«Або я, або Путін»: США збираються зайнятися Україною

Президентські вибори в США 2020 року будуть в своєму роді унікальними, проходячи під знаком легкого присмаку фірмового українського політичного безумства. Обидва головних кандидати будуть звинувачувати один одного в роботі на Кремль, а гасло «або я, або Путін» — стане чи не головним політичним меседжем.

Більше того: історія української авантюри Вашингтона стане важливим ом компромату як мінімум на одного з провідних кандидатів, і це буде великий подарунок для російської зовнішньої політики, бо завдяки американським внутрішньополітичних розбірок весь світ отримає можливість впритул познайомитися з брудною білизною організаторів «кольорових революцій».

Незважаючи на те що до праймеріз Демократичної партії ще далеко (і всі розклади можуть ще не раз змінитися), найбільші шанси стати опонентом Дональда Трампа на виборах 2020 року — зараз у Джо Байдена, екс-віце-президента та одного з найбільш яскравих прихильників агресивної зовнішньої політики США. За опитуваннями Morning Consult/Politico, які цитує американське спеціалізоване видання The Hill, у разі гіпотетичного вибору між Дональдом Трампом і Джо Байденом за останнього проголосувало б на вісім відсотків американців більше, і для нинішньої вашингтонської адміністрації це явний привід для занепокоєння.

При цьому у Байдена є дуже непогані шанси виграти праймеріз, бо, по-перше, він сам — наскрізь системний політик, а значить, його, швидше за все, підтримає те саме «глибинне держава», на яку так часто скаржиться Трамп. А по-друге, він лідирує в опитуваннях серед виборців, які симпатизують Демпартії, з 39% потенційних голосів.

Однак, крім дуже непоганих результатів в опитуваннях (яким, втім, не варто довіряти як істини в останній інстанції), поява на електоральному полі Джо Байдена призвело до ще одного цікавого феномену. Як критики, так і прихильники демократичного кандидата стверджують, що за його успіхами і провалами стоїть російський вплив або навіть справжній змова з участю Кремля.

Наприклад, «руку Кремля», точніше «російську кампанію з дезінформації та впливу на вибори», нібито виявили в сексуальному скандалі, який розгорівся незадовго до того, як Байден оголосив про свою участь у виборах.

У соцмережах почалося активне поширення численних фотографій (у вірогідності яких немає жодних сумнівів), демонструють не зовсім безневинне поведінка Байдена при спілкуванні з жінками і дівчатами. Поведінка Байдена стало предметом їдких насмішок і образливих мемів, та, вже традиційна для США) реакція не змусила себе довго чекати: у всьому звинуватили Росію. Як пише відомий американський журналіст Глен Гринвальд (якого не можна звинуватити в хоч скільки-небудь позитивне ставлення до нашої країни), вказуючи на один із прикладів подібних звинувачень: «Впевнений, що це не перший постинг такого роду, але це перше, що я побачив: за звинуваченнями в адресу Байдена стоїть Росія».

І тут марно говорити про якісь докази. Якщо у доповіді спецпрокурора Мюллера (абсолютно бездоказово) вказується, що Росія нібито займалася системним впливом на американські вибори, то правовірному споживачеві американських новин в принципі не дозволено сумніватися в тому, що згубний російський вплив продовжує «стравлювати американців один з одним». Демонстративна впевненість деяких американських політиків і журналістів у тому, що в США був громадянський мир і благолепное взаєморозуміння рівно до моменту, коли «російські тролі» відкрили для себе доступ до фейсбуку і навчили американців расизму та презирству до політичних опонентів, не може викликати нічого, крім посмішки. На жаль, аргументовано сперечатися з цією позицією всередині США теж не можна — бо спорящий буде негайно записаний в агенти КДБ.

Втім, отримати ярлик російського агента можна і в набагато більш безневинних обставин. Опоненти Джо Байдена теж впевнені в тому, що Росія втручається у вибори, але вказують саме на Байдена як проросійського кандидата. Екс-віце-президента (якого взагалі-то складно запідозрити в симпатіях до Росії, особливо після українських подій 2013-2014 років) ставиться в провину його стара ініціатива по створенню так званої «комісії Путін — Байден». Про існування «комісії Путін — Байден» буквально до минулого тижня світ не навіть не підозрював: комісія фігурувала виключно в планах самого Байдена, про яких віце-президент США нібито розповів знайомому вашингтонським аналітику, упомянувшему їх в недавно розсекреченому листі на адресу Хілларі Клінтон.

За великим рахунком, Байдену ставиться в провину те, що він хотів домовитися про створення якоїсь двосторонньої комісії по нормалізації американо-російських відносин і хотів, щоб це дипломатичне досягнення було пов’язано з ним особисто. Виходить, що за мірками сучасної американської політики вже сам факт бажання хоч якось домовлятися з Кремлем (навіть якщо це бажання було висловлене в далекому минулому) буде вважатися такою страшною плямою на біографії політика, що відмитися від нього стане можливо тільки через прийняття якихось абсолютно божевільних санкцій проти Росії.

Судячи з реакції Дональда Трампа в його особистому твіттер-акаунті, нинішній мешканець Білого дому був би просто щасливий битися з Байденом на виборах. З одного боку, Трамп зможе з задоволенням ще раз використати свій імідж антисистемного політика, а виборці цілком можуть ще раз захотіти помститися американського істеблішменту за роки принижень, збіднення і вкрай невдалу (з точки зору мешканця «одноповерхової Америки») глобалізацію. А найкращою помсти, ніж проголосувати за Трампа проти Байдена, придумати в принципі неможливо.

З іншого боку, є ще одна причина, по якій Байден вкрай вигідний чинному президенту в якості опонента. Йому обов’язково нагадають (можливо, навіть із використанням нових даних від нових українських властей) про ті виплати, які отримував його син на Україні, і те, як сам Байден хвалився звільненням українського прокурора. Одне з протрамповских ЗМІ назвало компромат на його конкурента «Українським кошмаром 2020 року», і можна сміливо робити ставку на те, що в разі перемоги екс-віце-президента США в праймеріз Демократичної партії весь світ протягом багатьох місяців американської виборчої кампанії 2020 року буде слухати, як конкретно високопоставлені чиновники адміністрації Обами, в тому числі сім’я Байдена, заробляли на постмайданної Україні.

Незалежно від результатів виборів більш ефективної антиреклами американським «кольоровим революціям» неможливо придумати. Може статися, що американці підтвердять багато чого з того, що раніше відкидалося як «російська пропаганда». Звичайно, навіть корупція екс-президента США та її подальше оприлюднення будуть оголошені російським змовою, але за великим рахунком це вже не матиме значення. Навіть навпаки: якщо американці звикнуть до думки про те, що всій їх політичним життям керують з Москви, то рано чи пізно вони змиряться з необхідністю домовлятися з Росією, хоча б для того, щоб Кремль «призначив» їм хорошого президента.