Що вміли робити селянські діти в старовину: Дорослі обов’язки і недитячий працю

Сьогодні дитина вважається радістю батьків, якщо він добре вчиться і планує вступати до престижного вузу. Але буквально 100-150 років тому зайва книжна премудрість у більшості селянських сімей вважалася пустощами, а більшу частину свого часу діти проводили за роботою. Навіть від простого перерахування їх звичайних щоденних обов’язків у будь-якого сучасного підлітка може статися нервовий зрив.

Головною відмінністю від сучасності, звичайно, є навіть не величезна кількість роботи, а ставлення до неї. Батьківський авторитет був незаперечний, тож навіть обговорювати те, що наказав батько, ніхто з вихованих дітей XIX століття не посмів би. Все, що батьки доручали, виконувалася обов’язково. Звичайно, чималу роль в цьому слухняності грали і старовинні методи виховання – ймовірно, більшість з них підпадало б під статті сучасної ювенальної юстиції, але про права дитини тоді й не чули, а ось обов’язків у маленьких помічників було хоч відбавляй.

Чіткі вікові критерії ділили дітей на три групи. Вік вимірювався семилетиями. Малюків від 0 до 7 називали «дитя», «младень», «кувяка» (плачучий) та іншими ласкавими прізвиськами. Однак з-за малого віку дітей балували рідко. Народна мудрість свідчила, що «Вчити дитя треба, поки воно поперек лавки лежить» – далі пізно буде. У другу семирічку підросли «отроки» або «отроковиці» одягали більш дорослу одяг: хлопчикам шили порти (штани), а дівчаткам – довгу дівочу сорочку. Третій період дитинства називався «юність», і підлітки вже ставали повноцінними помічниками батьків.

Хлопчики з дитинства опановували основи майстерності

Ще однією відмінністю від сучасних обов’язків по будинку була чітка статева диференціація. Сьогодні, звичайно, хлопчик теж більше крутиться навколо батька, але помити посуд чи прибрати в кімнаті він зможе. А от у давнину таке змішання робіт було б немислимим. Виконувати жіночу роботу навіть маленького хлопчика ніколи б не попросили. Зате чоловічі обов’язки з нього питали по повній програмі – адже виховували майбутнього господаря і захисника.

Ще до семи років хлопчиків вже вчили доглядати за худобою, їздити верхи, допомагати в полі, а також робити нехитрі, але потрібні вдома вироби: іграшки молодшим, так і самому собі теж, плести кошики і короби, ну і, звичайно, постоли. Ця зручна і легка взуття швидко зношуються, тому весь вільний час чоловіки різного віку займали руки таким плетінням. Дівчатка ж повинні були постійно прясти. Вже з 3-4 років майбутньої господині видавалися веретено і прядка, і вона з ним не розлучалася практично все життя. Роботи у маленької рукодільниці було багато – адже до свого весілля вона повинна була встигнути напрясть, наткать, зшити і вишити декілька комплектів одягу і білизни. Саме з цими інструментами було пов’язано безліч повір’їв. Наприклад, свою прядку не можна було віддавати в чужі руки. З найдавніших часів пуповину новонародженим хлопчикам перерізали на веретені – щоб з самих перших хвилин пов’язати їх з цим ремеслом.

Діти в давнину були набагато більш самостійними

Ще однією важливою справою була робота на землі. Вона теж чітко ділилася. Город завжди обробляли жінки, а ріллю – чоловіки. У цій складній справі хлопчики спочатку були у батька на підхваті – вели коня під вуздечку або їхали на ньому, іноді сиділи на бороні для обважнення, але вже приблизно з 12 років хлопчикові виділявся невеликий шматок поля, який він намагався опрацювати самостійно. До юності такий помічник ставав вже досвідченим працівником.

Дівчинка ж до 10 років вважалася цілком самостійної господинею: вона могла повністю прибрати будинок, приготувати обід і доглянути за молодшими. Тому, від’їжджаючи, батьки могли покластися на дитину, якого сьогодні навіть в школу одного навряд чи відпустять, якщо вона знаходиться не в сусідньому дворі. І, до речі, дівчатка більше, ніж хлопчики, вже з ранніх років були змушені заробляти імідж» хорошої господині – адже від цього надалі залежали її шанси на хороше заміжжя. Прізвисько «непряха» було по-справжньому образливим і могло надалі послужити дівчині погану службу.

Ще звичайними дитячими заняттями був збір грибів та ягід. Хлопчики до того ж, дивлячись на батька і старших братів, швидко вчилися навичкам рибальства і полювання. Діти спокійно відчували себе в лісі і в полі – вміли орієнтуватися і зазвичай прекрасно знали околиці. Правда, і більшість казок починалося з того, що діти одні залишилися в лісі, і не всі бабусині історії закінчувалися добре.

Маленький пастух зазвичай справлявся не тільки зі своїми коровами, але і з сусідськими

Дуже часто років з 10-12 дітей відправляли підробляти. Для хлопчика вибір був більше: він міг стати пастухом, вступити в промислову артіль або піти отримувати яку-небудь спеціальність «в люди». Дівчатка ж зазвичай до цього віку були вже досвідченими няньками, натренувавшись на молодших братиків і сестричок, тому їх найчастіше наймали дивитися за дітьми. У будь-якому випадку, підліток, ледве вийшовши з дитинства, вже міг приносити додому гроші, роблячи таким чином внесок у сімейний бюджет. Ніякі документи, зрозуміло, не регулювали ні їхні умови праці, ні вік, однак ніхто не скаржився – приносити користь сім’ї було почесно.

І в продовження теми розповідь про те, як давали дітям імена на Русі, і які були заборонені для простолюдинів.