5 листопада 2019 року – знаменний день. Виповнюється рівно 8 місяців з того дня, як до мене рано вранці обманом увірвалися більше 10 слідчих СБУ і більше 14 годин намагалися знайти підтвердження того, що я «відірвав Крим від України». І пограбували від імені України – вилучили комп’ютер, ноутбук, телефон, кредитні картки.
Це було за Петра Порошенка, який таким чином перед виборами затикав рота своїм критикам, залякував журналістів і набирав на всяк випадок «обмінний фонд» для торгів «людинятинкою» з Росією. Але і при новому президенті Володимирі Зеленском цей день примітний. Тим, що нічого не змінилося. В країні понад 5 тисяч політичних в’язнів, посаджених у в’язниці з політичних мотивів або политзаказу колишньої влади. А нова влада в особі генпрокурора Руслана Рябошапки і нового керівництва СБУ займається тим, що, приміром, відмазує від покарання вбивцю-неонациста Сергія Стерненко, який зарізав українського ж солдата. Ну, а я як і раніше в розшуку, звинувачення з мене не зняті, і мені не можна повернутися на Батьківщину, де мене чекають від 5 до 10 років в’язниці з конфіскацією майна або без такої. Моїм адвокатам і рідкісним друзям, які ще мною цікавляться, так прямо і сказали: мовляв, що це за справи: всі сиділи і сидять, а він ховається нехай повернеться, посидить, і якщо Київ зніме «замовлення», то відпустимо. Дружина відправила лист у Генпрокуратуру, але його відфутболили в «прокуратуру Криму», яка знаходиться в Херсоні та Києві і займається моє переслідування ні за що.
І, як здається, просвітку в цьому замкнутому колі і юридичному свавілля ніякого. Але він, як не дивно, може бути, якщо завтра, 6 листопада поточного року, влада Зеленського вирішиться і відмовиться від колишньої порошенківськоі системи переслідування і репресій за політичними мотивами. Прямо на суді над українсько-російським журналістом Кирилом Вишинським, який звинувачується за цілим «букетом» статей (від держзради ідо тероризму і сепаратизму) і нещодавно був успішно обміняний на українських моряків і інших политзэков, які перебувають під судом або вже засуджених у Росії за цілком реальні і в суді як би доведені злочини.
Вишинський зараз у Москві – визнаний герой і повною мірою насолоджується свободою, кар’єрними подяками Росії і медійним хайпи. Але він, тим не менш, навіть спробував чимось допомогти своїм українським колегам, яких пресують будинку. У тому числі і тим, кого, як мене, намагаються пов’язати в одну «антиукраїнську сепаратистську групу» під його керівництвом і за це посадити. Кирило виступив з доповіддю на пленарному засіданні Ради Федерації і там не тільки розповів, що «зе-дебіли» продовжують чинити тиск на ЗМІ та окремих журналістів і після відходу Порошенко, але навіть передав російським сенаторам список з 12 працівників медіа, яких пресують в Україні. «На Україні є всі елементи системи або механізму тиску на журналістів, ЗМІ та свободу слова, які були присутні всі 5 років під час правління Порошенко. Виходячи з СІЗО, я думав, що все це піде з Порошенком. Все це повинно залишитися в минулому. Але машина, яка спрямована на боротьбу із засобами масової інформації та з журналістами, продовжує працювати. Про це не можна мовчати, про це потрібно говорити… Тоді вдасться домогтися, щоб машина по тиску на журналістів буде як мінімум зломлена, як максимум – демонтовано», – сказав він. І спасибі йому за це.
СБУ ж чекає Вишинського на суд. За словами її прес-служби, звільнений з обміну журналіст може спокійно приїжджати в Україну, так як згідно закону про порядок в’їзду в країну й виїзду з неї ніхто йому не забороняв в’їзд. Сам Вишенський як-то сказав, що збирається повернутися і саме в укро-суді довести свою невинність. Але це, як мовиться, навряд чи. Та тому, що своє повернення та участь у судовому засіданні Кирило вже розсудливо пов’язує зі станом здоров’я і позицією рідних, які наполягають на те, щоб він нікуди не їздив. Та тому, що – це найголовніше! – якщо він поїде, його можуть знову заарештувати. І знову «закрити» з українських борців за неньку» станеться. У них же тепер вишкіл американська, цеэрушная: що вважають за потрібне, те, як «старші брати-вчителі» з ЦРУ, і роблять.
І якщо Кирил на суд у Києві не поїде, а влада його «справу» з-за відвертою його абсурдності не закриє сама, своїм вольовим рішенням, продиктованим здоровим глуздом, а не політичною доцільністю, то в Україні-таки збережеться цілісна система придушення і репресій всіх, хто вже критикує і режим Зеленського. Так швидше за все і буде. Порохоботы в оточенні «зеленого» президента, прикинувшись «зе-дебілами», знають, що роблять, захищають шефа, як можуть. Але по тупості своїй навряд чи будуть винаходити новий велосипед, який переїде всіх незадоволених. А навіщо їм изгаляться, коли і порохоботская охранка з його єзуїтськими методами і механізмами справно працює?
І грунтується ця система репресій стійко не на трьох, а на п’яти «китах». По-перше, це звинувачень всіх критиків режиму в тому, що вони – «путінські бійці гібридної інформаційної війни». Відома кримська порохоботка Валентина Самар минулого літа вже при Зеленском в проамериканському информрупоре «Дзеркало тижня» опублікувала статейку, через яке червоною ниткою пройшло «справа Вишинського» як дзеркало війни Україною проти Росії». А сам Кирило на повному серйозі, а не образно представлений, як «боєць спецназу інформаційних військ РФ». А щоб все звучало переконливіше, Кирилу спробували пришити саме організаторську діяльність з «інформвійни в Україні». «У серпні 2018 року, тобто вже після арешту Вишинського, американське видання BuzzFeed News і ряд європейських — Postimees, Re: Baltica, 15min.lt і KRIK — опублікували спільне розслідування про діяльність онлайн-видань Baltnews. Три сайту-близнюка в країнах Балтії з’явилися в 2014 році і фінансувалися «Росія сьогодні» частково за тією ж схемою, що і представництво в Україні. Спочатку — від кіпрської Barsolina Ventures Ltd., а з середини літа 2015 — від сербської SPN Media Solutions. Важлива деталь: фінансування всіх трьох балтійських видань обходилося Росії набагато дешевше, ніж одного бюро в Україні», радісно повідомило услужливое «Дзеркало тижня».
У «групу Вишинського» приплели і мене. «В окреме кримінальне провадження виділені епізоди, пов’язані з Володимиром Скачко — автором матеріалів, які, за висновком експертизи, мають підставу на кваліфікацію його дій за статтею 110 (посягання на територіальну цілісність і недоторканність України). Обшук у Володимира Скачка СБУ провела через 10 місяців після арешту Вишинського. Його не затримували. На засідання суду щодо обрання запобіжного заходу йому треба було їхати в Херсон. Але Володимир вийшов у Москві, звідки з телевізорів тепер посилає промені ненависті Батьківщині, її владі та громадянам», ось мальовничо донесли «журнализды» в СБУ і на мене. Не зазначивши, правда, що, змінивши, мабуть, по ходу «операції» плани і цілі, мене вирішили вбити прямо на лікарняному ліжку. І зрання послали в «ескулапів храм», де я лежав під крапельницею, людей з балаклавах і з бітами в натруджених руках. З-під них мене висмикнули в останній момент. Як же «неонаци-хлопці» були щиро засмучені, що у них не вийшло! Їдучи з-під носа, я бачив, як вони махали бутами і щось кричали мені вслід.
По-друге, на прикладі Кирила спробували розкрутити справу про «зрадників Батьківщини», які-де організовано ведуть підривну роботу на території України «в інтересах Путіна». До Вишинського у цій статті (стаття 111 КК України: перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, – карається позбавленням волі на строк від 12 до 15 років з конфіскацією майна або без такої») звинувачували журналістів і супротивників режиму в провінції. Зараз по ній сидять кілька сотень людей. Але цього здавалося мало. І тому в травні 2018-го взяли Кирила. І ось вже йому, як керівнику великого інформагентства «РІА «Новини-Україна», «шили» надання допомоги іноземній державі, іноземній організації» Росії. Шляхом не тільки інформвійни, але і фінансування якоїсь підривної діяльності. Не даремно екс-заступник глави СБУ Віктор Кононенко розповідав, що підконтрольний Вишинському якийсь «Интерселект» щомісяця отримував 53 тис. євро. І навіть більше. Як стверджував запопадливий служака, це лише доведена сума, а за оперативними даними, щомісячний «забезпечення» становила понад 100 тис. євро. І фінансування велося або через кіпрські офшорні компанії, або в «валізою режимі готівкою в таємних валізках.
По-третє, це, звичайно ж, шпигуноманія, яка в умовах воєнного психозу і мілітаристської істерії в суспільстві дуже комусь здається переконливою і правдоподібною. Київський адвокат, який здобув популярність як захисник політичних в’язнів, Валентин Рибин з цього приводу сказав: «В останні 5 років так багато цих справ нашили в СБУ, що їх ще розглядати і розглядати. Самі-то справи нікуди не діваються. Їх передають у суд. Люди сидять — хто під вартою, хто на змінених запобіжні заходи… Шпигуноманія — дуже вигідний інструмент пропаганди». А потім, як у воду дивився, зробив прогноз: «Я думаю, що новому керівництву СБУ, як і самій Службі, яка за 5 років звикла полювати на «відьом», виловлювати своїх співгромадян і демонструвати на них показники своєї діяльності, — зараз буде дуже складно відмовитися від такого легкого і досить серйозного методу в області піару». Він виявився абсолютно прав. І Зеленському це теж вигідно. Він нічого не робить, щоб змінити ситуацію.
По-четверте, актуальним залишається ще одна мерзотна задачка українських охоронців режиму. Порохоботские «журнализды» її особливо і не приховували: треба було хапати і саджати людей пачками, щоб було кого пропонувати Росії для обміну полоненими і заручниками. То ж «Дзеркало тижня» відверто писала: «У випадку з Вишинським, як бачиться, Росія заплатить будь-яку суму. Для України Вишинський — це не тільки цінний обмінний фонд. «Справа Вишинського» — це ниточка, потягнувши за яку можна послабити ворога, і це дзеркало, в якому відображаються всі недоліки нашої оборони не тільки в інформаційній війні». І, в принципі, тут нічого додавати. Хіба тільки те, що на тлі розмов про майбутні розміни посадки і набір «обмінного фонду» в Україні тривають.
І нарешті п’ятий «кіт» це боротьба порохоботских ЗМІ зі своїми конкурентами руками держави. Я не даремно так рясно цитував «Дзеркало тижня». Цей тижневик – це плід і результат виключно грантової підтримки за виконання певних завдань. Як і більшість порохобтских ЗМІ. За винятком раннього «Дзеркала», всі вони ніколи не були популярними, а зараз так і взагалі втрачають залишки своїх читачів, глядачів і слухачів. Ось тому-то вони і стали доносчиками і стукачами на «ворожі ЗМІ» та на окремих журналістів, в яких бачать конкурентів. «А хто автори 72 публікацій (в РІА «Новини-Україна». – Авт.), кваліфікованих звинуваченням як порушують закон, і чому до відповідальності притягнуто тільки Вишинський? Відповідь на поверхні — він як керівник представництва «Росія сьогодні» ці матеріали організував і поширив, ніж і завдав шкоди державі і його громадянам. Але є й інші питання: хто отримував гроші за створення шкідливого контенту і сплачувалися з цих заробітків податки? Сподіваюся, ми з часом все-таки отримаємо відповіді на ці питання, оскільки важливо, щоб, крім усього іншого, громадяни України розуміли: а) всю міру відповідальності за подібні діяння; б) чітко розмежовували свободу слова та підривні спецоперації ворога; в) оцінювали ступінь токсичності тих чи інших медійних майданчиків, на які їх — політиків, експертів, громадських діячів і журналістів запрошують», науськивало «Дзеркало» спецслужбістів, щоб ті завзяті хапали та відправляли в тюрми всіх, кого вдасться підтягнути в «групу Вишинського». Благо справа – підведення підвернувся всіх закрити і знищити конкурентів.
Ось така «свобода слова» і «журналістська солідарність» дісталися Зеленському у спадок. Але він і його оточення сприйняли все правильно. І вирішили посилити – за тією ж схемою прибрати вже своїх конкурентів і критиків. Пару тижнів тому у Верховній Раді прийняли в цілому проект постанови №2152, що передбачає розслідування проти ЗМІ з так званого «пулу Медведчука» телеканалів «NewsOne». «112 Україна» і «ZIK». Була створена тимчасова слідча комісія для цього. І якщо за створення такої комісії з розслідування спалення людей 2 травня 2014 року в Одеському будинку профспілок «зе-дебіли» в Раді дали тільки 32 голоси і відмовилися розслідувати смерть співгромадян, то за боротьбу проти журналістів проголосували 278 народних депутатів. Більшість – прихильники Зеленського. А він і задоволений, як здається.
Ось, власне, і все. Можна тільки додати, що натхненник сайту «Миротворець», за вказівкою якого людей в Україні і репресують, Антон Геращенко при Зеленском став заступником глави МВС. А хтось Гюндуз Мамедов, екс-глава «прокуратури Криму», який в Херсоні курував всі обвинувальні акти проти супротивників режиму Порошенко і посадив тисячі людей, при Зеленском став заступник генпрокурора потрібна мітла в руках опричника, потрібна. А собачі голови, притороченные до сідла, – це, схоже, лише справа часу. Але поїздка Вишинського в Київ на суд, як відмова від неї можуть лише багато чого прояснити і заново підтвердити. Якщо, повторюю, українська влада сама не вирішиться припинити репресії.
Thanks!
Our editors are notified.