Справа приймає серйозний оборот і схоже, що навіть американці не можуть вплинути на старого розкольника. Він ображений і готовий рознести вщент все те, що Вашингтон і Фанар так старанно вибудовувала протягом останніх місяців.
Поки Петро Порошенко вів свою передвиборчу кампанію, частиною якої був виданий патріархом Варфоломієм Томос, Філарет сидів майже тихо. Так, його засунули в дальній кут і співчуття залишили почесну назву “патріарх”. Але від влади усунули.
Філарет вже в силу свого характеру такої зневаги стерпіти не міг. Але він мовчав … до 21 квітня 2019 року, тобто до того моменту, коли Порошенко не програв вибори і перестав переживати про “вымученном” їм томосі.
А настала черга Філарета перейти в контрнаступ. Причому старий не розмінюється на дрібниці, а збирається в один момент зруйнувати все, що Порошенко створив за два останніх роки своєї влади. І навіть більше.
Далі стаття Андрія Хрустальова і Артема Гавриленко, які розбиралися в ситуації детальніше.
Філарет заявив в інтерв’ю на ТБ, що Київський патріархат існує, чим глибоко шокував ряд експертів і політиків. З листопада минулого року Київський патріархат вважали розпущеним.
“Київський патріархат не ліквідовано. Це хочуть представити як те, що він ліквідовано. Ліквідувати Київський патріархат може той, хто його створив”, – заявив колишній глава Української православної церкви Київського патріархату (УПЦ-КП).
А напередодні в Інтернеті показали запрошення на зустріч ієрархів ПЦУ за підписом Філарета, зроблені на бланках Київського патріархату. Філарет закликав духовенство зібратися “для братської бесіди”. Експерти вважають, що під час цієї бесіди Філарет хоче підняти питання про відновлення УПЦ-КП, яку він і очолить.
З формальної точки зору у Філарета на те є всі можливості. “Все залежить від того, чи відбулася юридична перереєстрація Київського патріархату як структурної частини ПЦУ. Наскільки я стежила за початку року, цього не сталося. Юридично вони продовжують бути Київським патріархатом”, – зазначає політолог Олена Дяченко.
Шок у експертів і політиків викликаний тим, що на даний момент УПЦ-КП вважається основою і фундаментом нового релігійного об’єднання – Помісної церкви України (ПЦУ), предстоятелем якої є не Філарет, а митрополит Епіфаній. УПЦ-КП ніколи не визнавали у православному світі. Так і християнському взагалі. Наприклад, папа Римський Іван Павло ІІ під час візиту в Україну (у 2001 році) не захотів зустрічатися з представниками УПЦ КП саме з цієї причини. На відміну від УПЦ-КП нова церква – ПЦУ – має шанс бути визнаною в православному світі, адже томос (документ про самоврядування) ця церква отримала від Вселенського патріарха Варфоломія.
Але якщо УПЦ КП буде відновлена, у ПЦУ почнуться проблеми. У нової церкви залишиться мінімум парафій.
Ця церква буде дискредитована і всередині України, і за її межами. Православний розкол примножиться – замість двох церков, як зараз, з’явиться три. А саме Українська православна церква (вона на даний момент єдина, повністю визнана в християнському світі), вже згадані ПЦУ і УПЦ-КП.
Причому, якщо Філарету вдасться відновити свій Київський патріархат, ще одна церква, влилася в ПЦУ – нечисленна (і теж невизнана Українська автокефальна православна церква (УАПЦ) швидше за все захоче наслідувати приклад УПЦ-КП і теж відновить автономію. Тоді православних церков в Україні стане вже чотири.
Одним словом, рішення Філарета – це буде свого роду “помісний православний Чорнобиль” для всіх, хто повірив в томос і ПЦУ. А таких чимало.
Навіщо Філарет це робить?
Філарет в українському суспільстві десятиліттями вважався батьком “незалежної від Москви православної церкви. Нехай навіть невизнаної у християнському світі.
Українська влада належала до УПЦ-КП з повагою. У цій церкві було багато прочан, особливо багато – у центрі і на заході країни. Також в УПЦ-КП була потужна підтримка за кордоном, серед української діаспори.
Філарет вважає, що це – досить високий статус церкви – його персональне досягнення. Але коли йшов процес отримання томосу, Філарета, по суті, засунули на задній план.
У ПЦУ інший предстоятель – Епіфаній. Мало того, що Єпіфаній невисокої думки про Філарета, так до того ж ще й молодий, представник іншої формації духовенства і орієнтований на інші цінності. З цих причин у них не вийшло домовитися.
Сам Епіфаній і не приховує, що з Філаретом у нього немає взаєморозуміння. На “братню бесіду” до “київського патріарха” Філарета Єпіфанія не запросив. Митрополит Епіфаній навіть визнав, що з Філаретом йому жодного разу не доводилося разом служити службу.
За даними “Вістей”, Філарета, усунули від управління новою церквою з ініціативи Вселенського патріарха. Причина – Варфоломій хоче тримати церкву під максимальним контролем, а Філарет дуже владний і автономний керівник, до того ж, наполовину церковник, а наполовину політик.
Тому Вселенський патріарх захотів призначення більш зговірливого і менш досвідченого голови для ПЦУ. Формально ж Філарету відмовили в керівництві ПЦУ з двох причин.
Перша, створюючи свою невизнану УПЦ-КП, він фактично влаштував розкол. У православному світі його вважають розкольником, і Вселенський патріарх повинен був брати це до уваги.
Крім того, Філарет багато років жив у цивільному шлюбі з жінкою, прийнявши раніше обітницю чернецтва. І це теж добре відомо в церковних колах.
Аргументи серйозні. Поки йшов процес отримання томосу, заперечень проти них не знайшлося ні політиків, ні у представників церкви. Змовчав тоді й сам Філарет.
У ПЦУ Філарета називають “почесним патріархом”, але це лише формальне звання – а більше ніякої влади в нього не залишилося. Томос був політичною ініціативою і просував його особисто Порошенко. Заперечувати “почесний патріарх” йому не зважився.
Але ще до того, як програти вибори, Порошенко втратив інтерес до Помісної церкви. Адже великого політичного рейтингу цей проект йому не дав. Саме тому зараз Філарет почав відновлювати свою церкву, нехай навіть це загрожує крахом проекту ПЦУ.
Хто послухається “двічі розкольника” Філарета?
До розколів Філарету не звикати. Точно так само – не моргнувши оком – він відрікся на початку 90-х від Української православної церкви.
За це Російська православна церква піддала Філарета анафемі. Причому, сталося це незважаючи на те, що наприкінці 80-х Філарета називали одним із можливих наступників патріарха Московського і Всієї Русі Пімена.
Після смерті Пимена в 1990 році, Філарет був призначений патріаршим місцеблюстителем, проте патріархом РПЦ не став. Є думка, що з цієї причини він і пішов тоді на розкол.
А значить, другого розколу Філарет теж не злякається. Питання в тому, чи підуть за ним церковники новоствореної церкви? Не побояться зганьбитися в очах пастви зі своїми інтригами?
Тут є два важливих моменти. Перший, у Філарета величезний авторитет серед духовенства колишньої УПЦ-КП. Більшу частину митрополитів та архієпископів цієї церкви Філарет особисто висвячував у сан, а з духовної точки зору це важливо.
Зараз всі ці ієрархи відчувають тиск з боку “молодої команди реформаторів” з ПЦУ на чолі з Єпіфанієм. Їм некомфортно, вони сумують за “старим добрим часам” патріаршества Філарета. Тому швидше за все вони ініціативу відродження УПЦ-КП підтримають.
Тим більше, переконати свою паству про необхідність повернення УПЦ-КП всі вони зможуть. Будуть спиратися на духовний авторитет.
Друга причина – гроші. І вона катастрофічна для Помісної церкви.
Справа в тому, що Вселенський патріарх зовсім не безкорисно надав томос. Він постарався зробити так, щоб значна частина коштів від нової церкви надходила на Фанар.
Особливо показово в цьому сенсі перепідпорядкування закордонних парафій (раніше належали до УПЦ-КП і УАПЦ) безпосередньо Вселенському патріархату. Влади над ними у ПЦУ більше немає.
Закордонні парафії за рахунок пожертвувань діаспори були дуже суттєвою підтримкою і для УПЦ-КП, та для УАПЦ. Без них нова церква збідніла.
Філарет безсумнівно забере собі назад всі закордонні парафії, а також перерозподілить грошові потоки всередині країни так, як це було раніше.
Тобто, верхівка відновленого Київського патріархату буде багатіти. І це друга причина, по якій Філарета чекає підтримка.
Чому повернення закордонних парафій УПЦ-КП буде катастрофою для Помісної церкви?
У тексті томосу спеціально записано, що нова церква позбавляється закордонних парафій. Вони переходять в управління Вселенського патріархату.
Якщо Філарет просто відтворить УПЦ-КП, то це буде, звичайно, сумна новина для Помісної церкви, але існування ПЦУ вона не загрожує. Просто не визнані православні структури розколються ще більше.
Якщо ж Філарет забере собі назад іноземні парафії, то це буде порушенням томосу – і патріарх Варфоломій може забрати його назад. Причому, не виключено, що Варфоломій цим правом скористається, оскільки з одного боку він відчуває тиск з боку США, але з іншого – на нього тиснуть представники інших православних церков, які в більшості не підтримують ініціативу томосу ПЦУ, побоюючись широкого розколу в православному світі.
Прецеденти були. Так, у 1999 році Вселенський патріарх своїм томосом прийняв під омофор Архієпископію російських парафій в Західній Європі, визнавши за нею права широкої автономії. А в 2018 році Варфоломій II цю структуру розпустив, наказавши їй влитися в одну з митрополій Вселенського патріархату. “Томос дав – томос взяв”, – пожартував з цього приводу протодиякон Російської православної церкви Андрій Кураєв, відомий популяризатор православ’я. Так що загроза втрати томосу абсолютно реальна. Багато від цього зітхнуть з полегшенням.
Наскільки все серйозно?
Всі дуже серйозно. По суті, Київський патріархат вже почав кампанію по своєму відновлення – і в медіапросторі нагнітає негатив по відношенню до Епіфанію.
Приводом, як ні парадоксально, стала новина 9 травня – про те, що Єпіфаній зустрівся з предстоятелем Української православної церкви, митрополитом Онуфрієм. Глави церков обмінялися рукостисканнями.
“Гординя і куратори розпалюють ненависть до Людини, який побудував незалежну від Москви Православної церкви і дав Думенко (Єпіфаній, предстоятель ПЦУ, – “Вісті”) все. Більше того, через журналістів, який весь час відзначались прихильністю до УПЦ МП, розпускають різні чутки і нісенітниці про свого духовного батька – Патріарха Філарета. А Патріарх хоче одного – єдності. Щоб всі архієреї вперше після томосу зібралися разом біля мощпей Макарія і помолилися за Україну (мова про згаданої раніше братської бесіді, ініційованої Філаретом, – “Вести”). Ні, це, виявляється, біда! У Єпіфанія істерика. Піна йде з рота. Напевно, земля Думенко – МПшник Онуфрій Березовський (предстоятель Української православної церкви, митрополит Онуфрій, – “Вісті”) лише плескає в долоні: давай, Сергій (Сергій Думенко, митрополит Епіфаній, предстоятель ПЦУ, – “Вести”), топчись по цьому бандеровцу Філарету більше, Москва тебе оцінить, не даром ти молишся за російського патріарха Кирила Гундяєва, а українського патріарха Філарета на поминаєш. Я думав, що бачив все. Але такої ницості, підлості ще не бачив. Москві не потрібен Онуфрій з Агафангелами (мається на увазі очевидно митрополит Одеський і Ізмаїльський УПЦ Агафангел, послідовно критикував томос і православний розкол, – “Вести”), все зробить Єпіфаній”, – пише на своїй сторінці журналіст Юрій Дорошенко, який вважаються неофіційними спікером Філарета (Дорошенко написав про главу УПЦ-КП книгу “Незламний будівничий Української Церкви”).
Питання тепер лише в тому, яку мету насправді переслідує Філарет: чи збирається він насправді відновити УПЦ-КП або просто загрожує, щоб виторгувати собі у Єпіфанія статус, гроші і реальну владу.
“При підготовці до Об’єднавчого Собору між архиєреями було обговорено голосувати за Вл. Єпіфанія тому, що керувати Церквою будуть двоє – Патріарх і Предстоятель (до кончини Патріарха). Було обіцяно це положення внести окремої тимчасової головою до Статуту Церкви, який, Статут, прийме Помісний Собор, зібраний після отримання Томосу. Якщо б цієї обіцянки не було, вл. Єпіфаній не був Предстоятелем. Значить, був просто обман учасників Собору. А хіба при обмані діє Благодать Св.Духа? Чув таку думку, нібито Предстоятель веде себе таким чином тому, що на нього чиниться великий тиск”. Правда, не розумію, з якого боку. Але, якщо це й так, то на те він і погоджувався стати Предстоятелем, щоб при потребі не тільки бути твердим у відстоюванні Божої Правди, але і бути готовим за це покласти і життя. Якщо таких сил у нього немає чи не було, то тоді не треба було погоджуватися або, якщо зараз це зрозумів, то зараз відмовитися від Предстоятельства. В Церкві почалася велика смута. І винуватець її – сам Предстоятель, його невмілі і нерозумні і неблагочестивые дії. А нам пропонують вибирати – мовчати і дивитися як Патріарха втоптували в землю. Або – якщо будеш про це говорити – то отримати ярлик баламута або кар’єриста”, – заявляє митрополит Білгородський і Обоянський ПЦУ Іоасаф, натякаючи на варіант перерозподілу статусів всередині ПЦУ, без розколу.
Але і в першому, і в другому випадку над проектом Помісної церкви нависла загроза. У випадку “м’якого” перевороту Філарет підпорядкує собі структуру, і шансу на визнання цієї церкви у православному світі не залишиться (з урахуванням його сумнівною персони).
Що може зробити Помісна церква у відповідь?
Зрозуміло, Епіфаній та інші прихильники ПЦУ розуміють, що у них проблеми. “Якщо допустити варіант відновлення УПЦ КП, то Сергій (Сергій Думенко, владика Епіфаній, предстоятель ПЦУ, – “Вісті”) виявиться головою неіснуючої структури. Ну, або крихітного розколу. Ні, навіть не так: раскольчика, який називається далі СЦУ або прийме іншу назву. Адже якщо буде реставрація УПЦ КП, про що я писав ще в січні, то УАПЦ тут же теж відвалиться і Сергій опиниться командиром над кількома иерерхами і не відомо взагалі, командиром”, – пише з цього приводу публіцист, експерт з питань православ’я Олександр Вознесенський.
На його думку, рукостискання глав УПЦ і ПЦУ 9 травня для Єпіфанія мислився свого роду символічним актом. Глави двох “легальних” православних церков спілкуються на рівних. З Філаретом так за руку ніхто не вітався. Правда, ефект виявився трохи іншим.
“Серьожа (Єпіфаній, – “Вести”), цілком можливо, шукає куди бігти, якщо Філарет всіх задавить (адже в УПЦ КП йому життя не буде, а СЦУ буде настільки крихітною і безпорадною, що не довго буде жити без зв’язків, фінансів тощо). Так що може ми ще побачимо цікаву комедію з крокодилячими сльозами і розповідями про те, що насправді він завжди в душі відчував повагу до митрополиту Онуфрію, але злий Філарет не давав йому це озвучити. Ми вже спостерігаємо чудеса еквілібристики як Сергій спритно перевзувається в повітрі і, незважаючи на недавні заяви про те, що з Онуфрієм неможливо домовлятися, зробив таку щасливу фізіономію ніби чекав моменту зустрічі з владикою Онуфрієм все своє життя”, – зазначає Олександр Вознесенський.
Також у Фейсбуці почався збір підписів на захист Помісної церкви. “Далеко не всі хочуть побудови Церкви на нових принципах – комусь хотілося б, щоб все було “як раніше”. Але не вийде – не вливають молоде вино в старі міхи. ПЦУ, яка об’єднує всі православні Церкви України – тією мрією, якій вони самі готові долучитися до єдності – є новою Церквою, і вона лише стала на шлях довгого і нелегкого розвитку”, – пишуть ініціатори акції.
Але вирішальну роль у ситуації, що створилася, може зіграти таємна дипломатія. Держдеп США підтримує Помісну церкву – і не підтримає Філарета та інших потенційних розкольників. Зрозуміло, американці будуть тиснути на Філарета. Але тут не все однозначно.
Під час першого розколу і появи УПЦ-КП, на Філарета точно так само тиснули з Росії. Однак київський патріарх показав, наскільки він стійкий до тиску. Прогнеться перед американцями – велике питання.
“В американців стандартний підхід до подібних проблем: почнуть справу про корупцію, арештують рахунки людини за кордоном, скасують візу, випишуть ордер на арешт в США. Філарет у США не поїде, закордонні рахунки в нього, може, і є, але куди більше – українських внутрішніх та в будь-якому випадку влада його хвилює більше, ніж гроші. Він духовне обличчя. На нього буде дуже важко тиснути”, – коментує “Вістей” в дипломатичних колах.
“Результат у боротьбі з Держдепом може бути і не на користь Філарета. Але якщо він вступає в цю боротьбу в такому неюном віці, значить, розуміє всі ризики”, – зазначає політолог Олена Дяченко.
Одним словом, розстановка сил така, що переможця поки визначити складно. Ясно лише, що навіть якщо розколу не буде, новонароджена Помісна церква України вже переживає серйозну кризу.
Чому тільки створена релігійна структура так швидко виявилася на межі краху через внутрішніх суперечностей?
Рішення створити Помісну церкву було суто політичним. Порошенко хотів уславитися об’єднувачем православ’я – і на цій хвилі виграти вибори.
З цієї причини він всіляко “просував” ідею томосу. Він навіть домовився, щоб Вселенський патріарх вписав в текст томоса його прізвище.
Другою силою, яка домагалася створення ПЦУ, був Держдеп США. Причини “Вести” також вже обговорили.
Але справжня церква створюється зовсім інакше. Віра – не політика, і щоб народилася нова церква потрібна ініціатива віруючих. В українських реаліях суть в тому, що коли православні віруючі будуть готові до цього об’єднання, церкви об’єднаються насправді – і це буде міцне єдність, яка не вдасться зруйнувати інтригами і внутрішніми розбірками.
“ПЦУ – це абсолютно штучно сконструйоване об’єднання, яке повинно було виконувати дві мети – для внутрішньої порядку допомагати виборчої компанії Петра Порошенка. Але рейдерське захоплення храмів канонічної Української православної церкви, на яку розраховував Порошенко, не пішла так гладко. І для зовнішньої порядку, але світове православ’я не визнало цю структуру. Тому зараз вона не є ні церквою, ні тим більше православної – в повному розумінні цього слова – організацією. Це просто релігійне об’єднання”, – зазначає Олена Дяченко.
Церква, створена за політичними мотивами, та ще й таким швидкоплинним, як вибори, нежиттєздатна. І навіть якщо ПЦУ переживе нинішню кризу, перспективи її сумнівні. Це важливий урок, який варто вивчити тим політикам, які і далі мають намір загравати з Богом заради рейтингу.
Thanks!
Our editors are notified.