Фотографії зошитів з краснопису радянських школярів: Так вміли писати наші бабусі і мами

В радянській школі краснопису приділялася дуже велика увага. Вважалося, що правильний почерк виховує посидючість і привчає до акуратності, а ще допомагає впорядкувати думки. сьогодні, дивлячись на ці зошити складно уявити, що це писали діти початкової школи.

1. Зошит першокласника

Зошит з краснопису 1965 року.
До середини 1970-х років у більшості радянських шкіл викладали чистописання. До 68 року школярів вчили писати пером, а після перо замінила чорнильна ручка. У 1969 році чистописання як окремої дисципліни було скасовано з практики викладання в школах, зберігши про себе так звані «хвилини чистописання», які відводилися для навчання каллиграфическому письма в початкових класах школи.

2. Каліграфічний почерк

Чистописання – обов’язковий навчальний предмет вітчизняної школи.
Для навчання краснопису використовувалися прописи — друковані зразки рукописних букв, які учні повинні були багато разів переписувати від руки. В радянській школі прописи букв, доповнювалися прописами пропозицій і різного роду повчальних сентенцій.

3. Зошит учня

Старі прописи в СРСР.
З кінця XIX століття і до кінця 1950-х років учні користувалися чорнильницями-непроливайками — скляними циліндричними стаканчиками, верхня частина яких представляла перевернутий конус з невеликим отвором для ручки. У школі використовувалися, як правило, фіолетове чорнило, які виготовлялися на водній основі і тому вимагали досить довгого часу для висихання.

4. Радянські прописи

Почерк радянського школяра.
Аж до кінця 1960-х років в початкових класах радянської школи писали, як і до революції, простими ручками, які представляли собою дерев’яні палички з металевим наконечником, куди вставляли перо.

5. Зошит учня

До середини 70-х років у радянських школах викладали чистописання.
Вимоги до відсутності помарок на уроках краснопису були незмінно суворі: наявність плям зобов’язувало учня до переписування вже написаного, отруюючи йому і без того нелегку шкільне життя. Плями — це біда і ворог радянського школяра аж до епохи удосконалених поршневих і кулькових ручок.

6. Каліграфії та чистописання

Дореволюційна традиція чистописання.
У виданому В 1861 році російською мовою керівництві відомого німецького педагога Адольфа Дистервега «Початки дитячого шкільної освіти» вчитель молодших класів рекомендувалося при самому початку навчання проводити роз’яснювальні бесіди про речі, з якими діти будуть мати справу в процесі навчання; зокрема — про чорнило і канцелярського приладдя.

7. З історії плям

Чистописання – дисципліна, яка була незмінною аж до реформи початкової школи кінця 1960-х років.
На тлі сучасної комп’ютерної епохи педагогічні умовності, якими було обставлено оволодіння нормативним для радянського школяра освітою, виділяються націленістю на фізичну «гигиенизацию» листи. Вміння писати від руки передбачає турботу про чистоту листа, яка поширюється, умовно кажучи, і на чистоту тіла.

8. Радянські прописи для 2 класу

Чистописання прийшло в СРСР з дореволюційних шкіл, де воно називалося каліграфією.
Успіхи у каліграфії виявляються, таким чином, умовою самовиховання, обнадійливого також і успіхами в навчанні. Ефективність педагогічних настанов виражалася, втім, не тільки в старанності учнів, але і їх готовності до самокритики.

9. Прописи

До 1968 року школярів вчили писати пером, а після перо замінила кулькова ручка.
В акуратності і старанності школярі радянської пори, як і їх дореволюційні однолітки, покликані керуватися не дозволами, а заборонами. Ключове слово в цих випадках не можна.

10. Каліграфія початкової школи

Сторінки зошитів з краснопису.