Інтерв’ю з Олександром Квіташвілі: “Моя заява про відставку розвантажило ситуацію”

Інтерв’ю з Олександром Квіташвілі: “Моя заява про відставку розвантажило ситуацію”

Напередодні своєї швидкої відставки міністр охорони здоров’я розповів “Сьогодні”, що він не догодив супротивникам, про головних корупційних схемах в українській медицині, а також про майбутнє, яке чекає лікарів і пацієнтів

— Про Вашу раптову відставку вперше в кулуарах парламенту сказав заступник голови фракції БПП Ігор Кононенко. Від кого Ви дізналися про те, що президентська фракція хоче Вас замінити?

— Від Кононенко (сміється – Авт.). Я дізнався про це, як і Ви, зі ЗМІ. Я знав, що якась частка невдоволення там була (БПП – Авт.). Але мене просто здивував той факт, що ставилося (на фракції – Авт.) питання довіри (до Квіташвілі – Авт.). Тут є етичний момент: потрібно було хоча б запитати у мене, що відбувається (у міністерстві – Авт.). Але так сталося, що з цим нічого не поробиш. Тому я вирішив, що якщо та фракція, яка мене представляла на цю посаду, має якісь сумніви, навіть не спілкуючись зі мною, вже не було сенсу залишатися.

— Після заяви Кононенко Ви зустрічалися з фракцією, з президентом?

— Я зустрічався з главою АП Борисом Ложкіним і, звичайно ж, з прем’єром. Озвучував свою позицію, чому я так вирішив написати заяву про відставку – Авт.). Я пояснив, що для нас зараз головне запустити реформу. Весь пакет законопроектів уже готовий – він зареєстрований в Раді. Розраховую, що голосування пройде найближчим часом. Так що, якщо моя відставка буде цьому сприяти, я без проблем готовий піти. Знаєте, тут двоякий момент. Я не збираюся робити в Україні політичну кар’єру, не збираюся балотуватися на різні виборчі посади. Мене запросили попрацювати (на посаді міністра – Авт.). Я вважаю, що ті завдання, які переді мною ставили, – практично зроблені, цим вже можна користуватися. Я взагалі не думаю, що ротація – погана річ. Просто 7 місяців – дуже маленький термін. Я б сказав, що рік-півтора нормально.

Я не впевнений, що хтось купить українські лікарні.

— Він умовляв Вас залишитися?

— І Борис Ложкін і Арсеній Яценюк дуже прагматичні люди, аргументи вони розуміють дуже добре. Там не було розмов:
– Я йду!
– Ні, залишайся.
Я пояснив ситуацію. Самі посудіть. Якщо питання про мою відставку ставлять в Раді на голосування, а вона не проходить (рішення не набирає 226 голосів – Авт.). Я ж потім має йти і з цією групою людей (з фракцією БПП – Авт.) працювати. Ну як взагалі в такій ситуації можна заручитися підтримкою? Я думаю, що моя заява трошки розвантажило ситуацію, зараз там (в БПП – Авт.) тихо, і вся енергія буде спрямована на прийняття законів.

— Як Вам здається, чому так сталося? Чому саме президентська фракція, яка рекомендувала Вас, раптом вирішила відправити у відставку?

— Я не хочу нікого звинувачувати, але цікава ситуація виходить. За останні 6 місяців ми робили все, щоб докорінно змінити ситуацію: за госсзакупкам, з реорганізації міністерства, щодо змін глав різних держпідприємств, підпорядкованих Моз. Дуже багато було зроблено. Я розумію, це було зроблено без великого піару. Може це і була помилка – треба було піаритися на всьому. Але я не думаю, що це був би правильний шлях. Ми просто займалися своєю справою. Коли я сюди прийшов, з МОЗом воювали всі. Та МОЗ воював з усіма. Тобто, це був і фармринок, для яких інституція (Моз – Авт.) була неприйнятна. У мого попередника були проблеми з заступниками, з прем’єр-міністром, з фарминдустрией – з усіма. Жодна велика міжнародна організація не хотіла працювати з МОЗом. Можу навести приклад – проект Світового банку, який спочатку був на $340 млн. З-за того, що в минулому році МОЗ не зміг написати два документа – один план і пару листів – ми втратили $100 млн. Просто урізали, банк сказав, що немає жодних підстав продовжувати (проект – Авт.). І за 9 днів за підтримки прем’єра і президента, коли я їм пояснив, що це таке, – $215 млн на підтримку реформ. І якщо ми будемо правильно йти, вони (Світовий банк – Авт.) ще більше дадуть. Це і інфраструктурні проекти, і технічна підтримка реалізації реформ…Жодна країна без такої підтримки не зможе провести реформу. З Кабміном і АП ми встигли зібрати всі документи, які були потрібні до засідання ради директорів СБ у березні. Ми зробили за 10 днів, то, що до нас не робилося 10 місяців. Великі європейські та американські компанії, або транснаціональні корпорації з острахом дивилися на нас. Неможливо працювати, якщо величезний фармринок проти тебе. Це не логічно. Потрібно, щоб вони були в процесі, працювали з нами, щоб ті регулювання (з боку держави – Авт.), які сьогодні заважають розвиватися бізнесу, були розібрані з їх (бізнесу – Авт.) подачі. І, напевно, хтось побачив, що те, про що ми говорили, не жарти – все серйозно. Тут ми перекрили всі потоки, які були, люди почали звільнятися. Ви навіть собі уявити не можете, скільки людей пішло. А скільки людей ще на лікарняному, відпочивають… тобто, вже було видно незворотність процесу. Може, хто-то в цьому не зацікавлений. І, звичайно, люди, які не дуже розуміють деталі ситуації в МОЗе, потрапили під якийсь вплив і зробили такі заяви (як Кононенко про відставку Квіташвілі – Авт.). Але це моя думка, не знаю, як там було насправді.

— Що за проект Світового банку?

Проект спрямований на прискорення процесу реформування української медицини. Проект реалізується у 8 областях України і включає в себе такі компоненти як впровадження нових фінансових механізмів в медицині, удосконалення первинної допомоги, розвиток медичної інфраструктури, розробка єдиної електронної системи охорони здоров’я. Даний проект має потенціал до розвитку, і ми можемо вдвічі збільшити бюджет, якщо будемо правильно працювати і ефективно витрачати гроші.

Потрібно було у мене запитати, що відбувається в міністерстві.

— Запустили проект в березні?

— Ні, у березні він був схвалений на раді директорів СБ у Вашингтоні. А стартував він 15 червня. До речі, із-за того, що ВР не змогла ухвалити кілька законів, ми зараз втратили можливість на 1,5 млрд допомоги.

— Від Світового банку?

— Так, міністр фінансів багато про це говорила.

— Та ВР он уже два тижні не може прийняти пакет законів, необхідних для співпраці з МВФ…

— Закони з МВФ, закон щодо спрощення ведення бізнесу, який дасть можливість Україні піднятися на 30 пунктів в рейтингу легкості ведення бізнесу Doing business. Я не можу це зрозуміти ніяк.

— Проект співпраці з СБ входить розробка прайс-листів послуг, які надають лікарні?

— Так, це великий комплексний проект. Це не прайс-листи, а швидше розцінки послуг. Плюс до цього є великий компонент – введення електронної системи управління системою охорони здоров’я. Тобто, і картки, і єдина електронна база пацієнтів по всій країні.

— І коли проект повністю реалізують? Є кінцева дата?

— Всі робочі групи вже готові. За ці три місяці ми часу не гаяли, працювали з СБ, створили ці робочі групи з міжнародними технічними консультантами, які будуть розробляти платформу електронних управлінських програм. У нас є домовленість з Австралією: вони нам дають свої diagnostic research groups. Це розцінка курсу лікування, яка визнана однією з найкращих у світі. Вона ліцензована. Але вони дали нам можливість користуватися (програмою – Авт.) безкоштовно. Їх фахівці також будуть нам допомагати. Але це більш тривала перспектива – 3-5 років, адже систему розцінок курсу лікування за один день не побудувати. А зараз, якщо зареєстровані нами закони наступного тижня будуть прийняті, все будемо рухатися набагато швидше, я дуже на це сподіваюся…Взагалі я не знаю, коли вони (депутати – Авт.) збираються відпочивати – там стільки пакетів законів зареєстровано…

— Гройсман сказав, що продовжить роботу Ради…

— Вони повинні. Так що якщо все вийде, закони будуть прийняті, я сподіваюся, до кінця цього року вже можна говорити про якісь перших схемах страхової медицини і соцстраховки. Якщо все буде за планом, закони будуть прийняті в липні, а підписані президентом у серпні, то вже з серпня ми починаємо процес. Після цього нам знадобитися рік, щоб завершити процес. Тобто через рік у нас має бути готова і електронна система управління, і нормальні протоколи лікування та розроблена система розцінок за медичні послуги, і в першу чергу всі установи (лікарні – Авт.) повинні стати автономними, тобто навчитися розпоряджатися грошима, які виділяються з державного бюджету, і які лікарні зможуть додатково заробляти, але робити це легально, а гроші направляти на розвиток лікарень.

— Це будуть пілотні проекти в конкретних областях?

— Ні, по всій країні. Оскільки реформу можна зробити, тільки працюючи з усіма лікарнями на всіх рівнях. Саме на це спрямовані наші законопроекти, які знаходяться в Раді.

— Можливо, разом з експертами і лікарнями Ви вже обговорювали приблизні ціни, які людям доведеться платити в лікарнях? Скажімо, скільки буде коштувати комплексне обстеження?

— Після прийняття цих законів ми беремо один рік мінімум як підготовчий, щоб зробити розцінки. Хочу зазначити, що для пацієнтів нічого не буде змінюватися. Це не буде приватизація, це не введення платної медицини. Розцінки нам потрібні, щоб держава змогла правильно оплачувати послуги (і потреби лікарень – Авт.).. Сьогодні ми фінансуємо лікарні лише на 30% від їх потреб. Але, щоб вижити, зрозуміло, решта 2/3 звідкись беруться. Це і є ті неформальні платежі, які живуть лікарні. На ті гроші, які ми їм даємо, вони сплачують мізерні зарплати, світло, газ і т. д. А ті гроші, які вони отримують готівкою, ми хочемо легалізувати, щоб лікарні нормально легально заробляли і змогли їх вкладати в лікарні і в роботу персоналу. Ось в Житомирі, приміром, є прекрасний діагностичний центр. У них все, про що ми говоримо, вже працює. У них 500-600 пацієнтів щодня. На послуги, за які вони можуть брати гроші легально, мізерні розцінки – 30-40 грн. Але з-за (великого – Авт.) обороту людей в них нормальний дохід. Супер сучасна лабораторія – це коштує кілька сотень тисяч, прекрасний діагностичний центр, є вся апаратура. І ні копійки не взяли у держави.

— Це приватна клініка?

— Ні, державна. Просто все залежить від людей. У Тбілісі трохи більше 1,6 млн населення. На Тбілісі є 11 лінійних прискорювачів (використовуються при променевій терапії лікування раку – Авт.). Це європейський стандарт: на 150 тис населення мати один лінійний прискорювач. В Україні на 45 млн населення всього 17 лінійних прискорювачів. Причому з цих 17 два стоять в ящиках припадають пилом. Давайте уявимо, що ми купили 5 лінійних прискорювачів і заплатили 25 млн євро. Куди ми їх понесемо? Як визначати, куди і в який центр їх надсилати? Це така маленька корупційна складова. Головний лікар прийде, буде пхати комусь гроші. Так ця система працювала. Тому і стоять і припадають пилом ці два прискорювача. Це ж треба ще проводити тренінги для лікарів, розповідати. А це додаткові гроші. А навіщо їх витрачати, якщо при закупівлі вже “зняли” 2 млн?

— Розкажіть про майбутній статус лікарень. До прикладу, в Італії, система охорони здоров’я, яка за якістю на 7-му місці в світі, одна лікарня може бути наполовину приватної, наполовину державної. Чи можливо таке в Україні?

— Так у віддаленій перспективі, коли система буде відбудована, але зараз ми говоримо про те, що лікарні тільки стають самостійними господарськими суб’єктами, не змінюючи свій статус державної або комунальної лікарні І зможуть самостійно управляти своїми бюджетами. Але якщо говорити про міжнародний досвід, важливо відзначити, що ні в одній цивілізованій країні світу немає 100% приватної або 100% держвласності. У тій же Грузії, де, наприклад, всі клініки приватні та приватизовані, держава купує у клінік послуги. Держава через страхові компанії платить страховку для соцнезащищенных. У тій же Німеччині, Штатах – скрізь різні моделі. Але для нас важливо правильно вибудувати систему, і фокус буде зроблений в тому числі на надання первинної медичної допомоги (роботу поліклінік, амбулаторій і тд), оскільки в розвинутих країнах саме первинна ланка забезпечує основну допомогу пацієнтам, у нас навпаки, лікарні, що призводить до неефективного використання ресурсів, і до того, що гроші, які виділяє держава, йдуть на оплату ліжко-місць, а не на оплату якісного лікування пацієнтів. Наприклад, те що я бачу сьогодні, по всій країні первинна медицина працює неправильно. В дуже багатьох випадках функції лікарень і клінік заміщує швидка допомога. Так не можна: швидка не повинна виїжджати, щоб поміряти комусь тиск і дати пігулку. І коли одна машина виїжджає, це означає, що ризик, що хтось десь помирає, а машина не зможе доїхати, високий. Тому й існує первинна і невідкладна медицина, і одна іншу не заміщує. Над чим ми працюємо, це над тим, яким чином забезпечити взаємодію між лікарем та лікарською установою, щоб і лікар, і лікарня, і держава, і найголовніше пацієнт виграли від цього. Наприклад, в тій же Англії, яка дуже консервативна, всі лікарі первинної медицини, як і в Хорватії і Чехії, зареєстровані як підприємці і є контракти з лікарнями/державою.

Міністр сподівається, що на цьому тижні ВР проголосує пакет законопроектів з реформування української медицини: лікарні чекає перехід на платні послуги, лікарі будуть працювати за контрактом, а система нарахування зарплат зміниться

— Добре. Візьмемо київську обласну лікарню. Якусь її частину, скажімо, можна віддати на приватизацію?

— Звичайно можна. Наприклад, для всіх великих лікарень потрібен діагностичний центр – це найвитратніша інвестиція. Лабораторія, станція переливання крові…Тому можна віддати в приватні руки відкриття діагностичного центру на території державної лікарні, який зможе співпрацювати відразу з 5-10 лікарнями. Весь світ так працює. Не залишилося країни, де в кожній лікарні є своя лабораторія, швидка допомога. Можна робити аутсорсинг. Зрозуміло, що через рік нові лікарні не з’являться. Але вже всередині ви відчуєте величезну різницю.

— Як у приказці “зустрічають по одягу”…

— Звичайно. Коли ми працювали в Грузії, все нам твердили, що за гарним лікарем пацієнт йде. Правильно, це так. Але, як тільки там з’явилися нові центри, ніхто не дивився тільки на якість лікарів – всі йшли туди. Тому що там не пахло борщем, супом, туалетом, тарганів не було і т. д. І потім ці хороші лікарі самі почали перебиратися працювати в новенькі центри. Коли ти хворий, та ще й лежиш у страшних умовах, це стрес. Ми всі знаємо, що у головлікаря є якийсь нелегальний дохід. Він не може фізично ці гроші легально вкладати в лікарню. Він повинен придумувати схему: благодійний фонд, куди там перекинути гроші, потім цей фонд робить ремонт. Ну це ж просто ідіотизм. А в основному ці гроші осідають в телефонах Vertu і Porsche Cayenne.

— Тобто, можна сказати, що після прийняття пакету законів частина лікарень можуть віддати під приватизацію?

— Держава і сьогодні їх може віддати на приватизацію, але сьогодні я не впевнений, що хто-небудь буде купувати українські лікарні, щоб в них інвестувати. Оскільки це старі будівлі, побудовані в кращому випадку в 80-х, які часто взагалі не пристосовані для надання медичної допомоги.

— Простіше побудувати нові?

— Так. Тому що якщо ці будівлі розбирати або заново будувати…Навіщо людині, у якого є гроші, купувати, умовно, центральну лікарню в Дніпропетровську на 1,2 тис ліжок, на 68 тис кв м. Простіше і дешевше побудувати новий сучасний будинок. Думаю, як результат, ми отримаємо нові клініки і лікарні. Приватизація – не самоціль. метою прийняття законопроектів є створити такі умови, щоб лікарні почали легально заробляти, надаючи якісні послуги пацієнтам. Щоб була конкуренція між лікувальними закладами, щоб главрачи думали про те, як виглядає заклад, щоб інвестували гроші, які виділяються з державного бюджету, на розвиток лікарень. Щоб лікарі отримували нормальні зарплати.

— Рівень зарплат лікарям зможуть підвищувати самі головні лікарі лікарень?

— У всіх закладах буде контрактна система. Ми будемо розробляти такі типові контракти рекомендаційного типу між закупником, тобто, обласними або районними адміністраціями, які будуть закуповувати ці послуги, і, природно, лікарнями. І всередині мережі між лікарем і головним лікарем, який наймає людину на роботу. Завжди хороший лікар має кілька точок роботи. Це може бути і приватна домашня практика. Зарплата буде залежати від обсягу послуг, які вони надають.

— Ви говорили про закупівлі вакцин і препаратів через UNICEF. Вже щось купили?

— Ні, на UNICEF ми поки не перейшли. У нас є всі передумови на перехід. Єдине, що залишилося – прийняття підзаконних актів, які давно знаходяться на узгодженні в різних міністерствах. Номи вже закінчили розробку всіх потрібних номенклатур, зараз займаємося збором інформації з регіонів за потрібною кількістю препаратів, і, скоро будемо починати торги. На сайті Мозу незабаром буде вивішена вся інформація про документи, які потрібно надати учасникам торгів, щоб максимально збільшити їх кількість. У минулому В написанні технічних завдань (умови до претендентів на участь у торгах – Авт.) використовувалося багато різних махінацій. Їх писали так, щоб, не вписуючи ім’я людини або компанії, вони підходили тільки під одну компанію. Ще одна величезна чорна діра – розподіл. Ми постаралися це все розчистити, прибрати. Що цікаво, саме напередодні цих нових систем закупівель, почалася велика атака не тільки на мене, але і на Міністерство в цілому.

Ви уявити собі не можете, скільки людей пішло.

— За всі сім місяців роботи Ви багато їздили по регіонах України. Скажіть, хто більше за інших чинить опору? Чиновники, відповідальні за питання охорони здоров’я в рай – і обладміністраціях, лікарі та головні лікарі лікарень чи бізнес?

— Скрізь, куди я їздив, розуміють і хочуть змін. У законах, які вже зареєстровані в Раді, ми говоримо: ви можете вибрати будь-який легальний статус лікарень, включаючи той, який є сьогодні. Ви можете зробити її державним прибутковим або не прибутковим підприємством. Але якщо ви залишите все як було, держкошти отримувати вже не зможете. Коли переходиш на принцип оплати послуг, вже не можеш фінансувати ліжка. Якщо хтось хоче збудувати в своєму містечку маленький комунізм – будь ласка. Але нехай він сам це фінансує.

— В інтерв’ю “Сегодня” пару місяців тому Ви казали, що вже реєстрували у ВР пакет законопроектів про реформу. Але його так і “поховали” у профільному комітеті. У свою чергу члени комітету запевняють, що жодні проекти Ви не реєстрували. Що це за кругова порука у них?

— Коли законодавчий орган каже виконавчої влади, що немає законопроектів, це вже щось незрозуміле. Перший законопроект, який не прийняли, був про спрощення реєстрації імпортних ліків. Він навіть в зал не пройшов.

— Це в грудні було?

— Так. Другий законопроект про міжнародні закупівлі, який прийняли в середині березня. Взяли в такій редакції, якщо чесно, в якій я не хотів. Він набув чинності 26 квітня. І до речі, всі службові розслідування, які йдуть (в Моз за рішенням Арсенія Яценюка – Авт.), чому ми не закуповуємо (препарати – Авт.) через міжнародні фінансові організації, як ніби у нас закон був готовий у січні. Взагалі якийсь час з комітетом (з питань охорони здоров’я Ради – Авт.) я працював дуже злагоджено. Там до речі було багато зацікавлених людей: вони брали участь у процесі, приходили, запитували, і вони знають, що, як і чому ми робимо. Той пакет законів, який ми підготували і врешті подали в Раду – це зміни в 6 законів. У нас цього він був готовий на початку квітня. Ми через Кабмін його подавали на Раду. Страшна і дуже довга процедура. Але я розумію, що такий комплексний пакет законопроектів депутату або комітетові розробити важко. Ось прийняли закон про держзакупівлі. Я членам комітету говорив, що для нас на додачу до закону потрібно внести одна пропозиція: щоб Кабмін або МОЗ мали можливість вести прямі переговори з виробниками щодо закупівель життєвоважливих і некомерційних препаратів. У тій же Голландії 75% всіх вакцин закуповуються за контрактом на 3 роки через одну з міжнародних організацій. Чому такі контракти гарні? Там зважена ціна на три роки, вона не змінюється, але може коригуватись на інфляцію та курс.

— Не захотіли депутати вносити правку?

— Ні.

Сьогодні ми фінансуємо лікарні лише на 30%.

— Склалося таке враження, що фармацевтичне лобі в профільному комітеті ВР так і в парламенті в цілому просто ставить Вам палиці в колеса. Особливо Ольга Богомолець та Олег Мусій. А останній, взагалі вчасно ефіру на одному з телеканалом відкрито заявив, що не проти знову очолити відомство.

— Я зараз покажу Вам одну “палицю” як забити і паралізувати роботу міністерства.

Олександр Квіташвілі приніс зі свого кабінету приклад депутатського запиту члена профільного комітету Ради. Там 22 питання.

— Перші шість місяців цього року від нардепів ми отримали 2491 запит на отримання інформації. Від профільного комітету – 514, особисто від Ольги Богомолець – 344. Знаєте, це не запити “скільки вам років?”, тут треба, щоб два-три людини працювали і писали. До цього ми отримали 3226 запитів від громадських організацій. Я навіть не говорю про громадян, які нам пишуть, і про запити від різних міністерств. Зараз я Вам покажу один лист, воно дуже цікаве. І це пише депутат! А які питання: “Перелік суб’єктів про судову експертизу..”. Тобто ми це повинні роз’яснювати? Тобто, у народного депутата є 3-4 помічника (які становлять такі запити – Авт.), а відповісти потрібно за 9 днів. Уявляєте, яка кількість людей має сісти і сказати, який відсоток кодеинов і кодеїновмісних (речовин – Авт.) в пігулках (таке питання також був в запитах – Авт.). Ось це називається забивати систему бюрократією. Є ще така тактика: деякі депутати свої запити пишуть на нас, на МВС і на Держслужбу з контролю за наркотиками. Або інше: запит депутат пише відразу через голову ВР, Кабміну. Тобто, вони посилають листи і мені, і Гройсману, і Яценюку. І ми від усіх отримуємо однаковий запит, і повинні всім їм відповісти.

— За попередніми домовленостями, Кабмін розгляне Вашу заяву за власним бажанням у середу, а у четвер Рада може проголосувати. Так буде?

— Я заплутався, написав заяву і Яценюку, і Гройсману (сміється – Авт.). Один з них повинен коли-то відреагувати. Чесно кажучи, я не знаю, коли Рада розгляне питання про мою відставку.

— Кого готують Вам на заміну? Під час зустрічей з Ложкіним і Яценюком вони жодних прізвищ не озвучували?

— Коли я говорив з Яценюком і Ложкіним, тоді взагалі ніхто не думав про наступника.

— Називають прізвище Бориса Тодурова. Знаєте його?

— Так, я з ним добре знайомий, я був у нього в центрі (Київський центр серця – Авт.). Це єдиний центр, який був побудований за сучасним принципам. Він дуже хороший лікар і менеджер.

— Його прізвище не озвучували?

— Його прізвище офіційно або неофіційно мені ніхто не озвучував.

— Ви говорили, що після відставки залишитеся працювати в Україні. Саакашвілі запрошував до Одеси?

— Ні. З Саакашвілі я вже попрацював багато років в Грузії, я знаю, що це таке, мені треба трошки відпочити (сміється – Авт.). У нас зараз цікава ситуація, моя сім’я восени переїжджає до Штатів, але у мене було багато проектів в Україні до призначення міністром. По-перше, я дуже хочу залишитися в країні.. У мене великий інтерес допомогти в розвитку реформи. Я зібрав велику групу людей, чоловік 7-8 з різних кінців світу. Тільки три дні тому приїхала дуже хороший фахівець, яка проводила реформу в Казахстані і Киргизстані. Я ледве її знайшов, ще потрібно було знайти гроші. Дуже багато от таких людей я зібрав. Зібрав людей, які працювали в проектах різних країн, які скупчилися в Україні.

— У Вас буде своя громадська організація в Україні?

— Це буде тільки допомога реформу. Я не збираюся створювати якусь громадську організацію, виступати на користь відставки нового міністра (сміється – Авт.).

— Як відреагував Саакашвілі на новину про відставку?

— Я його дуже давно і добре знаю. Я не приховую, я з ним розмовляв, радився, бо він Україну дуже добре знає, знає влада тут, працював, навчався і т. д. Я йому розповів про ситуацію, яка склалася. Саакашвілі сказав: “Тобі вирішувати”. Під час його президентства в Грузії змінилося 8 міністрів охорони здоров’я і, по-моєму, ще більше міністрів екології та АПК.