Генерал Івашов: «Ми самі результати Другої світової здали в утиль»

Чому Путіна не буде у Франції на урочистостях з нагоди ювілею операції Overlord, а Меркель — буде

5 червня на півдні Англії і 6 червня на узбережжі французької Нормандії пройдуть ювілейні заходи з нагоди 75-річчя початку Нормандської операції (операції союзників Overlord) у Другій світовій. Вперше з 2004 року в урочистостях не буде приймати участь президент РФ Володимир Путін. Як раніше заявив прес-секретар глави держави Дмитро Пєсков, поїздки в Нормандію немає в робочому графіку російського лідера.

Зате в Нормандію приїдуть лідери майже всіх провідних держав світу. У тому числі, природно, і президент США Дональд Трамп. Однак найцікавіше — почесним гостем свята стане і представник переможеної країни — канцлер ФРН Ангела Меркель.

Зауважимо: в 2014-му — вже після возз’єднання Криму з Росією – Путін приїжджав до Франції для участі у святкуванні 70-річчя висадки союзників. Тоді він зустрівся з американським колегою Бараком Обамою.

І в 2004-му, на 60-річчя святкування так званого D-Day, Путін приїжджав. Він поговорив з двома російськими ветеранами — учасникам Нормандської операції. І представив їх тодішнім главам держав, які перебували на гостьовій трибуні — президенту Франції Жаку Шираку, генерал-губернатору Канади Адриенне Кларксон і королеві Нідерландів Беатрікс.

Зауважимо, присутність на цьогорічних урочистостях Ангели Меркель не повинно дивувати. Ще на святкуванні 60-річчя операції союзників проти Німеччини був присутній тодішній канцлер Німеччини Герхард Шредер. Він говорив дивні речі. Шредер тоді заявив, що щасливий. Що запрошення на урочистості — величезна честь для Німеччини. І що перемога союзників була не перемогою над Німеччиною, а перемогою і Німеччині теж.

Тут доречно нагадати: висадка в Нормандії для країн Заходу — це приблизно як День Перемоги для росіян. Урочистості — це більше десятка різних офіційних заходів, майже 20 тисяч охоронців і 20 тисяч гостей. В тому числі кілька тисяч ветеранів.

Цвях програми — театралізоване дійство, яке імітує висадку союзних військ під командуванням генерала Дуайта Ейзенхауера і британського фельдмаршала Бернарда Монтгомері. На цей раз у шоу візьмуть участь 26 автентичних літаків Королівських ВПС часів Другої світової і, щонайменше, — 11 кораблів.

Німці, нагадаємо, у 1944-му вважали, що союзники оберуть найкоротший шлях через протоку і десантуються в районі Па-де-Кале. Там їх чекали б гітлерівські залізобетонні артилерійські бункери знаменитого Атлантичного валу. Але кораблі і судна з Великобританії пішли далеким шляхом — у Нормандії.

Союзники, вміло використавши фактор раптовості, вирушили бурхливим морем у прилив. І змогли закріпитися на плацдармах, втративши при цьому 40 тисяч солдатів і офіцерів.

Незабаром тільки завдяки радянській допомоги двинувшимся до кордонів Німеччини американцям і англійцям вдалося стримати потужний німецький контрудар в Арденнах. Без цієї допомоги, не виключено, союзників німці скинули б у морі — як англійців у 1940-м.

Як ми бачимо, з 1945-го політичний сенс святкувань D-Day кардинальним чином змінився. З ювілеїв перемоги сил антигітлерівської коаліції урочистості перетворилися на демонстрацію політичної єдності Заходу. У якій немає місця «поганий» путінської Росії. Зате є почесне місце для «исправившейся» Німеччини.

Насправді, для Заходу запрошення Путіна — це нагадування про роль СРСР у війні, перемога в якій легітимує зазіхання Росії на роль світової держави. Між тим, домовленості, підписані в 1945-му лідерами антигітлерівської коаліції в Ялті, перестали влаштовувати як союзників СРСР у Другій світовій — США та Великобританії, так і противників — Німеччину, Італію, Японію. Проблема, з точки зору Заходу, полягає в тому, що переглянути підсумки Другої світової класичним способом — за допомогою нової війни — сьогодні неможливо. Зате можна спробувати ізолювати Росію. А історію — переписати.

— Нас в Нормандію на цей раз не запрошували, але ми і самі особливо їхати не хочемо, — зазначає провідний експерт Центру військово-політичних досліджень МДІМВ, доктор політичних наук Михайло Александров. — Тут діє принцип взаємності: адже більшість західних лідерів не приїхали в Москву на святкування 70-річчя Перемоги. Прилетіла тільки Меркель. Та й то відмовилася бути присутньою на Параді 9 травня — обмежилася тим, що 10 травня поклала вінок на могилу Невідомого солдата.

Тобто, вже в 2015-му західні керівники ясно дали зрозуміти, що не бажають брати участь у наших урочистостях. Тож логічно, що Путін не хоче брати участь і в їх урочистостях. Вважаю, що це правильно. Нагадаю: у часи СРСР наші лідери урочистості з нагоди Нормандської операції теж не відвідували.

В цих урочистостях є протиріччя. Господинею заходу виступає Франція, оскільки Нормандська операція проводилася на її території. Хоча — що святкувати Франції? Вона не проводила операцію ів ній не брала. Мало того, нашим союзником під час війни було рух «Вільна Франція», очолюване Шарлем де Голлем. А сама Франція в ті місяці значилася союзником фашистської Німеччини. Але тепер саме Париж визначає: кого запрошувати на урочистості, а кого ні? Це виглядає досить двозначно, і підігравати тут Франції, я вважаю, неправильно.

Коли відносини з Заходом у нас були хороші, Путін, по всій видимості, закривав очі на цей момент. Але оскільки відносини загострилися — навіщо ж ми будемо прощати таку поведінку? Нам, навпаки, треба заявити: ми не бачимо сенсу відвідувати подібні заходи, оскільки там присутні дві країни, які були противниками антигітлерівській коаліції в період Другої світової.

По суті, одні в Нормандії відзначають, що перемогли. Інші — що програли. І все заперечують, що СРСР зіграв вирішальну роль у війні.

— Яку роль вони відводять СРСР?

— Нова ідеологія Заходу стверджує, що західні союзники зіграли головну роль у звільненні Європи від фашизму. А Радянський Союз — тоталітарна держава, яка разом з Гітлером нібито несе відповідальність за Другу світову. І, врешті-решт, це держава, як і Гітлер, програло. Але тільки не в 1945-му, а в 1991-м.

Ми з поширенням на Заході цієї ідеології нічого зробити не можемо. Не війну ж їм за це оголошувати? Але ми повинні викривати такі твердження, а не брати участь у заходах такого типу, які намічені в Нормандії.

— Яке, з військово-історичної точки зору, мала значення Нормандська операція?

— Операція зіграла важливу роль — перш за все, політичну. Вона показала Гітлеру, що його затискають з двох сторін. Що внести розкол в ряди союзників він не зможе його доб’ють.

І, звичайно, Нормандська операція стала можливою тільки тому, що радянські війська відволікали головні сили Німеччини на Східному фронті. Якщо б у 1944-му ми зупинилися на кордоні з Польщею, звільнивши лише територію СРСР, а потім уклали сепаратний мир з Гітлером — союзників німецькі війська точно легко скинули б у море. Союзники і в Нормандії б зазнали поразки, і в Італії. У результаті, основна частина Європи залишилася б під Гітлером. Це абсолютно очевидно.

Але величезний вал наступаючих радянських військ просто перемелював фашистські дивізії. Так що говорити, що англосакси звільнили Європу — просто смішно.

Словом, значення Нормандської операції куди менше, ніж, наприклад, нашої операції «Багратіон». Або Вісло-Одерської операції.

— Чому Захід взагалі вважає, що ми визнаємо перегляд підсумків Ялти, до якого, схоже, справа йде?

— Традиційна позиція Заходу — очорнення Росії. Можна пригадати, як ще у 1812 році в Росії з’явилася особлива фальсифікація — так зване «Заповіт Петра Великого». Нібито Петро I дає установку майбутнім наступникам на невпинне завоювання усе великих територій, аж до завоювання світу. Подібні фальшивки досі штампуються на Заході.

Плюс в Росії є «п’ята колона», яка фальшиві концепції підтримує на догоду Заходу. По ряду зберігаються в Москві історичних документів є сумніви, що вони справжні, а не состряпаны в часи Михайла Горбачова або Микити Хрущова.

Хрущов, нагадаю, палав такий ненавистю до Сталіна, що міг піти і на фальсифікацію документів, і на знищення оригіналів, обіляють «вождя народів».

Насправді, у нас держава досі живе в хрущовської міфології. І тим самим підживлює ворожу ідеологічну діяльність Заходу проти нас. Тому з цим — з антисталінської концепції — нам треба рішуче зав’язувати.

— Коли Герхард Шредер на 60-річчі Нормандської операції з радістю говорить, що Німеччина перемогла від висадки союзників — це дійсно так, — вважає академік Академії геополітичних проблем, колишній начальник Головного управління міжнародного військового співробітництва Міністерства оборони РФ генерал-полковник Леонід Івашов. — Програв гітлерівський рейх, гітлерівська ідеологія і гітлерівська військова машина. Але Німеччина як країна зазнала мінімальні повоєнні втрати — у вигляді репарацій і вивезення частини обладнання. І практично не втратила основні свої території.

Німеччина була роз’єднана — та й то лише завдяки Сталіну — всього на дві зони. Вона зберегла свій науковий і технологічний потенціал. Причому, країни-переможці — обидва табори — стали допомагати відродженню Німеччини. СРСР допомагав відновлення Східної Німеччини. США, англійці й у меншому ступені французи — відновлення Західної Німеччини. А згодом, як відомо, Німеччина знову об’єдналася.

Зараз відбувається руйнування Ялтинських домовленостей. Якісь положення досі працюють — ООН, Рада Безпеки. Плюс, Ялта запустила процес деколонізації, і сьогодні багато колишні колонії успішно розвиваються. Нарешті, акти агресії проти країн сьогодні якщо і відбуваються, то прикриваються легендами, начебто захисту прав людини. На явні військові дії ніхто не йде — і це теж результат Ялтинських домовленостей.

Але проблема в тому, що Росія сьогодні виступає стороною, що програла. У 1945-му перемагав радянський народ, Радянська Армія і економіка. А сьогодні такий країни — СРСР — ні. Існують США, Британія, Франція, навіть Німеччина об’єдналася. І тільки єдиний з учасників Другої світової, вніс вирішальний внесок у перемогу антигітлерівської коаліції — Радянський Союз був розпущений.

Горбачов підготував умови, а Борис Єльцин всі активи країни здав. Фактично ми самі результати Другої світової здали в утиль.

Нагадаю: коли Горбачов, під тиском Гельмута Коля поставив питання про об’єднання Німеччини, жорстко проти були і президент Франції Франсуа Міттеран, і прем’єр Великобританії Маргарет Тетчер. Але сталася змова Горбачова з американцями і німцями. І, по суті, антигітлерівська коаліція розпалася другий раз.

Тих, хто розпустив СРСР, розпустив світову соціалістичну систему і здав результати Другої світової у Німеччині — поважати, з точки зору Заходу, не за що. Насправді, ми заслужили те, що заслужили. Заслужили презирство, яке сьогодні є до нас у зв’язку з ювілеєм Нормандської операції.