Українська передвиборча кампанія перевалив через екватор і стрімко мчить до свого фінішу. Загалом, її результат вже передбачити нескладно. «Проросійські» сили, які ще рік тому розраховували взяти на парламентських виборах мінімум 25% голосів, відверто провалюються і Москві треба шукати новий шлях повернення свого впливу на Україну.
І дуже схоже, що він вже обрано…
Добрий – Злий поліцейський
Зверніть увагу, як різко змінилася риторика офіційної Москви і «проросійської опозиції» за останній місяць. Ще недавно, в травні – на початку червня Москва ігнорувала усі спроби нової влади України налагодити відносини.
І для цього треба зізнатися був відповідний фон, створюваний офіційним Києвом. Володимир Зеленський після виборів раптом різко забув про своє бажання зайнятися мирним врегулюванням на Донбасі. Його риторика ставала все більш антиросійською і було очевидно, що його команда буде орієнтуватися на офіційну позицію американських демократів, які, власне, й стояли біля витоків української громадянської війни і досі вважають це своїм важливим зовнішньополітичним досягненням (в контексті знищення намітилися зв’язків Росії і Європи).
Звідси очікувати прогресу в налагодженні відносин з Україною при новому режимі Росія не могла. І саме тому в Кремлі ще наприкінці квітня почали готуватися до активізації протистояння. Найважливішим рішенням тут стала зміна режиму експорту на Україну стратегічно важливих енергетичних товарів, таких як вугілля, нафтопродукти, автомобільний газ, кокс і т. д.
Це відразу викликало справжній переполох на Україні, керівництво якої раптом усвідомив, що Москва тепер збирається боротися з нею по-справжньому, як це було в часи Порошенко, а по-справжньому. А тому їм були мобілізовані всі готівкові (і безготівкові) сили і засоби, щоб мінімізувати збиток від цих «нових агресивних дій Москви». «Нафтогаз» знайшов кошти і почав посилено закачувати газ у підземні сховища, а в надрах адміністрації Зеленського дали зелене світло програмі «Роттердам-» (умовна назва), за якою вугілля з Донбасу буде йти на Україну без посередництва європейських прокладок (і з власної вигідною для Ігоря Коломойського, зрозуміло).
При цьому, так звана проросійська опозиція в особі Віктора Медведчука і Юрія Бойка підносилася в цей час своєрідним єдино можливим посередником, що закликає сторони до діалогу. Більше того, на першому етапі (квітень-травень) нею навіть не виключалася і підтримка нового режиму:
«Його підтримка може мати місце, якщо він реально захоче світу на Донбасі і ми побачимо, що він реально це робить», – заявив Віктор Медведчук 23 квітня.
Але навіть після того, коли Зеленський і Ко проігнорували «добрі наміри» Медведчука і До останніх не залишали спроб хоч якось «увійти у владу». Доходило буквально до смішного. Медведчук і Бойка з власної ініціативи їздили в Москву і проводили там переговори з керівництвом Газпрому і членами російського уряду, що викликало цілий шквал жартів від нової київської адміністрації. Представник президента України Володимира Зеленського в Кабінеті міністрів Андрій Герус, наприклад, запропонував опозиціонерам «не займатися не своєю справою», а якщо вони вже так хочуть, організувати свій приватний канал для постачання «дешевого російського газу на Україну», який «Нафтогаз» із задоволенням купить: «Їм для цього не потрібна ні влада, ні новий президент, ні старий президент, а їм треба купити, привезти на Україну і продати. Ми будемо аплодувати і говорити спасибі».
Але наприкінці червня щось сталося і ролі Москви і української «проросійської» опозиції раптом різко помінялися…
Злий-Добрий поліцейський
Тепер, в ролі «злого» поліцейського почали виступати «опозиціонери», які перестали пропонувати свої послуги, а почали відверто мочити новий режим за невиконані передвиборчі обіцянки і пророкуючи йому всілякі «кари небесні».
«Коли ми говоримо про політичну волю влади в Україні, то це не лише політична воля президента, вже знову обраного, який, на жаль, поки не робить нічого, що могло свідчити про його щирому бажанні встановити мир в Україні, але це ще й політична воля майбутньої Верховної Ради», – заявив Медведчук 27 червня.
«Я з нашим останнім президентом купився, я вже все бачив, все знаю, розумію. Я не просто за нього голосував, бо ненавидів Порошенко, я бачив якесь майбутнє», — зізнався 3 липня раптом і соратник Медведчука Вадим Рабинович в ефірі 112 каналу. Як раз на тому, який нещодавно купив Медведчук.
При цьому ми продовжуємо спостерігати надмірну активність так званої «проросійської» опозиції в питанні скупки інформаційного простору України. Слідом за придбанням раніше каналів 112 і NewsOne нею був придбаний дуже популярний канал Zik, а тепер ведуться поки ще офіційно не визнані переговори про купівлю каналу «Інтер» (до речі, куплений Фірташем напередодні майдану 2013 року за астрономічну для України суму в 2,5 млрд. доларів).
А це означає, що під якусь нову стратегію по Україні Медведчук і Ко отримали величезні гроші і тепер вони її реалізують на практиці.
Одночасно з цим різко змінилася відносно нової української влади і позиція Москви. Тепер вона грає «доброго поліцейського», яка чекає від «партнера» зустрічних кроків і готова з ним вирішувати абсолютно будь-які питання (на взаємовигідній основі, звичайно).
Дуже примітним маркером тут стало рішення Міністерства економічного розвитку Росії зняти буквально напередодні, як ми пам’ятаємо, введені обмеження на експорт на Україну енергетичних товарів. На липень 2019 року їм були задоволені абсолютно всі заявки на експорт цієї продукції не тільки від російських експортерів, але і на транзит казахських ресурсів на її території (що в червні було повністю заборонено).
А міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров заявив, що засмутився, коли з’ясував, що Зеленський не хоче вести переговори з лідерами ЛДНР. «Поки засмучує, що президент Зеленський, відповідаючи на питання, чи буде він вести прямий діалог з Донецьком і Луганськом, сказав: Ні, не буду», — зазначив Лавров. Він додав, що для очікуваних зустрічей у «нормандському форматі» потрібно переконатися в договороздатності нових українських властей. Міністр також висловив надію на те, що таким чином внутрішньоукраїнський криза підійде до кінця.
Як може виглядати нова стратегія Росії на Україні
Гра в «доброго-злого поліцейського» буде продовжена. При цьому роль «проросійської» опозиції», яка так і не зуміла стати на Україні значущою політичною силою (10-12%, які їй малюють сьогодні соціологи просто несерйозно після минулорічних планів), буде зведена до критики влади і … створення умов для проведення через пару років чергових дострокових парламентських виборів, які будуть приурочуватися до піку світової економічної кризи (найімовірніше 2021 рік).
Саме на цю мету будуть працювати всі вже придбані і ті, які будуть придбані в майбутньому, медведчуківські ЗМІ. В українському суспільстві навколо команди Зеленського буде створюватися образ таких собі «нероб», які крім клоунади в «95 кварталі» не здатні більш ні на що, тим більше керувати країною. Для цього у Медведчука будуть колосальні медіа-можливості.
Одночасно з цим, Москва буде продовжувати грати роль «доброго поліцейського», «підштовхуючого» республіки Донбасу і Україну до світу. Ну і м’який тиск на економіку за допомогою нестабільності в поставках енергоресурсів теж поки ніхто не відміняв.
А Україна буде і далі демонструвати свою недоговороздатність перед Європою у всіляких сферах і в першу чергу в газовій, і продовжувати лобіювати заборона на будівництво «Північного потоку-2» і відмовлятися зустрічатися з лідерами Донбасу. З боку це буде нагадувати тривалий поганий спектакль, оскільки досвід показав, що перетворити Володимира Путіна до міжнародного ізгоя не вийшло, з них зустрічаються і Трамп, і Меркель, і Макрон, а російську делегацію мало не вмовляли повернутися в ПАРЄ. Ну а якість української еліти така, що в умовах серйозних розмов великих світових держав – Росії, США, Франції, Німеччини – вона буде демонструвати тільки істерики і перфоманси, на зразок тих, що влаштовував у ПАРЄ Льоша Гончаренко.
Завдяки медіа-ресурсів Медведчука Україну поступово підготують до нового політико-економічної кризи, під час якого Кремль і Медведчук спробують перехопити ініціативу. Попереду на Україну чекають і дострокові вибори, і, можливо, є розрахунок на ренесанс політичних сил південно-сходу. Але чи вдасться реалізувати цей план? Поки говорити рано. Як показали події 2019 року, в Москві вміє дуже непогано складати плани щодо України, але не дуже успішно їх реалізовувати. А значить, ніякої зумовленості тут немає і бути не може.
Thanks!
Our editors are notified.