Володимир Путін в Кремлі відповів на запитання американського кінорежисера, сценариста і продюсера Олівера Стоуна. Відповідаючи на питання про українську кризу і причини русофобії, російський лідер пояснив, що Росію виставляють винуватицею всіх послідували за госпереворотом трагічних подій. Але в історичній перспективі між Росією і Україною мають бути побудовані дружні відносини.
О. Стоун (як перекладається): Отже. Я брав інтерв’ю у пана Віктора Медведчука. Це було в Монте-Карло, він дуже цікаве інтерв’ю дав, він там поділився своєю думкою про Україну. Я думаю, Ви з ним близькі?
Ст. Путін: Я б не сказав, що дуже близькі, але ми знайомі добре. Він був керівником Адміністрації президента Кучми, і тоді, в тій якості попросив мене взяти участь у хрещенні його дочки. В нашій православній традиції відмовлятися не можна.
О. Стоун: Відмовитися не можна? А я думав, що це було великою честю для Вас — стати хрещеним батьком його дочки.
Ст. Путін: Бути хрещеним батьком завжди велика честь.
О. Стоун: А скільком дітям Ви є хресним батьком?
Ст. Путін: Я не буду називати число, але кілька людей.
О. Стоун: Це 100? 300?
Ст. Путін: ні, Ні, ну що Ви, звичайно немає. Одиниці.
О. Стоун: В такому випадку я попросив би Вас стати хрещеним батьком моєї дочки.
Ст. Путін: Вона хоче бути православної?
О. Стоун: Ми зробимо її.
Ст. Путін: Але треба її запитати.
О. Стоун: Якщо тільки вона буде складатися у церкві.
Ст. Путін: Звичайно. Скільки їй років?
О. Стоун: 22 роки.
Ст. Путін: Вона має відношення до якоїсь конфесії?
О. Стоун: Так, вона віруюча, вихована в християнській традиції.
Ст. Путін: Зрозуміло.
О. Стоун: Ви знаєте, молоді люди в Америці зараз трохи інші часом.
Ст. Путін: Молоді люди скрізь інші.
О. Стоун: Так, вони в певному сенсі зіпсовані.
Ст. Путін: Як сказати. Старше покоління завжди так говорить про молоде покоління.
О. Стоун: Так, я знаю. Це правда. Те, що відбувається в американській культурі зараз, це дуже дивно.
Ст. Путін: А є американська культура?
О. Стоун: Як Ви знаєте, я завжди був бунтівником і раніше, ним є. Повинен сказати, що шокований тим, як мислить молоде покоління. Вони дуже багато приймають як належне. Мислення, парадигма, дуже багато коментарів на телебаченні — все присвячене гендеру, статі. Люди постійно зараз ідентифікують себе по-різному в соціальних мережах: «я — той», «я — той», «я — трансгендер» або «цисгендер» — і взагалі незрозуміло, що відбувається. Дуже багато зараз на цьому зациклено.
Ст. Путін: Дуже добре живуть. Нічим займатися.
О. Стоун: Але це нездорова культура.
Ст. Путін: Так.
О. Стоун: Кілька років тому, коли ми з Вами говорили про гомосексуальність, Ви сказали, що в Росії це не пропагується.
Ст. Путін: Не зовсім так. У нас прийнятий закон, що забороняє пропаганду серед неповнолітніх.
О. Стоун: Так, про це я кажу. Я вважаю, що це розумний закон.
Ст. Путін: Це спрямовано на те, щоб дати можливість людині досягти зрілості і потім самому приймати рішення про те, хто він такий, як він хоче жити. І після цього немає ніяких обмежень.
О. Стоун: Паном Медведчуком був запропонований план щодо того, яким чином можна було б вирішити напруженість між сходом і заходом на Україні. Вам відомо про цьому плані?
Ст. Путін: Я скажу чесно, ми не так часто з ним спілкуємося. У нього більше вільного часу, ніж у мене. Але час від часу ми зустрічаємося, особливо в зв’язку з його роботою в напрямку звільнення утримуваних осіб. Він присвячує цьому багато часу.
Він говорив мені щось про свої плани, що стосуються Донбасу. Але я не знаю його деталей. У всякому разі, мені здається абсолютно правильним, що він закликає вести прямий діалог з людьми, які живуть в Донбасі. Тому що немає жодного прикладу в новітній історії, коли були б врегульовані кризові ситуації без прямого контакту між конфліктуючими сторонами.
Так, як він говорить, він вважає за необхідне повністю виконати мінські угоди, з чим я теж не можу не погодитися. Тому ці елементи його пропозицій мені, звісно, відомі. Він про це говорить публічно, я з цим згоден.
О. Стоун: У них новий президент тепер. Щось на Україні змінилося або раніше все так, як було?
Ст. Путін: Поки немає. Адже те голосування, яке пройшло, було явно протестним голосуванням. Досить багато людей знову обраного президента підтримали в центральних районах України, на сході, на півдні. А це все люди, які дійсно щиро прагнуть і бажають, у всякому разі, врегулювання. Тому і новообраний президент пан Зеленський в ході виборчої кампанії постійно говорив про те, що готовий зробити все для врегулювання цієї кризової ситуації. Але буквально вчора, будучи, по-моєму, у Парижі, він раптом заявив, що не вважає можливим вести переговори, як він сказав, з сепаратистами. Це явно суперечить тому, що він говорив під час виборчої кампанії.
О. Стоун: тобто ніяких змін?
Ст. Путін: На сьогоднішній день поки що, на жаль, немає.
О. Стоун: Я пам’ятаю, що Ви говорили про Україну, про Росії. Як Ви вважаєте, чи є якісь причини, що пояснюють цю ненависть на Україні по відношенню до Росії?
Ст. Путін: Ви знаєте, відносини на сьогоднішній день непрості, це спровоковано ось цими важкими подіями, пов’язаними з госпереворотом.
І друга частина цієї історії — це пропаганда діючих властей на сьогоднішній Україні, які виставляють Росію винуватицею всіх послідували за цим трагічних подій.
О. Стоун: В історичній перспективі Ви можете собі уявити, щоб ці дві країни — Україна і Росія — знову зійшлися разом?
Ст. Путін: Я думаю, що це неминуче. У всякому разі, неминуче будівництво нормальних, дружніх, я б навіть сказав, більш ніж дружніх, союзницьких відносин.
О. Стоун: Пан Медведчук міг би зіграти хорошу роль зв’язкового особи.
Ст. Путін: Думаю, так. Але у нас багато в чому різні позиції, різні точки зору. Адже пан Медведчук народився в сім’ї людини, який був засуджений у часи Радянського Союзу за, як казали, націоналістичну діяльність. Він же народився в Сибіру, де його сім’я, батько перебували, по суті, що називається, у вигнанні.
О. Стоун: А який зв’язок?
Ст. Путін: Зв’язок між чим і чим?
О. Стоун: Цією історією і моїм питанням.
Ст. Путін: Зв’язок полягає в тому, що у нього свої уявлення про Україну, про український народ. Я, наприклад, вважаю, що росіяни і українці — це взагалі один народ.
О. Стоун: Дві нації, але один народ.
Ст. Путін: По суті, це одна нація.
О. Стоун: Одна нація?
Ст. Путін: Звичайно. Дивіться, адже коли ці землі, які є ядром України, приєднувалися до Росії, це всього три області були: Київ, Київська область, північні та південні області. Ніхто не вважав себе чимось іншим, окрім як росіянами. Тому що в основі лежало що? Релігійна приналежність. Всі були православними і називали себе росіянами. І вони не хотіли бути частиною католицького світу, куди їх «подтаскивала» Польща.
Я прекрасно віддаю собі звіт в тому, що з часом ідентичність цієї частини Росії якось визначилася, і люди мають на це право. Це пізніше почало використовуватись для розкачки самої Російської імперії. Але в основі своїй і з історії, і з тієї ж релігії, по величезній кількості зв’язків, причому близьких родинних зв’язків, — це, по суті, один світ, за традиціями, дуже багато.
Але при цьому, якщо частина людей, значна частина, які проживають на Україні сьогодні, вважають, що вони повинні підкреслювати свою ідентичність, боротися за це, у нас, в Росії, ніхто проти цього нічого не має, і я теж. Але просто ми, маючи на увазі, що у нас багато спільного, можемо використовувати це як конкурентні переваги при певних інтеграційних процесах, це абсолютно очевидний факт. Але сьогоднішня влада цього явно не хочуть. Але я думаю, що здоровий глузд переможе в кінці кінців. І в кінцевому підсумку все-таки ми прийдемо до стану, про який я сказав: зближення неминуче.
О. Стоун: Я думаю, що пан Медведчук не погодився б. Він сказав би, що дві нації.
Ст. Путін: Він з цим не погоджується. Я і кажу.
О. Стоун: Я кажу, він з цим не згоден.
Ст. Путін: Так, звичайно. Я і кажу, що у нас в деяких речах, причому істотних, різні позиції. Але в той же час він виступає за те, щоб були налагоджені добрі стосунки з Росією, щоб ми використовували ці конкурентні переваги в економіці. Він показує, як на сьогоднішній день зруйнована економіка України у зв’язку з тим, що вона втратила російський ринок і втратила найголовніше — кооперацію в промисловості. Промислові товари України на західних ринках нікому не потрібні. Та й сільгоспвиробництво — теж обмежена кількість товарів, які купують. Круглий ліс потрібен, але скоро лісу взагалі на Україні не залишиться. Це ж не сибірські простори.
Скажімо, в Європі часто пов’язують деякі кроки назустріч Україні, до недавнього часу, в усякому разі, з тим, щоб, наприклад, так вони дозволили постачання круглого лісу. Це тільки один приклад. Насправді їх набагато більше.
О. Стоун: Хто-то мені сьогодні сказав, що партія пана Медведчука набирає 12 відсотків за опитуваннями. Іншими словами, він набирає прихильників.
Ст. Путін: Якщо так, добре. Я, чесно кажучи, цього не знаю. Але якщо так, це добре.
Якщо так, то це ми можемо тільки вітати саме в силу того, що він і його партнери по партії виступають за відновлення відносин з Росією. Хіба ми можемо цього не вітати? Звичайно, ми вітаємо. Я знаю його вже давно, він людина слова. Якщо він щось говорить, він це робить.
О. Стоун: Він дуже мужня людина. Він весь час перебуває під загрозою, але при цьому він вистояв і залишається в країні, нікуди не їде.
Ст. Путін: Так, правда, тому що у нього є переконання.
Ось я говорив про те, що його батько був українським націоналістом, був засуджений радянським судом за це. Але засновники, багато хто з засновників українського націоналізму, як це не дивно звучить, виступали за хороші відносини з Росією, бо казали, що треба мати добрі відносини, щоб забезпечити добрий розвиток самої країни, України.
О. Стоун: А коли це було?
Ст. Путін: Це було в XIX столітті.
Вони виступали за незалежність України, але при цьому говорили про те, що Україна при цьому повинна зберегти добрі, хороші відносини з Росією. Приблизно таких же думок дотримується і пан Медведчук. У нього є переконання, у цьому вся справа. Я, скажімо, можу з чимось не погоджуватися, але це не може не викликати поваги.
О. Стоун: Коли я чую слова «український націоналізм», я одразу відчуваю занепокоєння, тому що я відразу думаю про Бандеру і про інших.
Ст. Путін: І я теж.
О. Стоун: Український націоналізм небезпечний.
Ст. Путін: Взагалі націоналізм — це ознака обмеженості. Але я не хочу образити Віктора Володимировича Медведчука.
О. Стоун: Це слова.
Ст. Путін: Так, але, у всякому разі, він відноситься до такої категорії людей, яка виступає за незалежність, за зміцнення незалежної України, але в той же час вважає, що цього ефективніше досягати шляхом розвитку співпраці з Росією. І я думаю, що він значною мірою прав.
О. Стоун: Так, цілком ясно.
Ви говорили про coup d’etat [державний переворот]. Проводились додаткові дослідження. Дослідження показали, що були снайпери, стрілки на майдані. Криміналістична експертиза вивчила кут стрільби, тіла протестувальників. І тоді розслідування майже не проводилося. Але кажуть, що були стрільці з Грузії. Ви щось чули ще з російської сторони?
Ст. Путін: Ні. Я знаю про те, про що Ви сказали. Знаю про те, що діяли тоді влада на чолі з президентом Януковичем не використали армію і не були зацікавлені в тому, щоб давати хоч якийсь привід для дій силового характеру з боку опозиції. І, як мені неодноразово говорив пан Янукович, у нього навіть в голові не вкладалося застосувати силу і збройні сили проти цивільного населення, навіть проти тих людей, які вже взяли в руки зброю. Я повністю виключаю, що це він міг зробити. А ось ті, хто шукав привід для держперевороту, — ті, звичайно, цілком могли.
О. Стоун: Ви говорили мені про телефонній розмові з президентом Обамою про те, що ви домовилися, що не буде ніякої стрілянини, і що він обіцяв Вам, що він доб’ється цього.
Ст. Путін: Ви знаєте, Обама вже не президент, але тим не менш, є певні речі, про які ми публічно не говоримо. У всякому разі, можу сказати, що наші домовленості, які були досягнуті в цьому телефонній розмові, з американської сторони не були виконані. Я б на цьому обмежився, не став би в деталі вдаватися.
О. Стоун: останнім часом постійно звинувачують Росію у втручанні у вибори в 2016 році. Наскільки я знаю, ніяких доказів немає, вони так і не були продемонстровані. Але в Штатах зараз є навіть розслідування про втручання України у вибори. Це якась дуже незрозуміла ситуація, виявляється, Порошенко нібито виступав проти Трампа і за Клінтон.
Ст. Путін: Так, тут секрету ніякого немає.
О. Стоун: Ви думаєте, чи було втручання з боку України?
Ст. Путін: Я не думаю, що це можна трактувати як втручання з боку української держави. Але абсолютно точно, що українські олігархи передавали гроші опонентам Трампа. Робили вони це самостійно або з відома влади — я не знаю.
О. Стоун: Вони давали якусь інформацію для кампанії Клінтон?
Ст. Путін: Я не знаю цього. Чесно кажу. Не буду говорити того, чого не знаю. У мене своїх проблем вистачає. Вони виходили з того, що пані Клінтон переможе, і все робили для того, щоб продемонструвати свою лояльність майбутнім американським властям. Тут нічого такого особливого немає. Намагалися створити вже сприятливе про себе думку у майбутнього президента. Тому вони дозволяли собі образливі висловлювання щодо Трампа, всіляко підтримуючи демократів. Тут секрету ніякого немає, вони майже публічно діяли.
О. Стоун: Ви більше не хочете вдаватися в деталі? У Вас більше немає інформації?
Ст. Путін: Ви знаєте, це було б з мого боку некоректно. Якби я зараз сказав щось більш конкретне, я повинен покласти на стіл якісь документи, папери.
О. Стоун: Так, але Ви розумієте, що це мало б і колосальні наслідки, тому що пан Трамп був би Вам дуже вдячний.
Ст. Путін: Я і тоді не втручався, і зараз не хочу втручатися, і в майбутньому не збираюся втручатися.
О. Стоун: Це благородний мотив. Але, на жаль, за останні два роки світ став набагато гіршим місцем. Постійно кидаються звинувачення в обличчя, використовуються брудні правила гри.
Ст. Путін: Взагалі без правил, бої без правил.
О. Стоун: У Вас є правило, Ви говорите: ніякого втручання.
Ст. Путін: У мене є принципи.
О. Стоун: Так, але я так розумію, що на цих принципах базуються правила.
Ст. Путін: Ну добре, так.
О. Стоун: тобто Ви зараз ведете боротьбу, і одна Ваша рука зв’язано за спиною.
Ст. Путін: Чому? Ось цими принципами, чи що?
О. Стоун: Так. Якби Ви знали щось про вибори, це могло б, наприклад, змінити рівновагу в якусь сторону дуже сильно.
Ст. Путін: Я думаю, що це просто нереалістично. Я вже багато разів з цього приводу говорив.
О. Стоун: Що нереалістично?
Ст. Путін: Міняти щось. Якщо Ви знову хочете повернутися до виборів в США. Слухайте, це величезна країна, великий народ зі своїми власними проблемами, зі своїми уявленнями про те, що таке добре, що таке погано, з розумінням того, що для середнього класу за попередні кілька років, десять років, припустимо, при величезному зростанні добробуту правлячого класу і багатих людей для середнього класу нічого не помінялося в кращу сторону. І саме ця обставина зрозуміли ті, хто вів передвиборну кампанію пана Трампа, і він сам зрозумів, і він відпрацював на цій площадці.
І які б наші блогери, я не знаю, хто там працює в інтернеті, як би не висловлювали свою точку зору з приводу ситуації в США, це не могло зіграти ключовий вирішальної ролі, це нісенітниця собача.
Але наші симпатії були на його боці, бо він говорив про те, що хоче відновити нормальні відносини з Росією. Чого тут поганого? І звичайно, ми не могли не привітати такої позиції.
О. Стоун: Наприклад, кампанія Клінтон збирала всіляку інформацію, ось це «Досьє Стіла». Потім вони збирали підтримку з боку спецслужб. Джеймс Комі, Джон Бреннан, Джеймс Клеппер — всі вони, здавалося б, були залучені.
Ст. Путін: В їхніх руках був адміністративний ресурс, тут нічого такого немає. Вони використовували цей адміністративний ресурс. Він завжди дає перевагу в таких країнах, як США, деяких країнах Західної Європи, де в середньому два відсотки як мінімум.
О. Стоун: Два відсотки?
Ст. Путін: Так. Це думка експертів про те, що ті, хто володіють адміністративним ресурсом, у них завжди є фора у два відсотки.
Можна по-різному оцінювати. Деякі експерти вважають, що в різних країнах по-різному, але в таких країнах, як США, деяких країнах Європи на два відсотки. Це експерти, вони можуть помилятися.
О. Стоун: Я чув про одного відсотку. Мені здається, що взагалі дванадцять може бути.
Ст. Путін: Може бути, дивлячись як використовувати.
О. Стоун: Але Ви не спростовуєте це? Ви не спростовуєте те, що, можливо, справді була спроба перешкодити Дональду Трампу стати президентом, провести своєрідний «м’який» державний переворот.
Ст. Путін: У США?
О. Стоун: Так.
Ст. Путін: Так це досі відбувається.
О. Стоун: Державний переворот планується людьми, у яких є влада.
Ст. Путін: Ні, я не це маю на увазі. Я маю на увазі неповагу до вирішення виборців. Це, по-моєму, вперше відбулося в історії Штатів.
О. Стоун: Що вперше відбулося?
Ст. Путін: Сталася вперше ситуація, при якій сторона, що програла, не хоче визнавати своєї поразки і не поважає у зв’язку з цим вибір виборців.
О. Стоун: Не погоджуся. Я б сказав, що таке вже відбувалося, наприклад, у 2000 році, коли республіканці зазнали поразки, зокрема втратили Флориду. Але вони відмовилися визнати це і в підсумку провели своєрідний «м’який» державний переворот і Буша привели до влади.
Ст. Путін: Але це все-таки було рішення суду, наскільки я пам’ятаю.
О. Стоун: Це було трошки не так. Там було голосування, і почалися своєрідні заворушення. Республіканські виборці кинулися на дільниці в Майамі в одному з округів і перешкодили проведенню голосування. Це, звичайно, було не як російська революція, але тим не менш це таке серйозна подія. І це змінило динаміку, я пам’ятаю. І потім вже це було передано на розгляд у Верховний суд.
У січні 2017 року, практично напередодні інавгурації президента Трампа, розвідувальні агентства опублікували інформацію, яка фактично говорила про те, що вони підозрюють Трампа в змові з Росією, і тоді у колегії вибірників ще була можливість звернути назад рішення і прибрати пана Трампа з його посади, що фактично було б рівносильно перевороту.
Ст. Путін: Це називається безсовісне, в даному випадку, використання адміністративного ресурсу.
О. Стоун: Схоже, що це трапляється набагато частіше, ніж ми знаємо про те.
Я не бачив Вас відтоді, як відбулися події в Керченській протоці. Якісь коментарі з цього питання у Вас будуть?
Ст. Путін: У мене немає, ми вже багато разів про це сказали. Колишній президент пан Порошенко влаштував цю провокацію спеціально в ході передвиборної кампанії. Він знав, що його на сході, на півдні країни не підтримають виборці. Він використав цю провокацію для нагнітання обстановки, а потім введення там особливого положення. У мене є підстави вважати, що він хотів взагалі ввести особливе становище по всій країні, а може бути, відкласти вибори в цьому зв’язку. Загалом, хотілося що б то не стало утримати владу, і він шукав будь-які засоби для того, щоб цю ідею реалізувати. Елемент агонія правлячого режиму.
Зараз, нещодавно, по-моєму, новий начальник генерального штабу української армії зробив заяву, згідно з якою все це приблизно так і трактується, може бути, більш м’яких виразах.
О. Стоун: Хто це був?
Ст. Путін: Начальник генерального штабу української армії.
О. Стоун: Але за Порошенка стояла тінь Сполучених Штатів, вони знали, що він робить, і підтримували його.
Ст. Путін: Звичайно.
О. Стоун: Вони підтримували цю стратегію нагнітання напруженості, і це мене дуже турбує, тому що це може статися в багатьох місцях. Я, мені здається, в понеділок читав про те, що російські літаки Су-57 супроводжували, здається, бомбардувальник Б-52.
Ст. Путін: Су-57 у нас тільки зараз надходить на озброєння, це літаки п’ятого покоління, а мова йшла про Су-27.
О. Стоун: Вам здається це нормальним?
Ст. Путін: В принципі, це сумно, але це звичайна практика. Американські літаки не заходили в наш повітряний простір, а наші літаки не здійснювали небезпечних маневрів.
Але взагалі-то це не дуже добре. Подивіться, де знаходиться Балтійське море, Чорне море і де знаходяться Сполучені Штати. Не ми прилетіли до американських кордонів, а американські літаки прилетіли до наших кордонів. Краще б, звичайно, такі практики припинити.
О. Стоун: В руслі цієї стратегії нагнітання напруженості. Минулого тижня я читав замітку в «Нью-Йорк Таймс», де говорилося, що, перш ніж піти зі своїх постів, адміністрація Обами помістила якийсь пристрій ведення кібервійни в російську інфраструктуру. Це було в січні 2017 року.
Ст. Путін: Про це практично мало не вголос говориться. Говорилося про те, що Росія буде покарана за втручання у передвиборчу кампанію. Тому тут нічого незвичайного, несподіваного для нас немає. Треба уважно за цим стежити. Це перше.
І друге. На мій погляд, треба просто домовлятися, як нам жити у сучасному високотехнологічному світі, виробити якісь єдині правила і способи контролю за поведінкою один одного. Ми неодноразово пропонували провести переговори на цю тему і прийти до якихось угод, зобов’язуючим угодами.
О. Стоун: Продовжуючи, знову ж таки, говорити про цієї стратегії нагнітання напруження, як на Росію впливає конфронтація між США та Іраном?
Ст. Путін: Нас це дуже турбує. Тому що поблизу наших кордонів це відбувається. Це може дестабілізувати ситуацію навколо Ірану, зачепити деякі країни, з якими у нас дуже тісні, близькі відносини, викликати додаткові хвилі біженців у великій кількості, може завдати істотної шкоди світовій економіці і світовій енергетиці. Все це не може не турбувати. Тому ми вітали б будь-який рух вперед назустріч один одному між США та Іраном. Просте нагнітання обстановки нікому на користь не піде. Мені здається, і самим Сполученим Штатам. Це тільки на перший погляд будуть одні плюси, але й мінуси. Треба порахувати, скільки плюсів, скільки мінусів.
О. Стоун: Страшно.
Ст. Путін: Ні, не страшно.
О. Стоун: Здається, що Ви у куди гіршому настрої, ніж коли ми в минулий раз з Вами говорили?
Ст. Путін: минулого разу не було такої ситуації навколо Ірану. Минулого разу ніхто не говорив, що хтось заліз у наші енергетичні й інші мережі. Минулого разу ситуація все-таки розвивалася позитивно.
О. Стоун: тобто зараз ситуація гірша?
Ст. Путін: Дивіться, Північна Корея теж трошки відкотилася назад, торгові війни розгортаються.
О. Стоун: Венесуела.
Ст. Путін: Венесуела теж. Тобто ситуація, на жаль, краще не стала, тому радіти особливо нічому.
З іншого боку, ми відчуваємо себе спокійно, впевнено. У нас проблем немає.
О. Стоун: Ви оптиміст і завжди їм були.
Ст. Путін: Точно.
О. Стоун: І Ви миротворець.
Ст. Путін: Абсолютно точно.
О. Стоун: Звичайно, треба об’єднуватися з США, з китайцями, з іранцями.
Ст. Путін: Тільки не кажіть, що ми в цьому винні. А то останнім часом що не відбувається — все ми винні.
О. Стоун: Іронія полягає в тому, що президент Трамп в ході передвиборної кампанії говорив, що проти втручання у справи третіх країн. І він був проти воєн. Але проблема в тому, що зараз стає все тільки гірше, і починаєш задаватися питанням: чи президент Трамп приймає рішення або хтось ще?
Ст. Путін: Я думаю, що він і зараз проти. Але життя складна і різноманітна. Для того, щоб прийняти правильне рішення, потрібно, звичайно, боротися за свою точку зору.
О. Стоун: Так, переконання.
Це четвертий термін. Ви не втомилися?
Ст. Путін: Ні. Якщо б я втомився, я б не пішов на четвертий.
О. Стоун: чи Можемо ми перерватися ненадовго? Я запитаю у продюсера, чи він хоче задати питання по Україні.
Ст. Путін: У продюсера весь час потрібно щось питати — директор є директор, він найголовніший.
О. Стоун: Дякую.
Мені здається, все.
Ст. Путін: Добре. Закінчили?
О. Стоун: Дякую.
Ст. Путін: Ви назад, у Штати?
О. Стоун: Я дуже турбуюся про Вас.
Ст. Путін: Чому?
О. Стоун: Я бачу, скільки проблем, які не можуть не пригнічувати Вас. Це просто сумно. Непроста ситуація.
Ст. Путін: Нічого страшного. Бувало й гірше.
О. Стоун: Російські бомбардувальники в Сирії…
Що сталося зі Скрипалем? Де він?
Ст. Путін: Поняття не маю. Він же шпигун, він весь час ховається.
О. Стоун: Говорили, що він повернеться в Росію, що у нього була якась інформація.
Ст. Путін: Так, мені говорили, що він хоче написати папір, попроситися повернутися.
О. Стоун: Говорили, що він збирався повернутися сюди і якусь інформацію надати пресі.
Ст. Путін: Сумніваюся. Він вже вийшов з обойми. Яка у нього могла бути інформація?
О. Стоун: Хто ж його отруїв? Говорять, що це могли зробити британські спецслужби, тому що не хотіли, щоб він повернувся в Росію.
Ст. Путін: Я, чесно кажучи, не дуже в це вірю. Я не вірю.
О. Стоун: Але це було б логічно. Ви не згодні?
Ст. Путін: Якщо б хотіли отруїти, отруїли б.
О. Стоун: Але хто ж тоді це зробив?
Ст. Путін: Це ж, в принципі, в сучасних умовах нескладно зробити. Звичайно. Там, я не знаю, міліграма вистачає. Але якщо він знаходився в їх руках, це взагалі не представляє ніякої складності. Ні, тут щось не так. Може бути, просто потрібен був скандал.
О. Стоун: Я думаю, все набагато складніше. Ви знаєте, я вірю в теорію змови.
Ст. Путін: Я не вірю.
О. Стоун: А я вірю.
Ст. Путін: Не треба. Бережіть себе.
О. Стоун: Можна сфотографуватися?
Репліка: Це велика честь для нас. Можна зробити фотографію з Вами?
Ст. Путін: Із задоволенням.
Переклад Kremlin.ru
Thanks!
Our editors are notified.