Барбарі Брильській – 78: Забуті ролі і відверті сцени, заборонені радянською цензурою

Забуті ролі Барбари Брильської | Фото: kino-teatr.ru
5 червня (за паспортом, насправді – 29 травня) виповнюється 78 років знаменитої польської актриси, яка давно вже стала «нашою», набагато більш популярною і улюбленою в народі, ніж багато вітчизняні актриси, – Барбари Брильської. Сьогодні ніхто не може її уявити ні в якому іншому образі, крім Наді Шевельової, а сама вона не вважає цю роботу творчою вершиною, до того ж зізнається, що з цією героїнею у неї мало спільного. Несподівані образи, в яких наші глядачі навряд чи пам’ятають Барбару Брильську, сцени, за які її звинувачували в зайвої відвертості, і ролі, що змінили її життя, – далі в огляді.

Барбара Брильська у фільмі *Фараон*, 1966 | Фото: dubikvit.livejournal.com, cher-l.livejournal.com

Барбара Брильська у фільмі *Фараон*, 1966 | Фото: trendy-u.com
Актриса не приховувала того, що, на відміну від своєї найвідомішої героїні – стриманою і холоднуватої Наді – сама в реальному житті завжди була дуже палким і пристрасним. Вона часто закохувалася з першого погляду і кидався у вир з головою. Так сталося на зйомках історичної драми «Фараон» польського режисера Єжи Кавалеровича, де вона зіграла роль жриці Ками, а її партнером по знімальному майданчику став актор Єжи Зельнік. Барбара пізніше зізнавалася, що завжди вибирала красивих чоловіків – а такі не відрізняються постійністю. Так було і цього разу – зради актора призвели до їх розставання з Барбарою. А їх спільний фільм «Фараон» став одним з найбільш комерційно успішних у Польщі – він зібрав у прокаті 80 млн доларів. Для поляків досі саме ця роль – одна з найбільш пам’ятних. На радянські екрани «Фараон» вийшов у 1967 р. і був досить популярний.

Барбара Брильська і Єжи Зельнік у фільмі *Фараон*, 1966 | Фото: exclusive-magazine.ru

Барбара Брильська і Єжи Зельнік у фільмі *Фараон*, 1966 | Фото: cher-l.livejournal.com

Кадр з фільму *Слід сокола*, 1967 | Фото: dubikvit.livejournal.com
У 1967 р. Барбара Брильська знялася в радянсько-німецькому вестерні «Слід сокола» разом з ще одним кумиром радянських глядачів – «заслуженим індіанцем» Гойко Мітічем. У цьому фільмі їй дісталася роль дочки судді Кетрін Емерсон. Ту ж героїню вона зіграла і через рік, в німецько-югославському продовження вестерну – «Білі вовки».

Барбара Брильська у фільмі *Слід сокола*, 1967 | Фото: dubikvit.livejournal.com

Кадр з фільму *Слід сокола*, 1967 | Фото: kino-teatr.ru
На зйомках фільму «Білі вовки» Барбара Брильська знову закохалася в партнера по знімальному майданчику – югославського актора Слободана Димитровича, роман з яким тривав близько року. Заради нього вона розлучилася зі своїм першим чоловіком, математиком-електронником Яном Боровцом, і навіть готова була піти з кіно, як він хотів. Кожен день, проведений в розлуці, вона писала Слободану листи, вони думали про весілля, але цьому чинила опір його мати – на її думку, розведена актриса, дочка простого робочого і швачки, не годилася в дружини її синові.

Слободан Дмитрович у фільмі *Білі вовки*, 1968 | Фото: trendy-u.com

Барбара Брильська у фільмі *Анатомія кохання*, 1972 | Фото: kino-teatr.ru
Знаковим для актриси стала еротична драма «Анатомія кохання», де вона зіграла головну роль. Вона часто оголювалася перед камерами, але ніколи не виходила за рамки дозволеного, за всієї своєї пристрасності залишаючись досить цнотливою. У цьому фільмі було багато відвертих сцен. Правда, радянські глядачі їх не побачили завдяки старанням цензури, а в Польщі натовпу її шанувальників ходили по кілька разів на сеанс, щоб ще раз побачити ці сцени. На зйомки в них вона питала дозволу у чоловіка. Актриса відмовилася від дублерші, але на свого партнера під час постільних сцен Брильська попросила надіти капронові колготки. Вона говорила знімальній групі: «Робіть, що хочете, але він не повинен мене чіпати!» Після цієї ролі вона отримала статус головного секс-символу польського кінематографа.

Кадр з фільму *Анатомія кохання*, 1972 | Фото: kino-teatr.ru

Барбара Брильська у фільмі *Анатомія кохання*, 1972 | Фото: kino-teatr.ru
Хоча багато дорікали актрису до зайвої відвертості, робота Барбари Брильської в «Анатомії любові» була високо оцінена критиками у всьому світі. Сама вона говорила: «Це одна з найулюбленіших моїх ролей – вона дуже серйозна і драматична, але і дуже складна для виконання, так як режисер вперше наважився показати на екрані відверту еротику». Саме в цьому фільмі її побачив Ельдар Рязанов і запросив в свою «Іронію долі». І Барбара стала першою іноземкою, удостоєний державної премії СРСР.

Кадр з фільму *Анатомія кохання*, 1972 | Фото: kino-teatr.ru

Кадр з фільму *Звільнення*, 1968-1971 | Фото: kino-teatr.ru
Однак першим появою Барбари Брильської у фільмі радянського режисера стала зовсім не «Іронія долі» – ще в 1968 р. Юрій Озеров запросив її знятися у своїй кіноепопеї «Звільнення», а потім і в її продовженні – «Прорив» і «Битва за Берлін». А в 1973 р. вона зіграла роль німецької художниці Марі Урбах, в яку закохується головний герой, в екранізації роману Костянтина Федіна «Міста і роки» у Олександра Зархі.

Барбара Брильська в ролі Марі Урбах у фільмі *Міста і роки*, 1973 | Фото: dubikvit.livejournal.com
На батьківщині її ревнували до успіху після приголомшливої популярності в СРСР з «Іронією долі» і довгий час не знімали. До того ж на початку 1980-х рр. у польському кінематографі був більш затребуваний інший типаж героїні – нахабнішою і навіть агресивною, і м’яка, лірична Брильська залишилася не при справах. А от радянські режисери продовжували пропонувати їй ролі – в 1988 р. актриса зіграла роль черниці в драмі «Час повного місяця», а в 1991 р. знялася в детективі «Ау, пограбування поїзда», щоправда, великим успіхом ці ролі не користувалися.

Кадр з фільму *Час повного місяця*, 1988 | Фото: kino-teatr.ru
У 1990-х рр. Барбара Брильська практично не знімалася через 10 років вона зіграла всього 5 ролей в кіно. Ці роки стали найбільш важким часом в її житті – в 1993 р. в автокатастрофі загинула її 20-річна донька, після чого актриса довго не могла прийти в себе. За її зізнанням, 3 роки пройшли, як в тумані. Свою біль вона намагалася втопити в алкоголі, сім’я з Людвігом Космалем розпалася, і тільки думки про сина-підлітка змусили її взяти себе в руки і повернутися до життя – вона зізнавалася, що син врятував її від самогубства. А в 2000-х Брильська знову з’явилася на екранах. Знову її почали запрошувати на зйомки в Росію, і одна роль слідувала за одною: «Даун Хаус», «Казус Беллі», «Адмірал» і т. д.

Барбара Брильська у фільмі *Даун Хаус*, 2001 | Фото: kino-teatr.ru
Актрису дуже зворушує те, що в Росії її досі дуже люблять і запрошують у різні проекти. Залишається тільки побажати їй довгих років життя і ще раз подякувати за всі її роботи: Повна протилежність Наді Шевельової.