Естонія пригрозила задушити Росію санкціями і підбиває Європу нанести рішучий удар

Таллін підбиває Європу завдати по Москві останній нищівний удар

Новоспечений міністр закордонних справ Естонії Урмас Рейнсалу пообіцяв поставити питання про нові санкції проти Росії 14 травня на зустрічі міністрів закордонних справ Євросоюзу.

Його намір ввести нові санкції проти Росії виглядає дивним на фоні великих економічних втрат Естонії, в тому числі з-за відповідних заходів нашої країни. Недарма ж політичний важковаговик республіки, колишній лідер Центристської Партії, екс-мер Талліна Едгар Савісаар, дізнавшись про те, що на митниці Івангорода було знищено 72 тонни (!) санкційної естонської кільки, закликав відмовитися від взаємних санкцій.

Експерти Женевського інституту досліджень міжнародних відносин і розвитку вказали: вже в перший рік втрати країн Балтії через санкції Заходу проти Росії і відповідних заходів виявились дуже суттєвими.

Якщо в 2013 році експорт з Естонії до Росії становив 39,5% загального обсягу експорту за межі Євросоюзу, то в 2015 році цей показник впав на 12,7%. У Латвії зниження склало 10,7%, у Литві — 9,1%. Естонія, взагалі виявилася таким сумним лідером в ЄС. В Словаччині, наприклад, падіння склало 7,7%, у Чехії — 7,3%, у Польщі — 7,2%, у Фінляндії — 7,1%, а в середньому по ЄС — 2,8%. Це перший рік санкцій. В цілому ж за всі ці роки експорт сільгосппродукції з Естонії до Росії впав майже на 70%. А обсяг транзиту РФ через Естонію скоротився в чотири рази.

Перед зустріччю президента Естонії з президентом Росії посол РФ в республіці Олександр Петров говорив: «Зайвий раз можна переконатися, наскільки негативну роль відіграють нав’язані Європі ззовні штучні обмежувачі, які обернулися для Естонії втратами в сотні мільйонів євро. Сподіваємося, що естонська влада прислухається до голосу національного бізнесу, все голосніше закликає повернутися до нормальних, добросусідським відносинам з Росією».

Президент Естонії Керсті Кальюлайд, ніби прислухалася. Але її формальні підлеглі — ні. «Росія — ядерна держава, яка в останнє десятиріччя двічі використала силу щодо сусідніх країн», — цитує пояснення Рейнсалу ресурс Rus.err.ee. Міністр повідомив, що підготує додаткові заходи, які можна вжити щодо останніх кроків Росії.

Його особливе обурення викликала видача на Донбасі і в Криму російських паспортів. Про вбивства українськими солдатами мирних жителів Донбасу, дітей і жінок, він нічого не сказав. Про референдум в Криму теж. Про окупацію Іраку американцями, про постійне використання сили найбільшою ядерною державою — США — у відношенні не тільки сусідніх країн, але і по всьому світу, він, природно, теж нічого не сказав і не закликав до санкціями проти Вашингтона.

Ну і на тлі візиту Керсті Кальюлайд в Москву і її зустрічі з Володимиром Путіним, бажання гості налагодити відносини з Росією обіцянку міністра закордонних справ республіки виглядає симптоматично. Його русофобія загальновідома, він був міністром оборони, міністром юстиції і постійно робив антиросійські випади.

Але симптоматика не тільки в цьому. Новий уряд Естонії немов на зло Кальюлайд зібрав головних русофобів республіки. До Рейнсалу приєднується міністр внутрішніх справ Березень Хельма, який назвав нашу країну «своїм одвічним ворогом» і днями повідомив про те, ніби 5,2% території Естонії… окупована Росією.

Різночитання між міністрами несуттєві і непринципові. Якщо Хельма говорить про окупацію 5,2% території Естонії, тобто приналежності Псковської області не республіці, а Росії, то Рейнсалу заявляє, що окупація його держави закінчилася з виведенням російських військ після розпаду СРСР, але при цьому, як і міністр внутрішніх справ вважає: кордон з РФ повинна проходити по лінії, зазначеної Тартуским мирним договором 1920 року, тобто Псковська область повинна бути естонської.

Тема «радянської окупації» — взагалі улюблений коник міністра закордонних справ Естонії. Таке відчуття, що він рушив на неї розумом, як і на всіляких вимогах до Росії.

Будучи міністром юстиції, він неодноразово заявляв про необхідність відшкодування Москвою збитку, нібито завданого «радянською окупацією», при цьому уряд республіки такого питання не ставив.

У 2015 році колишнього міністра закордонних справ Марини Кальюранд навіть довелося дезавуювати підпис Рейнсалу під меморандумом про пред’явлення вимог про відшкодування збитку від «радянської окупації», прийняте міністрами юстиції країн Балтії на зустрічі в Ризі. Кальюранд заявила, що міністр юстиції надійшов самовільно — питання не обговорювали ні в уряді, ні з нею — міністром закордонних справ, а це необхідно при прийнятті міжнародних меморандумів.

«Безсумнівно, російська сторона дуже ретельно стежить за висловлюваннями естонських політиків, особливо членів уряду. Особливо в ситуації, коли ми домовились з російською стороною про початок координованої ратифікації договорів про кордон», — сказала Кальюранд. Але як показує час, естонські націоналісти в особі міністрів закордонних справ і внутрішніх справ не має наміру погоджуватися з договором про кордон і не хочуть його ратифікувати.

Для повноти картини варто нагадати: 14 липня 2012 року на зльоті «Союзу борців за свободу», тобто ветеранів Естонського легіону СС, Рейнсалу, будучи тоді міністром оборони, висловив їм вдячність і заявив, що їх внесок «мав вирішальне значення для Естонської Республіки і одночасно врятував честь нашого народу».

Так що постійні претензії шанувальника есесівців до нашій країні цілком зрозумілі.