Ні, що не кажи, а лідер «Батьківщини» Юлія Тимошенко, «бабуся Ю» всієї української політики таки спеклась. Як зауважив колись відомий терорист Борис Савінков, у вільний від метання бомб час пробавлявшийся літературою, коли вона була королевою – віддавалася, нічого не вимагаючи і ні на що не сподіваючись, а тепер, як жебрачка, просить любові.
І просить не у кого-небудь, а у свого найлютішого ворога і суперника – «дядечка», поки що чинного президента України Петра Порошенка, якого вона раніше бачила в своїх мріях не інакше, як біля своїх ніг, причому в сльозах і соплях. Бо в черговий раз зашкварилась «бабуся Ю» після знаменитого діалогу в ефірі телеканалу «1+1», куди Порошенко нахабно заявився без попиту. Сподіваючись публічно покарати «хлопчика Зе» – кандидата в президенти Володимира Зеленського, який в першому турі обробив під горіх цю колишню солодку парочку українського бомонду, насилующую країну до цього. Раніше «бабуся» і «дядечко» працювали не в парі, поперемінно вириваючи зубами і перехоплюючи владу з рук одне в одного, але «хлопчик» красиво і невимушено «зробив» їх і легко зрушив у напрямі політичної смітника. Під дружні оплески шумерської нації, яка на перевірку виявилася не такою вже й шумерської, а люто ненавидить, як виявилося, і Порошенко, і Тимошенко. Обох Зеленський у першому турі «вставив» з перевагою в два рази. І показав, як народ втомився від них: «дядечка» менше 16 відсотків голосів, а «бабусі» – трохи більше 13%, а у «хлопчика» – більше 30%. Ось цей «засвічування» Зеленському не може пробачити не тільки Порошенко, лідер антирейтингу і людського неприйняття, але і «срібна призерка» цієї справи Тимошенко, викликає аналогічну тошнотворную реакцію.
Зазначений ефір на «плюсах» це тільки підтвердив. Зеленський і на ньому переміг Порошенко, який намагався нахрапом нагнути «хлопчика», але нарвався на відповідь різке майже хамство і кидання трубки. Але реакція народу і в студії, де аплодували, і за її межами, де всі веселилися, була адекватною, як у першому турі: 90% людей підтримали Зеленського. Бо щиро бажали б нахамити Порошенко ще більше. За все, що він для них зробив. І тільки нарвані порохоботы на зарплаті раніше відстоювали смачно обпльований имиджец «лідера антипутінської коаліції», який отримав сповна і залишився стояти в студії у цьому всьому з голови до ніг. Як людина, яка в душі відкрив воду, а він, душ, працює з унітазом за принципом з’єднуються судин. Такий собі нежданчик прилетів.
Але, повторюю, багатьом було надзвичайно приємно на це дивитися і слухати. Особливо ось це: «Ви щось говорили, вас 5 років ніхто не перебивав, а тепер послухайте ви». А коли Зеленський, коментуючи свою поведінку з гарантом, сказав прямо, що він не поважає, бо вважає мерзенним і безпринципним людиною, не тільки влаштували стеження за кожним його кроком, але і натравившим на нього і його сім’ю своїх таких самих безбашенних черноротых шавок з штабу і підгодованих ЗМІ, то перемога «хлопчика» стала повною. І тільки «бабуся Ю» раптом різко підтримала «дядечка» і в спеціальному відеозверненні, пожурив «хлопчика» за «розмивання образу президента», послала несподіваний сигнал: мовляв, Петро Олексійович, я з вами, вип’ємо, вип’ємо, де ж гуртка, серцю стане веселіше, і все таке.
Що сталося? «Бабуся» втратила нюх, а зайвий ботокс незаплановано, під тиском добрався вже й до чуйного і оперативного мозку, раніше безпомилково завдяки якому ми знаємо вихід з найбільш непередбачуваних ситуацій? Може бути і таке. Як говориться, і на стару буває проруха, а «бабуся Ю» явно не молодіє, хоча і хоче влади, як молода і розпалена дешевим винцем пэтэушница перших поцілунків красивого фізрука. І я знаю, про що кажу: я в юності з одним з таких фізруків в ПТУ 5 років працював і сам спостерігав загострення пристрастей. Але то таке, дрібниці життя в порівнянні з жагою влади.
А в ситуації «зливу» і «зашквара» Тимошенко мова йде як раз про владу і про те, хто нею буде володіти. Багато хто впевнені, що «хлопчик Зе». Але є нюанси. Поведінка «бабусі Ю», розпластаної під «дядечком» і готової йому синхронно подмахивать, говорить про те, що «хлопчику Зе» є чого боятися. І рано спочивати на лаврах. Тимошенко даремно б не «шкварилась».
По-перше, в Україні цілком реальний внутрішній змову головних олігархічних промислово-фінансових груп, які не бажають бачити «головним наглядачем» не так самого Зеленського, як стоїть за його спиною такого ж олігарха Ігоря Коломойського. Звичайно, як Джуліан Ассанж ненависний світової закуліси за те, що він розкрив її всю, не розбираючи, хто хороший, а хто поганий, так і Зеленський в Україні лякає колишню заскорузлу та усталену політико-бізнесову еліту своєї несистемністю і можливої непередбачуваністю. «Хлопчик Зе» – несподіваний чужинець в цьому тераріумі однодумців. І не даремно ж сам «дядечко П» у розмові з Ангелою Меркель не стримався і назвав його «несистемним політиком». В надії, що Ангела сама знає толк в таких «вискочок», які її саму чмирять по повній і вже практично виштовхали теж на звалище історії, і тому підтримає знайомого їй президента України.
Так от у цій ситуації олігархи України могли домовитися з президентом-олігархом (за версією Міхо Саакашвілі, взагалі баригою) про нові принципи дерибану України та управління нею. В режимі так званої парламентсько-президентської республіки, за якої президент – слабкі, а всім рулить прем’єр. Не виключено, Порошенко і їздив до Меркель, щоб не тільки заручитися її підтримкою, але й запозичити досвід. Але потім поїхав до президента Франції Эмманюэлю Макрону, і той – як би сильний президент – так пояснив йому, як і що куди встромляти, що збентежений Порошенко навіть не став коментувати зміст переговорів у Парижі.
По-друге, Зеленського повинні лякати невизначеність позиції США, головного зовнішнього куратора і головного бенефіціара майдану. З одного боку, США начебто зайняли нейтральну позицію і не тільки пустили все на самоплив. І начебто згодні з перемогою Зеленського. Не дарма посол США в Україні Марі Йованович сказала, що успіхи Зеленського – це відображення певного запиту» українського суспільства. Запит на зміни, значить. І можна тільки собі уявити, що відчував при цих словах Порошенко. Але з іншого – Порошенко більш знайомий і сидить у американців на такому кукане, що його легко вмовити на будь-які перестановки і дії в Україні. Навіть на те, щоб він типу погодився поділитися владою при новому політико-управлінському розкладі. Ось його і тому можуть залишити і смикати за вуздечку. А він і владою може поділитися, і війну в Донбасі почати по першому вимоги. Не дарма ж, нагадую, йому в міжтур’я надіслали інструкторів-диверсантів у кількості 150 «штук». Ці можуть скільки завгодно малограмотних «православних шахідів» підготувати, щоб підірвати ситуацію в Донбасі і на всьому українському південно-сході.
І, нарешті, по-третє, на користь перших двох припущень цілком може говорити і поведінку Тимошенко. Вона вже фактично здала Зеленського і почала грати на користь провалився гаранта нації, коли раніше відмовилася боротися з фальсифікаціями Порошенко, не пішла в суд, погодилася зі своїм третім місцем і почала виступати з таких завзятих позицій оскаженілою агресивної русофобки і записної «проНАТОвки», «проЕСовки» і «проамериканки», що сам Порошенко міг би позаздрити. Причинами такої «поступливості», що настала після відвідин посольства США в Україні відразу після 31 березня цього року, на загальну думку, можуть бути або страх, що її остаточно засунутий під лавку, а то і знищать. Або обіцянки і обіцянки чогось більшого за змінених умов. Наприклад, проходження в майбутню Верховну Раду на чолі найбільшої фракції і пост прем’єра, який всім рулить. З подачі і під якісь гарантії. Не виключено, США, выклянченные у Дональда Трампа під туалетом, зрозуміло.
І якщо так, то нинішня поведінка Тимошенко цілком виправдано. Вона просто хоче приспати пильність і Порошенко, і США, як би працюючи в заданій ними парадигмі «Зеленський – це, звичайно, теж непогано і свіжо, але Порошенко – краще і надійніше». «Бабуся Ю» просто не хоче раніше терміну дражнити гусей і тому зливає «хлопчика Зе» на користь «дядечків» – і що стоїть за його спиною Сема з-за океану.
Ось ці три чинники і можуть зіграти проти Зеленського. Як передостанній варіант перед прямим фізичним усуненням, його можуть просто змусити зняти свою кандидатуру за пару днів до 21 квітня 2019 року.
По-четверте, він сам собі може нашкодити і навіть без зняття з виборів «злитися на користь «бабусі» і «дядечка», якщо почне надміру прогинатися під політичну кон’юнктуру і можливі закулісні домовленості, а не слідувати настроям мас. Ті 10 «перших кроків і призначень Зеленського», які «витекли» нещодавно з його штабів, вже свідчать, що він як би вже робить цю помилку. Він, сподобалися людям, тепер хоче сподобатися і олігархам, і Захід, розповідаючи, як він топить за НАТО і ЄС. Як хоче більшого американського та англійського впливу в Україні. Як буде в питанні Донбасу домагатися світу, а тільки з Росією і Заходом, але без Віктора Медведчука і – тим більше – без самопроголошених ДНР і ЛНР, чого вимагають «Мінські угоди-2». Як продовжить співпрацю з МВФ му для цього проведе аудит в державі, щоб, напевно, з’ясувати, що ще можна українського загнати міжнародним кредиторам. Як буде домагатися закону про імпічмент президента і реформує Адміністрацію президента позбавивши її права втручатися у справи держави та інших органів влади.
Дивують його і кадрові плани. Він фактично хоче повернути у владу її лузерів з числа західних «варягів» і напхати її «пташенятами Сороса». Вселяє деяку надію хіба що якась Марта Борщ на чолі Генпрокуратури України. Саме ця дамочка в США змогла «роздягнути» і з мільярдера перетворити в банального і майже «жебрака» мільйонера екс-прем’єра України Павла Лазаренка. Вона виступала його обвинувачем у США до тих пір, поки «Пашка-американець» не спустив на адвокатів всі свої незліченні скарби, дбайливо і завбачливо растыканные за тільки йому відомим офшорів. От якщо ця Борщ на прохання Зеленського візьметься і за Порошенка або за його дружбанів на чолі з армійським дружком Ігорем Кононенко, то вона швидко доведе, які ці хлопці –відверті Свинарчуки.
Коротше, ситуація у Зеленського непроста. А разом з ним – і в неясних сподівань українського хоч на якісь зміни. Але Зеленський все ж дає певну екзистенційну надію. Він нещодавно розповів, що хамив Порошенко в прямому ефірі тому, що «прагне бути мужиком». У цьому, схоже, і весь цимес: коли хлопчик нарешті стане чоловіком, то все у нього вийде. Ну, і в України, може бути, теж.
Thanks!
Our editors are notified.