F-35 виявився голим: Секрет стелс-технологій розкрито

«Кращий в світі винищувач здатний успішно воювати тільки проти терористів бородатих

Навколо винищувачів-бомбардувальників F-35, які американські рекламісти «призначили» найкращими літаками у світі, згущуються хмари. Причому «призначили» не тільки в своєму сегменті, але і серед всіх машин фронтової авіації. Більш того, їм ще пророкують лаври літаків стратегічної авіації.

У ВПС, ВМС і КМП (Корпус морської піхоти) передано вже майже 220 літаків трьох модифікацій — А (для наземних аеродромів), В (з укороченим зльотом і вертикальною посадкою для універсальних десантних кораблів КМП) і С (для авіаносців). Але лише 2% «експлуатуються» у ВМС F-35C здатні виконувати всі возлагающиеся на них завдання (патрулювання, бомбометання, повітряні битви, зв’язок з групою і т. д.). За іншим модифікаціям трохи краще: F-35B — 16%, F-35А — 34%. Лише одну яку-небудь задачу можуть виконувати менше половини машин. Але зрозуміло, з таким функціоналом літаки нікому не потрібні.

Сумна (для Пентагону) ситуація склалася і з можливістю літакам всіх трьох модифікацій не тільки виконувати якусь одну задачу, і взагалі відірватися від землі або від палуби. У 2018 році 7 місяців поспіль літаки могли 30% відведеного на польоти час піднятися в небо. В інші місяці року ця цифра дорівнювала 20%. У цьому році, незважаючи на відсутність статистики, ситуація могла не покращитися, а тільки погіршитися. Тому що в ескадрильях гостро відчувається дефіцит запасних частин. Справа доходить до «канібалізму», тобто з одних літаків знімають деталі і встановлюють на інші.

Існують дві причини цього ганебного явища. По-перше, компанія-розробник і виробник літака «Локхід-Мартін» на етапі планування виробництва не могла припустити, що F-35 виявиться такою ненадійною машиною. Що в процесі експлуатації (поки ще аж ніяк не напруженою) надійність вузлів виявиться настільки низькою, що не відповідає розрахунковим даним. Довелося екстрено збільшувати виробництво запасних частин. Але навіть і це форсування не задовольняє зростаючі потреби в запчастинах.

По-друге, система логістики при таких великих на неї навантаженнях стала давати збої. Певною мірою це пов’язано з тим, що вузли для цього літака проводяться не тільки в США, але і в цілому ряді країн, які скооперувалися з «Локхід-Мартін». І замовлення доходять до споживачів з великим запізненням. А то і зовсім губляться в дорозі. І це далеко не повне навантаження на систему поставок, тому що в американській армії планується в майбутньому використовувати не 220, а 2440 літаків, що в 11 разів більше.

Однак є ймовірність того, що різко погіршиться ситуація з виробництвом не тільки запчастин, але і самих літаків. Тому що Туреччина, яка бере участь у кооперації, має намір вийти з проекту. А вона виробляє для F-35 всіх трьох модифікацій елементи фюзеляжу, люки відсіків, в яких розташовується внутрішнє озброєння, дисплеї для кабіни пілота і цілий ряд інших елементів.

До речі, недоречно для Пентагону) відносно фюзеляжу, крила й хвостового оперення існує дуже серйозна проблема. Яка при певних умовах здатна позбавити його літак головного достоїнства — малопомітності. Справа в тому, що на F-35 з загрозливою швидкістю, не передбаченої при конструюванні, деградує і руйнується стелс-покриття, склад якого є секретним. І «роздягнений» літак стає чудово видимим для авіаційних радарів. (Для радарів сучасних комплексів ППО він добре видно і з покриттям).

З’ясувалося, що цьому сприяють три причини. Менше всього схильні «роздягання» наземні транспортні літаки F-35А. У них покриття руйнується при польотах на надзвукових швидкостях. Відбувається це і від аеродинамічного нагрівання зовнішньої обшивки корпусу і крила, і від високих вітрових навантажень.

Помітно гірше справи йдуть у літака для авіаносців — F-35С. Знищення покриття в цьому випадку сприяє агресивна морське середовище. Повітря, насичений солями, є хімічно активним реагентом. При цьому найбільшу небезпеку для стелс-покриття являють польоти на низьких висотах, де концентрація хімічно активних речовин найбільш висока. На великих висотах ефект проявляється не так сильно. Зрозуміло, на цей літак неблаготворно впливають і надзвукові польоти, хоч максимальна швидкість всіх трьох модифікацій не настільки висока — 1900 км/ч.

І найбільше страждає покриття F-35, який також експлуатується в морських умовах — на універсальних десантних кораблях КМП. Додатковий руйнуючий фактор для них — значні вібрації, які виникають при скороченому зльоті.

Це дуже серйозна проблема. Якщо зруйноване покриття крила або фюзеляжу на нероз’ємних елементах конструкції, то його відновлення передбачається в заводських умовах. Що ще більше знижує готовність парку літаків. А на заводі «Локхід-Мартін» в штаті Техас на один літак покриття наноситься протягом трьох днів.

В екстрених випадках, звичайно, можна літати й частково «роздягненому» літаку. Строго кажучи, це не повна втрата закладеної конструкторами малопомітності. Тому що радиопоглощающее покриття працює на зниження ефективної площі розсіювання спільно з геометрії літака. Геометрія обрана такою, щоб хвилі від РЛС супротивника «зісковзували» з обшивки літака, тобто не відбивалися назад до випромінюючої їх РЛС, а в бік.

Однак у випадку часткової втрати малопомітності раціональніше користуватися якимись іншими машинами, які не претендують на «невидимість», але при цьому за льотними характеристиками істотно випереджають F-35, який прозвали «вагітної пингвинихой» за зовнішню схожість. А по цій частині випереджають його всі нині експлуатуються американські літаки фронтової авіації, починаючи від «довгожителя» F-16. Мабуть, навіть штурмовик А-10 здатний робити в повітрі більше корисного, ніж F-35.

Тобто всі розмови про багатофункціональності цього літака, який нібито в повітряному бою, знищить будь-винищувач противника, абсолютно безпідставні. Так що в класифікаційному назві «винищувач-бомбардувальник» слід було б залишити лише одне слово — «бомбардувальник». Ось це вони можуть добре машини. Правда, за умови слабкої протидії супротивника.

В кінці квітня американці вперше застосували модифікацію F-35А не в бою, як стверджують ЗМІ з посиланням на прес-службу Центрального командування ВПС США, а для нанесення ударів по наземним цілям. Два бомбардувальники, перекинуті на авіабазу Аль-Дафра в ОАЕ, завдали ударів по складу зі зброєю бойовиків ИГИЛ* на півночі Іраку. При цьому не повідомляється, чи були удари успішними.

У минулому році КМП використовував палубні бомбардувальники F-35 В для нанесення ударів по базах терористів в Афганістані. В обох випадках це були «легкі прогулянки», оскільки у терористів немає коштів для ураження F-35.

Куди напористо до пори до часу були ізраїльтяни, які бомбили іранські бази на території Сирії. Однак після постачання Росією сирійським силам ППО трьох дивізіонів комплексу С-300ПМ2, які ще, до речі, не заступили на бойове чергування, ізраїльські льотчики стали набагато обережніше. Хоч деякий час і розповідали, як розіб’ють С-300 в друзки.

З вищесказаного можна зробити висновок про те, що літак, власне, вийшов таким же, як і був задуманий. Хоч і з цілим рядом помилок, які досі не вдається вирішити. Тобто тактико-технічні вимоги до нього формулювалися в кінці минулого століття, коли холодна війна була виграна «остаточно і безповоротно». І у військовій доктрині США, ні Росія, ні Китай в якості ймовірних противників не фігурували. Здавалося, що відтепер американської гегемонії ніщо не загрожує «ні нині, ні прісно, ні на віки віків». Головним і єдиним противником вважалися різні терористичні сили. Ось проти них і заточений F-35. Але зараз доводиться надувати щоки і намагатися доводити світові, що цей літак — вінець творіння авіаконструкторів, на тлі якого всі інші літаки абсолютно нікчемні.