Інтерв’ю депутата сейму Латвії: Не зрозумію, як люди в Україні можуть вижити на 80-100 євро в місяць

Інтерв’ю депутата сейму Латвії: Не зрозумію, як люди в Україні можуть вижити на 80-100 євро в місяць

Голова депутатської групи з міжпарламентських зв’язків з Україною Айнарс Межуліс розповів, як українським бізнесменам вийти на європейський ринок і як депутати живуть на одну зарплату

– Ми знаємо, що Ви дуже часто буваєте в Україні. В останній раз приїжджали до Чернігова на початку квітня…

– Намагаюся бувати пару раз в місяць. Починали ми з співпраці з Львівською областю, я був на кількох бізнес-форумах у Львові, у мене там друзі. А з губернатором мені постійно “щастило”: кожен раз, коли ми домовлялися про зустріч, виходило так, що наш почесний консул повідомляв про зміну губернатора. Сподіваюся, що новий губернатор затримається довше. Бував у Чернігівській області, туди ж приїжджав наш міністр сільського господарства. Знову приїхати в Україну збираюся в червні. Ваші депутати також приїжджали до нас.

 – Україна змінилася після Майдану, незаконної анексії Криму, війни на Донбасі?

– Я добре знаю Львівську та Чернігівську області та Київ. Вони дуже різні. У Львівській області атмосфера в ресторанах і на вулицях відкрита, люди більш вільні. У Києві шикарні машини, магазини, ресторани.

Але коли починаєш розмовляти з людьми: з одного боку вони оптимістичні, з іншого – пригноблені. Зрозуміло, що війна. Але вони розуміють, що після Майдану майже нічого не змінилося.

У Ризі в 1991-му я особисто стояв на барикадах біля Сейму (У січні 91-го керівництво СРСР намагалося перешкодити Латвії стати незалежною: 12-13 січня у Вільнюсі радянські військові і спецназ напали на учасників мирних акцій, на наступний день після кривавих подій в Ризі на маніфестацію вийшло понад 500 тис осіб – Авт.). Тоді за одну ніч ми звели барикади, стягнули всю важку техніку на мости, щоб радянські війська не проїхали. На другу ніч після того, як я стояв на барикадах, у мене народився син.

Але у вас на Майдані гинули люди, порівнювати Латвію та Україну не буду. Але відразу після 1991-го ми почали реформи. Так, було важко, була корупція, але ми поступово з цим боролися. Звичайно, у нас лають парламент, як і скрізь, але є зрушення, люди почали краще жити, ніхто цього не заперечить.

– В Україні, наприклад, проводять реформу ЖКГ – тарифи зросли в рази…

– Ми були в селах Чернігівської області. У нас така розруха була в кінці 70-х..

Я не розумію, як люди можуть вижити на 80-100 євро в місяць при зростанні тарифів на газ в 4 рази, бензин – близько євро. Як може прожити сім’я з двома-трьома дітьми?

Як платити комуналку? А зарплата депутатів? У вас нардепи отримують 140 євро. Але коли я побачив, в яких будинках вони живуть, у мене питання – звідки гроші на ці будинки – Авт.). Коли ми розмовляли з звичайними українськими людьми, вони говорили, що готові за свободу терпіти все. Але якщо ситуація не змінюється… Люди можуть просто не витримають. І якщо вони знову вийдуть на вулицю, це може зруйнувати країну.

– Деякі депутати в Україні скаржаться на маленьку зарплату…

– У нас депутат отримує близько 2 тис євро, немає жодних надбавок. Не оплачують навіть телефон. Але якщо ти не з Риги, оренду житла сплачують, або бензин, який витрачаєш, щоб дістатися з передмістя до Сейму. Як і у вас, депутати Сейму не можуть бути одночасно депутатами і бізнесменами. Зрозуміло, є різні “схеми”, але у нас реально працює Бюро по запобіганню та боротьбі з корупцією. До речі, його екс-замначальницу Юту Стрике можуть відправити в Україну. Мені здається, – може, це допоможе, вона жінка дуже хваткая, нікому не дозволить ні вправо, ні вліво піти. Адже якщо свого призначати, як він зможе піти проти своїх. Ще головне, щоб була команда зверху, політична воля президента, прем’єра…

– Але як президент може вимагати чогось від підлеглих, коли сам не виконує обіцянок. Петро Порошенко досі не продав свій бізнес, у тому числі і в РФ…

– Ви не перша, хто мені про це говорить. Знаєте, маленькі українські компанії стають банкрутами, а Roshen працює…Ще й в Липецьку – це неправильно. Коли я був у Раді, в перший день все було нормально, а в другій, коли ми дивилися засідання по телевізору, в Раді навіть побилися! У вас там 450 депутатів! Я порівнюю з нашим Сеймом, де 100 депутатів, з якими ми навіть іноді не можемо впоратися… І у нас в Сеймі буває, сперечаються, але не сваряться і не влаштовують бійки. Наприклад, я був у Венеції (Італія). У них є окремі від центрального свої регіональні парламенти. У Венеції вибори до парламенту відбудуться в кінці травня. Але навіть вони, успішна і багата країна, скоротили кількість депутатів з 50 до 40 осіб.

– Зараз у Верховній Раді 423 нардепа. Але реально відвідують пленарні засідання менше 300 чоловік…

– У вас же нинішня Рада вибиралася по змішаній системі виборів? Половина депутатів пройшли до парламенту за одномандатними округами. Я вважаю, що при такій системі у депутата більше відповідальності перед народом. Минув якийсь час, ти повинен прийти і прозвітувати перед виборцями. Якщо не справляєшся, на наступний термін тебе просто не оберуть.

– А в Латвії є можливість відкликання депутатів?

– Ні. Як і в Україні, його можуть позбавити мандата після голосування в Сеймі, якщо, приміром, проти нього завели кримінальну справу. Якщо депутат перевищив швидкість, відразу оштрафувати його поліцейський не може. Тоді поліція направляє звернення до комісії Сейму з етики. Остання виносить питання на голосування до сесійної зали, і, щоб оштрафувати нардепа, потрібно більшість голосів. Але якщо хтось “проштрафиться”, комісія етики Сейму може зробити депутатові догану. Найбільший штраф, коли депутата усувають від трьох засідань. За нашими законами, якщо ти без поважної причини не був на пленарному засіданні, віднімається 20% від зарплати. Був у нас депутат, який, за його словами, забув сплатити податки. Проти нього порушили кримінальну справу, а Сейм проголосував за “видачу” органам, відсторонивши його від роботи. Формально він вважається депутатом, а поки йде розслідування, він отримує лише 20% від зарплати. Тобто, з 2 тис євро зарплати він отримує всього 400 євро.

 – Коли Україна може стати членом ЄС?

– Вам треба проводити реформи. Я звичайний депутат, але ті, хто сидять “вище” в ЄС, говорять те ж саме.

Приміром з безвізовим режимом є одна проблема: поки відкритий кордон з РФ на 400 км, хто нам в ЄС дасть гарантії безпеки?

Якби кілька років тому мені сказали, що Україна буде воювати з РФ (офіційно Росія заперечує присутність на Донбасі своїх військових – ред.), я б цій людині відповів, що у нього не все в порядку з головою. Хто міг подумати, що два братні держави, народу будуть воювати в центрі Європи? Ніхто. Ось що може робити одна людина (президент РФ Володимир Путін – Авт.).

– Досить того, що робить ЄС для України?

– Всі шукають дипломатичний шлях вирішення проблеми, адже політику РФ складно спрогнозувати. Зараз – Україна, а де гарантії, що завтра на цьому місці не буде Прибалтика? Напередодні Другої світової теж погоджувалися (з нацистською Німеччиною – Авт.), пакти укладали (пакт Ріббентропа-Молотова між Німеччиною і СРСР – Авт.) і всі вірили, що нічого не буде.

Тепер всі шукають шляхи переговорів, щоб повернути Путіна до здорового глузду, але чи вийде?

Країни Прибалтики маленькі, у всіх конфліктах ми були постраждалою стороною. Є велика четвірка – Франція, Німеччина, Америка і Росія. В Європі майже все вирішують Франція і Німеччина. Так, зараз Латвія головує в Раді ЄС, ми під крилом НАТО і всі твердять, що Альянс допоможе. Але якщо прийшов час пік (якщо раптом РФ нападе на Прибалтику – Авт.), хто знає? Я розумію, у ЄС є экономсвязи з РФ, як, наприклад, показує історія з Францією і “Мистралями”. Але якщо почнеться війна, думаю, такої війни як Друга світова більше не буде. Там де локальний конфлікт, там можна воювати танками, але якщо конфлікт глобальний, все вирішувати буде тільки одна кнопка (в ядерному валізці – Авт.). Я чесно не знаю, коли закінчиться війна на Донбасі. Я не бачу, що повинно статися, щоб повністю її зупинити.

Мені здається, що РФ вигідно підтримувати таку ситуацію, щоб Україна ставала слабшою і слабшою.

– Санкції проти РФ боляче вдарили по Латвії. На які ринки Ви переорієнтувалися?

– У мене хороші контакти з китайською стороною. За підтримки Мзс я допоміг організувати візит нашого міністра сільського господарства в Китай. В результаті ми отримали ліцензію на продаж молочної продукції на китайському ринку. Ринок РФ закрився, ми це відчули, а Україна – ще більше. Але потрібно виходити на східний і арабський ринки, які відкриті і яким потрібні наші продукти. Одна з основних галузей Чернігівської області – АПК. Ваша молочна продукція через Латвію може потрапити східний ринок. То ж з зерновими і так далі.

– Але є квоти…

– У нас теж були квоти на молоко (для Латвії до 1 квітня 2015-го квота на експорт молока в ЄС становила 781,1 тис. т – Авт.). Ми боялися, що за підсумками 2014-го ми продали більше норми. А за це Єврокомісія могла оштрафувати Латвію більш ніж на 2 млн євро. Але, слава Богу, в 2014-му ми недовиконали план на 1% (сміється – Авт.).

– Якщо конкретний український підприємець хоче вийти на європейський ринок, що йому робити?

– У кожній країні ЄС є торгово-промислові палати, які співпрацюють з посольствами різних країн. В Україні є консульства Латвії, в посольстві – людина, яка займається розвитком экономсвязей наших країн. Так і працюємо. Наприклад, до мене звертається почесний консул Латвії в Україні з інформацією, що у вас є підприємство, яке б хотіло співпрацювати з Латвією. Я зводжу це підприємство з латвійськими підприємцями.

Коли я був у Чернігові, зі мною приїжджали не тільки депутати Сейму, але і деякі латвійські підприємці. Ми були на заводі, який виробляє дитячі ліжечка, на заводі канцелярських виробів, солодощів, шпалер. Спеціально до Чернігова на зустріч з нами приїхали підприємці з Черкас, які виробляють дитячі ігрові майданчики. Наші й українські підприємці поговорили, обмінялися “имейлами”, і почали працювати.

Для початку українські виробники повинні знайти покупців в країні ЄС, потім надати їм свій прайс-лист. Коли ми зустрічалися з господарями кондитерського бізнесу в Чернігові, вони організували дегустацію. Повинен сказати, дуже смачно, у вас немає таких домішок (як в європейських продуктах – Авт.), смак зовсім інший. У Чернігові ми відвідували і два молокозаводу: один працює з маленькою кількістю фермерів та вже давно перейшов на євростандарти, успішно відправляючи продукцію в ЄС; інший, якому вже більше 50 років, – працює з більш ніж 4 тис селянами. Але коли працюєш з такою кількістю домогосподарств, ніколи не зможеш проконтролювати якість продукції. Так і цей другий завод, в основному, працює на внутрішній ринок.

Нам дали спробувати їх сметану: коли її їж, в яку нічого не додано, це зовсім інший смак. У нас також виробляють сметану та молоко…Але якщо молоко нормальне, через три дні воно скисає. А у нас молоко може стояти місяць, і не скисає.

 – Крім домовленостей з покупцями в ЄС, українським потрібно проходити сертифікацію…

– Так, повинен був евросертификат на продаж та сертифікат якості ISO. Але багато українські виробники їх вже отримали. І щоб вийти на євроринок, їм лише потрібно домовитися про ціну, обсяги та транспортуванні.

 – Як щодо співпраці в питаннях культури?

– У цьому році виповнюється 150 років з дня народження видатного поета Латвії Яна Райніса. Я знаю, що гімн Львівського драматичного театру – це наша народна пісня. І минулої осені у них була прем’єра вистави Райніса “Виття вітерець!”, я там був. З керівництвом ми домовилися про спільний проект: показати такий спектакль у Чернігові, а потім привезти в Латвію. А вже наш театр, з іншою виставою Райніса, поїде в Україну. Зробимо такий культурний обмін.

– Не шкодуєте, що в Юрмалі більше не буде “Нової хвилі”?

– У фінансовому плані Юрмала, звичайно, втратила (близько 17 млн євро – Авт.). За той час, поки проходили концерти (“КВК”, “Нова хвиля”), багатії залишали дуже багато грошей. Але особисто я б ніколи не пішов на цей концерт. Якщо мені захочеться, я подивлюся по телевізору. Мені здається, потрібно розвивати світові та європейські заходи. Наприклад, на минулих вихідних в Юрмалі пройшов чоловічий турнір з пляжного волейболу. Потрібно організовувати саме такі заходи.