Сьогодні, 23 жовтня в Гаазі відбудеться прес-конференція на тему «Катастрофа МН-17. Що не так з розслідуванням?» Приводом обговорити трагедію 5-річної давності, що забрала життя 298 чоловік, став новий документальний фільм незалежних журналістів «MH17 – Заклик до справедливості» (в оригіналі – MH17 – Call for Justice).
Презентація аж ніяк не випадкове подія. А тому воно і повалило офіційний Київ в стан легкої паніки. Професор Кейс ван дер Пейл, і три журналіста Макс ван дер Верф, Яна Ерлашова і Стефан Бек не приховують, що незважаючи на незавершеність офіційного розслідування катастрофи, так зване «цивілізоване співтовариство» призначило винуватцями Росію і ополченців Донбасу. Однак у незалежних експертів залишається маса питань і сумнівів. Зокрема, свою впевненість в упередженості розслідування ван дер Пейл виклав у книзі «Крах літака МН17. Україна і нова холодна війна».
За останні півроку навколо історії з Боїнгом так багато змінилося, що сама по собі презентація фільму може стати дуже важливим цвяхом у труну поки ще «офіційної» версії «міжнародної слідчої комісії». А якщо розсиплеться ця версія, то доведеться шукати іншу, в якій роль нинішнього сірого кардинала України Ігоря Коломойського може бути однією з ключових.
Що не так в офіційній версії?
Якщо коротко, то все. Починаючи з процедури збору доказової бази і закінчуючи початкової упередженістю у висновках. Неважко пояснити наявністю офіційних представників Києва у її складі, які замість розслідування трагедії за всіма міжнародними правилами, робили все, щоб направити слідство по єдино вірним, на їхню думку, версії «російського сліду».
Саме тому члени слідчої комісії забули й досі не допитали навіть диспетчерів, які вели рейс в той нещасливий день. А диспетчерам слідчі повинні були поставити лише один найважливіший питання, хто і з якої причини дав команду змінити маршрут прямування? І чому це сталося тільки в день трагедії? Адже сьогодні вже очевидно, що, якщо б рейс МН17 17 липня 2014 року летів за своїм звичним маршрутом, ніякої трагедії б не сталося.
Але хто-то цю команду дніпропетровського центру управління польотів віддав, а потім і сховав від всіх того самого диспетчера (до речі, хтось із членів слідчої комісії може назвати його прізвище?). А між тим саме з цього завжди всі подібні розслідування і починаються.
Замість цього в матеріалах справи є маса «доказів», зібраних СБУ, які є прямими і назвати-то не можна. А непрямим доказом чиєїсь вини вони можуть служити тільки якщо визначити всі обставини події. А ось з цим, як раз і є дуже великі проблеми.
Не допомогла Києву навіть спецоперація СБУ за викрадення з території ДНР колишнього ополченця ПВОшника Володимира Цемаха, який за кілька місяців перебування в українському СІЗО так і не дав потрібних свідчень. А тому його, мабуть, і довелося включити в список для обміну і по-тихому віддати назад через Москву на Донбас (щоб його показання не збивали слідство з «вірного» шляху).
А ще, судячи з розслідування авторів фільму, на дуже нехороші думки наводить той факт, що представники Києва, а потім і США завзято хотіли дістати чорні ящики «Боїнга» перш, ніж ті потрапили б до рук слідчої комісії.
І все це дало привід Малайзії засумніватися і вимагати проведення правильного розслідування, в якому розглядаються б всі можливі версії події, а не відразу і однозначно були призначені всі винні.
Саме про це і йдеться в новому фільмі, презентації якого в Гаазі так боїться українська сторона. І її побоювання не випадкові.
Зміна позиції Європи
Вперше з високої європейської трибуни про те, що саме Київ несе відповідальність за збитий над її територією Боїнг, сказав навесні під час передвиборних дебатів з прем’єр-міністром Нідерландів Марком Рютте, лідер голландської євроскептичнішою партії «Форум за демократію» Тьєррі Боде. Його версія бездоганна у своїй логіці. Київ за його ж власними словами знав (матеріали є в руках слідчої комісії), що цивільним літакам в цьому районі загрожує небезпека, але район для польоту не закрив. І це грубе порушення міжнародних правил забезпечення безпеки польотів, за яке Київ і повинен відповідати, включаючи і виплату компенсацій членам сімей загиблих.
А якщо вже бути зовсім точним, то ще в 2015 році Рада з безпеки Нідерландів (DSB) виніс однозначний вердикт у вини української сторони (внаслідок неприйняття заходів безпеки польотів), якому на рівні уряду країни на догоду політичної кон’юнктури просто кілька років не давали хід.
І тільки тепер, коли депутати нідерландського парламенту зажадали додатково розслідування, справа зрушила з мертвої точки і про те почали писати в місцевій пресі. А звідси і такий великий інтерес до демонстрації нового фільму Яни Ерлашовой і Макса Ван дер Верфа.
Які можуть бути наслідки
Для Києва самі безрадісні. Судячи з усього, політикам Нідерландів набридло грати в американську гру під назвою «признач Росію крайньою», і вони вирішили далі діяти за прийнятими правилами, вимагає призначити Київ винним у трагедії з усіма витікаючими з цього факту наслідками.
По-перше, вони будуть політичними. Вже одне визнання провини Києва дозволяє різко змінити тональність публікацій у ЗМІ, що за загальноєвропейським поняттями змусить замовкнути і багатьох політиків-русофобів. Одна справа бути в мейнстрімі, і зовсім інша іти проти нього. І далеко не кожен готовий заради інтересів США поставити на кон своє політичне майбутнє.
По-друге, наслідки будуть економічними. Кілька сотень мільйонів доларів компенсаційних виплат будуть для Києва болючим ляпасом. А ще, після задоволення вимог потерпілої сторони, інтерес до неї сильно зменшиться, що не дозволить так активно використовувати її далі для тиску на Москву.
Ну і по-третє, оприлюднення фактів порушення процедури розслідування і вимоги до Києва для допиту нещасливого диспетчера, можуть поставити в дуже незручне становище саме тих, у чиїх руках сьогодні перебуває вся повнота влади на Україні. Я кажу про Ігоря Коломойського, який під час трагедії був головою Дніпропетровської обласної адміністрації і який таким чином міг бути причетний і до самої трагедії, і до приховування доказів, що вказують на провину Києва.
А це надає всій історії зовсім інший підтекст, про який звичайно, ніхто і ніколи не скаже публічно.
Thanks!
Our editors are notified.