Індія-США: бійці бути

Американський майстер-клас зі стрільби в ногу

Все-таки американська правляча еліта стала дійсно цікавими хлопцями. Всього в світі офіційно визнано 193 держави. З них планку розміру власного ВВП в 100 млрд доларів за підсумками 2018 року подолали 58. З цих, у стані торгової війни, США знаходяться з 32. Якщо брати перші 15 економік планети, то відносно нормальні відносини Вашингтон підтримує лише з Японією, Бразилією та Південною Кореєю. З усіма іншими у нього принципові тертя в питаннях “справедливих умов торгівлі”.

Однак у цій справі цікавим є очевидна непослідовність позиції американської правлячої еліти. Не можна сказати, щоб економічних тертя в торгівлі з партнерами у Сполучених Штатів не виникало раніше. Але ще при Обамі прийняття остаточних стратегічних рішень, нехай і вже з істотними застереженнями, тим не менш, вироблялося до єдиної системи рівнянь, що включають повний асортимент значущих факторів. Економічних. Стратегічних. Політичних. Іміджевих.

Тоді як сьогодні складається стійке відчуття повного хаосу всередині американської політико-економічної системи державного управління і, чесно кажучи, навіть їх базового світосприйняття. Політика США втратила стратегічну цілісність, розпавшись на ізольовані спроби локального рішення строго нагальних завдань. Часто прямо суперечать один одному.

Наочним прикладом може служити історія руйнування американських відносин з Індією. Ні, сьогодні вони ще зберігаються, принаймні, дружніми зовні. Але після того, як Нью-Делі прийняв американський виклик і підняв дуэльную рукавичку, ситуація ніякого іншого варіанту розвитку просто не має.

Гегемон зобов’язаний рішуче атакувати кожного, хто посмів публічно засумніватися в безумовності його лідерства. Інакше гегемону швидко настануть кранти. Занадто багато хто з підлеглих погоджуються гнути спину тільки з переконання у відсутності іншого виходу. Варто їм побачити, що комусь вдалося гегемона публічно послати і після цього не померти, як дуже скоро виявляти повагу і вважатися з його волею перестане навіть Тувалу (держава з 4 островів і 5 атолів в Полінезії, загальною площею 26 кв км і чисельністю населення в 11 тис. осіб). А тут ціла Індія, сьома економіка планети!

Дивина відбувається впирається в факт високої потрібності Індії американцям в якості балансира Китаю в Азії. Звичайно 2,48 трлн доларів ВВП на тлі китайських 12,26 трлн виглядають блідо, однак разом з американськими 19,28 трлн дозволяють говорити про створення союзу, з економічної потужності вдвічі перевершує Пекін і приблизно рівного йому за чисельністю населення.

При цьому китайська економіка вважається вже вийшла на граничні темпи розвитку, тоді як індійська визнається ще тільки стартує. На думку американських аналітиків, у третій чверті поточного століття Індія за розміром ВВП має всі шанси зрівнятися з Китаєм. У цьому випадку американо-індійський стратегічний союз накриє Китай як бик вівцю. А застарілий конфлікт індійських і китайських поглядів на абсолютну більшість спірних питань гарантує неможливість їх політичного об’єднання проти Америки.

Проте це все в теорії. Бо на практиці Вашингтон робить все, щоб остаточно зіпсувати собі будь-які серйозні довгострокові перспективи. Точніше, вже зробив. Індуси прийняли його виклик на економічну бійку.

А почалося все рік тому зі сталі та алюмінію. У тому числі, з історії американського наїзду на став геополітично нічийним “РусАл”. Тоді, заради жирного куша, адміністрація Трампа підвищила ввізні мита на 25% на імпортну сталь і на 10% – на алюміній. Вважалося, що це все робиться в першу чергу проти Китаю і Росії. Факт того, що тільки в категорії сірого алюмінію США є четвертим по значущості покупцем індійських підприємств на загальну суму 243 млн доларів в рік, у Вашингтоні проігнорували. Як відмовилися помічати і 44 млрд доларів всього сукупного індійського експорту в США. Подумаєш, дрібниці якісь. Нехай утруться. Адже їх не аби хто, їх світовий гегемон нагнув! Тому що йому так потрібно.

Треба визнати, що Індія білою і пухнастою теж не була. У наростанні гостроти американо-китайського торгового протистояння індуси воліли бачити райдужні перспективи для власного розвитку. Як економічного, так і політичного. Думали, що посварившись з китайцями, гегемон купувати звичні товари й організовувати свої заводи неминуче прийде до них. І заплатить за це щедро.

Та й ці санкції тягнули від сили на дві сотні мільйонів доларів втрат в рік, тоді як потенційне зростання взаємної торгівлі очікувався мінімум в чотири рази, з 60 до 240-250 млрд доларів. Загалом, індійська влада демонстративно взяли паузу, повідомивши майбутнього головного стратегічного одного про те, що за протоколом вони щось відповідь ввести як би змушені (інакше пацани не зрозуміють), але оголошення про вступ рішення в юридичну силу було відкладено на рік. За цей час два шанованих партнера напевно зможуть до взаємного задоволення це дрібне непорозуміння дозволити.

Але замість згоди і розуміння Вашингтон демонстрував поглиблення політичну шизофренію. Дружити проти Китаю? Так, потрібно. Звичайно потрібно. Китай – поганий. Веде він себе несправедливо. Це всі знають. Давайте дружити! Відмовляйтеся від російського зброї і купуйте американське. І ще беріть американський сланцевий газ. Ціни? Ну, що ви, як маленькі. Серйозні люди розуміють, що якісне дешевим не буває. Вам потрібне якісне? Ну, ось!

Останньою краплею, свалившей з ніг індійського слона, стало виключення Індії з числа країн, які отримують торгові пільги в рамках Генеральної системи преференцій (Generalized System of Preferences, GSP) Сполучених Штатів, бенефіціарами якої вона була протягом останніх 45 років. Трамп вирішив, що індуси і без того занадто багато заробляють на Америці, тоді як їй самій дуже потрібні гроші. А тут цілих 5,5 млрд індійського імпорту повз каси. Не-спра-вед-ли-во! Та й куди вони подінуться? Ціна питання близько 190 млн доларів. Сущі копійки. І плювати, що стосуються вони не менш ніж третини переліку найменувань індійського експорту в США.

Ось така забавна у США склалася позиція по відношенню до Індії. Нікуди не дінуться. Утруться. Дружба з гегемоном їй потрібна багато більше, ніж ті індуси Білому дому. А вона дорого коштує. Заради неї потрібно низько кланятися, платити багато і радіти, що взагалі в будинок пустили.

Але раптово виявилося, що індійське керівництво на питання співвідношення взаємної потрібності має сильно протилежний погляд. Втрати може комусь і невеликі, але для індійської економіки істотні. Їх слід обов’язково компенсувати. Тому з 16 червня 2019 вступають в дію підвищені на 120% мита на 28 американських товарів, що поставляються до Індії на загальну суму 241 млн доларів.

Самі по собі ці гроші дійсно невеликі. І вже точно вони не здатні врятувати американське зовнішньоторговельне сальдо. Особливо в порівнянні з Китаєм. Однак власними діями Дональд Трамп перевів питання в жорстко принципову площину. Індуси посміли публічно не прогнутися. Гаразд, китайці, але індуси!

Отже, найближчим часом слід очікувати посилення американської позиції. А так як в товарному і торговому відношенні вона не дуже об’ємна, то найімовірніше у хід підуть козирі неторгового характеру. Які повністю поховають будь-які перспективи американсько-індійського зближення проти Китаю.

І все це буквально за якийсь рік. Справжній американський майстер-клас зі стрільби в ногу.