Актори-фронтовики Володимир Гуляєв та Олексій Смирнов | Фото: topwar.ru, kino-teatr.ru
Глядачі знають їх як зірок екрану і навряд чи можуть уявити на передовій і в окопах. Багато хто навіть не підозрюють про те, що свої молоді роки вони провели на війні, отримавши там серйозні поранення, – адже вони ніколи не афішували своїх подвигів і не розповідали про ті каліцтва, які позбавляли їх працездатності, а іноді і особистого щастя. З-за наслідків поранень і контузій зйомки коштували їм набагато більших зусиль, ніж іншим акторам. Напередодні 9 травня згадаймо ще раз тих, кому зобов’язані не тільки задоволенням від їх кіноробіт, але й своїми життями.
Володимир Заманський у фільмі *Колискова*, 1959 | Фото: kino-teatr.ru
Кадр з фільму *Звільнення*, 1968-1971 | Фото: kino-teatr.ru
Життєвий шлях Володимира Заманського був настільки непростим, що залишається тільки дивуватися тому, як він не зламався і з честю витримав усі випробування. Коли почалася війна, йому було всього 15 років. Він ріс без батька, а в 1941 р. під час артналета загинула його мати. Обдуривши комісію і додавши собі вік, він вступив до Ташкентського політехнікум зв’язку і в 1944 р. потрапив у діючу армію. Заманський брав участь у прориві 3-го Білоруського фронту. В одному з боїв його танк був підбитий і загорівся. Незважаючи на важке поранення в голову, він зміг витягнути з палаючої машини втратив свідомість командира. У 1945 р. Заманський був нагороджений медаллю «За відвагу». Після закінчення війни він продовжив службу в лавах Радянської армії.
Володимир Заманський у фільмі *Вічний поклик* | Фото: kino-teatr.ru
Кадр з фільму *Два капітана*, 1976 | Фото: kino-teatr.ru
У 1950 р. трапилася трагедія: за участь у побитті командира взводу Заманський був засуджений Військовим трибуналом на 9 років таборів. Разом з іншими ув’язненими він працював на будівництвах Харкова і будував Московський університет. У 1954 р. його звільнили достроково. Після цього він закінчив Школу-студію МХАТ, почав виступати на сцені театру і зніматися в кіно. Він зіграв понад 80 ролей, найвідомішими з яких стали роботи у фільмах «Вічний поклик», «Інспектор карного розшуку», «Перевірка на дорогах», «Соляріс», «Два капітана». А в 1998 р. він разом з дружиною, актрисою Наталією Климової, вирішив піти від мирського життя, залишив акторську професію, переїхав у Муром і присвятив своє життя Богу. Одного разу про свою роль у фільмі «Перевірка на дорогах» він сказав: «Мене неодноразово запитували: «Володимир Петрович, та як же ви грали цього поліцая?» Люди, що не потрапили навіть в промінь християнства, не розуміють головного: людина, впавши, піднімається і повертається до Бога».
Станіслав Ростоцький на зйомках фільму *А зорі тут тихі…*, 1972 | Фото: kino-teatr.ru
Режисер Станіслав Ростоцький | Фото: 24smi.org
Про те, що народний артист СРСР, режисер Станіслав Ростоцький був інвалідом війни 2-ї групи, багато хто навіть не підозрювали. Його призвали в армію в 1942 р., а з 1943 р. він брав участь у боях. У 1944 р. Ростоцький отримав важке поранення під Дубно, про що пізніше розповідав: «По мені танк проїхав… я залишився Живий тільки завдяки друзям і того, що нижня частина тіла провалилася в окопчик. Тому була зруйнована тільки нога і грудна клітина. А потім ще осколком в лоб з’їздив… Я був абсолютно безпорадний, і молодці хлопці, що відняли у мене пістолет. Тому що, якщо б вони не забрали, то я б, напевно, застрелився». З поля бою його дотащила до госпіталю фронтова медсестра Ганна Чугунова, якій Ростоцький і присвятив свій найвідоміший фільм «А зорі тут тихі…». Довгий час після поранення він провів у госпіталях, звідки в 1944 р. вийшов інвалідом 2-ї групи. Через гангрену йому довелося ампутувати ногу нижче коліна, і до кінця життя він носив протез, відмовляючись ходити з палицею, навіть коли відчував сильні болі. Він вів активний спосіб життя, тому багато хто не знали про його каліцтво.
Павло Луспекаєв у виставах *Загибель ескадри* і *Іркутська історія*, 1960 | Фото: kino-teatr.ru
Павло Луспекаєв у фільмі *Біле сонце пустелі*, 1969 | Фото: rg.ru
Про те, що роль митника Верещагіна у фільмі «Біле сонце пустелі» була для актора Павла Луспекаева справжнім подвигом, глядачі не знали. У 15 років у 1943 р. він пішов добровольцем на фронт, у складі партизанської розвідгрупи брав участь у бойових операціях. Після поранення розривною кулею в руку у Луспекаева був роздроблений ліктьовий суглоб, і лікар збирався ампутувати йому руку, але боєць категорично відмовився від цієї операції. Руку врятували, але іншої трагедії йому не вдалося уникнути. Під час однієї з бойових операцій йому довелося кілька годин пролежати в снігу, що призвело до сильного обмороження ніг. А через кілька років у нього розвинувся атеросклероз судин ніг, з-за чого йому ампутували обидві стопи. Актор був змушений звільнитися з театру, але продовжив зніматися в кіно, хоча це коштувало їй неймовірних зусиль. Під час зйомок в «Білому сонці пустелі» Луспекаєв без милиць, на спеціальних протезах ходив по піску, перемагаючи жахливу біль. Ця роль стала однією з останніх у 1970 р. 42-річний актор помер від розриву серцевої аорти.
Актор Володимир Гуляєв | Фото: cont.ws
Кадр з фільму *Операція *И* і інші пригоди Шурика*, 1965 | Фото: kino-teatr.ru
Про те, що міліціонер Володя з «Діамантової руки», роль якого виконав Володимир Гуляєв, був асом бомбардувань, яка вчинила близько 60 бойових вильотів, глядачі не знали. На початку війни 16-річний Гуляєв влаштувався слюсарем в авіаційні майстерні Пермі, в 1942 р. закінчив авіашколу, ставши льотчиком-бомбардувальником, а потім – пілотом-штурмовиком. У 1943 р. він вирушив на фронт, здійснюючи щодня по кілька бойових вильотів. Кілька разів він отримував поранення і контузії, умовляючи лікарів, а іноді і обманюючи їх, щоб повернутися в лад. Одного разу йому вдалося посадити літак втратив керування на ліс, після чого він з серйозними пораненнями в непритомному стані був доставлений в госпіталь, де провів кілька місяців. З-за поранень і контузій в 1945 р. Гуляєва комісували, і з мріями про військову кар’єру йому довелося попрощатися. Зате колишній льотчик знайшов себе в акторській професії, зігравши більше 60 ролей в кіно, серед яких найвідомішими стали міліціонер в «Операції «И» та «Діамантовій руці» і водій Юрка у «Весни на Зарічній вулиці».
Володимир Гуляєв у фільмі *Діамантова рука*, 1968 | Фото: topwar.ru
Олексій Смирнов в роки війни | Фото: topwar.ru
Знаменитий герой комедій, дармоїд Фєдя з «Операції «И», актор Олексій Смирнов теж пройшов всю війну. Він потрапив у військову розвідку і не раз ходив у тил ворога. Але своїми спогадами про ці роки він ні з ким не ділився, адже отримані на фронті поранення коштували йому не тільки здоров’я, але і особистого щастя. Фатальною для нього стала одна з битв при форсуванні річки Одер на початку 1945 р. Смирнов був важко контужений вибухом снаряда, в результаті чого були пошкоджені статеві органи, і лікарі попередили його про те, що він ніколи не зможе мати дітей. Після цього бійця комісували.
Олексій Смирнов в роки війни | Фото: kino-teatr.ru
Олексій Смирнов в роки війни | Фото: kino-teatr.ru
З фронту його чекала наречена, з якою він зробив пропозицію ще до війни. Але коли Смирнов дізнався про свій діагноз, вирішив, що не має права псувати життя нареченій, розірвав заручини, приховавши справжню причину, і прирік себе на самотність, так ніколи і не одружившись. В останні роки актор вів дуже замкнутий спосіб життя. У 59 років він потрапив до лікарні із-за ішемічної хвороби серця, а в день виписки дізнався про загибель свого друга Леоніда Бикова, що стало для нього сильним ударом. Смирнов вирішив пом’янути товариша, і випита чарка коньяку стала для нього фатальною – серце не витримало.
Кадр з фільму *Операція *И* і інші пригоди Шурика*, 1965 | Фото: 24smi.org
Цей перелік далеко не повний – багато радянські зірки екрану отримали поранення на фронті: Відомі актори, які пройшли війну.
Thanks!
Our editors are notified.