Тільки страх фізичної смерті утримує Захід від нападу на Росію

Як тільки це відчуття притуплюється, США і їх союзники починають вести себе зухвало

Сполучені Штати ніколи не відмовлялися від наміру зламати стратегічний паритет з Росією. В даному контексті дата 13 грудня 2001 року вельми примітна. Саме в цей день президент США Джордж Буш-молодший повідомив про односторонній вихід США з Договору про обмеження систем протиракетної оборони. Договір, укладений між Радянським Союзом і Сполученими Штатами в 1972 році, припинив свою дію 12 червня 2002 року.

1 лютого 2019 року президент Дональд Трамп і держсекретар Майк Помпео одночасно заявили, що з 2 лютого США припиняють участь у Договорі про ліквідацію ракет середньої і меншої дальності (ДРСМД), а через півроку остаточно з нього вийдуть. ДРСМД, який був підписаний між СРСР і США в грудні 1987 року, припинив свою дію 2 серпня 2019 року.

29 травня 2019 року США директора Розвідувального управління Міністерства оборони (РУМО) США генерал-лейтенант сухопутних військ Роберт Ешлі повідомив, що Сполучені Штати підозрюють Росію в проведенні випробувань ядерних боєзарядів малої потужності. Він також додав, що кроки російської сторони в даній сфері можуть бути порушенням Договору про всеосяжну заборону ядерних випробувань (ДВЗЯВ).

5 лютого 2021 року закінчується термін дії Договору між Російською Федерацією та Сполученими Штатами Америки про заходи щодо подальшого скорочення і обмеження стратегічних наступальних озброєнь (СНО-3). Договір був укладений у 2011 році між Росією і США на 10 років з можливістю продовження на 5 років. На сьогоднішній день склалася досить певна картина, яка свідчить про те, що США, швидше за все, не будуть продовжувати цей договір або укладати новий.

Повернемося до Договору про всеосяжну заборону сильний випробувань. Він був відкритий для підписання 24 вересня 1996 року. Юридично цей договір ще не набрав чинності, тому що його підписали не всі ядерні держави.

Крім того, є ядерні держави, які його підписали, але не ратифікували. Наприклад, США підписали Договір 24 вересня 1996 року, а ратифікацію не провели. Росія підписала ДВЗЯВ 24 вересня 1996 року і ратифікувала 30 червня 2000 року.

6 грудня 2006 року Генеральною асамблеєю ООН була прийнята резолюція, що підкреслює необхідність якнайшвидшого підписання та ратифікації ДВЗЯВ. За ухвалення резолюції проголосували 172 країни, проти – дві: КНДР і США.

Таким чином, США звинувачують Росію в порушенні недіючого договору, який вони навіть не ратифікували. Подібний підхід добре ілюструє американську позицію щодо демонтажу системи міжнародної безпеки. У всіх випадках саме Вашингтон першим виходить з договору, але провину за його розірвання намагається покласти на Москву.

Дуже змістовно на звинувачення голови РУМО Роберта Ешлі відповів посол Росії в США Анатолій Антонов. Він зазначив, що дана ситуація дуже нагадує ту, що склалася навколо Договору про ліквідацію ракет середньої і меншої дальності (ДРСМД): спочатку – заяви про необхідність володіння забороненим договором потенціалом, потім – пошук винних, а в підсумку – вихід з угоди.

За словами посла, дії США можуть бути частиною плану щодо відкликання підпису США під ДВЗЯВ і відновлення власних ядерних випробувань. Антонов також нагадав, що в 2017 році Білий дім вперше з 1993 року видав розпорядження про скорочення термінів підготовки американських ядерних полігонів до випробувань з 2-3 років до 6 місяців. Крім того, в американській пресі збільшилась кількість експертних публікацій, які закликають до відмови від мораторію на проведення ядерних випробувань.

В даний час розгорнута масштабна програма модернізації американських ядерних сил. Особлива увага в ній приділяється модернізації ядерних боєголовок. При реалізації цієї програми склалася ситуація, коли керівництво міноборони США і його експерти не впевнені, що нові боєголовки після модернізації будуть відповідати заданої проектної потужності.

Виходить, що американцям необхідно повернутися до методики 1950-х років: відновити досвідчені ядерні випробування, щоб отримати такий ядерний боєприпас, який їм дійсно потрібен.

Помічник міністра оборони США з ядерних питань Пітер Фента у лютому 2019 року сказав, що для модернізації ядерного арсеналу США Пентагону потрібно сфокусуватися на розробці вдосконалених боєголовок замість звичної доктрини модернізації засобів доставки. За словами чиновника, Пентагон і Міністерство енергетики США повинні скоординувати свої зусилля, щоб створити виробничу базу для розробки «універсальних, удосконалених ядерних боєголовок» до 2040 року, в іншому випадку Вашингтон буде відставати від рівня технологічного розвитку своїх потенційних супротивників.

Американці вже заявили про труднощі в модернізації ядерних боєголовок. Так Чарльз Вердон, заступник керівника Національного управління ядерної безпеки США, заявив 4 вересня 2019 року, що програма модернізації американської ядерної авіабомби B61 до версії B61-12 буде реалізована з затримкою на 18 місяців. Він також сказав, що буде затримка і з модернізацією ядерної боєголовки W88 для балістичних ракет Trident II, які використовують атомні підводні човни.

В даному питанні є важливий аспект. Його дуже добре описав один з творців ядерної зброї академік Андрій Дмитрович Сахаров: «Для чого насправді потрібні ядерні випробування? Для розробки фундаментально нових технічних рішень, таких, які потрібні для програми СОЇ або для будь-яких інших нових методів застосування ядерної зброї. Фактично це означає, що країна, возобновившая ядерні випробування, ставить своєю метою створення нових типів ядерної зброї, зміна в свою користь співвідношення сил на світовій арені».

Таким чином, питання відновлення Вашингтоном ядерних випробувань – це лише питання часу, випробування будуть відновлені. І кінцева мета цих випробувань – злам стратегічного паритету з Москвою.

Складається наступна картина з демонтажу системи міжнародної безпеки. США є ініціатором, а Росія симетрично відповідає. Так з роками у військово-політичної еліти Сполучених Штатів склалася певна лінія поведінки, коли Вашингтону можна все, природно, при потужній підтримці і виправдання цих дій у засобах масової інформації. А Москва в даному сценарії, виходить, тільки вимушено реагує у відповідь.

Чи Не настав час Москві вийти за зручні для Вашингтона рамки? Наприклад, офіційно поставити строк США щодо ратифікації ДВЗЯВ і, у разі їх відмови від ратифікації до певної дати, відкликати свій підпис під договором. А потім першими провести ряд підземних випробувань ядерної зброї. Це перший крок.

Другий крок. Є такий Договір про заборону розміщення на дні морів та океанів і в його надрах ядерної зброї та інших видів зброї масового знищення. Він набув чинності 18 травня 1972 року. Учасники договору зобов’язуються не розміщувати на морському дні ядерної та іншу зброю масового знищення, а також будь-які пристрої, призначені для зберігання, випробування або застосування такої зброї. Зона дії заборони охоплює дно морів і океанів за межами 12-мильної прибережної смуги.

Даний договір – дуже чутлива больова точка для США в силу їх географічного положення, яке вже ніяк не змінити. 70 відсотків населення країни живе на узбережжі, там же зосереджена і вся основна інфраструктура. До речі, Британія, самий вірний сателіт США, – це взагалі острів. А в Росії переважна частина населення живе в глибині континенту.

Зараз Москва не порушує цей договір, так як носієм ядерних торпед Судного дня, підводних безпілотників «Посейдон», є підводний човен. Але в разі виходу з нього стає можливим розміщення на дні океану біля узбережжя США російських ядерних боєприпасів. Тим більше, в Міноборони РФ є таке дуже засекречене підрозділ як ГУГІ (Головне управління глибоководних досліджень), яке здатне вирішувати подібні завдання. І тут навіть більш важливий не сам факт розгортання, а його потенційна можливість.

Приводом для виходу Росії з договору може бути введення Сполученими Штатами чергового пакету санкцій проти Росії, наприклад, спрямованих на виключення нашої країни з міжнародної фінансової системи.

Список несиметричних заходів можна продовжити. Однак є підстави вважати, що і ці два кроки докорінно підвищать договороздатність наших заокеанських партнерів». Можливо, у них навіть відпаде охота штампувати санкції проти Росії. Причина полягає в тому, що тільки страх фізичного знищення утримує Захід від нападу на Росію, і як тільки це відчуття притуплюється, США і їх союзники починають вести себе зухвало.

До речі, Російська Федерація ще не проводила жодного випробування ядерної зброї. Останнім ядерне випробування Радянського Союзу відбулося 24 жовтня 1990 року.