Що не знали про глядачі зарубіжних кінозірок, яких обожнювали в СРСР: Софі Лорен, Одрі Хепберн та інші

Як склалися і НЕ склалися долі 8 зарубіжних кінозірок, яких обожнювали в СРСР. Джина Лоллобриджида.
Радянський Союз постійно купував безліч кінострічок на заході. Радянський глядач обожнював актрис, блискучих у цих стрічках. Купував саморобні листівки в поїздах, від руки малював портрети, щоб повісити на стіну. Але після перебудови стало не до колишніх кумирів, і багато хто поняття не мали, як склалася доля улюблених актрис, а хтось дізнався про них тільки міфи.

Джина Лоллобриджида

У п’ятдесяті вона злетіла на небосхил кінематографа, знявшись у стрічках «Фанфан-тюльпан» і «Собор Паризької Богоматері». Насправді єврейська дівчина Луиджина — таке її справжнє ім’я — як і багато хто в її рідній Італії, хотіла стати оперною співачкою, але доля розпорядилася інакше. У результаті актриса продовжила зніматися до середини дев’яностих, а коли киноремесло стало для неї дуже важким, вона вирішила втілити ще одну мрію юності: стати скульптором. І стала.

Серед її скульптур — автопортрети у ролях Есмеральди і Поліни Бонапарт, пам’ятник циганським дітям світу з їх неспокійним дитинством, посвята Мерилін Монро і матерям світу і багато що інше. Також Лоллобриджида відкрила в собі талант фотохудожниці.

Скульптура Лоллобриджиди.

Мерилін Монро

За кар’єрою Монро пильно стежили в СРСР, у статтях підкреслювали, що Голлівуд недооцінює її, як особистість, вважаючи за краще бачити в ній пустоголовую красуню, а з фільмів з неї вирізали сцени, з-за яких радянський глядач, мабуть, теж піддався б стереотипу. Вона висловлювалася на користь прав чорношкірих і засуджувала будь-яку дискримінацію взагалі, але ці слова частенько вымарывались з її інтерв’ю. Найбільше в Радянському Союзі любили один з її останніх фільмів, який у нашому прокаті йшов під назвою «У джазі тільки дівчата».

Як відомо, Мерилін Монро страждала затяжними депресіями і тривожним розладом і покінчила з собою. Довгий час обговорювалося, чи справді це було самогубство — враховуючи її скандальні зв’язки з президентом США, з комуністами Мексики і просто проблемне спілкування з низкою чоловіків. У 2011 році по інтернету розійшлася новина, що вмираючий агент ЦРУ зізнався у вбивстві кінозірки — однак при найближчому розгляді новина виявилася фальшивкою. Всі додаткові розслідування говорять за те, що безпосередньо смертельна дія Мерилін зробила самостійно. Можна, звичайно, говорити про те, що її довели сукупно ті і ці люди (список довгий), але за таке не судять.

Перш всяких кінозйомок Монро була потрібна нормальна психологічна або навіть психіатрична допомога, але в той час про таке рідко замислювалися.

Софі Лорен

Уроджена Софія Шиколоне почала кар’єру як модель — підлітком вона була дуже високим і худим, що більше, як вважалося, підходило для подіуму, ніж для кіно. Коли справа дійшла до зйомок фільмів, довгий час Софія грала в картинах, які вимагали від неї фактично позування в екзотичних, дуже відвертих вбраннях. Проте слава до неї прийшла зі стрічкою «Золото Неаполя», де Софі зіграла неаполітанську лавочницу. Радянський же глядач найбільше любив «Шлюб по-італійськи», де дуетом до Лорен йшов Марчелло Мастрояні.

Лорен ніколи не залишала кінокар’єри, хоча в двадцять першому столітті мало хто в Росії помітив її останні роботи. Вона відома дотепними афоризмами, які з віком стала відпускати ще вільнішими, випустила дві книги мемуарів — одна з яких називається чисто-по італійськи, «Рецепти і спогади», і виростила двох синів, один з яких став диригентом, а інший — режисером.

Лорен продовжує по можливості зніматися в кіно.

Мішель Мерсьє

Заручниця ролі Прекрасної Анжеліки, з якої вічно трапляється щось неприємне через невгамовного чоловічого інтересу, Мерсьє як тільки не намагалася потім урізноманітнити свої ролі, але все одно залишилася для всіх Анжелікою. У результаті актриса вирішила надовго взяти тайм-аут і повернулася в кіно тільки на початку нульових, і то — в телесеріали. А адже вона досконало знала безліч мов і могла зніматися на студіях різних країн (і навіть так і зробила).

Незважаючи на те, що час далеко від кіно Мерсьє повністю присвятила особистому житті, щастя у ній вона не знайшла. Чотири її обранця по черзі її розчарували. Тільки далеко відійшовши за віком від Анжеліки, Мерсьє навчилася ставитися до цієї героїні без неприязні. Взагалі вік для багатьох актрис став приводом звернутися до захоплень юності, але Мерсьє в юності танцювала в балеті — тепер їй здоров’я цього б не дозволило. А в кіно їй порадив піти з танців особисто Чарлі Чаплін.

Мерсьє повернулася в кіно, коли її вже не можна було асоціювати з Анжелікою.

Одрі Хепберн

Жінка-оленя, маленька учасниця голладнского опору фашистам і жертва блокади, Одрі Хепберн (уроджена Растон) викликала в Радянському Союзі цілу хвилю наслідування у крихітних брюнеток, давши їм, нарешті, власний зразок краси і витонченості. Два найулюбленіших фільму з нею в СРСР – «Римські канікули» і «Як вкрасти мільйон». Крім того, багато сходяться на тому, що вона — найкраща зарубіжна Наташа Ростова.

Хепберн дуже боялася залишитися в людській пам’яті негарно старіючої і кинула кінематограф, коли вирішила, що розгубила молодість. Після цього все своє життя вона присвятила благодійної і громадської діяльності: боролася з голодом і браком чистої питної води в країнах Африки та Азії, організовувала масові щеплення, добувала будівельний матеріал, щоб в глухих селах Латинської Америки були побудовані школи. На початку дев’яностих вона померла від раку.

Хепберн стала співпрацювати з ЮНІСЕФ і зробила багато добрих справ.

Бріжит Бардо

Ця актриса ніколи не зникала з новин, хоча залишила кар’єру в сімдесятих. Вона відома відвертими висловлюваннями на безліч тем, з яких ми дізналися, що Бардо завжди була чайлдфрі і народила сина під тиском, що її чоловік був тираном, що вона — экоактивистка і противниця прийому біженців-мусульман у Європу – серед іншого, за те, що вбивство баранов входить в обов’язковий ежегодний ритуал.

Крім того, Бардо – гомофобка, опинилася в центрі скандалу через кастрацію чужого тваринного і подозреваема у відверто прогитлеровских поглядах за висловлювання про «змішання генів», до якого призводить імміграція. На піку кар’єри Бардо встигла побувати офіційної «Маріанною» – жіночим образом Франції, і з тих пір поводиться з відповідним апломбом. Вона відмовляється голосувати на президентських виборах, поки хтось із президентів не введе в свою програму порятунок тварин. Вона писала лист Сарі Пейлін з засудженням за будівництво нафтових вишок, королеві Данії — з закликом припинити забій дельфінів на Фарерських островах (дуже суворе північне місце, де фактично неможливо займатися розведенням худоби), міністра культури Франції — з вимогою виключити бій биків зі списку культурної спадщини. Загалом, ми явно про неї почуємо ще не раз.

Бріжит Бардо не втрачає бойовий настрій. Про що, ймовірно, багато шкодують.

Інгрід Бергман

Дивним чином одним з найулюбленіших фільмів радянського глядача з Бергман був не один з тих, де вона — юний квіточка, а, всупереч стереотипам, одна з останніх її робіт – «Вбивство в Східному Експресі». А ось що пройшло повз радянського глядача – це фільм «Анастасія», де Бергман грала дівчину, яку видавали за вижившу царівну. На жаль, мало хто знає, що ніякого «після кар’єри» для Бергман не було — в останніх фільмах вона знімалася, будучи онкологічно хворий, і кар’єра обірвалася з причини смерті.

Маліні

В СРСР обожнювали індійські фільми — яскраві, барвисті, музичні, з всегде торжествуючої мораллю, і самою улюбленою актрисою була Маліні, а самими улюбленими фільмами з нею – «Зіта і Гіта» і «Помста і закон». Оскільки індійські фільми орієнтуються на цінності та інтереси індійського суспільства, в них завжди є вікові ролі, так що Маліні ніколи не припиняла зніматися в кіно.

Все життя вона також займалася популяризацією і оспівуванням кар’єри танцівниці, вимагаючи від суспільства поваги до цієї важкої праці (від того, що танці виконували в Індії також повії, артистки стикалися з постійним неповагою). Час від часу Маліні продюсує якісь проекти. Також в кінці дев’яностих вона зайнялася політикою і на початку десятих років навіть була генеральним секретарем Індійської народної партії. Незважаючи на те, що роками у всіх своїх фільмах Маліні транслювала ідеї прогресу і взаємної терпимості, вона долучилася до консерваторською партії, відомої також причетністю до погромів мусульманських жителів Індії (іслам — одна з традиційних тут релігій).

Стежити цікаво не тільки за життям іноземних артистів. Короткі кінокар’єри дітей капітана Гранта: Як склалися долі юних акторів.

Текст: Ліліт Мазикина.