Цусіма: Фіаско російського флоту або безприкладний подвиг простих моряків

В ході Цусимской битви в травні 1905-го російський флот спіткала катастрофа. Японці потопили 19 російських кораблів, одиницям вдалося прорватися до нейтральних портах, де вони були інтерновані. 5 військових кораблів здалися в полон, і лише 2 крейсера з двома миноносцами досягли берегів Владивостока. В ході морського зіткнення загинуло щонайменше 5 тисяч чоловік особового складу декількох ескадр. Про головні причини такого розгрому фахівці сперечаються до цих пір. Але «Цусіма» так і залишилася прозивним позначенням фіаско.

Курс на поразку

Віце-адмірал Рожественський./Фото: upload.wikimedia.org

Перші ж місяці російсько-японської протистояння чітко показали, що уряд Російської імперії виявилося неготовим до війни. Неграмотна оцінка потенціалу противника і зайва самовпевненість «верхівки» в невразливості позицій росіян на Далекому Сході призвели до плачевної ситуації на полі бою.

На самому початку війни російська ескадра під Порт-Артуром понесла втрати, дозволили японцям мати переважання по морю. Це підштовхнуло правителів до заходів з посилення морської могутності на Далекому Сході. Восени 1904-го в допомогу заблокованою ескадрі вийшли кораблі Балтійського флоту, об’єднані у знов сформовану 2-у Тихоокеанську ескадру. Командиром призначили адмірала Рожественского. Ескадра взяла курс на непростий кругосвітній перехід, який увінчав розгромний бій з японцями.

Незважаючи на те, що до зими Порт-Артур безнадійно впав і подальше просування підкріплення, по суті, втратило сенс, у лютому західної Балтики вийшла додаткова Тихоокеанська ескадра під командуванням контр-адмірала Небогатова. До травня 1905-го обидві ескадри злилися в одну морську армію біля берегів В’єтнаму, підійшли до Цусимскому протоці, взявши курс на Владивосток. Російські кораблі моментально були виявлені розвідкою японського флоту.

Тактико-технічне перевага японців

Загиблий екіпаж російського броненосця./Фото: static.novayagazeta.ru

Як стверджують деякі історики, Рожественський в буквальному сенсі ігнорував весь досвід поразок періоду російсько-турецької війни, недооцінював противника і не готував свої кораблі до складного бою, розуміючи його неминучість. На думку військово-морських істориків, були відсутні як план бою, так і розвідка. Російська ескадра була захоплена зненацька головними силами японського флоту до завершення бойового побудови. З цієї причини російський флот вступив у бій вже в програшній для себе позиції і вести вогонь мали можливість далеко не всі кораблі.

Крім прорахунків командування, росіяни програли японцям і в технічному плані. Японські кораблі виявилися більш швидкісними і якісніше броньованими. По скорострільності артилерії вони дворазово переважали росіяни. Та й випускаються противником снаряди мали найсильнішим фугасним дією. Потужність шимозы (вибухова речовина) багаторазово перевищувала піроксилін, використовуваний в російських снарядах. На японців зіграла і надмірна перевантаження російських кораблів тоннами вугілля, води і провіанту, чому броньові пояса основних російських броненосців опускалися нижче ватерлінії. І японські снаряди наносили масштабні пошкодження обшивки кораблів над броньованої площею.

Криза організації

Броненосець «Орел» після битви./Фото: pretich2005.narod.ru

Напередодні битви ескадра не могла похвалитися не тільки достатньою бойовою підготовкою, але і грамотної організованістю. Велика частина особового складу ескадри прибула на нові кораблі незадовго до відправки, влітку 1904-го. До цього при їх будівництві знаходилися тільки командири та одиниці вузькопрофільних фахівців. Так що і офіцери, і рядові члени команди були позбавлені можливості ознайомитися з своїми кораблями. Крім цього, у складі ескадри було безліч юних офіцерів, випущених у достроковому порядку з морського кадетського корпусу через війни, а також переміщених з торгового флоту. Перші не мали знаннями і бойовим досвідом, другі ж навичками морської справи хоч і мали, але військова підготовка була відсутня.

Довгі місяці переходу складу деяких загонів змінювався, що частково було викликане непростою обстановкою походу. Штаб першого командувача ескадрою займався всілякими дрібними питаннями, які за статутом повинні вирішуватися більш молодшими керівниками. Сам же штаб командувача ескадрою не був правильно організований. Начальник штабу був відсутній, а прапор-капітан був лише виконавцем наказів командувача. Дій флагманських фахівців не вистачало погодженості, вони спрацьовували самі по собі, отримуючи вказівки особисто від командувача.

Перед виходом з Балтійських вод в повному об’єднаному складі ескадра не поплавала жодного разу. Пару спільних походів вдалося здійснити лише окремим загонам кораблів. У стислі для підготовки терміни кораблі встигли зробити занадто мале число стрільб. Недостатньо було вироблено і торпедних стрільб з головних міноносців, чимала частина яких затонула при перших же пострілах.

Ціна за помилки і прорахунки

Затонулий «Сисой Великий»./Фото: navsource.narod.ru

В ході денного бою 14 травня російська ескадра зазнала численних атак японських міноносців, несучи серйозні втрати. З усім екіпажем був знищений броненосець «Наварін», а отримали «поранення» «Сисой Великий», «Володимир Мономах» і «Адмірал Нахімов» затонули до ранку. На кінець битви з ладу вибили флагман «Князь Суворов», а Рожественський, який перебував на його борту, був поранений. Японцями були потоплені головні броненосці, а втратили стрій кораблі розкидало по Корейському протоці. Увечері другого дня капітулював Небогатов.

Крім 5 здалися в полон, трьох прорвалися у Владивосток і декількох пішли в нейтральні води, кораблі-учасники бою або були знищені японцями, або своїми ж командами. Російський флот втратив понад 5 тисяч осіб. При зафіксованому повному ураженні Росії Цусімська битва залишається символом гідності російського моряка. Незважаючи на небувалі труднощі і відсутність належної підготовки, був проведений перший в історії флоту тривалий перехід через моря і океани (220 днів). У загальній складності було пройдено близько 20 тисяч миль. І нехай переважна кількість кораблів ескадри були несучасними, а імператорські адмірали провалили управління боєм, російські матроси показали відмінні бойові якості і самовідданість.

Коли ж командування серйозно готуватися до боїв, виникають неможливі перемоги, такі як під Осовцом, коли отруєні хлором руські воїни змогли відбити німецькі атаки.