Зеленський – 73,2%, Порошенко – 25,3%. Це усереднені дані екзит-полів, які протягом найближчих декількох днів будуть підтверджені офіційними результатами Центральної виборчої комісії. Такого повного, фантастичного і глобального розгрому мало хто очікував. Поясню результати виборів з точки зору «порохоботов». Щоб ви розуміли, який апокаліпсис відбувається зараз в мізках секти Порошенко. А це саме секта, яку «лідер нації» створював протягом п’яти років за класичною тоталітарної моделі: одна нація, одна мова, одна віра, один президент. Зрозуміло який.
Отже, Володимир Володимирович Путін увірвався на європейські простори великої, суверенної нації, яка майже увійшла до НАТО, схопив гиперлуп і почала ґвалтувати жінок і дітей у вишиванках, гнати худобу, а також піддавати патріотів нелюдським тортурам. Я анітрохи не перебільшую. Просто описую сутінковий стан залишків електорату екс-президента України.
«Кладовище «порохоботов»
Люди масово готуються виїжджати за межі нації, оскільки «тут майбутнього в найближчі 15-20 років немає». У них зносить дах», розриває «пердак», і потоки безсилої злості виливаються в паблики практично безперервно. Знову народ виявився не той. Не зрозумів, куди треба йти, не захотів марширувати у вишиванках і воювати з Росією в найближчі двісті-триста років. «Вата піднімає голову», оглядається по сторонах і починає складати списки «порохоботов». Це у них типовий страх. Вони ж самі винайшли свій «Миротворець», насолоджувалися страхом «жертв», які вносили в «розстрільні списки», і безкарністю. Тут з’являється юрист Андрій Портнов, який у них асоціюється з Коломойським і Януковичем, і чітко окреслює порядок кримінального переслідування кращих синів і дочок нації. Професійних патріотів на зарплаті. У них летять у прірву всі уявлення про європейському місці нації. Вони починають гарячково читати Кримінальний кодекс і знаходять багато корисних для себе статей.
Зрозумійте мене правильно: не зловтішаюся. Більш того, засуджую заклики різко звести рахунки і чергувати в «Борисполі», чатуючи Петра Олексійовича і його найближче оточення. Звертаюся до Андрія Портнова: не треба так жорстоко троль «порохоботов». Слід проявити більше гуманізму. Незважаючи на те, як вони себе вели всі постмайданні роки. Треба спочатку зрозуміти, пробачити. А вже потім наздогнати і засадити.
Але не будемо відволікатися. На чому ми зупинилися? На Путіні. Зауважте, Зеленський жодного разу про нього не згадав. Вся ж кампанія Петра Олексійовича, безглузда й дорога, яка базувалася на класичному образі «ворога». Ми вибираємо не Порошенко, а своє майбутнє в Європі. Якщо проголосуємо за «наркомана», то автоматично опинимося в холодній Сибіру, де всіх патріотів зґвалтують «мордорские прислужники». Антиросійська істерія, яку розганяв в немислимих обсягах штаб Порошенка, повинна була паралізувати «быдломассу», загнати її у звичне стійло під гаслами «безвиз, армія, мова». Або Порошенко, або Путін. В результаті 80 відсотків виборців голосують за Володимира Володимировича. За версією секти «порохоботов». Вони ще не розуміють, як так сталося. Багато закликають виходити на «майдан». Захищати «ідеали евромайдана». А як тут вийдеш, якщо вони виявилися там, де і були весь цей час, тобто в меншості? Інші намагаються себе втішити «блискучими перспективами парламентської кампанії». Але, в цілому, панує повна деморалізація, деградація, органічно переходить в різні стадії дебілізму.
«Зеленський стає на коліна перед Путіним», «на чолі країни виявився комедіант, не має жодного управлінського досвіду», «Коломойський влаштує погроми». «Порохоботы» так накрутили себе цими мемами Порошенко, що втратили зв’язок із залишками розуму. Вони зараз перебувають у вільному космосі абсолютного божевілля. Величезна пропагандистська машина, побудована на основі ієрархічної моделі впровадження в мізки мільйонів тріади «мова, томос, главком», раптом різко взбзднула наостанок на стадіоні і стрімко розвалилася. Тепер від емоційної картини перейдемо до конкретики.
«Перехідний період»
Не буду аналізувати, чому програв Порошенко. Окрема тема, якою треба займатися з особливою насолодою і цинізмом. Хочу лише підкреслити, що його феєричний провал став можливий завдяки Арсену Авакову (міністр внутрішніх справ), який раптом став «гарантом чесних і прозорих виборів». Петро Олексійович був готовий піти на будь-які жертви, провокації, маніпуляції і фальсифікації, щоб утриматися у влади. І те, що МВС йому фактично не підкорялося в останні кілька місяців, реально врятувала багато життів. Навіть не припускав, що коли-небудь буду писати в позитивному ключі про Авакова. Але те, що йому вдалося запобігти бійні на стадіоні, – це правда. І ще одна, важлива складова частина падіння в чарівно глибоку прірву «українського Черчілля» – його патологічна самозакоханість. Він настільки повірив у свою богообраність, винятковість і в якісь надлюдські якості, що три тижні носився за «клоуном», викликаючи того на дебати. І команда Зеленського з задоволенням його заманювала на стадіон, щоб «клоун» в стилі нахабного гопника з району обробив харизму «лідера» під горіх. Або по самі помідори. Кому як більше подобається. Ось саме фінал на стадіоні і став однією з причин такого провального голосування.
Тепер почався перехідний період. Звідки ми йдемо – більш або менш ясно. Куди – ось тут можливі варіанти. Наприкінці травня має бути інавгурація Зеленського в сесійній залі Верховної Ради, в якому сидить триста… Навіть з працею підшукую визначення для присутніх там представників місцевої флори. Чи фауни. Я завжди плутаю ці поняття. Назвемо їх умовно нерепрезентативної політичної вибіркою. Вони представляють собою деяке тимчасове обурення в просторово-часовому континуумі п’ятирічної давності. Тепер цей період захоплено досліджують психіатри, патологоанатоми та експерти з спаровування метеликів в нелюдських умовах. Головне те, що тієї «країни», яку вони представляли, більше немає. Взагалі унікальний випадок: присягу приймає президент, який не має своєї фракції в Раді. Зазвичай як-то все навпаки. Навіть у Тимошенко є найменша фракція в парламенті. У Зеленського навіть партії, коли-небудь брала участь у виборах, немає. Але ніхто не сумнівається в тому, що його «Слуга народу» переможе на парламентських виборах. Але до них (виборів) ми ще доберемося. Як пройде передача влади? Буде Петро Олексійович намагатися напаскудити? Безумовно. І показові стане влаштовувати демарші, і істерики з залученням всього свого сімейства та Ірини Геращенко (ручний віце-спікер). Але як тільки Держдеп США офіційно визнає підсумки виборів (а він визнає), ніяких суттєвих ексцесів не відбудеться.
А що буде? Буде цікава, творча і місцями навіть еротична робота з модернізації місцевої «еліти». В країну повернеться Ігор Валерійович Коломойський. Швидше за все, до інавгурації. Тягнути далі з поверненням не можна. Олігархат хвилюється. Не знає, з ким вирішувати питання. Зеленський представив майбутній склад своєї адміністрації. З двадцяти людей я знаю тільки Комаровського і Данилюка (екс-міністр фінансів). Один лікар, а другий вкрай мутна особистість. Ніяких «точок входу» для «великих людей», які «вирішують питання». Тому всю чорнову роботу доведеться взяти на себе Ігорю Валерійовичу. Треба максимально розвантажити нового президента від непотрібних йому домовленостей і схем. Особливу пікантність процесу додає та обставина, що домовитися з Коломойським ще нікому не вдавалося. Ні, брешу. Він цілий день сидів з Януковичем і розписував, кому що належить. Але то був особливий випадок. Тепер він банкує, і чим це закінчиться, не знає ніхто.
Швидше за все, Раду будуть прискорено переобирати, оскільки така кількість нікому не потрібних дол…бов з нульовими політичними перспективами – це лише даремне витрачання фінансового ресурсу. Збіговисько п’яти банкрутів: «Самопоміч», «Народний фронт», «радикали», «Воля народу», Блок Порошенко. На тлі нищівної поразки у другому турі у Петра Олексійовича вельми примарні шанси подолати п’ятивідсотковий виборчий бар’єр. А адже вони всі навперебій стануть пропонувати Коломойському свої послуги, вимагати від нього грошей, посад і свого місця у глобальній системі розподілу потоків. Навіщо годувати всю цю марну ораву, якщо простіше всіх послати за відомою адресою? Тим більше, що стільки людей по ньому вже прописані.
Тому не треба думати, що Зеленський буде безпорадним президентом, який не здатний прийняти жодного рішення. Ні міністра закордонних справ призначити, ні СБУ, ні генерального прокурора. Пан Клімкін вже може повертатися у свій притулок для «дітей сонця», звідки його витягли для того, щоб він відтіняв «великий дипломатичний талант Порошенко». Ніхто ще не відміняв інститут виконуючих обов’язки. Тим більше, що та ж Супрун вже третій рік деребанит мільярди гривень українських громадян у статусі в. о. А ви знаєте, що прем’єр Гройсман є давнім фаном Зеленського і буквально виріс на його творчості? Так, він готовий влитися в нову команду реформаторів, щоб продемонструвати, як треба керувати країною. Інша справа, що його ніхто не візьме. Але людина повністю відкритий для співпраці. У всіх відносинах.
Головний ресурс нового президента – тваринний страх постмайданної «еліти». Коли заробили «соціальні ліфти» і з обосцанных кабін в усі ешелони влади повалили волонтери, активісти, повії і трансгендери, вони сформували особливу управлінську модель. Мені важко знайти підходящі назви латиною: мерітократія, олігархократія, охлократія. Як буде на давньогрецькому «влада дол…бов»? Те, що там має бути «кратія», я знаю. А як перевести базове визначення? Ключове, так би мовити, слово. Коротше, сенс ви вловили. В результаті вмілої селекції, проведеної за п’ять років Порошенка, «д…картки» були видресирувані на славу. Вони корилися навіть легкому рухові крайньої плоті екс-гаранта. Цей рефлекс у них вироблений до автоматизму. Тому особливих проблем з їх покорою не буде. Навпаки, вони із задоволенням стануть рвати своїх «колег-активістів», щоб залишитися «при пайку». Звичайно, залишаться локальні осередки опору, які очолять особливо упоротые, але вони не зроблять загальної картини.
Тут інша проблема перехідного періоду – де взяти стільки нових людей, щоб задовольнити запит на нові обличчя? Вже були грузини, дівки зі скромними бюстами і гарячі естонські хлопці. Досі, до речі, в провінційному Глухові ошивається француз Мішель Терещенко, який став градоначальником на грузинській хвилі. Дуже, до речі, рветься в «нову команду». Має своє конопляне виробництво, що вписується в нові реалії. Як саме Ігор Валерійович і Зеленський стануть розв’язувати ці проблеми – мені абсолютно по барабану. У всій цій глобальній історії, яку можна сміливо порівняти з революцією з «Фейсбуку», мене цікавить одна персона – Петро Олексійович Порошенко. Він намагається залишитися в політиці, проскочити в парламент і піти від відповідальності. Це неправильно. Він – автор самого масштабного «експерименту» над цілою країною з жахливими наслідками. Так просто таке «розсмоктується». Крапку в історії ставити ще рано.
Олександр Зубченко
Thanks!
Our editors are notified.