Не секрет, що телебачення підлаштовується під смаки глядачів. Хочуть вони скандалів? Отримаєте, розпишіться. Вірять в красиву казку про кохання? Будь ласка, дивіться. Сподіваються, що зміни в зовнішності допоможуть змінити життя? Стилісти вже поспішають на допомогу. І не дивно, що не всі з таких передач продерживаются в ефірі хоча б пару років: змінюються смаки – втрачається актуальність. Однак є програми, які заслужили народну любов – вони існують багато років і досі не втрачають своєї популярності. Про них і поговоримо сьогодні. Так які ж секрети приховують відомі телешоу?
«Поле чудес»
Глядачі на “Полі чудес
Перший випуск передачі, стала справді народною, вийшов майже 30 років тому – 26 жовтня 1990 року. Ви напевно знаєте, що першим її ведучим був Владислав Лістьєв. Але Леонід Якубович, який прийшов йому на зміну, не відразу дав згоду стати біля керма капітал-шоу. І творці навіть пропонували зайняти важливу посаду Ігорю Угольникову. Але він був зайнятий в інших проектах, і Леонід Якубович після довгих умовлянь здався. До речі, як він зізнається, жоден випуск «Поля чудес» зі своєю участю він не дивився досі.
До речі, ведучий заздалегідь не знає, які завдання будуть давати гравцям – лише за п’ять хвилин до ефіру йому розкривають, яке слово повинні вгадати учасники.
Але, як правило, часто питання передачі відходять на другий план. Набагато важливіше для учасників «з’явитися в телевізорі», передати привіти рідним і близьким, і, звичайно ж, піднести подарунки і гостинці Леоніду Якубовичу. Але, виявляється, не всі герої передачі приїжджають із заздалегідь приготовленими презентами і соліннями-вареннями. Якщо чоловік прибув з порожніми руками, то голову за нього ламають редактори: вони-то і підбирають подарунок у відповідності з місцем, де живе учасник.
Що ж роблять з усім цим подарованим добром? Їстівні подарунки віддають всім, хто присутній в залі. А інші експонати відправляються в музей «Поля чудес». Так-так, він насправді існує і знаходиться у Всеросійському виставковому центрі в Москві. Тут ви можете побачити статуетку «Пісяючий дрозд», зроблену з сухого гною, фігуру Будди з малосольними огірками всередині і інші не менш цікаві предмети.
«Спокійної ночі, малята!»
Роки йдуть, а вони все ті ж
Вечірня передача для дітей виходить аж з 1964 року, тому не дивно, що не одне покоління наших співвітчизників зросли саме на ній. Але змінюються часи, дорослішають хлопчики та дівчатка, а Хрюша, Степашка, Філя і інші герої улюбленої програми залишаються такими ж. Але, виявляється, їх оновлюють раз на три роки і ставляться дуже дбайливо зберігають у спеціальних шафах і дістають лише під час зйомок.
До гардеробу головних героїв теж особливий підхід: шити костюми довіряють лише вітчизняним виробникам. До того ж речі провідних і звірят висять в одному місці.
До речі, якщо мова пішла про так званих ляльководів, ви напевно в дитинстві думали, що вони сидять під столом. Це частково правда, але для провідних створені всі зручності. Вся справа в тому, що студія обставлена особливим чином: у приміщенні встановлено подіум, на який ставляться стільці з підрізаними ніжками. Поруч знаходяться люки з банкетками – там і сидять ведучі. І саме в такому положенні їм зручніше тримати лікоть на стільці. Так що чутки про те, що люди сидять, скорчившись за столом, лише домисли.
КВК
КВК вже понад півстоліття не втрачає своєї популярності
Ще однією з найбільш популярних передач на нашому телебаченні в цьому році виповниться 59 років. Спочатку взірцем для наслідування стала чеська програма «Ворожи, ворожи, ворожбит», а прообразом послужив «Вечір веселих запитань». Нинішня ж назва грі дали в честь першого радянського телевізора «КВН-49».
Але за більш ніж піввікову історію КВН помінялися не тільки правила, а й критерії відбору учасників та жартів. І це не дивно. Адже, якщо вірити Міжнародного союзу КВК, у його базі зареєстровано понад семи тисяч команд. І тому потрапити відразу в ефір дуже складно: в середньому учасники добираються до екранів 5 років. І не дивно, що за цей час вчорашні студенти стають серйозними дядьками і встигають обзавестися сім’ями.
Ті, хто не лякаються пройти такий довгий шлях до успіху, теж повинні дотримуватися деякі умови. Так, ніякої імпровізації. Перед тим, як виступити на сцені перед глядачами, команди повинні показати свої виступи як мінімум п’ять разів: двічі перед редакторами, один раз дає оцінку Олександр Масляков (його слово, до речі, є вирішальним), ще пару раз учасники відпрацьовують номери генеральних репетиціях. Редакторів програми, до речі, дуже складно здивувати – за стільки років вони вже побачили багато. Нудні жарти, а часом і цілі конкурси просто вирізаються з ефіру. Тому, щоб не потрапити в халепу, багато команди тримають цілий штат найманих авторів, які пишуть для них жарти.
«Хто хоче стати мільйонером?»
Для кожного випуску “Хто хоче стати мільйонером?
Не менш цікаві секрети є у програми «Хто хоче стати мільйонером?» Почнемо з того, що навіть у пристрої студії все продумано. Учасники не бачать аудиторію, яка сидить у залі, адже вона відгороджена світловий стіною. Таким чином створюється відчуття непроглядній темряви, а, значить, ніхто не зможе дати підказки. До того ж вболівальників просять приходити в темному одязі. І, звичайно ж, ніяких телефонів.
А тепер згадайте, як зазвичай починається гра з учасниками. Ведучий пропонує бажаючим спробувати свою удачу до столу, який з’являється нізвідки. Насправді, після того, як Дмитро Дібров кличе бажає стати мільйонером, зйомка припиняється, і в студію виносять стіл і стільці. А далі знову «мотор».
«Допомога залу» не завжди від глядачів. Вірніше, зовсім не від них. Варіанти відповіді, що імітують голосування, формуються спеціальною комп’ютерною програмою. Аудиторія лише створює видимість того, що думає над питанням. Насправді ж, вона може натискати на будь-які кнопки.
Багато так само думають, що ведучий заздалегідь знає відповіді на всі питання. Але це не так: правильний варіант йому говорять лише в кінці, тому його спроби заплутати гравця насправді є лише спробами. До того ж і гроші, які нібито видають учасникам, є муляжем. Дійсний же виграш гравцям переводять на банківський рахунок.
«Дом-2»
Знамените лобне місце
До скандальної телестройке можна ставитися по-різному, але факт, що вона триває вже майже 16 років, дає їжу для роздумів: значить, чимала у неї аудиторія і, відповідно, високі рейтинги. І, звичайно ж, головне питання, яке хвилює телеглядачів, це є на проекті сценарій? Як зізнаються багато колишні учасники, на реаліті-шоу показують справжнє життя і все відбувається насправді, але не без участі диригентів. Редактори не тільки радять ведучим, що і про кого говорити, куди направляти, на який конфлікт виводити, але і «підказують» хлопцям і дівчатам, як поводитися, з ким можна побудувати любов або ж піти на конфлікт.
Не секрет і те, що «хом’яки» (так любовно називають учасників глядачі) отримують зарплату, і розмір її залежить від рейтингів. Чим популярніший персонаж, тим вище його дохід. Але перші 3 місяці новеньким не платять нічого, а пізніше, судячи з того, як вони себе проявлять, зможуть отримувати від 50 до 250 тисяч рублів щомісяця. Погодьтеся, непогана перспектива, враховуючи те, що за харчування і проживання на «Домі-2» безкоштовне. Популярного персонажа не виженуть, навіть якщо проти нього проголосували всі: або він витягне «імунітет», або ж замість нього піде інший.
Відповідно, із зростанням популярності того чи іншого учасника, збільшується число її передплатників у соцмережах. А, отже, зростає і кількість рекламних пропозицій. Але, поки герой знаходиться на реаліті, половина його подібного додаткового доходу, дістається проекту. До того ж організатори шоу можуть розміщувати свої рекламні пости в акаунтах учасників.
А починалася мода на телешоу років так 30 тому. Ось як виглядають сьогодні популярні телеведучі 1990-х. Сьогодні вони – легенди «блакитного екрану».
Thanks!
Our editors are notified.