«Діти Абрамовичюса»: політ над гніздом Сороса

В ніч з 29 на 30 серпня завершилася повне перезавантаження влади на Україні. Знову ми всі, с..а, прокинулися в новій країні. Новий уряд з першим у світі сисадміном в ролі віце-прем’єра з диджитализации, новий генеральний прокурор, нова парламентська більшість, нові керівники комітетів Ради, навіть новий міністр оборони.

Він до речі, мені дуже сподобався. Запізнився до власним твердженням в парламенті, вів себе неадекватно, розповідав про двох Червоних арміях – одна маленька, а друга, навпаки, дуже велика. Я хз, до чого подібні алегорії, але люто підтримую.

Зі «старих» залишилися тільки Арсен Аваков незмінною ролі міністра внутрішніх справ і спільницю Яресько, міністр фінансів Оксана Маркарова. Зрозуміло, що всі вже забули про Яресько, яка після звільнення з посади голови міністерства фінансового нації встигла довести до повного дефолту одну не дуже велику карибську країну. Здається, Пуерто-Ріко. Вибачте нас, дорогі пуерторіканці! Громадянка США Уляна Супрун, яка очолювала до останнього часу міністерство охорони здоров’я, пішла на цвинтар. Тварин. Але повертатися в рідну Алабаму не поспішає. Горить бажанням продовжувати консультувати нову главу Моз – Зоряну Черненко. Вона не рідна сестра Зоряна Шкіряка, як може здатися на перший погляд. Але за рівнем інтелекту і загальної «спрямованості» дуже нагадує наших легендарних однояйцевих близнюків – і Зоряна Шкіряка. Теж, до речі, грантососка. Як і більшість нових міністрів у новому Кабміні. Їх породив Айварис Абрамовічюс. Чисто біблійна історія: Айварис отримав гроші від ЄС і Сороса, не встиг їх витратити, організував «Реанімаційний пакет реформ», понабирав туди грантососов, які за підсумком стали кістяком уряду Олексія Гончарука. Хто всі ці люди? Навіть не партеся. Абсолютній більшості українців, як і всім росіянам, нові прізвищ ні про що не говорять. Скажу більше: самі «зелені» не знають, кого завели в Кабмін. Плутають прізвища, імена, посади. Можна було хапати на вулиці будь-якого відносно тверезого громадянина, тягнути в Раду і затверджувати на посаді якогось віце-прем’єра. Ніхто б і не розрізнив підміну.

Тому хочу окремо зупинитися на особистості Авакова, який, незважаючи на спроби «порохоботов» організувати акції протесту, залишився на посаді міністра МВС. Зеленський досить довго вагався: призначати Арсена, який був одним із стовпів спочилої в каналізації «партії війни» Яценюка-Парубія-Пашинського, або ж відправити його у відставку? Точніше, коливався Ігор Коломойський. З одного боку, залишати в політичному тилу таку фігуру, як Аваков, йому явно не хотілося. З іншого – надто великий політичну вагу набрав міністр. Виконує він поки що майже всі домовленості. Для низового складу фракції «зелених» була запущена версія про «путч, який організовує в грудні Порошенко». Як би тільки Аваков, контролюючий ультрарадикальные угруповання «Азов» і «Національний корпус», може запобігти спробі держперевороту. Петро Олексійович, звичайно ж, дуже хоче реваншу. Але арсенал для перевороту у нього в даний час є тільки власна «тушка» і вміння глибоко колупатися в носі. Що він і продемонстрував на першому засіданні ВР. Але «піпл схавав» і таку нехитру версію. Тим більше, що вона стала відома як би випадково: фотограф одного з інтернет-видань зумів зняти екран телефону «зеленої» депутатши з текстом есемески від відомої истеричики-блогерши з «Слуги народу» Лізи Богуцької.

В даний час можна говорити про освіту в новій Раді неформальної коаліції «зелених» з проектом Сороса-Пінчука «Голос» і з депутатською групою «За майбутнє» Коломойського-Авакова. Так, буквально в перший день роботи сесії нового парламенту як би з нізвідки з’явилася угруповання у складі 23-х депутатів. В основному, це люди Ігоря Валерійовича та Арсена Борисовича. І у них, до речі, великі плани на майбутнє. Поки глава фракції «СН» зі знаковою української прізвищем Арахамія розповідає про «тимчасове перебування Авакова в уряді», все в точності до навпаки. Тепер Коломойський і Арсен «в десна»: одна фракція, один план, одне майбутнє. Який «перехідною міністр» строком на шість місяців? Ні, швидше, уряд юного Гончарука у повному складі піде у відставку або, як варіант, сяде, ніж Авакова виколупати з КМ.

Уряд мені особисто нагадує ляльковий театр зі «смотрящими» та окремо стоїть Арсеном Аваковим. Не те щоб клоуни, але дуже близько. Впадає в очі, що непропорційно велике представництво в КМ отримали ставленики угруповання Сороса – Пінчука – демократів США. Зате на «роздачі» (міністр Кабінету міністрів) сидить людина Ігоря Валерійовича – Дмитро Дубілет. Син того самого Дубілета з «Приватбанку».

Тепер стартує повноцінне шоу, оскільки всі фігури розставлені по своїх місцях і пора почати справжнє діло: продавати активи, що залишилися великої і, природно, незалежної держави. Зіц-прем’єр є, зіц-прокурор наявність, президент само собою. Як кажуть, шлях відкритий до успіхів. Не важливо, що молоді і зелені. Зате розумні й дресировані. Я дуже не заздрю Петру Олексійовичу, оскільки його посадка набуває все більш чіткі обриси. Депутатську недоторканність знімуть вже у вересні і Порошенко стане легкою жертвою злих слідчих з ДБР. ГПУ вже не допоможе. За Луценка, до речі, тривожно. Найближчим часом він, поза всяким сумнівом, стане фігурантом цілої серії кримінальних проваджень. Як пов’язаних з Петром Олексійовичем, так і зовсім окремих.

Хочеться завершити на нотку позитиву. За шістнадцять годин, поки тривало перше засідання нової Ради, не помітив явних ознак національної упортости у депутатів «СН» і призначених міністрів. Тільки новий глава Мзс Пристайко дуже скидався на прапорщика-иплана, що орієнтується на НАТО. Решта були відвертими пофігістами. Ніхто аж ні разу не переживає за долю нації в разі початку широкомасштабного вторгнення РФ. «СУГС» кричали мляво. Чисто формально. Можливо, вони там поки все зашугані і ще раздухаряться. Але поки явно видно, що риторика змінилася. Ех, якби Максим Бурбак з «Народного фронту» вийшов вчора на трибуну… Він би відразу розкрив всю суть «кремлівської п’ятої колони». А поки замість «парламенту воюючої країни» утворилася Рада «перехідного періоду». Розпродажів нації повинна проходити в тиші. А вже потім можна звинуватити у всьому Володимира Володимировича.