Старина Трамп смачно плюнув в мою далеко не юну, але, з…ка, патріотичну душу. Назвав Україну однією з найбільш корумпованих країн нашої планети. До приходу Зеленського, природно. Приємно, звичайно, отримувати настільки високу оцінку, але вона викликає низку серйозних питань. Невже в Гондурасі краще йдуть справи з корупцією? Чому Дональд не назвав точне місце, яке ми займаємо в світовому рейтингу? І яка в цьому заслуга п’ятого президента України Петра Порошенка?
Щодо Петра, мужньо ухиляється від допитів у ДБР із застосуванням всяких там полиграфовских присосочек і інших девайсів, що принижують честь і гідність нашого Черчілля, якусь ясність вніс Руді Джуліані. Особистий адвокат американського президента. Майже як наш голова офісу Андрій Богдан. Не, ну Богдан, звичайно ж, крутіше. Джуліані прямим текстом звинуватив Петра Олексійовича в стрімкому розкраданні коштів, які добрий американський народ назбирав по ранчо для допомоги братньому українському народу». Міг Порошенко красти? Поклавши руку на гаряче б’ється серце патріота, схвильоване формулою Штайнмайера, відповім: міг. Але не зі злого наміру, а для боротьби з масштабною російською агресією у вигляді сухопутного вторгнення, якого ми чекаємо ось уже шостий рік. Тут не можна відразу кидатися такими серйозними пред’явами. До того ж Дональд не в тому становищі, щоб налаштовувати проти себе такого серйозного геополітичного лідера, як Петро Олексійович. Йому імпічмент корячитися. І наша країна може нанести вирішальний удар. Не важливо куди, але завдати. Швидше за все, в спину. Це національна особливість.
Так от, до чого я хилю? В Україні створені найбільш потужні та розвинуті підлог… пардон, антикорупційні органи. Національне агентство по боротьбі з корупцією. Раз. Спеціалізована антикорупційна прокуратура. Два. Вищий антикорупційний суд. Три. Національне агентство з запобіганню корупції. Чотири. Національне агентство з питань виявлення, розшуку та управління активами, отриманими від корупційних злочинів. Ніде в світі не витрачають стільки коштів на утримання органів, які борються з корупцією, як в Україні. Бюджетні витрати на утримання НАБУ, САП, ВАС і так далі в рази перевершують суму хабарів, які обертаються в Київській мерії. А там, треба сказати, ціни про-го-го… За день через руки Віталіка проходить бюджет Ботсвани. Як мінімум. Чи може країна, в якій існує така глобальна антикорупційна система, створена за вказівкою і з допомогою демократів США, бути самою корумпованою? Немає.
Далі. В якій країні світу є настільки масштабне представництво «дітей Сороса», що борються з глобальним, с…ка, потеплінням, як в Україні? Навіть не напружуйтеся. Тільки у нас практично весь склад Кабміну і суччя частина (за аналогом з левовою часткою) парламенту суцільно складаються з «соросят». І відставка одного з «дітей» – Олександра Данилюка, звільненого з Радбезу, не виправить ситуацію. На його місце знову прийде черговий «соросенок» з самокатом, підкачаними штанцями і татухой з Гретою Тунберг над правим соском (над лівим – Хілларі Клінтон до випадку в Овальному кабінеті). Сорос витрачає десятки мільярдів доларів на впровадження у всьому світі високих стандартів либералистической моделі пристрою. Він вже на дітей перейшов, оскільки розчарувався у дорослих. Сорос виховав десятки представників минулої влади. Згадайте Абромавичюса. Він же тепер «Укроборонпромом» завідує. Хіба можна цього чесну людину звинуватити в корупції? Немає.
На мій погляд, боротьба Трампа з корупцією в Україні приречена з самого початку. Так, ми розікрали американську допомогу, виділену, зокрема, на реформування Генпрокуратури.
Але ж не самі ж це робили, а в тісній співпраці з колишньої послицей Марі Йованович. І потім, скільки високопоставлених синків американських політиків першого ешелону годувалися з наших газових полів! Всі знають про компанію «Буризма» з малим Байденом. Але ніхто не згадує про «Нафтогазі України», керівництво якого піклується про фінансове благополуччя багатьох представників американського істеблішменту. Так без нас вони б ходили голими і босими, харчувалися недоїдками з «Макдональдса» і могли б вивезти свою найдорожчу половину хіба що в Залізний порт. А так на Балі регулярно ходять. Навіть Сочі можуть собі дозволити.
Тому не слід огульно кидатися звинуваченнями. Треба сісти, запросити того ж лисого з «95-го Кварталу», розібратися: хто і скільки брав і, головне, кому йшло? Інакше на слуханнях щодо імпічменту може спливти таке специфічне поняття, як «відкат». Петро Олексійович чомусь не горить бажанням реально сідати за свої витівки. Може і здати. Тут треба гарненько розкинути мізками. Не його, звичайно, а в сенсі подумати.
Корупція – вона, як відомо, штука двосічна. Не знаєш, де в результаті вилізе. Візьмемо, наприклад, Саакашвілі. Ні, давайте його не брати. Та візьміть будь-якого! Хто у нас будь? Та ж Гонтарєва. Валерія. Просто запитайте у неї про американську громадянку Яресько, яка підробляла в нас міністром фінансів. Вони ж там на пару реструктуризували зовнішні борги. І в іншої американської громадянки запитайте – Уляни Супрун. Вона ж не тільки для себе старалася, але і для рідних корпорацій.
Олександр Зубченко
Thanks!
Our editors are notified.