27 січня знаменитому артистові балету і балетмейстеру Михайлу Баришнікову виповнюється 72 роки. У 1974 р. він здійснив втечу з СРСР, ставши одним з небагатьох неповерненців, зуміли домогтися успіху в професії у США. В еміграції доля звела його з ще одним знаменитим втікачем – Йосипом Бродським, з яким вони спілкувалися до самої смерті поета. Баришніков захоплювався поезією, а Бродський не любив театр і балет. Що ж так тісно пов’язувало двох опальних емігрантів, і чому Бродський присвячував вірші Баришнікову?
Йосип Бродський у молодості | Фото: culture.ru
В СРСР шляху поета і танцівника рухалися по абсолютно різних орбітах і ніколи не перетиналися. Йосип Бродський народився в 1940 р. в Ленінграді, під час війни жив в евакуації в Череповці, а після її закінчення повернувся назад. Він часто змінював школи, після 8-го класу влаштувався на завод фрезерувальником, потім змінив ще кілька професій – працював помічником прозектора в морзі, кочегаром, фотографом, брав участь у геологічних експедиціях. Але при цьому постійно займався самоосвітою і вже в юності зрозумів, що найбільше його приваблює література.
Артист балету Михайло Баришніков | Фото: kino-teatr.ru
Михайло Баришніков з’явився на світ на 8 років пізніше, в Ризі (Латвія) – туди його батька-офіцера направили проходити службу. З 10 років почав займатись у балетній школі. Коли Михайлові було 12 років, його мати покінчила з собою. Батько незабаром одружився вдруге, і синові в новій сім’ї місця не знайшлося. Під час гастролей в Ленінграді йому запропонували вступити в хореографічне училище, він переїхав до Ленінграда і з тих пір з батьком не спілкувався.
Поет Йосип Бродський | Фото: culture.ru
У той же період, на початку 1960-х рр. у Ленінграді заговорили про Бродського – після того, як він виступив на поетичному турнірі в ДК ім. Горького. У 1963 р. під час виступу на пленумі ЦК КПРС Микита Хрущов закликав викорінювати серед молоді «лежнів, моральних калік і скигліїв», які пишуть на «пташиному жаргоні нероб і недоучок». Однією з мішеней став Йосип Бродський: в тому ж році в газеті «Вечірній Ленінград» у статті «Окололитературный трутень» автори затаврували поета ганьбою. Через рік його заарештували за дармоїдство – хоча його вірші публікували в дитячих журналах, а видавництва замовляли йому перекази, офіційно він ніде не був працевлаштований, що на ті часи вважалося злочином. Бродського судили і засудили до 5-річної висилки з Ленінграда в Архангельську область з обов’язковим залученням до праці.
Поет Йосип Бродський | Фото: 24smi.org
Багато відомі письменники клопоталися про його дострокове повернення із заслання, і в 1965 р. його звільнили. У тому ж році в США вийшов перший збірник віршів Бродського, а сам він все частіше спілкувався з іноземними видавцями. Незабаром після того, як поет повернувся із заслання, він читав свої вірші в Будинку актора на Невському. Саме там його вперше і почув Баришніков. Правда, особисто знайомі вони тоді ще не були. У 1972 р. поета викликали в ОВІР і запропонували йому залишити СРСР, давши зрозуміти, що в якості альтернативи може бути тільки психіатрична лікарня.
Михайло Баришніков на сцені Маріїнського театру опери та балету | Фото: biography-life.ru, prikolno.cc
Тим часом Баришніков закінчила хореографічне училище і був прийнятий в трупу Театру опери та балету ім. Кірова С.. Його кар’єра розвивалася стрімко, незабаром він виконував провідні класичні партії в багатьох постановках. З 1970 р. Баришніков почав виступати за кордоном, і йому стали надходити пропозиції закордонних імпресаріо. У той же час на батьківщині академічні постановки не могли задовольнити його творчих амбіцій. Влітку 1974 р. він вирушив на гастролі в Канаду і попросив там політичного притулку. Стати неповерненцем його спонукали швидше творчі, а не політичні причини. У липні того ж року він дебютував у Нью-Йорку в балеті «Жизель», і з тих пір виконав безліч провідних партій у класичних і сучасних постановках, ставши прем’єром, а потім і керівником Американського театру балету. Пізніше він залишив класичний балет і освоїв новий напрямок – модерн. Крім цього, Баришніков знявся в декількох фільмах в Голлівуді.
Михайло Баришніков у фільмі *Білі ночі*, 1985 | Фото: biography-life.ru
Вибір Баришнікова був добровільним, еміграція Бродського – вимушеною. Перед від’їздом він навіть написав листа Брежнєву з проханням дозволити йому залишитися в СРСР хоча б в якості перекладача, однак це прохання так і не почули. У США його подальша доля склалася успішно – Бродський викладав в університетах, прославився як автор численних есе, перекладав на англійську вірші Набокова, у 1986 р. опублікував власний поетичний збірник, а через рік отримав Нобелівську премію в області літератури. Сам себе він визначав як «російського поета, англомовного есеїста і, звичайно, американського громадянина».
Артист балету Михайло Баришніков | Фото: kino-teatr.ru
Михайло Баришніков і Йосип Бродський, 1970-е | Фото: brodsky.online
Незабаром після того, як Баришніков опинився в Нью-Йорку він познайомився з Бродським. З другої ж зустрічі вони перейшли на «ти», про що артист розповідав: «Він запропонував перейти на «ти», але з однією умовою: замість «Міша», він, за співзвучністю, запропонував називати мене «Миша»… Для себе він вибрав парне до моєї нової прізвисько ім’я – «кіт Joseph» – і тут же додав: «Няв!» Так ми один одного і називали до останнього дня нашої дружби». Ця дружба виявилася довгою і міцною – вона тривала 22 роки, до самої смерті поета. Баришніков був першим, кому Він довіряв свої секрети і читав нові вірші. Він говорив йому: «Сядь, послухай, Миша, по-моєму, вийшло…», або так: «Миша, сядь сюди, я хочу почути від іншого – як це звучить». Дуже часто танцівник ставав адресатом його віршів. В одному з них в 1976 р. поет писав:
Як славно ввечері, далеко Всієї Русі,
Баришнікова зріти. Талант його не стерся!
Зусилля ноги і судома торсу
з обертанням навколо власної осі
народжують той політ, якого душа
як дівкою зачекалася, готова озлиться!
А щодо того, де вийде приземлитися, –
земля скрізь тверда; рекомендую США.
Йосип Бродський і Михайло Баришніков. Нью-Хейвен. Травень 1978 р. | Фото: brodsky.online
Бродський завжди вітав Баришнікова з днем народження, посилаючи йому вірші або фотографію з підписом:
Країна рідна широка.
Але в ній дожити до сорока
ні Миші, ні її коту
несила.
Йосип Бродський і Михайло Баришніков | Фото: gq.ru
У 1988 р. артист і поет стали співвласниками ресторану «Російський самовар», де обидва часто бували. Але їх об’єднували скоріше не партнерські відносини, і навіть не інтерес до творчості один одного, а справжнє спорідненість душ, безвідносно до роду занять. Бродський писав про свого друга: «Єдина людина, з яким я був мало знайомий в Росії, – це Михайло Баришніков. Тут ми з ним бачимося доволі часто – просто тому, що він абсолютно приголомшливий чоловік. Людина блискучого розуму та інтуїції. Людина, який, крім усього іншого! – знає віршів на пам’ять набагато більше, ніж я. Це дуже дивно, але як ми зустрілися з Мішею я, їй-богу, не можу згадати. Але одне можу сказати: він на мене справив – і справляє колосальне враження. Причому зовсім не своїми якостями танцівника, тим більше, що в цій області я фахівцем ні в якому розумінні не є. А насамперед – своїм абсолютно неймовірним природним інтелектом… Мене балет ніколи особливо не цікавило. І дотепер не цікавить. Хоча, треба сказати, коли я бачу на сцені Баришнікова, то це відчуття абсолютно приголомшливе. Я навіть думаю, що це взагалі вже навіть і не балет – те, чим він займається…».
Поет любив котів і сам себе іменував *Кіт Джозеф* | Фото: culture.ru
У 1992 р. поет написав книгу про Венецію і подарував її артисту в його день народження з присвятою:
Портрет Венеції взимку,
де мерзнуть птиці в ніші,
у день січня 27
дарую улюбленої Миші.
Пробач за інгліш,
але рука – як і нога для танцю –
дається, щоб здалеку
канать за іноземця.
Йосип Бродський і Михайло Баришніков на Гудзоні, 1993 | Фото: discours.io
Ще до еміграції Бродський страждала стенокардією. У 1978 р. йому зробили операцію на серці, після чого він переніс 4 інфаркту. А 5-й став для нього останнім. Дивно те, що він пішов з життя у ніч з 27 на 28 січня – відразу після дня народження Баришнікова, встигнувши зробити йому останній подарунок. Він вислав одному свій збірник «В околицях Атлантиди» з написом:
Авось нагадає цей томик,
що автор був не жлоб, не гомик,
не боягуз, не сноб, не ліберал,
а сумних думок генерал.
Поет Йосип Бродський | Фото: 24smi.org
Михайло Баришніков в моновиставі *Бродський / Баришніков*, 2015 | Фото: discours.io
Смерть поета стала для Баришнікова великою втратою. Даниною пам’яті про відданому другові став спектакль «Бродський / Баришніков», прем’єра якого відбулася у 2015 р. в Ризі. За задумом латвійського режисера Алвиса Херманиса, протягом усієї постановки на сцені залишається тільки один актор – Михайло Баришніков, який читає прозу і вірші Йосипа Бродського.
Михайло Баришніков в моновиставі *Бродський / Баришніков*, 2015 | Фото: discours.io
Баришніков сказав про поета ті слова, які можна було б віднести до них обох: «По-перше, це вроджений талант, певний людський дар. Дар, який рідко дається. І потім – його справжня цивильность, як громадянина світу, як людини, що відчуває людську гідність. І, звичайно, глибина його самоосвіти, світобачення, яка рідкісна в людях».
Михайло Баришніков в моновиставі *Бродський / Баришніков*, 2015 | Фото: buro247.ru
Він завжди користувався великим успіхом у жінок, але сам своїх романів ніколи не коментував: Чим «мовчазний серцеїд» Михайло Баришніков підкорював зірок Голлівуду.
Thanks!
Our editors are notified.