Після революції архітектори молодої радянської країни нерідко вирішувалися на сміливі експерименти. Адже нова ідеологія і курс на колективізм вимагали і нових архітектурних рішень. І якщо поняття «будинки-комуни» (будівлі без надмірностей з приміщеннями загального користування) досі на слуху, то такий експеримент, як «фабрика-кухня» відомий не настільки широко. А між тим в Самарі досі зберігся один з таких унікальних об’єктів – будівля, що має форму серпа і молота і побудоване для «щасливого життя радянських працівниць».
Агітаційний плакат 1927 року розповідали про користь механізованих підприємств громадського харчування, здатних нагодувати великі маси людей. /wikipedia.org
Фабрики-кухні – ідея смілива і, по тим часам, актуальна. Цей проект повинен був одночасно і полегшити працю радянської жінки, позбавивши її від роботи вдома на кухні, і в той же час забезпечити її повноцінним харчуванням. І обидві ці завдання, у свою чергу, вели до ще більш важливою для радянського держави мети – підвищити працездатність і продуктивність праці кожної працівниці фабрики чи заводу.
Сміливий і раціональний проект для самарського робочого класу.
Унікальна будова в дусі радянського конструктивізму, зведена в 1930-х роках в Самарі, придумала молодий, але вже досвідчений по тим часам радянський зодчий, архітектор товариства «Народне харчування» Катерина Максимова. Жінка-новатор виступала проти «міщанства» в архітектурі і разом з тим мала практичним складом розуму, що відбивалося у всіх її проектах.
Злободенне проект молодого радянського архітектора. /Фото:псса.ги
Самарська фабрика-кухня з щоденної пропускною здатністю в 9 тисяч обідів, призначена для заводу імені Масленнікова – шедевр радянської архітектури. Якщо дивитися на неї з висоти, вона має форму двох головних радянських символів – серпа і молота. Ця архітектурна ідея, як відомо, в радянські роки була дуже популярна.
Будівля у формі серпа і молота. /Фото:ytimg.com
Всередині «молота» архітектор розмістила кухню, а всередині «серпа» — гардероб та обідні зали (дорослий і дитячий). У «рукоятці молота» працювали магазин, пошта та інші необхідні для радянських людей установи, а на другому поверсі розташовані технічні приміщення.
Переходити з виробничої частини будівлі у «серп» працівницям потрібно було за заскленим коридорами, прикрашені вітражами, які підтримувалися бетонними колонами. Проектом передбачалася навіть літня тераса для трапези на відкритому повітрі.
Будівля всередині. Зйомка 2016 року. /Фото:vkonline.ru
На жаль, у своєму первозданному вигляді це унікальна споруда проіснувала трохи більше десяти років: у 1944 році архітектор В. Салоникиди надав будівлі більш класичний вигляд, втім причина була розумною – скоротити тепловтрати конструкції. Вітражне скління змінили прості вікна, з’явилися три великі сходи, в нижній частині будівлі паралельно рівнем землі зробили руст. А велику нішу головного входу, розташовану під нависавшим другим поверхом, забудували, і вона стала частиною теплого контуру будівлі. Ознаки конструктивізму, дух сміливого авангарду і динамізм, який так прагнула передати Максимова, стали майже не помітні.
Будівля зовні. Зйомка 2013 року. /Фото:samaralife.files.wordpress.com
У 1980-х роках у грандіозного будівлі з’явилися прибудови, але воно ще було затребуваним і як їдальня, і як кулінарія. 1990-х унікальна будівля повністю перестало виконувати ті функції, для яких замислювалося спочатку. В ньому відкрилися сауна, всілякі фірми, магазинчики, бар і нічний клуб, а потім будівлю перетворили в торговий центр. Зовні його оббили сайдингом, а дах покрили синьою фарбою.
До кінця минулого століття вигляд будівлі сильно змінився. /Фото:twimg.com
На початку нульових років будівлю хотіли знести, щоб на його місці звести багатоповерхівку, але місцеві жителі і журналісти домоглися скасування цього рішення.
Три роки тому в цьому приміщенні розмістився Средневолжский філія Державного центру сучасного мистецтва, а роком раніше в Москві сучасні архітектори представили проект реставрації цього унікального шедевра радянської архітектури. Недоречний білий сайдинг демонтували. Планується перетворити будинок у культурний комплекс з бібліотекою, приміщеннями для занять творчістю і проведення форумів та інших кульртурно-освітніх заходів.
Розробники проекту пообіцяли максимально зберегти первісний вигляд унікальної будівлі.
Автори проекту обіцяють зберегти історичний вигляд «фабрики-кухні» – той, який задумала колись Максимова, але в той же час зробити будинок більш сучасним.
Ще один пам’ятник радянської архітектурної епохи – дім «Сльоза соціалізму» в Пітері, побудований за принципом комуни.
Текст: Анна Бєлова
Thanks!
Our editors are notified.