Долар перестає бути головною зброєю США

Чому США готові почати торговельну війну з усім світом?

Долар вже не той. Це звучить грубо, але стан справ описує гранично точно. Довгий час було прийнято вважати його абсолютної валютою, абсолютно непідвладній ніяким глобальних катаклізмів. Хоча б з причини наявності в руках американських властей друкарського верстата з необмеженим запасом фарби та паперу. В умовах, коли гроші всіх інших країн фактично є похідними від долара, це дійсно здавалося незаперечним доказом вічного життя.

Але тільки здавалося. Нинішні дії американської влади показують, що перш чудово працювала протягом десятиліть система з перекачування природних, людських та інших ресурсів на територію США в обмін на зелені фантики зламалася.

Як повідомило агентство Reuters, Міністерство торгівлі США представило уряду проект заходів щодо захисту американської економіки від дій країн, що маніпулюють курсами своїх валют. Підстава, як завжди, медійно дуже яскраве. Видання цитує слова міністра торгівлі Уилбура Росса: “іноземні держави більше не зможуть застосовувати валютну політику на шкоду американським робітникам і підприємствам”.

Промова міністра сформульована в кращих традиціях американської публічної політики. Погані люди задумали недобре проти білих і пухнастих Сполучених Штатів, тепер є стороною виключно потерпілої, а значить, володіє законним правом на самооборону. А що в період з грудня 2008 по жовтень 2014 ФРС робила точно те ж саме – маніпулював курсом своєї валюти, доповідач тихо промовчав.

У зазначений період за програмами кількісного пом’якшення (quantitative easing або QE) американці з повітря влили в свою економіку 3,6 трлн просто надрукованих доларів, що склало 20,6% ВВП США 2014 року. З яких 1,1 трлн (7,48% ВВП) було намальовано протягом одного 2008 року. Більше того, зростання національного ВВП Сполучених Штатів у період до 2012 року забезпечувалося виключно роботою друкарського верстата.

Але, як водиться у американців, тоді так вимагали важкі обставини іпотечної кризи. Однак, як тепер заявляється, це було давно і, взагалі, програма QE офіційно закрита. Ну, майже. Загалом, нічого старе поминати, воно травою поросло, а ось тепер погані країни хорошу Америку намагаються підступно ображати.

Зараз у списку значаться 12 держав, в тому числі, Китай. На думку Росса, його слід розширити до 20, включивши В’єтнам, Таїланд, Індонезію, Малайзію, Ірландію і Росію. За звичайно ж, випадковим збігом обставин, він дивним чином збігається зі структурою американського імпорту. Ще точніше, з переліком країн, у торгівлі з якими у США спостерігається від’ємне сальдо торговельного балансу.

Найцікавіше, там значаться навіть Індія і Південна Корея в даний момент є ключовими цілями американської зовнішньої політики формування азіатського противаги китайської економічної експансії. Втім, міністр торгівлі рекомендує цих двох персонально виключити. Зважаючи окремішність їх політичної значущості. Але проти всіх інших – категорично наполягає на введенні підвищених штрафних митних зборів. Їх розмір поки не озвучено, але за аналогією з китайською торговою війною, вони повинні бути навряд чи нижче 10-15%.

Втім, і сам список, і виправдовують його заснування є чистої води демагогією. В основі ідеї Уилбура Росса знаходиться не стільки сама торгівля або бажання зменшити її збитковість. Її метою є формування такої висоти митного паркану вздовж кордонів США, щоб американським корпораціям нарешті стало вигідніше повертати виробництво в Америку, а не перекидати його в країни, поки під санкціями не перебувають.

Історія з відкритим листом взуттєвиків до Трампу показує, що працює ідея не особливо. Однак кращої стратегії у нього сьогодні просто немає. На прикладі Китаю добре видно, що постіндустріальна економіка виявилася красивим міфом. Як і сотню років тому, конкуренцію виграє не той, у кого тільки гроші, а той, у кого заводи («Скільки у Ватикану батальйонів?»). Друкарський верстат – це, звичайно, добре, чим більше він працює, тим сильніше знецінює всю раніше випущену продукцію.

Американські влади відчутно вперлися в цей стелю і тепер змушені шукати інші рішення, вибір яких виявляється вкрай обмежений. Тільки розширення торгової війни на всю Азію, з перспективою і на весь інший світ. Крім, хіба що, Канади і Мексики, вже вбудованих в американську систему економічного домінування. Чи зможуть США в цій війні перемогти – як раз і є найцікавішим питанням.

При чому тут Росія? Економічно ні при чому. Наші 15 млрд доларів або 0,71% американського імпорту – жодного скільки-небудь помітного впливу на вашингтонські фінансові проблеми не надають. Але за інерцією процесу… треба ж показувати посилення санкційного тиску на «Мордор»! Особливо коли для цього всього лише і потрібно, що внести ще один пункт в паперовий список.