Київ взяв паузу в денонсацію угод з Росією. Глава МЗС України Вадим Пристайко зазначив відлига у відносинах між Москвою і Києвом. Прем’єр-міністр України Олексій Гончарук в ході форуму «Ялтинська європейська стратегія» (YES) заявив, що Київ має намір вибудовувати прагматичні відносини з Москвою і демонструвати «власний успіх». «Росія — це наш найбільший сусід, і треба усвідомити, як співіснувати з цією великою країною надалі… Наші наміри — бути прагматичними».
Начебто дуже позитивні сигнали з боку української сторони, але чомусь і російський МЗС, і Кремль виявляють помітну настороженість з приводу українських дружніх сигналів.
У Кремлі так прокоментували призупинення Києвом розриву угод з РФ: «Оцінювати призупинення процесу розірвання двосторонніх відносин з РФ, зроблену Києвом напередодні, поки передчасно. Що стосується подальших перспектив російсько-українських відносин, робота ведеться. Привід для досить стриманого оптимізму є. Не будемо загадувати, тут у будь-якому випадку чекає дуже складна тривала відповідальна і копітка робота», — заявив прес-секретар президента РФ Дмитро Пєсков.
У російському керівництві при цьому не можуть не враховувати основні, фундаментальні з точки зору дотримання Мінських домовленостей заяви президента Зеленського, який неодноразово висловлювався про те, що не розглядає надання автономії Луганську і Донецьку.
По суті справи, ЗЕ вторить Ігорю Коломойському, який стверджує, що Мінські угоди не працюють, тому що там є пункт про зміну Конституції України: «Цього не буде!»
Не буде — значить, не буде. Якщо Київ вважає можливим не виконувати всі мінські домовленості, то чому це повинні робити в ЛДНР?
Тут же послідувала заява Дениса Пушилина: «Перед нами стоїть одне завдання: максимальна інтеграція в російське простір. В ідеалі — увійти до складу Росії на правах федерального округу».
Поза всяким сумнівом, воно було узгоджено з російським керівництвом. І зовсім не випадково, що зроблено це напередодні переговорів у «нормандському форматі».
Якщо Київ своїми жестами доброї волі», за якими не проглядається конкретного змісту, має намір домогтися розслаблення російської делегації на майбутніх переговорах, то абсолютно очевидно робить тактичну помилку.
Москва готова до компромісів з українською стороною, але поки лише в одному питанні — переговорах щодо прямих поставок газу на Україну. Олексій Міллер на зустрічі з Володимиром Путіним розповів про умови продажу газу Україні зі знижкою 25 відсотків.
Глава «Газпрому» нагадав, що 31 грудня закінчується договір на транзит газу, саме тому Київ і європейські партнери зараз закачують паливо в свої сховища дуже високими темпами.
Новий раунд тристоронніх переговорів Росії, Єврокомісії та України з продовження транзиту російського газу через Україну в ЄС намічено на 19 вересня ц. р. у Брюсселі.
А минулі консультації пройшли в січні, і конкретних домовленостей досягнуто тоді не було. ЄК повністю стала на позицію української сторони, запропонувавши такі умови: термін контракту — більше десяти років, обсяги — привабливі, в тому числі для інвесторів, яких запросять для модернізації української ГТС. Це збігається з позицією «Нафтогазу», який має намір запропонувати «Газпрому» забронювати потужності для транзиту в середньому 60 мільярдів кубометрів в рік приблизно на десять років.
У червні міністр енергетики Олександр Новак після переговорів з віце-президентом Єврокомісії з энергосоюзу Марошем Шефчовичем говорив, що Росія готова продовжити на діючих умовах контракт на транзит і відновити постачання газу в країну. При цьому Новак назвав припинення судових спорів «Газпрому» і «Нафтогазу» одним з ключових моментів для досягнення домовленостей між РФ і Україною.
Про намір європейців продавити рішення з транспортування російського газу в Європу в інтересах української сторони говорить і рішення суду ЄС, який скасував рішення Єврокомісії від 2016 року про розширення доступу «Газпрому» до потужностей Opal, визнавши його таким, що порушує принцип енергетичної солідарності. Не доводиться сумніватися, що німецькі компанії, яких стосується вердикт, знайдуть у подальшому можливість його оскаржити, і введені обмеження будуть зняті. Але для цього потрібен час.
Поки ж в силі нове рішення Єврокомісії.
Для доступу до потужностей Opal понад 50% у 2016 році від «Газпрому» вимагали продавати для чеського ринку 3 мільярди кубів газу в рік на спеціальних умовах. Російська компанія на це не погоджувалася, і Opal довгий час був завантажений на 50%.
Історія знову повторюється. Як повторюються спроби ЄС домогтися для Росії невигідної угоди, розтягнувши його на чергові десять років.
Що буде, якщо Москва відмовиться підписати такий контракт? В кінцевому підсумку постраждають самі європейські країни, яким доведеться платити за газ великі суми.
Доходи «Газпрому» спочатку зменшаться через скорочення поставок трубопровідного газу. Але в перспективі доходи можуть навіть збільшитись за рахунок поставок в Європу СПГ з ямальського родовища. І за все це платити буде все та ж Європа.
Чи європейці до кінця випробовувати терпіння російської сторони? Леоніду Кучмі чуття підказує, що ЄС може натиснути не на російську, а, навпаки, на українську делегацію. І він не зовсім впевнений, що Зеленський таке витримає тиск. Може бути, Кучма щось знає?
Але у всій цій історії чітко проглядається і американська «лапка». І не тільки тому, що янкі досі командують на Україні. Наприклад, їх вплив відчувається і в рішенні суду ЄС по трубопроводу «Тотал».
На кону великі гроші і велика конкуренція за поставки в Європу СПГ. Не маючи достатніх конкурентних можливостей, американці — як роблять це вони завжди і скрізь — намагаються задіяти політичні важелі тиску.
Чи погодяться європейці, які сьогодні споживають 30% газу з російських ів за цілком помірну ціну, кратно збільшити видатки з сумнівною євроатлантичної солідарності?
Програють і американці. Оскільки цей їхній газ — з урахуванням початково високої ціни плюс недешевої доставки через океан — не буде конкурентоспроможним з російським СПГ з Ямалу. Адже ЄС-це вже проходив, коли американці почали торгувати в Європі своїм СПГ. Закінчилося це тим, що самі американці стали закуповувати російський СПГ, а пропонувати його європейцям як свій.
І тільки прибалти (в силу вродженої догідливості і політичної безвиході) продовжують робити вигляд, що закуповують американське. Це в той час, коли системи, контролюючі переміщення суден у Балтійському морі, зафіксували, що постачання ведеться з російських ів.
В Європі американці в останні роки програють і політично, і економічно. Що засвідчив, наприклад, вересневе опитування Європейської ради з міжнародних відносин, який проводився на базі 60 тис. респондентів у всіх країнах Євросоюзу. Втрачають поступово американці і вплив на Україну.
А відбувається це багато в чому з-за того, що фактично провалилася спроба використовувати її в якості жупела для Росії. Їм не вдалося не тільки втягнути Росію в прямий військовий конфлікт з Україною, але й використовувати цю країну для організації економічних санкцій проти нас. Їх організували, але з ефектом, близьким до нуля — введені Росією контрсанкции озлобили населення та ділові кола європейських країн.
Залишається так званий план Б. його Мета — домогтися поліпшення відносин між Росією і Україною, щоб повісити на нас непідйомний вантаж по відновленню зруйнованої української економіки.
Цей план проглядався спочатку, тому зрозуміла насторожена реакція МЗС РФ і Кремля до ряду «дружніх» заяв від деяких українських керівників. Росія не буде вішати на себе українські проблеми. Швидше стане спостерігати, як руйнується її економіка.
Навіть президент США Дональд Трамп заявив, що при необхідності готовий сприяти переговорів між Москвою і Києвом. «Думаю, що те, що був обмін ув’язненими між Росією і Україною, це дуже великий крок і дуже позитивний крок. Якщо їм буде потрібна моя участь, я візьму участь», — заявив Трамп журналістам.
Можна припустити, що це або прагнення американського лідера особисто торпедувати укладення миру між Росією і Україною, або спроба реалізації все того ж плану Б.
Проглядається і ще один варіант — домогтися від Зеленського матеріалів, що компрометують основного суперника Трампа на майбутніх президентських виборах — Джо Байдена. За час, коли той у ранзі віце-президента курирував Україну, він виявився замішаним у корупційному скандалі і успішних спробах використовувати своє службове становище в особистих цілях.
Компромат на Байдена і офіційне підтвердження участі України у минулих президентських виборах на боці Хіларі Клінтон — суперниці Трампа — вкрай необхідні останньому для наступних президентських виборів. Поза цього контексту доля України сьогодні, можна сказати, зовсім не цікавить Трампа.
Для отримання потрібних матеріалів були зроблені самі неординарні кроки: за ними прямував особистий друг і адвокат Трампа Джуліані. Але отримав відмову.
Останній кричущий випадок пов’язаний з колишнім секретарем з національної безпеки США Джоном Болтоном. Надісланий за тими ж документами, він не тільки не отримав їх, але, схоже, взагалі зайняв позицію демократичної партії — конкурентів Трампа.
Болтон не тільки порадив Зеленському не передавати ці документи чинному президенту США, але і дав йому якісь гарантії у разі проходження цієї рекомендації. Трамп, дізнавшись про фактичне зраді одного з найбільш близьких йому співробітників, з тріском вигнав його із займаної посади.
У цьому зв’язку готовність президента США підключитися до «нормандскому формату переговорів може свідчити і про спробу організації особистого тиску на Зеленського з метою отримання вкрай необхідних документів.
Природно, що в боротьбу за компромат на Джо Байдена включилися і демократи, що вимагають від Зеленського не передавати конкурентам козирних карт. Обіцяють за це майбутній розвиток відносин між США і Україною, зрозуміло, в разі перемоги кандидата від демократів на майбутніх виборах.
Здається, що суперники Трампа здобувають у цьому питанні перемогу. Але гра ще не зіграна до кінця, і своє вирішальне слово може сказати сірий кардинал сучасної української політики Ігор Коломойський. Адже він життєво зацікавлений у припиненні кримінального переслідування його у Сполучених Штатах. І якщо сторонам вдасться домовитися, Трамп все ще може сподіватися на отримання вакансій його матеріалів.
В цілому ж у відносинах між Вашингтоном і Києвом з-за українського кейса і боротьби за нього американського політикуму складається дуже цікава і неординарна ситуація: Україна фактично відмовляється підкорятися президенту США, роблячи ставку на його суперників.
Якщо невизначеність триватиме до виборів, Трамп остаточно втратить інтерес до України. Особливо цікавим буде положення Зеленського, якщо нині чинний американський президент стане господарем Білого дому вдруге.
Раніше Трамп заявляв, що про Україну повинні подбати країни Європи, тому що «вона знаходиться у них на задньому дворі». При цьому в особистих бесідах Трамп відгукувався про Україну як про корумпованій країні, відзначаючи, що йому зовсім не до вподоби те, що Київ надавав підтримку Хілларі Клінтон в 2016 році.
З приводу затримки військової допомоги Україні між Трампом і конгресом знову виникли тертя. Три комітету палати представників відкрили розслідування щодо Дональда Трампа і його ймовірних спроб підвищити свої шанси на переобрання, які полягали в примусі українського уряду вивчити дії Джо Байдена і його сім’ї в цій країні, пише The New York Times. Як зазначає газета, конгресмени вважають, що Трамп міг використовувати питання блокування військової допомоги Києву як важіль тиску.
Так воно, мабуть, і є.
Під час зустрічі Росії, Єврокомісії і України, на якій обговорять тему продовження транзиту російського газу в ЄС, сторони (в тому числі відсутні за столом переговорів) будуть переслідувати різні цілі. Європейці хочуть домогтися максимально вигідних умов поставок газу. Американці — поставити свого наглядача за потоками російського газу в Європу, щоб контролювати процес через слухняну поки керівництво Брюсселя.
Ну а інтереси безпосередньо України другорядні і для ЄС, і для США. Враховувати вони їх якщо і будуть, то виключно в контексті вирішення своїх завдань.
Досвідчений Леонід Кучма, здається, все чудово розуміє і сумнівається, що Зеленському вдасться перехитрити настільки досвідчених гравців.
Якщо Росія, як під час попередньої зустрічі, займе жорстку позицію, то Європа буде змушена піти на поступки: зима наближається, а знайти достатню кількість газу ніде. Вже точно не врятують американські поставки СПГ. Особливо, якщо наступаюча зима буде достатньо холодною і для Європи, і для Північної Америки.
Клімат стає все менш передбачуваним, і не найкращий час грати в азартні ігри з майбутньою поставкою енергоресурсів для Європи. Ну а якщо європейці все ж заграються, зима все розставить на свої місця. І ще почнуть благати збільшити прокачування нашого газу по трубопроводу «Тотал» до максимальних значень.
Сергій Кузнєцов
Thanks!
Our editors are notified.