Справа в капелюсі!

Одна з моїх перших наукових робіт була присвячена аналізу філософії Бхагвана Шрі Раджніша. Потім розширив її до цілої книжки. Так захопив мене цей пророк і містик, авантюрист і проповідник, містифікатор і святій…

Втім, це окрема історія. А зараз нагадаю тільки головний його метод просвітлення свідомості. Він називав його «дервишевским» (що, ясна річ, близьке мені). А суть полягала в переказі короткої історії або анекдоту, з яких асоціативно робилися глибокі узагальнюючі висновки.

І ось однією з таких історій була наступна (розповідаю дуже приблизно по ненадійною своїй пам’яті). В одній справедливій країні (вже смішно!) губернатору розповіли, що в місцевій психлікарні примусово тримають в тюремних умовах цілком здорових, але неугодних конкурентів пацієнтів. Оскаженілий чиновник увірвався зі свитою в заклад. У похмурій одиночній камері він побачив за ґратами імпозантного чоловіка, але чомусь абсолютно голого, якщо не вважати циліндра на голові. Губер увійшов в камеру і запитав, за що ізольований в’язень. Той смиренно зауважив, що, мабуть, перейшов дорогу одному зі своїх конкурентів на парламентських виборах. «А чому ви оголені?» – не стримався візитер. «Тут дуже спекотно і волого. До того ж нікого немає. Я подумав – краще оголитися, щоб шкіра дихала». «Але ви, мабуть, страждаєте від спеки і самотності?» «Відверто кажучи, не дуже. Я прочитав безліч хороших книг та подумки їх гортаю. Зробив чимало добрих справ і, як чотки, їх перебираю…» Губернатор заревів маралом: «Звільнити негайно!» Але, вже йдучи, поцікавився: «Так, а чому ви в циліндрі?» «А раптом до мене зайде якась леді!» – пішов меланхолійний відповідь.

Висновок був такий: є дуже латентні види божевілля, які визначити у зовні нормальних клієнтів майже неможливо. Але рано чи пізно їх видає «циліндр». Він у божевільного обов’язково проявиться…

Згадався цей сюжет, коли я нещодавно дивився в Мережі інтерв’ю відомого українського філософа про засади лібертаріанство як нової президентської доктрини. Він дуже чітко розповів, що в цьому світі падає роль держави. Громадяни в усіх країнах більше покладаються на механізми самоорганізації, ніж адміністрування. Націоналізм стає ідеологічним атавізмом і шкідливим пережитком. Інтернет робить прозорими взаємовідносини еліт і народу. Зникають кордони та міжнаціональні бар’єри…

Я був просто зачарований розсудливістю і несподіваною адекватністю українського колеги. Але в кінці ведуча запитала енциклопедиста: а хороша така ідеологія для України? «Звичайно, – відповів він, – це посилить наше суспільство і допоможе відбити агресію, якщо раптом зайде Путін». Бінго! У сенсі «циліндр»!..

Багато українських експертів на перших російських каналах виглядають майже нормальними. На щастя для глядачів, не голі, часом бойко говорять, що виступають за прагматизм відносин, що цитують світових філософів. Коли не кричать, виникає навіть ілюзія їх розсудливості. Але, б…, рано чи пізно виникає «циліндр» – вузька, але гостра зона божевілля: санкції, анексія, агресія, Путін…

Напевно, це не лікується. Тим більше в тій болючою загальній атмосфері, якою просякнута політика, психологія та медиасфера всього українського соціуму. А ще і феодально-олігархічний устрій. Олігархи адже ті ж фокусники. Тільки звичайні лицедії виймають із циліндра кроликів, а олігархи виймають з кроликів «циліндри». (Так було, коли вони прем’єра з погонялом «кролик» зробили головним модератором антиросійського божевілля.)

Коротше, нехай вже все там у себе перехворіють. Погано тільки, що це явно заразно. Он уже новий президент все частіше хизується у «циліндрі». Якщо б він одягав його раніше, коли голий х…ярів на роялі, було б ще смішніше. Але коли під його органом не фоно, а країна, суспільство, армія, то стає страшнувато. За нього. Хоча й це не біда. Біда в тому, що «воленс-неволенс» інфікуються і російські учасники передач.

Як я розумію, всі ці нескінченні ток-шоу перших каналів замислювалися як потужний засіб підняття рівня розсудливості, градуси тверезості мислення експертних приїжджих гостей, а, головне, – глядачів до рівня провідних російських інтелектуалів. Мабуть, тому вся топ-лінійка найбільш відомих, досвідчених і статусних вчених росіян цілодобово не злазить з головних екранів. (Цікаво, коли вони читають, пишуть, думають?)

Але ось що цікаво. За кілька років цього формату лощені і розумні москвичі навчили (за гроші телеканалів) своїх колись рагулистых і вахлаковатых київських візаві і переконливо формулювати думки, і навіть носити хусточки в нагрудних кишенях. Не вплинули тільки ніяк на їх «циліндри» – зона божевілля. Це в принципі неможливо. Пам’ятайте, знаменитий фельдкурат Отто Кац міг змусити по п’яні свого релігійного колегу здійснити будь дивацтво. Але обламався, коли запропонував: «Скажи, що Бога немає, а то не наллю!» Так і київські гості готові за нереальні, за українськими мірками, російські гонорари на будь-яке приниження і розпуста. Але. Поки не ввійшли в сегмент їх сутінкового нестями. Тут скільки не плати, все одно буде: анексія, агресія, Путін… Запитайте у Каца.

Це зрозуміло. Менш зрозуміло те, що московські експерти, отшлифовав до блиску своїх багаторічних провінційних опонентів, самі ожлобились до їх початкового рівня. Той же ор, перегони по сцені, пафос замість іронії, зловтіха замість поблажливості… Ох і небезпечно мусолити «циліндри»! А адже були розумними людьми.

Я це називаю «феномен Сократа». Коли-то він вів до своєї оселі на гору групу кращих учнів. Назустріч – гетера. Каже: «А адже варто, Сократ, мені підняти туніку і всі твої розумні не підуть за тобою, а за мною». «Ну так, – просто відповів філософ, – адже я веду вгору, а ти поведеш вниз». Всі в …, в сенсі вниз, і пішли на дно «циліндра»…

Найсмішніше, що вирішити, принаймні на експертному рівні, проблему оптимізації відносин наших країн ватсоновски елементарно. Потрібні не тисяча шалено дорогих ток-шоу, а три скромні, без всяких нагнанных масовок, передачі.

По-перше, потрібно зібрати кілька реальних профільних експертів по сировинних, особливо енергетичним потокам. На виході обговорення – проста порада владі: що потрібно зробити, щоб відрізати українських олігархів від російської сировини. (Вся перша хвиля українських феодалів виникла з перепродажу російських сировинних ресурсів – спочатку всередині країни, потім за кордон.)

По-друге, зібрати кілька реальних профільних експертів з транзитами, особливо залізничним і трубним. На виході обговорення – проста порада владі: що потрібно, щоб відрізати українських олігархів від транспортної міждержавної логістики. Умовно кажучи, забрати свої вагони, аміакопроводи та більш великі транзитні іграшки. (Вся друга хвиля українських феодалів виникла на транзитних перетоках наших країн.)

По-третє, зібрати кілька реальних профільних експертів щодо банківських операцій. На виході обговорення – проста порада владі, що потрібно, щоб відрізати українських олігархів від світових грошей. (Вся третя хвиля українських феодалів виникла на спекуляціях з грошовими потоками.)

І все!

Це світовий м’яч круглий і тримається на безмежній гравітації. А український «глобус» плоский. І тримається на дуже обмеженому колі олігархів. Зруйнувати олігархат – і країна почне видужувати стрімко. І інфікувати сусідів перестане, оскільки інфекція українського безумства потрапляє навіть в Кремль разом з неврахованими грошима вугільних баронів, газових принцес і шоколадних королів. А без цієї інфекції, дивись, і одна країна виходить…

Мрії-мрії! Хто ж з перших російських каналів піде на такий експеримент. Адже є ж глядач, рейтинги, ціна рекламного часу. А все це зав’язано на безперервний екранний срач, який тече не з мізків ж, а тільки з «циліндрів».

Ток-шоу з українськими гостями скукоживают свідомість російського глядача до рівня дріб’язкового як би національної переваги. Лафа! Сидиш перед екраном в труселях, почесываешь по-светлаковски яйця і кричиш дружині на кухню: «Ми – крутіше!»

А навколо неосяжні і нескорені російські простори, нові неосмислені виклики, непроговоренные свіжі проблеми, ненароджені мрії і несформулированная місія російської людини…

Так… На цьому не побудуєш дохідної рекламної політики телеканалу, на цьому не втримаєш целюлітну увагу диванного глядача, на цьому не спровокуєш хайповую падучую експертів. На цьому можна тільки підняти країну. А за країну поки не платять…

«Чому все так погано на ваших головних екранах?» – запитують мене розумні друзі з далекого зарубіжжя. «Справа в капелюсі, – відповідаю я, – точніше, в циліндрі».

Р. Дервіш