними протоками. І Росія може виставляти свої умови проходу іноземних кораблів.
— Законні претензії інших країн до Росії щодо користування СМП?
— Такі претензії висувають передусім Сполучені Штати. І законними їх назвати складно, оскільки Північний морський шлях являє собою єдину транспортну комунікацію. Навіть якщо і є протоки, які США намагається представити як міжнародні води, то в будь-якому випадку без перетину територіальних вод Російської Федерації використання цих проток не представляється можливим. Я, до речі, відзначив би, що є ще одна країна, яка поки не пред’являє нам претензій, але дуже зацікавлена в арктичному судноплавство — це Китай. І для Китаю Північний морський шлях теж має принципове значення.
— Чому саме з боку США виходять основні претензії до Росії? Як американці намагаються відстоювати свої інтереси і як «відбивається» Росія?
— Для США користування Північним морським шляхом має і економічне, і політичне значення. По-перше, це найкоротший шлях від тихоокеанського узбережжя США в Європу. По-друге, це питання політичного престижу — для Вашингтона дуже важливо «прогнути» Росію, змусити її визнати правоту Сполучених Штатів. В-третіх, де підуть американські суду цивільні, там з часом і військові з’являться — в цьому можна не сумніватися. Поки США намагаються тиснути на Росію в інформаційному полі, так як про військовому протистоянні в Арктиці говорити, на щастя, не доводиться. Росія, у свою чергу, теж відповідає. Зовсім недавно були прийняті нові правила проходу іноземних військових кораблів по Північному морському шляху. Тепер потрібно подавати заявку за 45 діб, повідомляти дані корабля, а також обов’язково користуватися послугами російського лоцмана.
А чи є у Росії права на Антарктиду?
Якщо російські права на особливе становище в Арктиці непорушні, і навіть США не може з цим нічого зробити, то дещо інша ситуація — поблизу Південного полюса. Антарктида вважається «нічиїм» континентом, хоча, зрозуміло, і тут США і Великобританія претендують на особливі права. Але якщо бути справедливими і звертатися до історії освоєння Антарктики, то куди більше підстав претендувати на особливу роль в Антарктиді саме у Росії.
У США і Великобританії першовідкривачем Антарктиди називають знаменитого капітана Джеймса Кука, кораблі якого в 1773 році одними з перших перетнули Південне Полярне коло. Але британські суду Кука через льодів були змушені повернути назад, а сам Кук оголосив південні моря непрохідними. Через півстоліття, у 1820 році російські кораблі під командуванням Фадея Беллінсгаузена і Михайла Лазарєва повністю обігнули Антарктиду. Російським мореплавцям вдалося довести, що Антарктида — окремий материк. І сьогодні багато географічні назви на карті Антарктики пов’язані з Росією.
Сьогодні статус континенту — нейтральна без’ядерна зона. Але наявність в Антарктиді великих природних ресурсів поступово викликає все більший загострення протистояння між претендують на їх освоєння країнами. Серед них — Чилі та Аргентина, Індія і Японія, Нідерланди і Великобританія, Китай, і, зрозуміло, США і Росія. До речі, останнім часом Захід у звичній манері звинувачує Росію і Китай у порушенні міжнародних норм в Антарктиці. Може бути, скоро прийде час більш чітко визначити реальні права нашої країни і за Південним Полярним колом?
Thanks!
Our editors are notified.