Що залишилося від дружби України і Росії: “холодна війна”, мінімум торгівлі і енергозалежність

Що залишилося від дружби України і Росії: “холодна війна”, мінімум торгівлі і енергозалежність

Експерти прогнозують, що в найближчі роки на тлі загострення політичних відносин економічні зв’язки Києва і Москви будуть далі послаблюватися, однак по ряду напрямів співробітництво збережеться

Менш, ніж за два роки Україна і Росія з близьких політичних і економічних партнерів перетворилися в сусідів, яких пов’язують досить непрості політичні відносини і залишки колишніх промислових і торговельних зв’язків. Тільки за цей тиждень Україна заборонила транзитні польоти літаків російський авіакомпаній і відмовилася на місяць від закупівель російського газу, а ще раніше – від електроенергії з РФ, а Росія зупинила постачання вугілля в Україну, повідомляють ЗМІ.

Два роки тому, ще до початку Евромайдана, Росія обіцяла Україні “золоті гори”, якщо Київ відмовиться від євроінтеграції. А в січні 2014 в розпал протестів у Києві на той момент міністр економрозвитку України Ігор Прасолов заявив, що Київ і Москва за підсумками міждержавних домовленостей (саме тоді була досягнута домовленість щодо т. зв. “кредиту Януковича”) розробляють ряд спільних проектів на загальну суму 56,4 мільярда доларів.

Путін та Янукович домовилися на мільярди. Фото: AFP

Проекти стосувалися різних напрямів: космічна галузь, авіабудування, суднобудування, машинобудування, хімічна промисловість, зв’язок – всього було близько 23 проекту. Але всім цим плани так і залишилися на папері. А сьогодні можна говорити, що, фактично, по всіх напрямках, які озвучував екс-міністр, співпрацю або повністю припинилося, або звелося до мінімуму.

“Сегодня.иа” розібрався, на яких рівні сьогодні знаходяться відносини двох країн і в яких сферах поки ще зберігається співпрацю.

Рукостискання президентів стає подією. Фото: AFP

Політичні відносини

В даний час в Москві немає посла України, він був відкликаний ще в березні 2014 року відразу після незаконної анексії Криму “для проведення консультацій”. Послом України в РФ ще в липні 2010 року був призначений Володимир Єльченко.

Свого посла в Україні Михайла Зурабова Росія відкликала ще в лютому 2014 року, але вже в червні того ж року він був повернутий до Києва і навіть взяв участь у церемонії інавгурації нового українського президента Петра Порошенка.

В даний час всі двосторонні формати політичного діалогу між країнами зведені до мінімуму. Останнє засідання україно-російської міждержавної комісії відбулося ще в грудні 2013 року за участю колишнього президента Віктора Януковича і його російського колеги Володимира Путіна.

А в оновленій Військовій доктрині України у зв’язку з анексією Криму і ситуацією на Донбасі Росія вказана як головний військовий противник нашої країни. “Сьогодні військовим супротивником Україна вважає Російську Федерацію”, – йдеться в п. 28 нової редакції Воєнної доктрини України. Документ був схвалений на засіданні РНБО 2 вересня, а 24 вересня президент своїм Указом №555 затвердив рішення Радбезу.

Політичні переговори між країнами ведуться, як правило, при посередництві європейських партнерів і стосуються, в основному, однієї теми – врегулювання конфлікту на сході країни.

Зокрема, переговори проводить Контактна група (Україна, Росія, ОБСЄ + представники бойовиків). Зустрічі, як правило, проходять у Мінську також проводяться відеоконференції. Україну на переговорах представляє колишній президент Леонід Кучма, РФ – екс-посол в Сирії Азамат Кульмухаметов, ОБСЄ – австрійський дипломат Мартін Сайдик.

Крім того регуляно проходять переговори у форматі “Нормандської четвірки” – Україна. Росія, Франція, Німеччина (переговори проходять на рівні глав держав, міністрів закордонних справ, або представників МЗС).

Зустріч “нормандської четвірки” в Парижі проходила холодно. Фото ТАСС

На думку експертів, в даний час між країнами фактично встановлено режим “холодної війни” і якогось потепління очікувати не варто. “Не лише в найближчому, але і в середньостроковій перспективі ніякого повернення до колишніх (т. н “братнім”) відносин не буде. Але якому навіть умовно стратегічне партнерство і дружніх стосунках мова не йде”, – сказав Сегодня.иа глава Центру прикладних політичних досліджень “Пента” Володимир Фесенко.

Саме крізь призму конфлікту на Донбасі і анексії Криму Київ буде вибудовувати відносини з Москвою, вважає він. “Військово-політичне протистояння, вперше виникло між нами за 25 років роздільного існування, стало найглибшої тріщиною не тільки між країнами, але й між народами. Ми стали чужими”, – сказав він.

При цьому політолог припускає можливе потепління відносин у майбутньому. “Досвід Німеччини та Франції, які довго воювали, показує, що ситуація може змінитися, але для цього потрібно, щоб кардинально змінилася ситуація в одній із країн, як це було в Німеччині. Якщо в Росії зміниться парадигма внутрішньої і зовнішньої політики тоді це створить передумови для відновлення нормальних добросусідських відносин”, – зазначив Володимир Фесенко.

Економічні реалії

А поки охолодження відносин між країнами спостерігається не тільки в політиці, але і в економіці, про що красномовно свідчать дані Державної служби статистики.

Так, товарообіг України з Російською Федерацією за січень – червень 2015 року становив 5,18 млрд. дол., що 62,7% менше, ніж у січні-червні 2014 року. Експорт товарів у порівнянні з січнем – червнем 2014 року зменшився на 59,4% і становив 2,3 млрд. дол., імпорт зменшився на 65% і становив 2,86 млрд. дол.

Загальні показники торгівлі товарами і послугами останні два роки показують істотне падіння.

Як вже писав “Сегодня.иа” Росія поки залишається найбільшим торговим партнером України, але важливість її для української економіки значно знизилася. Більш детально читайте в матеріалі “Від 2010 до 2015: як змінювалася географія торгівлі України, і хто замінить Росію”.

Як відомо, ще в березні 2014 року українська влада у відповідь на анексію Криму прийняли рішення про припинення поставок в Росію військової продукції та продукції подвійного призначення.

У РФ поставлявся досить широкий спектр української продукції: агрегати та комплектуючі до ракетній техніці, газотурбінні установки для кораблів, авіаційні двигуни і агрегати до авіаційної техніки, вуздечки та комплектуючі для авіаційних керованих ракет, запчастини до радіолокаційним станціям ППО і техніки МВС, меланж для утилізації та інше.

У результаті В таких галузях, як авіабудування і космічна промисловість співпраця значно знизилося.

Зокрема, були припинені спільні російсько-українські конструкторські роботи по створенню важкої АН-70, українська сторона сама завершила випробування цього повітряного судна. У багатьох російських підприємств ВПК, як повідомляють ЗМІ, виникли проблеми з виробництвом через відсутність українських комплектуючих.

Росія також була змушена завершити використання конверсійних ракет-носіїв “Рокот” (використовуються для запусків космічних апаратів в інтересах Міноборни) з-за відсутності українських комплектуючих систем управління для розгінного блоку “Бриз-КМ”.

Також виникли проблеми з запуском вже закуплених ракет “Зеніт” українського виробництва, оскільки СБУ не дає дозволу на виїзд для підготовки до старту “Зеніту” групі фахівців дніпропетровського “Південмашзавод”.

Але навіть з урахуванням заборони української влади на експорт військової продукції в РФ зв’язку в секторі машинобудування між країнами залишаються досить міцними, і співпраця з невійськовим напрямами триває, зазначають експерти.

Ще з радянських часів у нас підприємства знаходяться в одній технологічному ланцюжку і коли ми, наприклад, кажемо “ракети” – це не те, що ми їх робимо. Ми робимо якийсь модуль, відправляємо його в РФ, потім з Росії приходить назад, доробляємо – відправляємо назад”, – пояснює Сегодня.иа президент Українського аналітичного центру Олександр Охріменко.

За його словами, це стосується не тільки ракетобудування, але і виробництва машин і обладнання для енергетичної та нафтохімічної галузей РФ. Крім того РФ для переробки власної сировини використовує потужності хімічної і целюлозно-паперової промисловості України. І сьогодні, як зазначає Олександр Охріменко, в цих сферах Росія не може відмовитися від України.

“Росія може в майбутньому сама організувати виробництво, але для того, щоб це зробити потрібно від 3-5 років. Зрозуміло, що для РФ це в будь-якому випадку невигідно”, – сказав він.

У той же час, там, де РФ може замінити українську продукцію власної, вона це робить, причому ця тенденція намітилася ще до Евромайдана і зміни влади в Україні.

Так, ще в вересні 2013 року Росія ввела ембарго на ввезення вагонів з України шляхом скасування дії сертифіката на вантажні вагони Крюківського вагонобудівного заводу. Приводом для цього стала аварія вантажного поїзда в Приволжжя в серпні 2013 року через злам бічної рами вагона українського виробництва. Потім обмеження поширилися і на продукцію інших українських підприємств. Справа дійшла до того, що зараз Україна змушена захищати свої інтереси через СОТ. Більш детально читайте у статті “Україна і РФ починають торговий спір у СОТ: чи можливо “мирову угоду”.

Як відзначають експерти, РФ там, де це можливо, проводить політику імпортозаміщення вже давно і безвідносно до політичних відносин між країнами. Тому так або інакше експорт українських товарів до РФ поступово падав, а події останніх двох років просто прискорили ці процеси.

Як відомо, ситуація в торгових відносинах між країнами може погіршитися ще більше з наступного року – з 1 січня набуває чинності угода про всеосяжну зону вільної торгівлі між Україною та ЄС, у відповідь на це Росія має намір ввести продовольче ембарго щодо України.

Як би те ні було, але в майбутньому, як відзначають експерти, товарообіг між країнами буде знижуватися, і жодна з країн не буде вже критично залежати від продукції свого сусіда, при цьому Україна знайде нові ринку не тільки в ЄС, але і на Близькому Сході та в Китаї.

Енергетична взаємозалежність

Незважаючи на політичне охолодження і зниження обсягів торгівлі, Україна і Росія залишаються залежними один від одного в енергетичному секторі: Україна не може відмовитися від Росії як постачальника газу та ядерного палива, а РФ потрібна українська ГТС для транзиту газу в ЄС.

Як зазначає співголова Фонду енергетичних стратегій Дмитро Марунич, навіть при максимальному завантаженні реверсу, Україна не може відмовитися від російського газу. По реверсу можна отримати близько 14 млрд куб. м (при його максимальній цілорічної завантаженні) власна здобич 19 млрд. куб. м, отримуємо 33 млрд., споживання в минулому році було на рівні 42,5 млрд, навіть якщо споживання в найближчі роки буде нижче брак потрібно буде за рахунок чого покривати”, – пояснив він Сегодня.иа.

Як відомо, у цьому році Україна купила у РФ трохи більше 6 млрд. куб. м. Судячи з заяв українських властей, більше закупівель російського газу в цьому році не планується. У минулому році Україна отримала близько 15 млрд куб м газу у РФ.

Також Україна залишається вкрай залежною від постачання ядерного палива для своїх АЕС – частка російських Твелів (ядерного палива для АЕС), за оцінками експертів, становить 80-90%. Паливо американської компанії Westinghouse поки що використовуються тільки на третьому енергоблоці Южно-Української АЕС, а в наступному році Україна планує використовувати американське паливо на трьох з 15 енергоблоків атомних електростанцій.

“До цих пір немає рішення Держатомрегулювання про те, що це паливо (Westinghouse) використовується в промисловому порядку. Поки проходить тільки дослідно-промислова експлуатація”, – пояснив Дмитро Марунич.

У той же час поряд із залежністю від російського газу і ядерного палива, існує і залежність РФ від транзиту через Україну. За експертними оцінками, навіть при завантаженні всіх обхідних газопроводів (ГТС Білорусі, газопровід “Ямал-Європа” і “Північний потік-1”), близько половини всього транзиту російського газу проходить через Україну. “Зараз ми качаємо умовно 50-55% російського газу в Європу, якщо не впаде попит, а він зараз зростає, і не побудують нові газопроводи цей обсяг буде зберігатися”, – сказав Дмитро марунич.

При цьому експерт зазначив, що, в разі спорудження другої лінії “Північного потоку” обсяги транзиту через Україну можуть знизиться до 15-20 млрд. куб. м.

Як відомо, “Нафтогаз” прогнозує падіння в 2015 році обсягів транзиту російського газу через територію України на 20% – до 50 мільярдів кубометрів з 62,2 мільярда кубометрів в 2014 році. “А ще кілька років тому ми качали 115 млрд. куб. м”, – відзначає Дмитро Марунич.

В цілому експерти прогнозують, що в найближчі роки на тлі загострення політичних відносин економічні зв’язки між країнами будуть і далі падати, однак по ряду напрямків співпраця буде зберігатися.