Цінний кадр: Командувати «повітряним парадом» буде Анатолій Сердюков

Скандального екс-міністра оборони поставили на чолі найбільшої авиакорпорации країни

Директор авіаційного кластера держкорпорації «Ростех», колишній міністр оборони Анатолій Сердюков очолив раду директорів «Об’єднаної авіабудівної корпорації» (ОАК). Про це, зокрема, повідомило РИА «Новости» з посиланням на прес-службу публічного акціонерного товариства, більш ніж на 90% належить державі в особі Росмайна.

У соцмережах цю подію миттєво викликало потужну хвилю негативних коментарів, загальний зміст яких зводиться до того, що тепер російські літаки стануть дерев’яними і з табуретками, взагалі перестануть злітати, а російська авіація остаточно накаже довго жити.

Ймовірно, це призначення не викликало б такого шквалу критики, якби не дві цікаві обставини.

По-перше, варто освіжити в пам’яті, що фактично главою державної корпорації, покликаної зберегти за Росією місце в трійці лідерів світового авиапроизводства, став чоловік, якого у 2007 році, призначаючи на посаду міністра оборони РФ, президент Володимир Путін характеризував як «людину з досвідом роботи в сфері економіки і фінансів». Саме такою, на його думку, і був необхідний в той час на даному посту, оскільки замислювався тоді реалізація програми розвитку і переозброєння Збройних сил Російської Федерації вимагала витрачання «величезних бюджетних коштів».

А через 5 років гарант Конституції був змушений відправити Анатолія Сердюкова у відставку, щоб забезпечити чистоту розслідування вибухнула в Міністерстві оборони грандіозного скандалу, пов’язаного з багатомільярдними махінаціями при реалізації непрофільних військових активів. У грудні 2012 року на прес-конференції Володимир Путін заявив, що при наявності підстав Сердюков буде притягнутий до кримінальної відповідальності, і його будуть судити, незважаючи на минулі заслуги і регалії

Слідство було впевнене, що рішення про продаж цінних об’єктів нерухомості не могли прийматися без відома Сердюкова. Крім того, у ході дослідчої перевірки було встановлено його пряма зацікавленість у фінансуванні будівництва дороги до бази відпочинку в дельті Волги, що належить його зятю, за рахунок бюджетних коштів. У 2013 році Слідчий комітет РФ навіть порушив стосовно екс-міністра оборони кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 293 КК РФ (халатність). Але в 2014 році Анатолій Сердюков чудесним чином потрапив під амністію до 20-річчя російської Конституції, і справу було припинено.

По-друге, буквально за місяць до вступу Анатолія Сердюкова на нову посаду, в самому кінці березня було оголошено: уряд Росії інвестує 2,22 млрд. рублів в ОАК для фінансування виробничої інфраструктури та обслуговування нових літаків Іл-114−300, перший прототип якого повинен піднятися в повітря до 31 травня 2019 року. При цьому була анонсована сумарна потужність підлягають введенню в експлуатацію виробничих площ — понад 8,5 тисячі квадратних метрів.

Не потрібно мати семи п’ядей у чолі, щоб оцінити всю двозначність ситуації. Варто було отраслеобразующей корпорації отримати можливість освоїти «величезні бюджетні кошти» на зведення нерухомості і інфраструктури в рамках життєво важливого для російської економіки проекту, як практично відразу ж у голові ради директорів з’явилася постать, що потрапила під слідство за підозрою в махінаціях з нерухомістю та інфраструктурою в міністерстві, яке безпосередньо відповідає за безпеку країни.

У тому, що проект по запуску у виробництво ІЛ-114−300 життєво важливий для нашого авіапрому, зараз перебуває далеко не в кращому стані, сумніватися не доводиться. Як розповів «СП» експерт в області російської авіації, незалежний аналітик Дмитро Адамідов, цей гвинтовий літак, здатний сідати на малопідготовані злітно-посадкові смуги, розробляється саме для регіональної авіації, в першу чергу — для північних територій і Далекого Сходу.

— Це така робоча конячка, — пояснив він, — яка насправді потрібна малої авіації. Це нормальний проект, який дійсно буде затребуваний багатьма віддаленими населеними пунктами. Про нього, до речі, не так багато і говорять, тому що цей проект позбавлений якоїсь моди або хайпи, на відміну, наприклад, від SSJ. Ми робимо це не для міжнародної арени, а для себе. Особливо якщо він буде простий в обслуговуванні і недорогий, тим більше що він позбавлений проблем з тими ж самими імпортними комплектуючими. На такий проект у нас вистачить компетенції, тому що ми не намагаємося винайти велосипед і кому-то утерти ніс, а робимо машину під конкретну задачу. Нехай вона буде не дуже економічна, але зате аеродроми будувати не треба.

А ось той факт, що головою ради директорів призначили Сердюкова – велика несподіванка. Адже компанія займається не тільки цивільними розробками, але й створенням бойових машин, в числі яких винищувач п’ятого покоління ПАК ФА Су-57, винищувач-перехоплювач ПАК ДП Мить-41 і стратегічний бомбардувальник-ракетоносець ПАК ТА Ту-виріб 80.

— Я думаю, що це призначення не найкраще, — поділився своєю точкою зору експерт-економіст Леонід Хазанов. — По-перше, що стосується виділення коштів на обслуговування Іл-114−300, виникає перше питання: а навіщо взагалі потрібні такі інвестиції? Чого там в плані виробництва створювати? За логікою, він повинен проводитися на якомусь із вже існуючих авіабудівних заводів. Відповідно, там вся необхідна інфраструктура та обладнання вже є. Чи воно в такому жахливому стані, що ніяких деталей вже не зробиш? Але це досить дивно. Що стосується обслуговування, то, знову-таки, літаки обслуговуються або в аеропорту, куди вони заходять на посадку, або на авіаремонтних заводах. Вони у нас є, з цим все нормально. Це одна дивина.

— А є інша?

— Саме призначення Сердюкова на цей пост. Я з ним особисто не знайомий, але він не авіабудівник. А, за логікою речей, такий корпорацією має керувати людина, яка має хороший досвід в авіабудуванні, причому бажано з нуля, побував як мінімум інженером. Був у нас Погосян, і як би ми до нього не ставилися, він, принаймні, свою справу знав. А у Сердюкова навіть відповідної освіти немає. І як він буде всім цим керувати?

— Ну, за словами голови експертної ради з авіаційної промисловості при комітеті Держдуми з економічної політики, першого віце-президента Союзу машинобудівників Росії Володимира Гутенева, Сердюкову «належить вирішити завдання з поліпшенням технічного обслуговування і ремонту цивільних літаків, удосконаленням процедури логістики, посиленням тематики імпортозаміщення у цивільної авіації та скороченням керуючих кадрів».

— Можливо, він почне проводити оптимізацію фінансових потоків і управлінського персоналу. Але питання в тому, чи не призведе це до зменшення кількості інженерних та робочих кадрів? Адже у нас в авіабудуванні зокрема, так і в промисловості в цілому взагалі просто нездорова ситуація з ними. У військовому авіабудуванні справи ще якось рухаються, а ось в цивільному серйозна пробуксовка. Тому що, по-перше, зарплати на наших підприємствах низькі, а, по-друге, кваліфікованих кадрів елементарно не вистачає. Молодь не йде, тому що її не приваблює перспектива працювати за копійки. Так що я нічого хорошого від цього не чекаю.

Останні трагічні події з цивільними літаками показують, що треба досконально розбиратися — на якій стадії виникають проблеми, хто і як робить деталі, і так далі. А Сердюкову в цьому не розібратися, він людина не з того середовища. Ефективно управляти він навряд чи зможе.

— Так адже був же він до останнього моменту індустріальним директором «Ростеха», який курирує підприємства-виробники комплектуючих як раз для ОАК…

— А який результат його діяльності на цій посаді? Я як обиватель, нещодавно, до речі, літав, чого не помітив поліпшень. Літаки дешевше, надійніше, краще і якісніше не стали. В цьому відношенні у мене немає ніякого позитиву. Можливо, він прекрасний фінансист, але вже була одна історія. Не дай бог, буде інша. Втомимося розгрібати наслідки.

Втім, «СП» вже повідомляла про те, з якої причини політико-економічна еліта нашої країни так старанно чіпляється за оскандалився екс-міністра оборони, при одній згадці прізвища якого кадрових військових починає бити пропасниця.

— Сердюкова взагалі не варто було б влаштовувати ні в які державні структури, — вважає директор «Національного дослідного інституту проблем корупції» Сергій Сапронов — Але, мабуть, він дуже близький до президента, тому що без відома останнього призначення в таку галузь навряд чи здійснюються.

Може, Сердюков володіє якимись неймовірними особистісними якостями? Але все одно, ставити його на такі пости, я вважаю, неправильно. В очах росіян подібне призначення завдає колосальний удар по іміджу влади. У нас же багато талановитих людей, навіщо ж вибирати таку кандидатуру?

— Невже в Кремлі не розуміли того, що поява на такій посаді Анатолія Сердюкова фактично ставить хрест на всіх урядових заявах про боротьбу з корупцією?

— Треба б, звичайно, детально розібратися, хто конкретно прийняв таке рішення. Але я особисто вважаю, що це питання дружби. Подивіться, Сердюков рухається просто семимильними кроками по адміністративній драбині, і я так розумію, що наступна його рівень — або уряд, або посаду помічника президента, де він буде тихенько сидіти.