«Без білоруського палива жоден український танк не зрушив би з місця»

Своєю підтримкою міжнародної зустрічі по Донбасу з участю США, з ініціативою якого раніше виступив президент України Володимир Зеленський, Олександр Лукашенко в черговий раз продемонстрував, що в цьому конфлікті він займає проукраїнську позицію, впевнені експерти.

Провідний науковий співробітник Російського інституту стратегічних досліджень Олег Неменский зазначив, що Лукашенко «готовий підтримати будь-яку міжнародну ініціативу, яка б позиціонувала Білорусію як нейтральна держава і піднімало б міжнародний імідж Білорусії в якості переговорної майданчики для конфліктуючих сторін». На його думку, Лукашенко спробує налагодити такі ж добросусідські відносини з новим українським президентом, які він мав з Петром Порошенком.

«Я думаю, загальна спадкоємність політичної лінії Зеленського у зовнішній політиці, в тому числі і щодо Донбасу, не стане перешкодою для налагодження хороших відносин з Лукашенком. Швидше за все, Лукашенко постарається зіграти роль старшого наставника для недосвідченого і некомпетентного Зеленського», — зазначив Неменський.
На думку заступника декана факультету світової економіки та світової політики НДУ ВШЕ Андрія Суздальцева, основна мета Лукашенко напередодні виборів — зберегти свою владу, зміцнивши свої зовнішні позиції, у тому числі заручившись підтримкою Заходу.

«Це завдання складне, тому що він повинен провести у найближчий рік не тільки парламентські вибори в листопаді, але ще й легітимізувати зміна конституції, де повинні бути створені механізми передачі влади, що дозволяють йому якось оформити свій шостий термін. Ми знаємо, що з Порошенком у Лукашенка відносини були майже союзницькі, вони постійно перебували на зв’язку, а з Зеленським таких відносин збудовано не було. Саміт у розширеному нормандському форматі для Лукашенка був би подарунком Бога», — зазначив Суздальцев, пояснивши, що це дозволило б білоруському президенту не тільки зміцнити свої міжнародні позиції, але і налагодити відносини з новим українським лідером.

Правда щодо Росії такий саміт, за словами експерта, більше нагадував би трибунал. «В такому форматі він виглядав би як трибунал над Росією з спробами викручування рук і видавлюванням від неї поступок по Криму і Донбасу», — заявив Суздальцев.

Він нагадав, що Лукашенко в Мінських переговорах давно знаходиться на стороні Заходу, незважаючи на постійно проголошену ідею про те, що Білорусь є донором безпеки в регіоні, займаючи нейтральну позицію.

«Ніякої нейтральної позиції немає, йдуть постачання палива, і без білоруського палива жоден український танк з місця не рушив. Білоруська сторона вперто називає внутрішній громадянський конфлікт війною між Росією і Україною, не визнає статус Росії як гаранта Мінських угод, підтримує ідею введення миротворців фактично на українських умовах», — сказав експерт.

На думку політолога Дмитра Болкунца, «Мінськ з точки зору логістики є зручним місцем для проведення зустрічі», чим, на його погляд, і викликано пропозицію Зеленського. «Білоруська влада кілька років пожинають плоди української кризи. Олександра Лукашенко складно запідозрити в симпатіях до Володимиру Зеленському. Знаючи злопам’ятність і мстивість білоруського керівника, у мене великі сумніви, що він зможе пробачити українському президентові деякі жарти з акторського життя „слуги народу“. Дружніх стосунків між ними складно очікувати з-за різниці у віці і світогляді. Володимир Зеленський — людина нового покоління, але деякі авторитарні замашки він вже встиг продемонструвати. Незважаючи на це, Білорусія і Україна будуть нарощувати економічне співробітництво в першу чергу за рахунок російсько-українських торговельних обмежень. Серйозних проривів у відносинах Мінська і Києва не варто очікувати», — зазначив експерт.

Олександр Лукашенко за чверть століття у влади не став своїм на Заході, адміністрація президента Буша і зовсім приклеїла йому ярлик «останнього диктатора Європи». Використовуючи український криза, що Лукашенко і його оточення намагаються виступати миротворцями, але виходить лише роль офіціанта в ресторані, зазначив Болкунець.

Він пояснив, що Білорусь не представлена на переговорах, а виступає лише як місце зустрічі.

«Великою подією для білоруської дипломатії став у 2015 році візит канцлера Німеччини і президента Франції. Запаморочення від успіху переросло в ініціативу провести в Мінську „Гельсінкі-2“. Нещодавно з’ясувалося, що концепції білоруської миротворчої ініціативи ніхто не бачив, і є сумніви в її існуванні. Лукашенко мріє про зустріч з президентом США, але особисто для Дональда Трампа зустріч з „диктатором“, проти якого він щорічно продовжує санкції — удар по репутації, та ніякої користі вона не принесе. Можливо, для особистого цікавості американський лідер радий би сфотографуватися в кепці MAGA з ще одним диктатором», — сказав Болкунець.
«Білоруська економіка також не отримає очікуваних інвестицій з США. Ринок західного капіталу для Білорусії закритий з-за високих ризиків і відсутності довіри до правлячого режиму. Олександр Лукашенко чудово засвоїв правило: „якщо проблеми в економіці, говори про положення в світі“. Цим він і займається в останні роки. Олександру Григоровичу варто трохи приземлитися і зайнятися питаннями внутрішнього розвитку Білорусі. Першими кроками мають стати відкритий діалог влади і суспільства зі що стоять перед країною питань розвитку, а також припинення провокацій стосовно своїх опонентів. Повністю поділяю позицію білоруського керівника, що головна загроза незалежності — економіка. Миротворчістю потрібно зайнятися в першу чергу всередині самої Білорусії, мати авторитет серед населення, завоювати довіру сусідів, а після пропонувати свої посередницькі послуги для інших країн. Інакше це роль офіціанта, разносящего бутерброди і кави в ресторані», — підсумував Болкунець.

Раніше президент Білорусії Олександр Лукашенко підтримав пропозицію українського президента Володимира Зеленського про проведення в Мінську міжнародної зустрічі по Донбасу за участю США. З ініціативою провести в Мінську переговори про врегулювання ситуації на Донбасі з лідерами країн — підписантів Будапештського меморандуму і країн «нормандського формату» в Мінську Зеленський виступив на початку червня. «Хочу звернутися до президентові РФ Володимиру Путіну. Треба поговорити? Треба. Обговоримо, чий Крим, кого там немає на Донбасі. Компанію для розмови пропоную таку: я, Ви, президент США Дональд Трамп, прем’єр Великобританії Тереза Мей, канцлер ФРН Ангела Меркель і президент Франції Емманюель Макрон. Місце? Думаю, Олександр Григорович Лукашенко з задоволенням прийме нас з вами в Мінську», — заявив Зеленський.