Американський мат Ірану в три ходи

Чому не по Савці свитка…

Популярна у аналітиків версія стратегічного військового плану США зовні красива, але абсолютно неадекватна дійсності.

Якщо вірити телевізору, повномасштабна війна Вашингтона з Тегераном є справою неминучим. Обговоренню підлягає лише коли і як саме. Хоча спокійний аналіз реальних фактів говорить про її неможливості (принаймні, в найближчому майбутньому) абсолютна більшість коментаторів налаштовані войовничо. Політичні та інші загальні фактори ними ігноруються геть, а головна проблема – відсутність у Пентагону необхідної кількості наземних військ – вирішується «икспердами» на ура.

Існує версія, що відсутню піхоту для можливої сухопутної операції проти Ірану США мають намір взяти в Ізраїлі. Інтернет яструбам схема бачиться такою трехходовкой.

Хід перший – Вашингтон влаштовує Ірану “сирійський варіант”, тобто завдає масований удар крилатими ракетами повітряного і морського базування по ключових об’єктах. В тому числі, по інфраструктурі ППО. В утворену дірку проскакує авіація, включаючи нестаріючі Б-52, щоб добити інші цілі звичайними бомбоштурмовыми ударами. Навіть з урахуванням більш високих, ніж у Сирії, втрат, сам хід для американців напевно виявиться успішним. Занадто різні вагові категорії супротивників.

Хід другий – оскаженілий Тегеран публічно і люто відповісти американцям хоче, але технічно не може. Тому діє в коридорі доступних варіантів – блокує Ормузьку протоку, обстрілює американські бази на суміжних територіях (наприклад в Бахрейні, Омані, Туреччини і так далі), і найголовніше – як можна сильніше б’є по Ізраїлю. Власними силами – на Голанах, і за допомогою Хезболла в Палестині.

Хід третій – Тель-Авів отримує чистий casus belli на тлі нібито безумовної необхідності військового розгрому Ірану, що несе пряму і безпосередню загрозу Ізраїлю. Виникає незламний конгломерат. Американці в ньому дають потужну підтримку з повітря і моря, розвідку всіх видів, трохи піхоти у вигляді різноманітного спецназу, і 30 тисяч збірної солянки (морпіхи, звичайна піхота, національна гвардія) експедиційного корпусу. Ізраїльтяни – теж авіацію (насамперед тактичну) і 90-120 тис. високо мотивованих і добре навчених сухопутних військ для оперування безпосередньо на землі.

І ось тоді, мовляв, Ірану “всі”. Проти його 500 тис. сухопутних військ американська коаліція виставляє 120-150 тис. куди більш якісної армії, при абсолютній перевазі у ВПС і ВМС. Змагатися з такою всерозтрощуючою військовою машиною нібито іранці будуть не в змозі чисто фізично. Хоча закошмарити судноплавство в Ормузькій протоці їм, звичайно, вдасться. Однак ціною того стане різке погіршення відносин з усіма своїми сусідами, за винятком хіба що Росії.

Для комп’ютерної стратегії план виглядає красиво, але до реального життя відношення не має.

При всій регіональній специфічної тязі до зовнішньої ефектності, в Тегерані сидять зовсім не ідіоти. Програшність очевидних кроків вони розуміють добре. Як і те, що знищення Ізраїлю як держави, носить виключно характер гасла для мітингів. Його практичної реалізації в рамках викладеної вище стратегії критично заважає відсутність безпосередньої сухопутного кордону між двома країнами. Так що всерйоз один з одним повоювати супротивники можуть лише на території Сирії, що категорично ускладнює питання, в тому числі, через втягування в нього надто великої кількості непотрібних третіх сторін, у тому числі, Москви.

У свою чергу, Тель-Авів не володіє технічними можливостями і, що ще важливіше, необхідним практичним досвідом проведення великомасштабних морських десантних операцій стратегічного рівня. А без ізраїльського варіанту “пляжів Нормандії” ЦАХАЛ може потрапити в Іран тільки через Ірак або Туреччину, що є відвертим маренням з геополітичних міркувань. Та й якщо морський десант оцінювати, Ізраїль, навіть з американською підтримкою, повинен буде проводити їх звідки? З берегів Саудівської Аравії, Кувейту, Катару, Еміратів чи Омана? Серйозно? Організувати висадку відразу з Місяця виглядає куди більш просто розв’язуваної завданням.

Ось, власне, і все. Триходівка розвалюється не розпочавшись. Технічна неможливість використання сухопутних військ Ізраїлю позбавляє США головного ключового необхідного ресурсу, без якого американські можливості зводяться лише до нанесення в тій чи іншій мірі разового ракетно-бомбового удару з обмеженими цілями.

Причому, прошу зауважити, за рамками аналізу залишилося питання морально-психологічної готовності ізраїльського керівництва послати в далекі дали під американським прапором половину своїх збройних сил, у тому числі, 4/5 їх бойового складу. Іран, тут рубль за сто, в представленому сценарії напевно активізує палестинську Інтифаду, для придушення якої Тель-Авіву теж знадобляться значні сили.

Так і виходить, що рішення, очевидні і геніальні в популярних комп’ютерних іграх, в реальній дійсності, м’яко скажемо, адекватністю не відрізняються. Стало бути, в поточному вигляді ця війна так і залишиться тільки для гучних репортажів по телевізору.