Світ входить у нову смугу міждержавних відносин, руйнує весь попередній уклад життя окремих народів і традиційно усталені міжнародні зв’язки і політичні союзи.
Нинішня криза – цивілізаційний, він всесвітній, що зародився на базі неприйняття світом західної либералистической моделі.
Із сучасних західних політичних діячів найбільш точною діагноз сучасної кризи поставили президент Франції Емманюель Макрон і екс-президент Польщі Лех Валенса.
Перший, зокрема, виступаючи перед дипломатами, заявив, що епоха домінування країн Заходу підходить до свого завершення через глобальних геополітичних змін. «Ми бачимо кінець західної гегемонії у світі. Обставини змінюються», — зазначив французький лідер.
За його словами, сьогодні на світовій арені зміцнюються «нові держави».
«Китай висунувся в перші ряди, а Росія домагається великого успіху у своїй стратегії», — підкреслив Макрон.
Він вказав на важливість «глибокого переосмислення» відносин з Москвою, так як без її участі неможливо побудувати нову архітектуру безпеки в Європі.
«Європейський континент ніколи не буде стабільним, ми ніколи не будемо в безпеці, якщо не прийдемо до більш мирним відносинам і не з’ясуємо відносини з Росією», — сказав він.
Макрон вважає, що Париж і Москва повинні робити разом «щось корисне» для світу, інакше Європа залишиться театром стратегічної боротьби між США і Росією.
Відштовхувати Москви від європейських держав — велика помилка, заявив французький лідер. Це загрожує тим, що Росія вступить у союз з Китаєм, а це зовсім не в інтересах Європи, уклав Макрон.
Екс-президент Польщі Лех Валенса вважає, що США втратили позиції світового лідера «в морально-політичному сенсі». Таку точку зору він висловив у інтерв’ю, опублікованому газетою Rzeczpospolita, відповідаючи на питання про майбутній візит президента США в республіку.
«У мене є послання президента Трампу: протягом багатьох років Сполучені Штати були імперією добра, яка вела світ. Сьогодні США перестали бути найбільшою світовою державою. У військовому відношенні у вас все ще є перевага, в економічному відношенні ви все ще трохи домінуєте над іншими, але в морально-політичному відношенні США перестали бути світовим лідером», ? зазначив Валенса.
«Президент Трамп, я закликаю вас відновити позиції світового лідера для США. Світу потрібно лідерство, лідерство США. Морально-політичне, а не тільки економічне і військове. Це моє послання нашим американським друзям і самому президенту Трампу», ? додав він.
Залишимо осторонь слова, якими Валенса «лизнув» Трампа щодо минулого морального лідерства США у світі.
Він зі скромності не уточнив, коли Америка втратила це лідерство: лишн коли розв’язала в рамках своєї теорії «керованого хаосу» десятки «кольорових революцій», зруйнувавши життя мільйонів громадян на Близькому Сході, в Югославії, Північній Африці, у Азії і по периметру Російської Федерації.
Більшість цих злочинів перед людством відбулося до обрання Трампа. Але ось його діяльність на чолі США зробила практично неминучим новий глобальний криза в міжнародних відносинах. Він навіть отримав назву у політологів – «Друга холодна війна». Тільки на відміну від першої – між Заходом і СРСР – вона йде не за ідеологічним принципом, а в боротьбі за економічні пріоритети.
Нескладно припустити, що вільний розвиток цієї тенденції здатне привести до спільного кризи за принципом «усі проти всіх».
В англосаксонському світі він вже назріває у відносинах між, здавалося б, найближчими країнами – США і Великобританією. Ця криза носить економічний і монетарний характер. Голова Банку Англії (Центрального банку Сполученого Королівства) Марк Карні оголосив про необхідність перегляду глобальної валютної системи і про те, що існуючу систему, засновану на доларі США, потрібно терміново замінити якимось новим цифровим активом» або нової «цифровий валютою».
Трамп сам не проти знизити абсолютну величину зовнішнього боргу за рахунок девальвації долара, який зараз переоцінений приблизно на 13%.
Про те, що Трамп може прийняти рішення про девальвацію долара, у червні попередив один із найбільших фінансових інститутів країни ? Bank of America.
Для подібних цілей великий бізнесмен Трамп виявився найбільш відповідною кандидатурою.
Питання тільки в тому, чи є дана мета виграшною для Сполучених Штатів в перспективі.
Якщо задіяти весь економічний і військовий потенціал поки ще найбільшою та найпотужнішою у військовому відношенні країни (але, безумовно, старіючої), то це може привести до досить несподіваних результатів.
Впливають на кінцеві результати і передвиборні обіцянки Трампа, особливо напередодні майбутніх президентських виборів.
Зокрема, обіцянку повернути робочі місця в Америку, настільки щедро скорочені транснаціональними корпораціями у гонитві за дешевою робочою силою в азіатському регіоні.
Частина місць Трамп повернув, але адже американські робітники не будуть працювати за звичну для корпорацій азіатську зарплату. Між тим технології пішли в Азію і там залишилися налагодженим виробництвом не менш конкурентоспроможною (в технічному плані) продукції за значно нижчою вартістю.
На межі провалу в США знаходиться сланцева видобуток нафти і газу з-за високої собівартості і необхідність постійно проводити нові буріння.
Вихід із становища Трамп бачить у нав’язуванні своєї енергетичної продукції іншим країнам з використанням методів прямого тиску і шантажу. Як це було з дорогим американським зброєю, яке нав’язувалося європейським партнерам по НАТО всі післявоєнні роки.
Скільки зусиль було витрачено, щоб не допустити будівництва «Північного потоку ? 2»!
Глава австрійської нафтогазової компанії OMV Райнер Зеле нещодавно вже назвав дату запуску газопроводу. За його словами, в даний час будівництво йде строго за планом і буде завершено в раніше встановлені терміни, а компанія Nord Stream 2 чітко дотримується графіка і бюджету. Тому ніяких підстав для перегляду плану запуску «Північного потоку ? 2» немає і бути не може. І проект може бути запущений в кінці 2019 або на початку 2020 року.
Трамп наполіг, щоб європейські поки ще союзники США забезпечили прийом американського рідкого газу на своїй території.
Можна сказати, що він «зламав» Ангелу Меркель, тому в Німеччині були побудовані термінали для прийому GPL. Тільки от там почали розвантажуватися в основному танкери… з Ямалу. Більш того, самі американці стали купувати російський газ і поставляти його своїми танкерами не тільки в Європу, але і в США.
Що називається, нічого особистого — просто бізнес.
Така ж ситуація склалася і з прибалтійськими країнами. Наприклад, стало відомо, що Литва таємно закуповує для свого СПГ-терміналу зріджений природний газ з Росії. Про це свідчать дані системи спостереження за суднами в Балтійському морі.
Литовські власті всіляко прагнули приховати від населення факт покупки російського скрапленого газу, що не дивно, адже литовська СПГ-термінал був проголошений набуття проектом «енергетичної незалежності».
Америка істотно втрачає свої позиції в конкуренції з азіатськими країнами, Європою, а у військовій сфері з Росією, Китаєм і навіть Індією.
Найтрагічніше в цій ситуації те, що Дональд Трамп, прагнучи максимально використовувати політичні, економічні, військові і спеціальні можливості США, руйнує основи міждержавних відносин, рішуче звільняється не тільки від неписаних правил, але і від давно підписаних договорів, які дозволяли контролювати військову діяльність.
Трамп чомусь вважає, що економічний і військовий потенціал Сполучених Штатів дозволить здійснювати ризиковані кроки, які змусять інші країни схилитися перед силою США і знову виведуть Америку в світові лідери.
На цьому шляху американські товариші наколбасили предостатньо.
Найбільш наочний приклад – спроба державного перевороту в Туреччині.
Ну ладно б просто переворот! Але ж планувалося вбити законного президента Ердогана.
Схід — справа тонка. І такої підступності союзникам там не прощають.
Важко сказати, як стали б розвиватися події, якщо б Ст. Ст. Путін в останній момент не передав Ердогану секретну інформацію про підготовку повстання.
Трамп виявився не готовий до ситуації, що така розвідувальна інформація може бути у росіян.
Саме час замислитися, чи яку іншу розвідувальну інформацію російські спецслужби можуть використати в інтересах своєї країни. Це на випадок, якщо буде плануватися якийсь несподіваний провокаційний крок щодо Росії.
Поки ж турецький гамбіт позбавив американський ВПК дуже солідних доходів.
Придбання Туреччиною російських ЗРК С-400 і ведуться переговори про придбання винищувачів СУ-57 і МІГ-35, незважаючи на потужний опір з боку Держдепу США, мали наслідки не тільки для російсько-турецьких відносин, але й вплинули на продажу російської зброї в інші країни Близького Сходу та Азії.
Зазнавши поразки на індійському ринку озброєнь (це було спочатку зрозуміло в умовах захмарних цін на американську зброю, до того ж поступається за якістю російському), Сполучені Штати Америки, часто погрожуючи санкціями, стали вимагати і від країн Африки відмовитися від закупівлі російських озброєнь.
Що називається, американці вирішили «зрубати по-легкому», використовуючи економічні труднощі африканських країн, які повинні були піддатися економічному тиску США.
Це типовий нахрап янкі без урахування історичних, культурних і політичних обставин.
По суті справи, це результат розвалу американської дипломатичної школи, завершився при Трампа: «Робіть, як вам кажуть, інакше – санкції, а можемо і авіаносець надіслати».
«Подібні вимоги є спочатку нездійсненними у відносинах з африканськими державами. Тому що з часів Радянського Союзу вони підтримують з нами найтісніші зв’язки в питанні постачання військової техніки, що є запорукою надійного забезпечення національної безпеки і суверенітету. І відмовлятися від співпраці з нами у цій сфері вони не мають наміру», – зазначають в МЗС РФ.
Якщо б американці просто задумалися, у що може обійтися будь-африканській країні заміна всього вже стоїть на озброєнні з радянських часів на американське, вони навряд чи вийшли б з подібною пропозицією.
Просто скласти 2+2 в сучасній американській дипломатії вже нікому.
Тим більше що ще перші російські ЗРК типу С-75 досі час від часу збивають сучасні американські ударні безпілотники.
Є щось спільне у цій Другій холодної війни з ситуацією, що склалася в світі напередодні Першої світової війни як війни імперіалістичної, коли в основі політики держав лежали відверто економічні інтереси: боротьба за колонії, ресурсні бази, ринки збуту.
Тоді світ був поділений, зруйнувалися здавалися вічними імперії.
Імперії руйнуються і сьогодні. Першим захитався Євросоюз, зовсім неважливо себе почувають і Сполучені Штати. І не в останню чергу через розв’язаної з Китаєм нової холодної війни.
США стали основним бенефіціарієм за підсумками Першої світової війни. Звідти істок їх фінансової потужності, упрочившейся і за результатами Другої світової війни. Сьогодні проглядається явна спроба вимагати «продовження банкету». Ось тільки світ дуже сильно змінився і, як відомо, в одну і ту ж річку не можна увійти двічі.
Сьогодні ніхто не зможе передбачити, чим закінчиться протистояння між США і Китаєм. Але якщо американці обмежують свої наступальні дії санкцій та митами, то Китай, відповідаючи дзеркально, одночасно серйозно вкладається в інфраструктуру: створюється новий шовковий шлях в Європу, освоюється Севморпуть.
Європейські країни, у яких є маса протиріч із США, з вичікуванням стежать за розвитком відносин між США і Китаєм.
Росія займає схожу позицію, не маючи будь-яких економічних важелів впливу на протиборчі сторони.
Так, ми розвиваємо економічні відносини з КНР, сприяємо реалізації Нового шовкового шляху, але суми цих інвестицій і близько не порівняти з загальною ціною питання американо-китайських економічних суперечностей.
Європейців ж хвилюють зовсім не наші економічні зв’язки, а те, чи не призведе подальше загострення ситуації до появи російсько-китайського військового союзу.
Думаю, що відповісти на це питання сьогодні не готовий ніхто. Хоча б вже тому, що складно уявити переростання нової холодної війни між КНР і США в гарячу військову фазу.
Старий став атлантичний Лев, щоб боротися з молодим пятитысячелетним Драконом.
Ну а Росії у такій ситуації вести себе треба за старої китайської прислів’ї про мудрій мавпі, з вершини пагорба спостерігає, як в долині б’ються тигри.
Сергій Кузнєцов
Thanks!
Our editors are notified.