Фото з домашніх архівів знаменитостей російського кіно, театру та естради

Складно повірити, але ті, яких зараз знають не тільки в Росії, а й далеко за її межами, теж були колись маленькими і жили звичайним повсякденним життям. Їм доводилося носити у школу важкі рюкзаки, малювати своїм мамам зворушливі листівки, власноруч майструвати вироби, ганяти на велосипедах і ковзанах, отримувати двійки за невивчені уроки і, можливо, червоніти за погані вчинки. І хто тоді міг подумати, що ці діти стануть знаменитостями? Де ще і якими!… У сьогоднішньому огляді продовжуємо знайомити читачів з архівними фото з домашніх альбомів знаменитостей російської естради та кіно та пропонуємо вгадати в милих дитячих обличчях популярних артистів.

Мілявська, Лоліта Марківна (1963 р. н.)

— радянська, українська і російська естрадна співачка, актриса, телеведуча, режисер.

Лоліта Мілявська.

Лоліта Марківна Мілявська (уроджена Горелик) народилася в сім’ї музикантів у місті Мукачево (Україна). Дитинство і юність майбутня артистка провела у Львові. Мама співала в джаз-бенді, а тато працював конферансьє і диригував оркестром. Після розлучення батьків Лола з мамою переїхали до Києва. Закінчивши школу, дівчина пробувала свої вокальні дані в колективі мами. Деякий час працювала бек-вокалісткою і натхненна успіхом, юна співачка надходить на режисерський факультет Тамбовського інституту культури. Після закінчення вузу перебралася до Москви і разом з Олександром Цекало Лоліта Мілявська створює кабаре-дует «Академія».

Кіркоров, Філіп Бедросович (1967 р.)

– радянський і російський естрадний співак, актор, композитор і продюсер.

Філіп Кіркоров.

Філіп народився в болгарському місті Варна, у творчій родині. Його батько – співак Бедрос Крикорян, вірменин з турецьким корінням ще задовго до народження сина змінив своє прізвище на Кіркоров. І вже будучи Бедросом Кіркоровим прославився на весь СРСР завдяки своєму незвичайному низького тембру. Мати Пилипа – Вікторія Лихачова, єврейка за національністю, в роду якої були і цигани, і росіяни, і навіть ірландці з французами.

Сім’я переїхала до Москви, і шкільні роки Філіпа пройшли на Таганці. У 1984 році майбутній поп-король вітчизняної естради закінчив із золотою медаллю школу № 413 і подав документи в театральний інститут. Однак іспити в ГІТІС Філіп завалив, комісія не оцінила його вокальні та артистичні дані, вважаючи їх недостатніми для відділення музкомедії. І тоді, не довго роздумуючи, Кіркоров надходить в музичне училище імені Гнесіних і закінчує його в 1988 році з червоним дипломом.

Валерія (Алла Юріївна Перфілова – 1968 р.)

– радянська і російська естрадна співачка.

Валерія.

Алла Перфілова народилася в місті Аткарськ Саратовської області в родині викладачів музики. Батько був директором музичної школи, а мати працювала в ній же викладачем. Крім загальноосвітньої школи Алла займалася і в музичній – по класу фортепіано, а також відвідувала танцювальний гурток, займалася волейболом і лижами. Дівчинка з раннього дитинства відрізнялася допитливістю, ретельністю і відповідальністю. І як наслідок – обидві школи вона закінчила із золотою медаллю.

Ще школяркою майбутня зірка естради виступала у складі джазового ансамблю «Експромт». А після школи Аллу запросили попрацювати в ансамблі «Відображення» при Саратовської філармонії. У тому ж році за напрямом тієї ж філармонії, вона вступила в клас естрадного вокалу в Гнесинку на заочне відділення. Паралельно з навчанням, виступом в ансамблі, Алла підробляла співом в ресторанах.

Саме в ті роки, щоб уникнути плутанини і конкуренції з іншого, вже панувала на естраді Аллою (Пугачової), висхідна зірка взяла псевдонім “Валерія”. Згодом під цим ім’ям проходила вся її життя. Валерією стали називати її друзі, знайомі і навіть мама.

Заворотнюк, Анастасія Юріївна (1971 р.)

– російська актриса театру, кіно і дубляжу, телеведуча.

Заворотнюк, Анастасія Юріївна.

Анастасія Заворотнюк народилася в Астрахані в творчій родині. Мама актриси, народна артистка РРФСР Валентина Заворотнюк працювала в місцевому Тюгу. Батько, Юрій Андрійович був постановником на телебаченні, створював документальні фільми в самих різних жанрах. Анастасія, виховуючись у творчій атмосфері з раннього дитинства, відчувала непереборну тягу до мистецтва. «Я не вимовляла ще слово «актриса», але дуже хотіла стати нею», – згадувала вона. Всі дитячі роки Настя провела в театрі, де грала її мама. Дівчинка знала напам’ять всі ролі, частенько підказуючи акторам їх репліки. За це Настю нерідко виставляли під час репетицій із залу. У вільний від школи час майбутня зірка танцювала в ансамблі «Лотос» і відвідувала музичну школу, а ще писала вірші, брала участь у конкурсах читців, співала пісні.

Після школи перед Анастасією постав важкий вибір вузу. З одного боку вона мріяла про театр, а з іншого – розуміла, що їй потрібно отримати “нормальну” професію. Раціоналізм привів Заворотнюк на історичний факультет Астраханського педагогічного інституту. Однак, на щастя, вже до кінця першого курсу дівчина усвідомила, що зробила помилку і відправилася штурмувати театральні вузи Москви. Папа рішення дочки підтримав, на відміну від мами, якій Настя сказала, що їде на археологічні розкопки. В ГІТІС Настя не пройшла, заваливши вступні іспити. Зате її прийняли в Школі-студії МХАТ, і в 1989 році вона стала студенткою майстерні Авангарду Миколайовича Леонтьєва.

Хабенський, Костянтин Юрійович (1972 р.)

– російський актор театру і кіно, кінорежисер.

Хабенський
Костянтин – актор театру і кіно.

Народився Костянтин в Ленінграді, виріс в інтелігентній родині: його батько працював інженером, мама викладала математику. В дитинстві хлопчик навіть не думав про акторську кар’єру. Після 8 класу Костя вступив у Технікум авіаційного приладобудування й автоматики. Відучившись лише три курсу і захистивши курсову роботу, він зрозумів, що абсолютно нічого не розуміє в техніці. Теорія давалася майбутнього художник досить легко, а от коли справа доходила до практики, Хабенський губився.

У пошуках себе він підмітав вулиці, мив підлоги, грав для випадкових перехожих, потім влаштувався монтувальником-освітлювачем у театр-студію «Субота». На сцену він вперше вийшов в якості актора масовки. Захоплення переросло у щось більше, і Костянтин вирішив пов’язати своє життя з театром. У 1990 році Хабенський вступив у Ленінградський державний інститут театру, музики і кінематографії.

Максим Вікторович Аверін (1975 р.)

– російський актор театру, кіно і телебачення, зірка телесеріалів, режисер і телеведучий.

Максим Вікторович Аверін.

Максим Аверін народився в сім’ї костюмерки і декоратора, які працювали на студії «Мосфільм». Незважаючи на те, що обидва батьки мали непряме відношення до акторської справи, їх первісток з раннього дитинства виявляв інтерес до театру. Так, коли хлопчикові виповнилося 6 років, батько взяв його з собою до Махачкали на зйомки кінофільму. Під час роботи над однією зі сцен Максиму довірили епізодичну роль танцюючого в натовпі хлопчика. Саме тоді в титрах, після прізвищ маститих акторів на екрані вперше з’явився напис: «Максим Аверін».

Ця подія настільки надихнуло хлопчиська, що він вирішив неодмінно стати актором і записався в дитячу студію акторської майстерності при Будинку кіно. І вже в дев’ять років відбувся його театральний дебют – Аверін зіграв голодної дитини у виставі Театру мініатюр «Бранденбурзькі ворота».

До закінчення школи Максим продумав список черговості прослуховувань в театральні училища. Першим на черзі виявився ВДІКУ, але під час проб декламировавшего вірші Маяковського юнака перервав один із членів комісії і попросив показати зуби, на що ображений Аверін відповів: «Я – не кінь».

За всеросійським державним інститутом кінематографії йшла «Тріска», яка також справила на майбутню зірку екрану гнітюче враження. А ось в Щукінському він відразу відчув себе як вдома. Але, перше прослуховування Максим завалив, лише з другої спроби йому вдалося пробитися через великий конкурс і потрапити на курс до Марини Пантелєєвої. Молодий харизматичний актор з перших днів звернув на себе увагу викладачів, які пророкували йому блискуче майбутнє. Закінчивши з відзнакою «Щуку» і отримавши на руки червоний диплом, Аверін на деякий час влаштувався в трупі театру «Сатирикон», куди його запросив сам Костянтин Райкін.

Басков, Микола Вікторович (1976 р.)

— російський естрадний і оперний співак.

Микола Басков.

Микола Басков народився в сім’ї військового та вчительки математики в Підмосков’ї. З обов’язку служби батько постійно перевозив свою сім’ю з однієї частини в іншу. Так в школу Коля пішов у НДР, потім навчався в Новосибірську, а закінчував середню освіту в Москві. Природний талант Миколи проявився з ранніх років. Ще в НДР, коли хлопчикові було п’ять, він раптово почав співати гучним сопрано. І у батьків не залишилося жодних сумнівів у тому, що їх синові судилося стати співаком. Неймовірні здібності до музики він успадкував від феноменально обдарованого прадіда по материнській лінії – той, не маючи будь-якої музичної освіти, міг впоратися з будь-яким інструментом.

У Новосибірську поряд із загальноосвітньою школою хлопчик навчався у класичній музичній школі при консерваторії і закінчив її з золотою медаллю. З 1989 по 1992 роки Микола був учасником трупи Дитячого музичного театру юного актора. З товаришами по колективу він об’їздив з гастролями півсвіту: США, Ізраїль, Швейцарія, Франція. Вже в 12 років він грав на сцені Паризької національної опери в постановці «Чарівна флейта».

У 1993 році Микола вступив на спеціальність «актор музичного театру» в ГІТІС і почав працювати над вокалом вже на професійному рівні. Але в кінці першого курсу йому довелося залишити навчання через… пропусків. На наступний рік молодий чоловік вступив у славнозвісну «Гнесинку» (клас камерного і оперного співу), яку успішно закінчив у 2001 році.

Діма Білан (Віктор Миколайович Бєлан – 1981 р.)

— російський співак і кіноактор, зумів вперше в історії принести Росії перемогу на «Євробаченні».

Діма Білан.

Майбутній співак народився в невеликому містечку Усть-Джегута Карачаєво-Черкеської республіки, в звичайній радянській родині, яка не мала ніякого відношення ні на сцені, ні до музичної творчості. Батько Діми був інженером-конструктором і працював на Камському автозаводі, а мама працювала в тепличному господарстві і виховувала своїх дітей.

Хлопчисько з ранніх років вів щоденник, у який записував свої думки і власні вірші. У п’ятому класі він поступив в музичну школу, де освоював вокал та гру на акордеоні. Любов до музики і співу майбутній зірці передалася від бабусі по материнській лінії. Вона мала прекрасний голос і тридцять років пропрацювала в хорі. У старших класах Вітя став постійним учасником різноманітних творчих конкурсів і фестивалів. На одному з них юнак отримав нагороду з рук самого Йосипа Кобзона. Тому після закінчення школи вже не було сумнівів, чому присвятити своє подальше життя. Він відправився в столицю і поступив в музичне училище імені Гнесіних.

Перший час Віктор наполегливо займався класичним вокалом і подавав великі надії як оперний співак. Однак до третього курсу юнакові стало тісно в рамках академічного репертуару і захотілося спробувати свої сили на естраді.

Боярська, Єлизавета Михайлівна (1985 р. н.)

– російська актриса театру і кіно. Дочка Михайла Боярського та Лариси Луппіан, слідуючи по стопах знаменитих батьків, доклала чимало зусиль, щоб вийти з їх тіні. І це, безумовно, їй це вдалося з лишком.

Єлизавета Боярська.

Ліза Боярська народилася в Ленінграді. Незважаючи на те, що дівчинка виховувалася в акторській сім’ї, її манила журналістка і відносно нова по тим часам спеціальність PR-менеджера. Вона вела активне громадське життя: в школі організовувала вечірки, крім цього – відвідувала модельну школу, займалася джазовими і класичними танцями. У 15 років перша роль в кіно, яка абсолютно випадково дісталася Лізі, не вразила юну дівчину. І вона як і раніше бачила в майбутньому себе журналісткою.

Вступивши на підготовчі курси, за пару місяців до вступних іспитів, майбутня зірка кіно несподівано усвідомила, що це зовсім не її професія. Розчарована і трохи розгублена Ліза вирішує стати дев’ятим за рахунком дипломованим актором в сім’ї. Вона подає документи в Санкт-Петербурзьку державну академію театрального мистецтва. Вступні іспити стали справжнім випробуванням для представниці легендарної династії, замість запланованих десяти хвилин, які відводили для кожного абітурієнта, Боярської довелося цілу годину доводити, що гідна поповнити лави студентів вузу.

Архівні фото знаменитостей.

Дивіться також попередні збірки дитячих фотографій з архівів знаменитостей радянського кіно, театру та естради Частина 1, Частина 2 і Частина 3.