Фашистський фактор. Привид нового майдану в Україні

Журналіст Андрій Бабицький — про подорожчання протистоянні президента Зеленського українським радикалам.

Мінські угоди, схоже, зрушилися з мертвої точки, в якій перебували протягом всього президентського терміну Петра Порошенка. Першим важливим сигналом готовності Києва приступити до виконання його пунктів став вчорашній відведення українських збройних підрозділів з однією з позицій поблизу станиці Луганська. Другим кроком, зробленим вже владою ЛДНР, з’явилася домовленість про односторонню передачу українській стороні чотирьох полонених. Можна вважати, що таким чином був анонсований майбутній масштабний обмін за принципом ” всіх на всіх, про який не раз публічно говорив президент України Володимир Зеленський.

Вкрай важливим є те обставина, що про передачу українських військовослужбовців представники двох народних республік домовлялися в Мінську на засіданні тристоронньої комісії з Віктором Медведчуком, якого ще не так давно команда нового президента демонстративно вивела з переговорів про обмін. Його повернення свідчить про скоригований підході. Цілком очевидно, що без цього політика, який перебуває в постійному контакті з Москвою, Донецьком і Луганськом, справи йшли б ні добре ні погано. Українські полонені будуть передані вже завтра, і це відкриє дорогу до повномасштабних переговорів про виконання мінських угод по розширеному списку пунктів.

До вчорашнього дня здавалося, що Зеленський твердо дотримується політичного курсу свого попередника, навіть посиливши його окремі елементи. Так, зросла інтенсивність обстрілів ДНР і ЛНР здавалася прямим доказом того, що неодноразові заяви спочатку кандидата в президенти, а потім вже і обраного глави української держави про необхідність якнайшвидшого встановлення миру були порожній, нічим не підкріпленої риторикою.

Зеленський один за іншим відтворював основні тези тієї ідеологічної доктрини, яка була сформована Петром Порошенком. Росія — окупант і агресор, з якими Україна веде війну в Донбасі. Захід повинен посилити антиросійські санкції, мінські угоди потрібно “переформатувати” так, щоб Москва не стала гарантом їх виконання, а учасником замість Донецька і Луганська. При такій позиції скільки-небудь результативні російсько-українські переговори виявлялися неможливі.

Але тепер з’ясовується, що неготовність Києва поступитися політичними принципами, исповедуемыми ультрарадикальною націоналістичної частиною українського суспільства, уявна. Роблячи реверанси в бік націоналістів, Зеленський паралельно явно шукає як виходи на Москву, так і робить зусилля для того, щоб запустити нарешті мінський процес. Фактично мова йде про те, що перспектива встановлення миру, ще зовсім недавно здавалася остаточно похована, стала вимальовуватися досить виразно.

Український лідер опинився у вкрай складному становищі. Кожен його вчинок знаходиться в призмі пильної уваги як панів націоналістів, так і заокеанських кураторів. Зближення з Москвою перші вважають зрадою національних інтересів, для других такий хід подій також небажаний. Один незграбний крок — і в українській столиці спалахне новий майдан, який обіцяє виявитися набагато жорсткіше і кривавіше того, що передував державного перевороту в 2014 році. Тоді серед протестантів не було учасників бойових дій. Тепер же ветерани, знаючі запах крові, що мають на руках стрілецьку зброю, стануть кістяком нового протесту.

Зеленському в цих обставинах треба демонструвати чудеса політичної еквілібристики. Але можливостей для цього небагато. Немає сумнівів, що повернення Медведчука в політику, яке сталося не просто відома, а за прямою вказівкою Банкової, викличе вкрай негативну реакцію радикалів. Так і відведення військ — це зовсім не те, чого вони очікують від влади. На їх переконання, війська не слід відводити, а перекидати на лінію фронту нові підрозділи з тим, щоб максимально активізувати бойові дії.

Так що конфлікт президента з вже неодноразово обіцяли розправитися з ним націоналістами (“повісити на дереві на Хрещатику” та інші такі ж “милі” загрози) представляється неминучим, притому що він продовжить рух у обозначившемся напрямку. Та й всередині самої владної структури зараз утворилася різновекторна політична комбінація. Представники колишньої групи, яка перебувала в українського керма, здатні неабияк попсувати кров президенту. Віктор Медведчук, наприклад, не виключає, що проти нього буде порушено кримінальну справу за контакти з сепаратистами. Подібні рішення генпрокурор Юрій Луценко приймає легко і невимушено. Найближчим часом стане зрозуміло, наскільки Зеленський готовий спровокувати політичну кризу і є йому ніж відповісти на акції протесту.