За пару днів до початку роботи Верховної Ради нового скликання 29 серпня 2019 року головні її «власники» – президента і глава партії «Слуга народу» («СН») Володимир Зеленський та його «делатель» і олігарх Ігор Коломойський – обмінялися попередженнями.
Перед тим, як увійти в суворий і жорсткий клінч. Як на рингу. Причому Зеленський, як завжди, крутив і метав громи і блискавки на адресу олігарха чужими руками – через злив в ЗМІ, в тому числі і типу «опозиційні», які вже почали його облизувати в надії на преференції. А ось Коломойський ні від кого і ні за ким вже не ховався і прямо, я б навіть сказав, відкрито попередив свого «дитятко», возомнившее себе на думку Ігоря Валерійовича, невідомо ким.
Від імені Зеленського як би попередили Коломойського: фіг тобі, а не твій прем’єр-ставленик. Мова йде, звичайно ж, про те, що багато ЗМІ, в тому числі і нібито опозиційна «Страна.иа» повідомили з посиланнями на дуже чесних, але глибоко законспірованих в оточенні нового президента ів, що новим прем’єр-міністром України Раді буде запропоновано хтось 35-річний юрист і заступник начальника Офісу президента (ОПУ) Олексій Гончарук. Особистість у всі відносинах примітна, тому що він – типовий і дуже спритний перевертиш-перевертень із ярого порохобота в зе-дебіли. Він ще кілька тижнів лизав екс-президента Петра Порошенка у всі нескромні місця і публічно «не розумів», хто такий Зеленський. А потім раптом «зрозумів», перевзувся в повітрі і терміново перемкнув свою мову вже на частини тіла Зеленського. Не такі, схоже, солодкі, як у «шоколадного бариги», але на новому витку історії нещасної України обіцяють неслабкі бариші для чернігівського провінціала, у якого за душею лише амбіції і жадібність та незламне бажання обидві ці забаганки задовольнити. За рахунок країни, зрозуміло. Просто вдивіться в це обличчя.
Головне ж у Гончаруке те, що він – типовий «соросенок-грантоїд». Тобто нищеброд, який приїхав у столицю без гроша в кишені, але був помічений «селекціонерами» міжнародного афериста і фінансиста Джорджа Сороса, підсаджений ними на гранти «на демократію і ринкові реформи» і швидко розбагатів на цій справі. Працював новоявлений «молодий реформатор» під крильцем прибалтійського «варяга» Айвараса Абромавичюса, який міністром економрозвитку і торгівлі був Соросом інкорпорований в українську верхівку ще при першому прем’єрі майдану Арсенія Яценюка. З незмінною завданням – провести передпродажну підготовку України і штовхнути її задешево тим, на кого Сорос і вкаже. У прибалта нічого не склалося, і Гончарук перейшов на гранти обслуговувати «реформи Петра Порошенко» – головою якогось Офісу ефективного регулювання (BRDO) – структури, яка на гранти Заходу (читай – Сороса) готувала в останні роки проекти реформування потрапила під прес України.
А ще про Гончаруке красномовно говорить той факт, що він тісно співпрацював з радником глави МВС України Антоном Геращенко, який досі займається канібальський сайт «Миротворець», і Юрієм Бутусовим, главредом информпомойки «Цензор.Немає», яка вірою і правдою, ініціативно і по-звірячому обслуговує інтереси «кривавого пастора» Олександра Турчинова, який розпочав громадянську війну в Донбасі. Геращенко і Бутусова за розпалювання ненависті в суспільстві навіть у в’язниці потрібно тримати в окремому й віддаленому від інших зеків чумном бараку, щоб ніхто випадково не постраждав від слини в повітрі від цих огидних фігурантів. А ось майбутній прем’єр Гончарук мутив з ними якесь «рух» «важливі Люди» («важливі Люди»). З чітким завданням-перспективою – перетворитися в політпартію. Але не склалося. То ініціатор Геращенко достатньо грошей не дав, то їх (гроші)-швиденько тиснули по своїх кишенях (Сорос вміє цього навчити), але проект фактично розсипався. Але Гончарук по відомому «фекальному закону життя» не потонув, а сплив у Зеленського. І тепер, повторюю, начебто мітить у прем’єри. Без, здається, узгодження з Коломойським і навіть його тимчасовим попутником – главою МВС Арсеном Аваковим.
І Коломойський відповів. Причому за проплату невелику в тому ж бутусовском «Цензор.Немає». Він просто попередив президента, що новий парламент може довго не проіснувати і помре достроково. Тому що Зеленського-де видадуть його «слуги народу» з однойменної партії. «Причиною може бути тільки одне – якщо «слуги народу» почнуть бл…дова. А вони будуть точно бл…дова, питання в масштабах. І це нормальний людський процес усвідомлення, навіщо ви прийшли в парламент. Під ризиком виходу десь до 100 осіб. «Паршивими вівцями» будуть перш за все бізнесмени», – сказав Коломойський. І напророкував Раді рік роботи і нові дострокові вибори – вже тільки за суто пропорційною системою. Тобто в «соцзмаганні олігархів» – хто яку партію купив і розкрутив, той і банкує. Феномена «СН» Зеленського до того часу вже не буде – від його переможного рейтингу, робив нардепами навіть відвертих дебілів типу колишнього «козака Гаврилюка», тільки «зеленого», залишаться ріжки та ніжки. І солодкі спогади про шанс, який дала доля, а він профукав, вихляючи в політиці задом, намагаючись всім сподобатися.
І це не порожні розмови олігарха, який, як кажуть, від оманливого відчуття всесилля і власної крутизни країв не бачить. Сьогодні ЗМІ та експерти не дарма кажуть, що Коломойський та інші олігархи, бажаючи отримати своє лобі в новій Раді, активно перекуповують і докуповують народних обранців і збивають їх у групи «під себе». І конкретно говорять, що тільки під Коломойським вже ходять до 70 нардепів. Партія ж «СН» має в Раді 254 голоси. Це монопартійний більшість, яка тим не менш може розтанути, як дим від смачного кальяну, якщо, наприклад, олігархи на чолі з Коломойським впливають на своїх прикуплених. І провалити будь-яке позитивне голосування. В тому числі, і за затвердження Гончарука прем’єром. Адже важлива й інша інформація про те, що головні олігархи уклали між собою тимчасовий ситуативний союз і досягли внутриолигархического консенсусу. Щоб з самого початку приборкати Зеленського і показати йому, хто в домі господар. Такий внутриолигархический консенсус, до речі, спрямований проти екс-президента Віктора Януковича, коштував того посаді і ганебного вигнання з країни. Не втручалися олігархи і, як Зеленський кришив на шоколадну потерть потуги Порошенко переобратися. А зараз вони як би «кидають пред’яву» «хлопчику Зеле». Ну, щоб, повторюю, не заривався. І не довелося стріляти або майданити почому дарма.
І це в українських реаліях цілком серйозно для влади Зеленського. По-перше, тому, що Коломойський, кажуть, досяг взаєморозуміння з США і пообіцяв їм: а) в кращому вигляді надати компромат на Джо Байдена, який осмілів і кидає виклики Дональду Трампу; б) віддати з української власності те, що американцям потрібно при «прихватизації від Зеленського». Для США цього цілком може вистачити. Україна їм, в принципі, потрібна, як зайцю стоп-сигнал, якщо Трампу вдасться про щось домовитися з Росією, точніше з її президентом Володимиром Путіним. А «терки» такі йдуть повним ходом. Даремно чи що Трамп «промоутує» повернення Росії в «Велику вісімку». Може туфта вийде, але може і зростися.
По-друге, навіть якщо Зеленський запропонує Раді Гончарука, а Коломойський і компанія не вирішиться 29 серпня влаштувати йому обструкцію, щоб з самого початку не загострювати протистояння до свавілля, то по-любому нинішня фронда олігарха – це ніби останнє китайське попередження новому президенту: дернешься – завалимо. У будь-якому, на жаль, сенсі цього слова. Наприклад, без слухняної парламентської більшості президент Зеленський змушений буде існувати і без свого прем’єра, і без законів під свої реформи. Без необхідної кількості голосів Рада не зможе прийняти ні держбюджет, ні будь-навіть мінімальний потрібне рішення.
Крім того, по мірі падіння впливу Зеленського в Раді може статися або криза, який і приведе до її дострокового розпуску, як і прогнозує Коломойський, або до створення досконалого нового – «антизеленского» – більшості, яка взагалі «поховає» президента в його безплідних і нездійснені наміри. А то і взагалі прибере його за допомогою імпічменту, до кінця узаконивши цю процедуру. Як, до речі, і обіцяв сам Зеленський.
І, нарешті, по-третє, нічого доброго для України і для Зеленського не може судити і сам Гончарук. З одного боку, він не має ні досвіду, ні вміння хоч чимось, крім грантоедческих структур, керувати. Грубо кажучи, нічого важче олівця він в руках не тримав, працював не з людьми справи, а з проплаченими дешевками-грантоїдами і є типовим колабораціоністом або навіть компрадором. Такі в інтересах своєї країни, сидячи на чужих зарплатах, не працюють. Гончарук – це грантоїд і однозначно ставленик світових грантодавців, яким від України вимагається тільки її згоду на її ж розпродаж. Дешево. І тільки вибраним «клієнтам». У цій якості він «милий» і ЄС, і посольству США, і навіть МВФ з іншими потенційними кредиторами України.
З іншого боку, Гончарук, як пише «Страна.иа» з посиланнями на свої і, надзвичайно амбітний і честолюбний, як всякий вискочка. «Досвіду і будь-яких компетенцій в управлінні у нього дійсно небагато, зате – грандіозні. Так що може бути за підсумком зовсім інший пасьянс, ніж планують на Банковій», – сказав журналістам видання один з хороших знайомих можливого прем’єра. Це означає лише те, що Гончарук може просто зрадити свого президента. Виступити проти нього за «казусу Гройсмана». Тобто так, як його попередник Володимир Гройсман зрадив президента Порошенко.
Є і третій момент – Гончарука можуть просто перекупити ті ж Коломойський або інші олігархи. І змусити його грати під їхню дудку або танцювати за своїми правилами. І те, і інше, і третє, як ви розумієте, нічого хорошого не обіцяє Україні та її населенню. Ні продуктивних реформ, ні підвищення рівня життя. А це їм країні і народу – вкрай потрібно. Але на жаль і ах. І це все, що можна сьогодні сказати про майбутню «прем’єріади» – твердження прем’єр-міністра – у новій Раді. Старий сморід і в нових міхах смердить однаково огидно. А олігархам добре: їх не добили. І вони знову зараз банкують: як «коронували» Зеленського замість обридлого і оборзівшого Порошенко, так і «раскоронуют». Як два пальці об асфальт, кажуть в Україні.
Thanks!
Our editors are notified.