Одна з найяскравіших політичних інтриг сучасності завершується на наших очах. Джуліан Ассанж, який зробив надбанням гласності брудні секрети Пентагону і Держдепартаменту, заарештований британською поліцією і силою виведений з посольства Еквадору, де ховався сім років. Тепер Ассанжу загрожує екстрадиція до США і тюремний термін. Тим не менше за цієї людини сьогодні можна порадіти. Чому?
У 2012 році, коли Джуліан Ассанж знайшов притулок в посольстві Еквадору в Лондоні, він був зовсім іншою людиною.
Головним редактором WikiLeaks, вытаскивающим скелети з шаф світової еліти. Ворогом держави США, дискредитував військові авантюри Пентагону і дипломатію Держдепартаменту. Легендою «нових медіа», якому присвоювали правозахисні премії в одному ряду з Манделою і Далай-ламою. Людиною року за версією читачів журналу Time, який мав кілька «ельфійськой» зовнішністю – саме воно для супергероя XXI століття, який несе людству світло прихованої істини.
У 2019 році британська поліція вивела з еквадорського посольства недоглянутого старого, в якому з великим трудом можна було дізнатися Ассанжа, колись виступав з полум’яною промовою з балкона будинку. Епоха супергероя пройшла, тепер він нічого не може і нікому не потрібен.
Він більше не потрібен Еквадору. Якщо в 2012 році цю країну очолював Рафаель Корреа – один з генералів «нового соціалізму» і сподвижник Чавеса в боротьбі з американською гегемонією, то тепер Чавес мертвий, а в Еквадору зовсім інший президент – Ленін (це ім’я) Морено, який, хоча і належить до тієї ж партії, що і Корреа, виступає за розвиток відносин із Заходом.
Він більше не потрібен проектом WikiLeaks, головним редактором якого в 2018-му став ісландець Крістін Храфнссон. Еквадор послідовно заборонив Ассанжу особисті зустрічі, виступи на політичні теми, а зрештою і вихід в інтернет, звівши нанівець всю розвідувальну, хакерську і аналітичну діяльність австралійця.
Він більше не потрібен адміністрації США, очолюваної Дональдом Трампом. Ассанж зробив для його перемоги на виборах більше, ніж будь-який інший іноземець, опублікувавши листування держсекретаря Клінтон – ту саму, з-за витоку якої Трамп під оплески обіцяв посадити «лукаву Хілларі», але потім передумав. Тепер Ассанж в його очах – той мавр, що повинен піти. І потенційно токсичний актив, оскільки демократи обов’язково спробують довести змову між «ворогом держави» Ассанжем і виборчим штабом Трампа.
При цьому демократам Ассанж теж не потрібен, тому що довести що-небудь навряд чи вийде. Клінтон більше ні на що не претендує і претендувати не може. Пішов у відставку сенатор-«яструб» Джо Ліберман, лоббировавший спеціальний закон для арешту Ассанжа. А багато виборців Демпартії з числа американської інтелігенції (в тому числі активно пишуть) відносяться до переслідування австралійця неоднозначно, по старій пам’яті вважаючи його розслідувачем, які копаються в темних кутках світової політики.
Ассанж не потрібен навіть Швеції.
Два роки тому прокуратура цієї країни припинила розслідування за обвинуваченням засновника WikiLeaks в згвалтуванні. Саме в Швеції британський суд постановив вислати Ассанжа в 2012-м, і тепер він заарештований за те, що не з’явився в суд по порядку.
В іншому – не факт, що він потрібен і британським властям теж, оскільки інших формальних претензій до Ассанжу начебто немає. А в Еквадорі підкреслюють, що видали австралійця правосуддя, отримавши письмові запевнення в тому, що в США він висланий не буде. Це цілком корелюється з інтересами президента Трампа: зробити демонстративні кроки для видачі Ассанжа (все-таки «ворог держави»), але самого Ассанжа на руки не отримати.
А якщо так, вже скоро еквадорський самітник може бути звільнений – і це стане для нього шансом відродитися з попелу подібно феніксу.
Засновнику WikiLeaks хочеться поспівчувати людині. Але якщо згадати, що коли-то він був міжнародним політичним активістом з величезним впливом, доведеться визнати, що для Ассанжа-активіста все, що відбувається зараз – рідкісна удача.
До його давно забутою фігурі знову прикута увага світу. Ассанжа готові захищати – і до нього готові прислухатися. Повернувши собі статус публічної персони і банальний доступ в інтернет, він знову може стати впливовою медійної фігурою. Зі статусом затворника, проживає в крихітній кімнатці в еквадорському посольстві, це не поєднувалося. Зі статусом вільної людини або, якщо не пощастить, «в’язня совісті» поєднується в кращому вигляді.
Виводячи 47-річного «старого» з будівлі посольської місії, британська поліція повертала Ассанжа у велику політику. Що, втім, не гарантує того, що Ассанж буде грати в ній ту ж роль, що і раніше – колишнього впливу йому все одно не повернути.
З того моменту, коли він перебував на піку слави, багато чого змінилося. Усвідомивши дірки у своїй кіберзахисту, американці почали їх задраивать з прицілом не стільки на WikiLeaks, скільки на Китай і знаменитих «російських хакерів». Працювати так, як працювалося в кращі роки, у Ассанжа більше не вийде. Його сайт давно не є монополістом у справі публікації витоків такого рівня, але такого рівня витоків тепер просто немає – ні на WikiLeaks, ні у його конкурентів, яких також можна назвати його союзниками.
Тим не менше, відбувається на краще – швидше всього. Якщо видача в США все-таки не відбудеться (для цього, повторимося, потрібна критична маса прихильників такої міри, а їх не видно в упор),
Ассанжу навряд чи загрожує скільки-небудь серйозне покарання.
Особливо з урахуванням того, що його перебування в посольській комірчині в останні роки мало відрізнявся від тюремного ув’язнення, причому довічного.
Звичайно, якщо б Ассанж розворушив російські державні і військові таємниці, ми оцінювали б його особистість зовсім інакше. Але сучасна міжнародна політика виткана з подвійних стандартів – і виткали її так ті самі сили, які тепер переслідують Ассанжа (або роблять вигляд, що переслідують).
Тому з російської сторони залишається тільки порадіти за цієї неординарної людини, який отримав шанс вийти з небуття і отримати справжню свободу, під якою ніяк не можна розуміти простір між стінами еквадорського посольства.
Thanks!
Our editors are notified.