Американець знайшов послання в пляшці, відправлене радянськими моряками 50 років тому

5 серпня цього року американець Тайлер Іванофф бродив по березі Аляски в затоці Шишмарев в пошуках гілок, щоб зробити багаття. Його увагу привернула пляшка незвичайною — явно старої — форми. На його подив, це виявилося посланням, запечатаний у склі. І послання це було написано російською мовою.

Стара пляшка з посланням.

«Все збирали ягоди, а я відправився збирати гілки на вогнище. Я просто наткнувся на цю пляшку і помітив, що вона була з зеленого скла і випирає з пробкою. Навіть не пробкою, а якийсь затичкою. А всередині я зумів розгледіти записку. Мої діти дуже надихнулися. Вони подумали, що це може бути карта скарбу від піратів».

Тайлер не став відразу відкривати пляшку, він вирішив зробити це разом зі своєю родиною. Вони дістали пом’ятий старий листок з текстом на ньому, написаних українською мовою. Внизу була дата — «20 червня 1969 року», так що послання було вже 50 років. Тайлер знав кілька російських слів, але цього було явно недостатньо для того, щоб прочитати записку.

Тайлер виставив пост в Інтернеті з проханням перевести текст послання.

Коли Тайлер разом зі своєю сім’єю повернувся додому, він вирішив дізнатися про вміст посланні з допомогою користувачів інтернету. Тайлер опублікував фотографію записки і попросив кого-небудь прочитати її і перевести йому на англійську. Ось що було в записці:

Послання.

«Сердечний привіт від Російського флоту Далекосхідного пароплавства. Флот Ст. Н. Г. Ф. з п/б Сулак. Вітаю Вас, хто знайде цю пляшку просимо повідомити за адресою гір. Владивосток-43 Ст. Н. Г. Ф. з п/б Сулак всьому екіпажу».

Плавбаза Сулак.

Вже пізніше Тайлер з’ясував, що плавбаза «Сулак» була побудована в Японії у 1966 році, у 1992 році це судно було списано і продано на металобрухт. Знадобилося деякий час, щоб з’ясувати, хто ж тоді служив на цьому судні, і незабаром знайшли капітана цього судна. Ним виявився ветеран Востокрыбхолодфлота Анатолій Прокопович Боцаненко. Зараз йому 86 років, він живе в Севастополі.

Анатолій Прокопович Боцаненко.

Анатолій Боцаненко зараз живе у Севастополі.

Як розповів Боцаненко, в той день вся його команда отримала привітання від керівництва за достроково виконаний план. Судно брало від рибалок свіжу рибу і переробляло її на продаж. Таким чином «Сулак» випускав сім видом рибопродукції, яку потім перевантажували на транспортні судна. Таким чином команда могла перебувати на судні за півроку, іноді й довше.

Команда судна Сулак.

«Серед екіпажу пішла розмова, що нас зараз пам’ятають, вітають, але мине якийсь час — і зовсім забудуть», — розповів колишній капітан-директор. Тому команда вирішила написати цей лист і відправити його в невідомість, викинувши в море пляшку з-під шампанського. Щоб пробка не вискочила і лист не розмокло, команда обмазала пробку клеєм, а зверху ще й мотузкою, щоб напевно все було зроблено правильно і послання збереглося. Складали послання всією командою — і командним, і рядовим складом. «Спершу була навіть ідея написати кілька імен і прізвищ, а потім вирішили, що це буде неправильно. Якщо напишемо одне прізвище, то буде виходити, що один писав, а так буде від усього екіпажу».

Трудова книжка Боцаненко.

Боцаненко дуже зрадів, що це послання все-таки знайшли, та ще й знайшли американці. «Напевно, це знак дружби, чи що. Простягнута рука нашого народу — американському народу». Як він і припускав, це лист допомогло зберегти пам’ять про судні «Сулак» і його команді.

Трудова книжка Боцаненко за 1960-ті роки.

Схожа історія трапилася на одному з пляжів Австралії, де знайшли послання, якому більше ста років!