Апостол анархізму: Як російський революціонер «навів шороху» на Європу і віртуозно переграв «коронованого тюремника»

Михайло Олександрович Бакунін – людина дивовижної долі, без залишку витратив на боротьбу за краще в людині і людстві, за пошук і в тому, і в іншому «живого», що можна було б виростити і затвердити. Свобода, рівність, братерство – ці слова не були для нього порожнім звуком. Він шукав їх відлуння в житті, він жадав, щоб це стало реальністю. У його житті було все – революції, імміграція, тюрми, заслання, успішні пагони. Не було тільки одного – можливості практичної реалізації ідей, за які він так непримиренно боровся.

Де з’явився на світ, і в яких умовах формувались погляди майбутнього революціонера Михайла Олександровича Бакуніна

Акварельний портрет (автопортрет) Михайла Олександровича Бакуніна, 1830 р./Фото: 5rim.ru

Михайло виріс у родині освіченого і високоосвіченого пана з ліберальними поглядами Олександра Михайловича Бакуніна. Батько одружився на матері Михайла Варварі Муравйової досить пізно (йому на той момент було вже сорок років) і по великій любові. В результаті їх союзу у Михайла Бакуніна будуть у родичів і губернатор Сибіру Муравйов-Амурський – деспот, надзвичайно жорсткими методами керував краєм, і Гродненський губернатор Муравйов-Віленський – душитель польського повстання 1863 року. 8 грудня 1825 року родичі Михайла Бакуніна будуть по обидві сторони Сенатській площі.

Зростав Михайло в маєтку батька в Прямухино (під Торжком, у Тверській губернії). Воно знаходилося на березі мальовничої річки Осуга, його оточував розкішний парк з алеями, гротами і ставком. Неподалік від садиби за проектом друга сім’ї – архітектора Миколи Львова, буде збудований прекрасний храм. Життя великого сімейства (у Михайла було ще п’ятеро братів і чотири сестри; до речі – типаж тургенєвських дівчат списаний саме з сестер Бакуніна) протікала на лоні природи, красою якої милувалися не тільки члени родини, але і всі, хто бував у будинку Бакуніних (вчені, літератори, філософи). Живопис, музика, читання літератури, бесіди про філософію, роздуми про сенс життя – все це було тут.

«Прямухинская гармонія» – так будуть пізніше називати цей період життя Бакуніна в сімействі. Потім, у віці 15 років, Михайло вступив в артилерійське училище. У ньому він навчався 4 роки, поки його не відрахували за конфлікт з начальником навчального закладу. Бакунін прослужив один рік в армії в чині прапорщика і, посилаючись на слабке здоров’я, вийшов у відставку.

Чому Бакунін зненавидів миколаївську імперію і став на шлях бунтарства і анархізму

Михайло Бакунін, 1843 рік./Фото: vatnikstan.ru

Виріс в атмосфері вільнодумства, тонких і розумних бесід, збагачує спілкування з цікавими людьми, знає п’ять мов і яка вивчила ще два (німецька та польська) за час служби в армії, Бакунін потрапив у грубі і жорсткі армійські умови часів Миколи I – обмеженість, муштра, тілесні покарання. Ні про яку свободу думки, до якої так звик і вважав природним станом будь-якої людини Михайло Бакунін, не було й мови. Захопившись філософією, Бакунін поїхав вивчати її в Німеччину. Після повстання декабристів в Росії настав час реакції, тоді як у Європі, навпаки, революційні настрої панували, енергетика яких стала природною і необхідною середовищем для Бакуніна.

До чого призвели Бакуніна поневіряння по європейським країнам: участь у Дрезденському повстанні, арешт, екстрадиція в Австрію, смертний вирок, повернення на Батьківщину

«Березнева революція» в Німеччині, 1848 рік./Фото: fb.ru

Бакунін активно включається в західноєвропейське революційний рух 1848 року. Царський уряд Росії вимагав повернення Бакуніна. Але це не входило в плани полум’яного бунтаря, тоді його заочно позбавили дворянства і засудили до каторги.

Крім бурхливої революційної діяльності Бакунін виступив палким пропагандистом ідеї всеслов’янського союзу європейських держав, вільних від монархічної тиранії. Російський революціонер «наводив шерех» на Європу, брав участь у Празькому народному повстанні, а після в «Березневої революції» в Німеччині (став одним з керівників Дрезденського повстання, увійшов в революційний рада міста).

Після поразки повстання в Дрездені Бакунін опинився в тюремному ув’язненні в Саксонії, де його засудили до страти. В 1851 році він був переданий владі Австрії, які спочатку винесли той же вирок, а потім його замінили довічним ув’язненням. У цьому ж році Бакуніна на вимогу царського уряду передали в Росію, де він перебував в ув’язненні (спершу в Петропавлівській фортеці, а потім – Шліссельбурзькій) з 1851 року по 1857 роки.

«Сповідь» «розкаяного грішника». Як вдалося Бакуніна зробити втечу з в’язниці

Портрет Миколи I./Фото: dimitri.moseparh.ru

Під час перебування в Петропавлівській фортеці Бакунін пише на вимогу Миколи I свій твір «Сповідь». У ньому Бакунін дуже прямо і відверто розповідає цареві про свої погляди на революційний рух і слов’янське питання, пересипаючи все це верноподданническими виливами. Але насправді, він у своїй «Сповіді» ще більший бунтар, ніж у всій минулого життя. Він сидить у фортеці, прикутий ланцюгами, що втратив здоров’я, змушений бути бездіяльною, тоді як органічним для нього є кипуча діяльність. Його змушують писати сповідь і каяття в його революційних справах, а замість цього отримують розгорнутий аналіз стану західного і російського суспільств, помилкового підходу до нього уряду і самого царя. Більш того, Бакуніним пропонується модель того, як можна було б поправити справу.

Російський політичний діяч Олександр Солженіцин розцінює «Сповідь» Бакуніна як «революційну хитрість» – Михайло Олександрович принижено самооплевывался перед Миколою I і тим самим уникнув смертної кари. Саме в такий спосіб Бакунін зумів віртуозно переграти свого «коронированного тюремника». Реакція на «Сповідь» Миколи I – переклад Бакуніна в Шліссельбурзької фортеці і деяке послаблення умов утримання в’язня.
У 1857 році впливовим родичам Бакуніна вдалося домогтися заміни укладення посиланням у Сибір. Звідти в 1861 році невтомний бунтар і анархіст здійснює зухвалу втечу, їде через Японію і Америку в Лондон.

Як склалася кар’єра анархіста Бакуніна в еміграції і де він провів свої останні дні

Михайло Бакунін виступає перед членами I Інтернаціоналу в Базелі, 1869 р./Фото: 2.bp.blogspot.com

Поселившись в англійській столиці, Бакунін зайнявся видавничою («Дзвін») і теоретичною роботою. Він виступав за знищення держав і за їх заміну федеральними об’єднаннями, створеними за ініціативою знизу (робітниками і селянами). У 1864 році вступив в Інтернаціонал і став головним опонентом його творця – Карла Маркса. На думку Бакуніна, германські народи – носії ідеї централізованої держави, тоді як мрією Бакуніна була вільна слов’янська федерація. Так і диктатура пролетаріату не була тим, чим Бакуніна хотілося б закінчити революцію.

У 1872 році Бакуніна виключили з Інтернаціоналу. Аж до 1874 року він намагався провести свої останні революційні акції. Але його підірване здоров’я не дозволяє йому продовжити докладати зусилля такого роду. У 1876 році Михайло Олександрович помер у швейцарському Берні.

А наблизили революцію на практиці зовсім не революціонери, а полум’яні монархісти зразок Родзянко.