Тегеран у відповідь на санкції США готується перекрити Ормузьку протоку
Тегеран готовий відповісти на рішення США скасувати з 1 травня тимчасові дозволи на імпорт нафти з Ірану для п’яти країн — Китаю, Індії, Японії, Південної Кореї і Туреччини. Як заявив командуючий морським підрозділом Корпусу вартових Ісламської революції (КВІР) Алі Реза Тангсири, влада Ірану перекриють Ормузьку протоку, якщо Тегеран не зможе ним користуватися з-за обмежувальних заходів США. Про це 22 квітня повідомило іранське агентство «Фарс».
Зауважимо, Іран не перший раз попереджає про можливість блокади Перської затоки. У липні 2018 року про це говорив заступник командувача КВІР Ісмаїл Коусари. У грудні загрозу повторив президент Хасан Рухани.
«Якщо одного разу американці захочуть перешкодити експорту іранської нафти, нафта взагалі не буде експортуватися через Перську затоку», — пообіцяв Рухани.
Тодішня заява іранського лідера прозвучала на тлі чергового загострення відносин між Вашингтоном і Тегераном. 2 грудня держсекретар США Майк Помпео звинуватив Іран у випробуваннях балістичних ракет середньої дальності, які нібито можуть нести ядерні боєголовки і загрожують країнам Європи і Близького Сходу.
Градус протистояння швидко наростав. У Перську затоку прибула авіаносна ударна група ВМС США на чолі з авіаносцем John C. Stennis для «демонстрації сили» Ірану. А 21 листопада командувач ВКЗ Корпусу вартових Ісламської революції Ірану генерал Амір-Алі Хаджізаде заявив, що американські авіаносці в Перській затоці, а також бази США — Ель-Удейд в Катарі, Аль-Дафра в ОАЕ і Кандагар в Афганістані перебувають під прицілом іранських ракет.
Американське видання ” The National Interest тоді підтвердило, що у випадку збройного конфлікту з Іраном США ризикують зіткнутися з потужним ударом по своїм кораблям і баз у районі Перської затоки. Балістичні ракети, маневрені невеликі кораблі, підводні човни і катери іранського флоту укупі з мінними загородженнями будуть представляти серйозну загрозу для ВМС США, стверджували військові експерти.
Крім того, видання зазначало, що кілька видів озброєнь, якими володіє Іран, є «смертельно небезпечними» для американських військових. Це балістичні ракети «Саджил» з дальністю до 2500 км, підводного човна «Гадір», антикорабельные ракети «Халідж-е Фарс» і російські ЗРК С-300.
The National Interest також вказувало, що Тегеран посилює військово-морську складову збройних сил. 1 грудня Іран спустив на воду есмінець «Саханд» власного виробництва, що використовує технології малопомітності. 29 листопада іранський флот поповнили дві міні-субмарини класу «Гадір», здатні нести торпеди і ракети «поверхня-поверхня».
Все це означає, що і нинішнє наростання напруженості в Перській затоці загрожує ескалацією конфлікту. Причому, в Ірану є непогані шанси дати відсіч США і дійсно перекрити Ормузьку протоку, через який йде п’ята частина світових поставок нафти. Все ж ширина його в самому вузькому місці складає всього 54 км, а північний берег цілком належить Ірану.
Щоправда, досі Іран обмежувався погрозами і протоку ніколи не перекривав — навіть під час ірано-іракської війни. Тегеран розуміє, що в цьому випадку під ударом виявиться енергетична безпека Євросоюзу, Індії, Китаю і Японії. Це зачіпає глобальні інтереси, і небезпечно для Тегерана самими серйозними наслідками.
Як розвиватиметься конфлікт США-Ірану на цей раз, чи дійде до блокування Ормузської протоки?
– Дональд Трамп неодноразово заявляв, що Спільний комплексний план дій (СВПД) щодо ядерної програми Ірану — це «погана угода», — зазначає експерт Російського інституту стратегічних досліджень (РІСД) Сергій Єрмаков. — Зараз Трамп фактично ховає СВПД. Зауважу, що ці дії укладаються в генеральне напрям нинішньої адміністрації США перегляду всіх великих договорів і зобов’язань, в яких бере участь Америка. Всі ці угоди переводяться в нові формати з тим, щоб вони відповідали американським національним інтересам. У підсумку, досягнення таких оновлених угод і буде оголошено перемогою Трампа.
На ділі, і загострення відносин США з Північною Кореєю, і звинувачення Росії в порушенні ДРСМД — є частиною стратегії переукладання договорів на вигідних для американців умовах.
Зараз та ж схема задіяна відносно Ірану. Тим більше, американці відносять Іран до числа противників, і вважають, що діалог з Тегераном з позиції сили найбільш ефективний.
— Зуміють США повністю блокувати поставки іранської нафти?
— Майже напевно ряд країн продовжить купувати нафту в Ірану. Насамперед, це Китай — він найбільш зацікавлений в іранських постачання. Ймовірно, іранську нафту буде закуповувати і Японія — буде обходити американські заборони.
До чого це призведе — сказати складно. Не виключаю, що через деякий час США все ж продовжать тимчасові дозволи на імпорт нафти з Ірану.
— Чи дійде справа до блокування Тегераном Ормузської протоки, як обіцяє КВІР?
— КВІР — не просто воєнізована структура. Це ще структура, яка вхожа у владу, і має дуже серйозний політичний вплив в Ірані. Після її заяви по протоці тиск США на Іран, я вважаю, буде тільки наростати.
Тема блокування протоки звучить постійно, і активно експлуатується експертами — як російськими, так і зарубіжними. Дійсно, у Ірану є можливості для цього, і американські аналітики активно обговорюють варіанти дій на випадок, якщо протока доведеться деблокувати силовим шляхом.
Тим не менш, реальна перспектива американо-іранського конфлікту в Ормузькій протоці поки не проглядається. Справа обмежується інформаційно-пропагандистської боротьбою. Головне, не видно підготовки США до військової операції в Перській затоці — насамперед, нарощування американської угруповання.
— Іран ніколи раніше не перекривав протоку. Чи означає це, що реальне військове зіткнення з США — вкрай невигідний сценарій для Тегерана?
— Так воно і є. Політика Тегерана полягає в тому, щоб працювала — сама по собі — загроза переходу до конфронтаційним дій, і служила б елементом тиску на всіх інших гравців.
Дійсно, є побоювання, що якщо Тегеран заженуть в кут — наприклад, змусять повністю згорнути нафтовий експорт — він перейде до рішучих дій. Нічого іншого йому просто не залишиться.
Цього сценарію побоюються, перш за все європейські країни. Саме вони прямо говорять про небезпеку розвитку конфліктної ситуації.
Але Дональда Трампа це не дуже зупиняє. Як ми бачимо, президент США і його команда останнім часом грають по-крупному, і весь час піднімають ставки. Це помітно і по жорстких заяв Майка Помпео, і за випадів помічника президента США з національної безпеки Джона Болтона. Останній, нагадаю, 22 квітня закликав владу Ірану змінити своє «дестабілізуючий поведінка», яке тільки «шкодить населенню країни».
Думаю, підвищуючи ставки і нарощуючи тиск, в Білому домі все ж сподіваються, що Іран, врешті-решт, піде на умови США, і побоїться перейти до прямої конфронтації. Вашингтон цілком може дозволити собі гру на підвищення: американці прекрасно розуміють, що в результаті переходу до конфронтації інтереси США не постраждають — під ударом опиняться європейські союзники Америки.
Thanks!
Our editors are notified.