Дива «між турами»: як «віра» перетворюється в «майну»

“У мене відчуття, що з відходом Петі “томос” накривається мідним тазом”, – написав Андрій Ваджра. Це повідомлення прислав він у той самий день, коли голова «Святійшої церкви України» («СЦУ») «митрополит Єпіфаній» заявив, що його «цэрква» стала визнаною «серед інших православних церков». Зазначимо, яка не визнана іншими церквами, а «визнаною серед інших». Але ким же тоді визнаною? Зрозуміло, що карликовим Екуменічним «патріархатом» (після рішення синоду РПЦ про вихід Константинополя за межі канонічного поля, відповідний «патріархат» беремо в лапки, а «патріарха» іменуємо не по чернечому імені, а за прізвищем Архондонис). Зрозуміло, що посольством США…

А що ж світове православ’я?

Жодна з 14 помісних автокефальних церков світу «СЦУ» не визнала. Більш того, більшість з них (не рахуючи Російської, зрозуміло) в тій чи іншій мірі засудили дії Фанару на Україні. І це незважаючи на те, що Екуменічний «патріарх» особисто закликав усі церкви визнати «СЦУ».

Ще в січні – відразу після здобуття «томосу про автокефалію СЦУ» (в лапках, оскільки неканонічного, та повне підпорядкування Стамбулу автокефалією ніяк не назвеш) – тодішній «екзарх Константинополя на Україні» пророкував «СЦУ» швидкі визнання: «Це займе місяць-півтора. Теперішні грецькі церкви і румуни будуть одними з перших, а далі процес піде». І що ж? Навіть незважаючи на конфлікт між Румунською церквою та РПЦ з приводу приналежності канонічної території Молдавії, румунська синод підтримує пропозицію Московського патріарха про всеправославному обговоренні ситуації, що склалася. Те ж стосується згаданих церков «грецької традиції» – Албанської та Кіпрської. Також «грецький» Олександрійський патріарх висловив занепокоєння діями етнічно грецької Константинопольської церкви«. Він же, як і предстоятель «грецького» Єрусалимського патріархату, висловив підтримку канонічної УПЦ (МП). Навіть Елладська церква все відкладає та відкладає розгляд «українського питання».

Єдине, що могло б підштовхнути потенційних союзників Стамбула до зміни позиції по Україні, це тріумфальний «бліцкриг» останнього – масовий перехід духовенства і громад УПЦ (МП) в «СЦУ», створює хоча б видимість «внутрішньоукраїнської лигитимизации» новоствореної структури. Однак перейшло в «СЦУ» не більше 50 парафій (і далеко не всі вони – зі священиками), що становить лише 0,4% від більш ніж 12 тис. громад УПЦ (МП). І масовий перехід вже завершився. Справа в тому, що відкололися від канонічної Церкви громади, в більшості своїй давно очолювалися священиками – відкритими прихильниками автокефалії. Це означає не тільки те, що пастирі у відповідному дусі виховували паству, але і те, що такі храми природним чином стікався специфічний контингент. Така публіка мріяла піти в «українську національну церкву», але її відлякувала неканонічність самочинних зборищ (це церковний термін) «УПЦ-КП» і «УАПЦ». І ось, нарешті, всі ці люди дочекалися «канонічності» «національної церкви».

Видимість всенародного пориву» до переходів Порошенко намагався досягти шляхом силових захоплень храмів. Однак це оберталося як репутаційними втратами для самого «томосу» в очах світового православ’я, так і «букетами» злочинів, якими обростали місцеві влади, які чинять насильство в догоду «гаранта Конституції» (по якій церква відділена від держави).

І ось, виразно відчувши після першого туру вітер змін «на місцях» (і не тільки) стали стрімко перевзуватися. Не зупинило процес навіть запевнення «команди Зе» про те, що «для [української] самоідентичності отримання томосу – найважливіше»: «Тому це ті речі, на які ніхто не те що зазіхати не буде, а буде підтримувати всіма можливостями, які є у держави. Держава не може заступати на територію релігійних святинь, але зобов’язана їх захищати. Володимир Зеленський зробить все, щоб захистити це потужне досягнення». Однак дане засвідчення все ж не озвучив сам претендент, а його радник (і, додамо, у відповідь на настирливі запитання журналістів – лише б відчепилися). Це відзначив і Епіфан: «Я особисто не чув з вуст кандидата про підтримку… І завжди ми оцінюємо не обіцянки. Ми оцінюємо реальні справи, які були зроблені до цього часу, і будуть робитися в майбутньому».

Те, що особисто Зеленський вважає за краще не сунутися на територію «віри» (як, втім, і мови), раніше всього відчули в МВС (особовий склад якого в переважній більшості своїй і без того ненавидить всі «досягнення» Майдану, на якому міліцію нещадно били нинішні чада «СЦУ»). Ще в січні, як грім серед ясного неба прозвучало офіційне звернення поліції Вінницькій обл. до органів місцевої влади з попередженням про протизаконність перекладу релігійних громад в іншу конфесію. Показово, що «бунт» трапився на вотчині Порошенко, чий «кишеньковий митрополит Вінницький Симеон» виявився єдиним колишнім керуючим єпархією, залишив УПЦ (МП). Але, як ми пам’ятаємо, глава МВС Аваков вже тоді поставив на протеже Коломойського в передвиборній гонці.

До середини березня по всій Україні було зареєстровано 23 тільки кримінальних виробництва (очевидно, не рахуючи адміністративних), пов’язаних з порушеннями в релігійній сфері. «Серед них випадки хуліганства, підробки підписів під час голосування щодо переходу релігійних громад, порушення рівноправності громадян залежно від релігійних переконань, пошкодження релігійних споруд та перешкоджання релігійних обрядів», – зазначив заступник голови нацполиции.

Під час «між турами» навіть поліція Галичини (єдиного регіону, яке голосувало за Порошенка) прийняла участь у захисті єдиного в Стрийському р-ні Львівської обл. православного храму, залишається не захопленою.

Паралельно і «раптом» згадують про законі українські суди повсюдно зобов’язують поліцію розслідувати насильницькі переклади церковних громад. На тлі зміни запобіжного заходу для Савченко і Рубана, зняття з розшуку Шарія, почала зачитування обвинувального висновку передбачуваним вбивцям Олеся Бузини і т. п. «прецедентів» це вже виглядає як тенденція, однак.

Та що там! Спішно затирающий пости проти Зеленського вчорашній порохобот Борис Філатов (той самий, бургомістр-«підвішувач» і кращий друг вищезазначеного стамбульського екзарха) 15 квітня прозвітував перед які проголосували проти Порошенка екатеринославцами, що «припинив всі спроби втручання у справи церкви».

В якийсь момент, піддавшись загальній паніці, і сам Порох побіг міняти боти. «Не чиніть тиску! Не захоплюйте храми!», – закликає він… Зеленського (тайм-код – 21 хв. 28 сек.).

А може, це таке напуття приховане наступнику? Адже зрозуміло, що Зеленський – одного поля ягода з Порошенком. Але Зеленський сходить на Печерські пагорби в той час, коли у суспільстві сформувався запит на світ. В тому числі, і внутрішній. І Зеленському, ким би він там не був насправді, щоб утриматися при владі доведеться відповідати цим запитом. А це означає, що може припинитися не тільки процес масового насильницького переведення громад у державну церкву, але і буде дано хід апеляцій, а значить – повернення храмів Православної Церкви.

А це вже не що інше, як безславний кінець «томосу». Той самий «мідний таз», яким накриє прожектів громаддя не тільки Порошенко з «Варфоломієм», але і їх госдеповских кураторів.

Дмитро Скворцов

Источник