Чи готові кияни підвезти незнайомців на ділянку і як йде робота в комісії: експеримент на виборах

Чи готові кияни підвезти незнайомців на ділянку і як йде робота в комісії: експеримент на виборах

Члени дільничних комісій ходять поїсти по черзі, коли наплив людей невеликий, а за роботу отримують 400 грн

Українці готові безкоштовно підвозити на дільниці “колег” за своїми політичними симпатіями, а перерви у членів виборчкомів бувають тільки тоді, коли на ділянці мало людей. Такі результати двох експериментів “Сьогодні”, які ми провели в день голосування.

У ПОШУКАХ “ГЕРОЯ”. Спочатку ми дізналися, чи готові жителі столиці підвезти незнайомця на виборчу дільницю. Озброївшись табличкою “Підвезіть проголосувати” і посмішкою, ми вирушили в один із спальних районів Києва і влаштувалися на узбіччю жвавої дороги. “Вам куди саме? Хоча без різниці, сідайте! Ви мені тільки скажіть, за кого збираєтесь голосувати: якщо не за “тих” — відразу висаджу через 100 метрів”, — суворо погрозив нам водій першого зупиненого “Ланоса”. Хто такі ті”, а хто “не ті”, чоловік не пояснив, а ми залишилися чекати більш зговірливого водія.

Виявилося, машину тут зловити не так просто навіть у вихідний день, благо погода радувала відсутністю дощу. При вигляді голосуючого людини водії спочатку гальмують, але, помітивши в руках табличку, з посмішкою проїжджають. Через 15 хвилин заповітна машина таки зупинилася. Це був таксист. “Хто ж вас безкоштовно підвезе? Ви бачили, скільки зараз бензин коштує? — нарікає роздратовано таксист. — Вибори і патріотизм — це добре, а 25 грн могли б і накинути!” Стоїмо далі, через 20 хвилин зупиняється маленький жовтий мікроавтобус з українським прапорцем за склом, в авто — літня усміхнена пара. Чоловік у випрасуваній білій сорочці і жінка з акуратно укладеними волоссям і в ошатному платті. “Ми з дружиною — люди старого гарту, на вибори, як на свято, — жартує водій Віктор Степанович. — Ви не бійтеся, сідайте, самі їдемо і вас завеземо, щоб не мерзли”.

Як виявилося, допомогти незнайомцю готові проголосувати і прості перехожі. “Та навіщо вам їхати, ділянка тут не далеко. Я вам зараз поясню, куди йти, чи можу провести, мені по дорозі”, — запропонував перехожий. Правда, були і незадоволені скептики: “Що ви тут дурницями маетесь, йдіть додому, навіщо вам ці вибори? Все одно нема кого вибирати”, — пробурчала проходить повз пенсіонерка.

Наш експеримент не пройшов непоміченим і для співробітників поліції. Підвезти нас погодився старенький “Опель” з донецькими номерами, всередині — хлопець і дівчина. “Самі голосувати не можемо, хоч вам допоможемо (нагадаємо, переселенці не можуть голосувати на цих виборах. — Авт.), — каже водій. — Хоча якщо міг би — все одно вдома відсидівся. Знаєте, як кажуть: “Ще не народылася така падлюка, котру українці не змогли б зверни депутатом”. Але домовитися з водієм нам так і не вдалося — в розмову втрутився під’їхали полісмени і пригрозили штрафом за неправильну парковку, а нам — за створення аварійної ситуації. Не на жарт стурбовані подією і стояли весь цей час під магазином двоє спортивних чоловіків. Нервово раскусывая зубами насіння, вони втрутилися: “Пацан наш, не чіпайте! Дівчина сама на дорогу вибігла, а він її просто врятував”. Після 15-хвилинних з’ясувань полісмени все ж погодилися на честь виборів відпустити порушника, обійшлося усним попередженням.

Далі шукати пригод ми вирушили в центр міста. Там народ виявився більш дружелюбним: майже кожен перехожий пропонував свою допомогу, а кожна друга іномарка була готова везти хоч на край світу. Біля Оперного театру проїхав повз чорний джип трохи здав назад. З нього вийшов імпозантний чоловік у дорогому костюмі: “Спізнююся на зустріч, сідайте!” — скомандував він. “Самі сходили на вибори?” — цікавимося у нього. “Я що, божевільний? Знаєте, це як у анекдоті: “У 12 років я хотів стати роботом. Зараз хочу доступне житло і чесні вибори. В дитинстві я дивився на речі більш тверезо”, — посміхнувся чоловік. По дорозі до ділянки чоловік розповідав про себе і веселив нас анекдотами. “Я фінансовий аналітик і звик аналізувати всі. І все, що я можу сказати про цих товаришів: судячи з інтенсивності дорожніх робіт за останній місяць, у нас пройде фінал конкурсу асфальтоукладальників”, — жартує Микола.

Підвезти нас на ділянку зголосилися навіть велосипедисти. Під’їхав хлопець у велосипедної екіпіровці представився Максимом і запропонував нам покататися на рамі. “Не бійтеся, відвезу куди треба. Швидко і з вітерцем, я не жартую”, — каже Максим. Як виявилося, хлопець працює менеджером-продажником, а у вихідний день виїхав провітрити голову від настирливих виборів і всього, що з ними пов’язано. “Якщо в день тиші крутити хіт Шнура “вибори-вибори, всі кандидати … відомо-хто” — це передвиборною агітацією?” — жартує Максим. А всього через пару хвилин гальмує помаранчевий джип, але ми не встигаємо навіть підійти до нього. Всупереч очікуванням, кинувши машину на проїжджій частині, чоловік підбігає до нас перший. “А можна зробити фото?” — запитує він.

У ПОШУКАХ ПОРУШНИКА. Також “Сегодня” попрацювала членом комісії на одній з виборчих дільниць на столичних Березняках. До відкриття всі 14 членів, включаючи нашого кореспондента, були на робочих місцях. Ділянка розташовувався в місцевій школі. З ранку народу було мало, народ набігав хвилями. Першим на дільницю проголосувати прийшов чоловік: після того, як він кинув бюлетень в урну, йому почали плескати — хороша прикмета: якщо перший чоловік, значить, день пройде вдало. Потім все пішло своєю чергою. Городяни приходили у вишиванках, що виднілися з-під курток, розпитували, який бюлетень для чого, вели з собою дітей і навіть намагалися голосно кричати, за кого потрібно голосувати. Був і дідусь, який читав вірші, бажав всім щастя. А вибирати кандидата радив “щоб у хаті було тепло”.

Сталися на ділянці і невеликі скандали: один чоловік так поспішав, що вирішив поставити галочки в бюлетенях, прямо не відходячи від столу членів комісії. Після того, як його попросили все ж пройти в кабінку, кинув папери і просто пішов. Бюлетень тут же “погасили”. Була ще скарга на комісію, що більшість її членів говорять по-російськи.

Що ж стосується розпорядку дня, то фіксованих перерв у роботі члена комісії немає: сходити поїсти або в туалет можна по черзі, коли наплив людей невеликий. Їжу теж все приносили самі, а хто живе неподалік, бігали на обід додому. Після закінчення роботи всі отримають близько 400 гривень зарплати.