28 листопада виповнюється 104 роки з дня народження відомого радянського письменника і поета Костянтина Симонова. Він став відомий всій країні після публікації його вірша «Жди мене, і я повернуся…». Ці рядки стали заклинанням для мільйонів його сучасників в роки Великої Вітчизняної війни. А присвячені вони були актриси Валентини Сєрової, яка стала його дружиною та музою. Правда, через 15 років поет прибрав з перевидання своїх творів всі посвячення Сєрової… Чому він називав цей шлюб найбільшим щастям і найбільшим лихом в своєму житті – далі в огляді.
Валентина Сєрова у фільмі *Дівчина з характером*, 1939 | Фото: kino-teatr.ru
Близькі Костянтина Симонова говорили, що поетом його зробила саме ця любов. До цього він двічі намагався побудувати сім’ю, але зустріч з Валентиною Сєрової стала для нього доленосною і фатальною одночасно: вона зруйнувала його шлюб з Євгенією Laskinoj, яка за рік до цього подарувала йому сина Олексія, але надихнула на найкращі вірші. Актриса до зустрічі з Симоновим теж була заміжня – за льотчиком-випробувачем Анатолієм Сєровим, але через рік після весілля чоловік загинув.
Поет в молодості | Фото: 24smi.org
Вперше поет побачив Валентину Сєрову на екрані у фільмі «Дівчина з характером», прославившем її. А особисте знайомство відбулося, коли Симонов приніс в Театр Ленінського комсомолу, де працювала актриса, свою п’єсу «Звичайна історія». З тих пір він почав надавати їй знаки уваги – не пропускав жодного її вистави, передавав записки за лаштунки, чекав біля службового входу після вистав, проводжав додому. Ці залицяння Сєрова брала з холодною відстороненістю, проте завзятість поета незабаром розтопило цей лід.
Актриса Валентина Сєрова | Фото: kino-teatr.ru
Коли влітку 1941 р. Валентина Сєрова проводжала його на фронт, він вперше почув від неї визнання в любові, але тоді навіть не міг повірити цим словам. В якості військового кореспондента Симонов пройшов всю війну. Але розлука з коханою здавалася йому страшніше всіх жахів війни. Віра в те, що одного разу вони знову побачаться, допомогла йому витримати ці випробування. Восени 1941 р. поет написав вірш «Жди мене, і я повернуся…», яка стала гімном любові і надії, присвяченому мільйонам жінок, дочекалися з війни своїх чоловіків.
Костянтин Симонов у роки війни | Фото: 24smi.org
Марія, дочка поета і актриси, пізніше розповіла про те, як народився цей вірш: «Воно було написано на початку війни. У червні-липні батько як военкор був на Західному фронті, мало не загинув під Могилевом, а в кінці липня ненадовго опинився в Москві. І, залишившись ночувати на дачі у Льва Кассіля в Передєлкіно, раптом в один присід написав «Чекай мене». Друкувати вірш він спочатку не збирався, вважав його занадто особистим і читав лише самим близьким. Але його переписували від руки, і коли один з друзів сказав, що «Чекай мене» – його головне ліки від туги за дружиною, Симонов здався і вирішив віддати його в друк». Ці рядки знала напам’ять вся країна:
Чекай мене, і я повернуся.
Тільки дуже чекай,
Чекай, коли наводять смуток
Жовті дощі,
Чекай, коли снігу метуть,
Чекай, коли спека,
Чекай, коли інших не чекають,
Забувши вчора.
Чекай, коли з далеких місць
Листів не прийде,
Чекай, коли вже набридне
Всім, хто разом чекає.
Чекай мене, і я повернуся,
Не бажай добра
Всім, хто знає напам’ять,
Що пора забути.
Нехай повірять син і мати
У те, що ні мене,
Нехай друзі втомляться чекати,
Сядуть біля вогню,
Вип’ють гірке вино
На помин душі…
Чекай. І з ними заодно
Випити не поспішай.
Чекай мене, і я повернуся,
Усім смертям на зло.
Хто не чекав мене, той нехай
Скаже: «Пощастило».
Не зрозуміти, не ждавшим їм,
Як серед вогню
Очікуванням своїм
Ти врятувала мене.
Як я вижив, будемо знати
Тільки ми з тобою,-
Просто ти вміла чекати,
Як ніхто інший.
Сєрова і Симонов на фронті | Фото: kino-teatr.ru
Самий сильний ліричний цикл, створений Симоновим у 1941 р., був натхненний Сєрової і присвячений їй. У 1942 р. був опублікований збірник віршів Симонова «З тобою і без тебе», один із примірників якого він подарував Валентини Сєрової, підписавши його так: «Ця книга написана для тебе і належить тобі. Я вірю, що це найкраще і єдине, мабуть, справжнє, що я до сих пір зробив. Повинно бути, так і є, тому що це пов’язано з тобою, а нічого більшого, ніж ти, у мене в житті не було і немає. Всі. Цілую твої милі руки». Цей збірник у роки війни неможливо було дістати. Вірші переписували від руки, читали один одному вголос, посилали на фронт. Жоден поет не користувався тоді такою приголомшуючою популярністю.
Валентина Сєрова і Костянтин Симонов | Фото: kino-teatr.ru
Валентина Сєрова зіграла головну роль у виставі за п’єсою Симонова, і у фільмі «Чекай мене» за його сценарієм. Влітку 1943 р. після 4-х років знайомства, поет і актриса одружилися. Після цього він знову відправився на фронт, звідки регулярно писав листи своїй Васькові – так він називав Валентину з-за того, що не вимовляв букву «л». Ці листи не збереглися – на схилі літ поет сам їх знищив.
Валентина Сєрова і Костянтин Симонов | Фото: kino-teatr.ru
Відомий радянський поет і письменник Костянтин Симонов | Фото: 24smi.org
Валентина Сєрова зіграла головну роль у виставі за п’єсою Симонова, і у фільмі «Чекай мене» за його сценарієм. Влітку 1943 р. після 4-х років знайомства, поет і актриса одружилися. Після цього він знову відправився на фронт, звідки регулярно писав листи своїй Васькові – так він називав Валентину з-за того, що не вимовляв букву «л». Ці листи не збереглися – на схилі літ поет сам їх знищив.
Валентина Сєрова і Костянтин Симонов | Фото: kino-teatr.ru, aif.ru
Здавалося б, у мирний час подружжя нарешті могли б насолодитися сімейним щастям і забути про розлуках. Але талановитий поет і журналіст Костянтин Симонов йшов вгору по кар’єрних сходах, його популярність росла, він став фігурою державного масштабу, часто бував у закордонних відрядженнях. В кінці 1945 р. його відправили на кілька місяців в Японії, потім – у США. Їдучи у відрядження, Симонов нерідко полишав будинку ящики вина – «щоб Васькові нудно не було». Тоді ще ніхто не міг припустити, що ця звичка переросте в згубну пристрасть…
Відомий радянський поет і письменник Костянтин Симонов | Фото: 24smi.org
У повоєнні роки Валентина Сєрова була справжньою кінозіркою. У неї були розкішна квартира і машина, в будинку часто збиралися галасливі компанії. Застілля ставали все більш частими, алкоголь перетворювався в єдину втіху актриси в періоди відсутності чоловіка. В кінці 1940-х рр. Валентина записала у своєму щоденнику: «Я безмежно мучуся свідомістю, що твоя робота постійно стає між мною і тобою. Я помічаю охолодження при вигляді того, що саме в той час, коли найсильніша любов тягне мене до тебе, ти віддаєшся так пристрасно гонитві за славою і відмінностями».
Валентина Сєрова і Костянтин Симонов | Фото: kino-teatr.ru, aif.ru
Зникаючу любов Сєрова намагалася замінити роботою, яка на деякий час стала для неї стимулом відмовитися від алкоголю. У 1950 р. у подружжя народжується донька Маша. Але дитина не врятував їх шлюб. Сєрова переходила з театру в театр. Вона більше була не в змозі боротися зі своєю згубною звичкою, і її кінокар’єра була зруйнована. У середині 1950-х рр., через 15 років, шлюб актриси і поета розпався.
Відомий радянський поет і письменник Костянтин Симонов | Фото: 24smi.org
У 1940-і рр. кожну публікацію віршів Симонова предваряло посвята музі – Валентині Василівні Сєрової. Коли його просили розповісти про їхні стосунки з актрисою, поет відповідав: «Судіть про них за моїм віршам». В останніх прижиттєвих виданнях віршів Костянтин Симонов прибрав все посвяти Валентини Сєрової, крім одного – «Жди мене, і я повернуся…». Але і там він залишив лише її ініціали. Навіть у збірнику «З тобою і без тебе» зникла згадка імені Сєрової. А їх дочки Маші через роки поет зізнався: «Те, що у мене було з твоєю матір’ю, було найбільшим щастям в моєму житті… І найбільшим горем…».
Актриса Валентина Сєрова | Фото: kino-teatr.ru
Подальша життя актриси склалася трагічно: Розбита доля Валентини Сєрової.
Thanks!
Our editors are notified.