Брат Леніна: Як виходець з інтелігентної родини став терористом і про що писав у проханні до царя Олександр Ульянов

У всьому світі більше відоме ім’я молодшого брата революціонера-народовольца Олександра Ульянова – Володимира Ульянова (Леніна). Брати народилися в багатодітній родині педагога, а в подальшому – директора народних училищ Ульянова Іллі Миколайовича та Марії Олександрівни (уродженої Бланк). Батько надавав велике значення інтелектуальному розвитку дітей. У розумі й освіченості не відмовиш обом братам, але Олександр – глава терористичної угруповання (окремої фракції «Народної волі»), страчений за замах на імператора Олександра III, а Володимир – організатор і керівник революції в жовтні 1917 року (з масою побічних ефектів після неї), круто змінив хід світової історії. Чи цього чекав від своїх синів Ілля Миколайович?

Чому студент-відмінник Санкт-Петербурзького університету обрав шлях революціонера?

Олександр Ульянов – зразковий студент з великим майбутньому – з молодшим братом Володимиром. Репродукція картини Олега Вишнякова «Брати»./Фото: 1ul.ru

Ще в Симбірської гімназії Олександр Ульянов виявляв інтерес до природознавства, за що домашні прозвали його «різником жаб». Ще однією великою пристрастю Олександра була хімія – він навіть обладнав у флігелі домашню химлабораторию, в якій проводив багато часу. Серйозний і розвинений не по роках, він блискуче закінчив гімназію і поступив в Петербурзький університет.

Два роки він глибоко занурений в лекції та наукові заняття. Улюблений учень професора Д. І. Менделєєва, Олександр багато часу проводив за мікроскопом, працював у хімлабораторії. До кінця другого курсу талановитий студент обирав спеціалізацію – зоологія безхребетних. За проведені в цій області дослідження удостоєний золотої медалі. Всі одностайно (і не без підстав) очікують, що він стане великим ученим.

Для його оточення стало несподіванкою, коли Ульянов приєднався до товариства студентів, яке мало реакційну ідеологічну спрямованість. Пізніше став секретарем Симбірського товариства студентів Петербурга. У 1886 році утворюється Спілка земляцтв Петербурга, до ради якого увійшов і Олександр Ульянов. Біологію Спенсера для нього замінив в якості настільної книги «Капітал» Маркса, а сам він вирішив замість науки і блискучої кар’єри присвятити себе революційній боротьбі.

Мовчазний і стриманий зовні, Олександр притягував до себе глибиною, твердістю і щирістю своїх переконань, за ним хотілося йти. Він був частиною тієї студентської молоді, яка прийшла на зміну народовольців 60-х років. Тоді ліберальні реформи Олександра II не задовольнили радикально налаштованої частини суспільства, яка вважала себе прогресивно мислячими, яка пропонувала соціальну революцію в якості основного вирішення питання про суспільство загального благоденства. Ними був обраний шлях терору.

Досвід радикальних членів організації «Народна воля» 60-х років був врахований і освоєний молодими революціонерами другої половини 80-х років XIX століття. Олександр Ульянов не тільки захоплюється читанням, але і діє. 17 листопада 1886 року він організовує студентську демонстрацію, приурочену до 25-річчя з дня смерті Добролюбова. 1500 студентів марширує до Волкова кладовища від Миколаївського вокзалу. Таке численне хода викликало занепокоєння міського начальства, яке для розгону мітингувальників приваблює міські війська.

Ця подія наштовхнула Олександра Ульянова на думку, що потрібні більш рішучі заходи боротьби за свої ідеали. Він робить висновок, що оскільки уряд не соромиться користуватися крайніми заходами залякування, інтелігенція, не маючи більше можливості мирного впливу на життя суспільства, має право боротися проти админгнета допомогою терору. У Олександра Ульянова були підстави обурюватися – з 1870 по 1887 року поліції і жандармерії непогано виходило протидіяти революціонерам.

Організація «Терористичної фракції» та її програма

Учасники «Терористичної фракції» – Андреюшкин, Генералів, Осипанов, Ульянов./Фото: ic.pics.livejournal.com

Народовольці вважали, що нелегальні зібрання, пропаганда, демонстрації – слабкі засоби. Коли спроби логічно переконати суспільство у правильності своїх поглядів не вдаються, то вдаються до випробуваного засобу – терору. Його мета – управління суспільством за допомогою потужного превентивного залякування: вчиняються дії, які змусять погодитися з доводами революціонерів, дозволити їм реалізацію їхніх ідеологічних поглядів на устрій суспільства.

А суть поглядів народовольців XIX століття зводилася до наступного: порятунком для народу може стати тільки нищівна революція, що мусить знищити імперію, класовий поділ, старі традиції і порядки. На думку народовольців, така революція неодмінно станеться у майбутньому, а ось їх безпосереднім завданням є повне і нещадне руйнування (ну щоб було де і на чому будувати нове «громадська будівля»). І насамперед, треба знищити розумних і енергійних державних діячів, які заважають виконанню революційної мрії. Їх насильницька і раптова смерть налякає інших членів уряду, розтрощить його силу.

Олександра Ульянова захоплює ідея замаху на царя. Він втягує в підготовку до її реалізації своїх однодумців – Василя Генералова і Пахомія Андреюшкина. А в 1886 році вони примикають до іншої терористичної групи. Ульянов очолює її разом з Петром Шевыревым. Група поступово поповнюється новими членами: І. Лукашевич, О. Говорухін, Ст. Осипанов та ін.

Олександр пише програму для новоствореної «Терористичної фракції». Її ідеологічною базою стали праці Енгельса, Маркса, Плеханова, а також в її основу лягла програмна документація «Народної волі». Однодумці і соратники з великим натхненням поставилися до програми і до закликів діяти свого двадцятирічного керівника і почали готувати свій перший терористичний акт. Треба зауважити, що вибухівка для 3-х бомб була придбана на кошти, виручені від реалізації золотої медалі Саші Ульянова.

Невдалий замах на Олександра III, або чому план Ульянова був приречений на провал

Олександр III – імператор Всеросійський, цар Польський і великий князь Фінляндський з 1 (13) березня 1881 року./Фото: factruz.ru

Терористична група, очолювана Олександром Ульяновим, діяла відокремлено від інших народовольческих організацій. Ідеалісти з полум’яним серцем – ось хто складав кістяк цієї організації, вони не були прагматичними революціонерами-практиками. Та ще ця задумка приурочити акт до ювілею замаху на Олександра II.

У лютому 1887 року в листі до свого друга в Харкові Андреюшкин пише відкритим текстом, що єдиним вірним засобом боротьби залишається безжалісний терор, і він буде здійснено вже в найближчі дні. Завдяки його відвертості і працівникам відділення цензури і був відкритий змову. Крім того, задуманий терористичний акт не був цілком зрозумілий широкому загалу. Тому, коли народовольческую терористичну групу заарештували при спробі його зробити, це викликало більше переляку, ніж розуміння або згоди з діями молодих революціонерів. Так, від сім’ї Ульянових після цих подій всі відвернулися. Батька вже не було в живих, а ось Марії Олександрівні та її дітям довелося нелегко.

Арешт терористичної групи, суд над її учасниками, прохання про помилування, виконання вироку

Меморіальна дошка на місці страти А. Ульянова./Фото: goru.travel

Вбивство імператора планувалося здійснити в день загибелі Олександра II – він був убитий 1 березня 1881 року. І ось через шість років 1 березня 1887 року народовольці стояли напоготові біля Ісаакіївського собору, очікуючи прибуття імператора. Всі вони були затримані. На Невському проспекті заарештували з вибуховими пристроями Осипанова, Андреюшкина й Генералова. Одночасно з ними були затримані сигнальники Горкун і Канчер. На основі свідчень останніх були виявлені лідери «Терористичної фракції» Ульянов і Шевирьов.

Суд над ними проходив у закритому режимі, навіть близькі родичі не були допущені в зал засідання. Олександр Ульянов, Шевирьов, Генералів, Осипанов і Андреюшкин були засуджені до смертної кари через повішення. Інші члени радикальної революційної угруповання були засуджені до різних термінів ув’язнення-від 10 до 20 років.

Мати Олександра Ульянова спробувала передати цареві прохання про помилування сина, але його не доставили адресату. Марія Олександрівна на побаченні з сином благала його самого написати імператору лист. На це Олександр відповів, що, якщо уявити поєдинок двох людей, один з яких вже вистрілив і просить тепер, іншого, ще не стріляв, не робити цього – це буде неправильно. Але пізніше він все ж склав прохання, в тексті якого не містилося слів каяття чи жалю про скоєне. Ульянов лише просив замінити страту на іншу міру покарання у зв’язку зі слабким здоров’ям своєї матері. Вона не перенесе його смерті, а на її опікою велика сім’я. Прохання було відхилено. Вирок виконано 8 травня у Шліссельбурзькій фортеці.

А ось братові судилося стати правителем країни. На цих рідкісних фотографіях зображений вождь світового пролетаріату.